Главная страница
Навигация по странице:

  • Цивільне право в Україні

  • Майданик Роман Андрійович

  • Харитонов Євген Олегович

  • Модуль 1. Глава 1. Цивільне право та цивільне законодавство 1.1 Поняття цивільного права

  • Нормативні акти

  • Додаткова література

  • Ключові слова

  • Цив. право Том 1. Цивільне право в Україні Частина перша Київ 2013


    Скачать 3.79 Mb.
    НазваниеЦивільне право в Україні Частина перша Київ 2013
    АнкорЦив. право Том 1.doc
    Дата24.04.2017
    Размер3.79 Mb.
    Формат файлаdoc
    Имя файлаЦив. право Том 1.doc
    ТипПротокол
    #1959
    страница1 из 64
      1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   64



    Цивільне право

    в Україні




    Частина перша

    Київ 2013



    Рекомендовано до друку Вченою радою Юридичного інституту Національного авіаційного університету

    30 березня 2013 р. протокол № 3
    Цивільне право в Україні: Підручник У 2 частинах. Частина перша. /Р.Б. Шишка (кер. авт. кол, наук. редактор), О.Р. Шишка, І.Р. Шишка, Р.Б. Шишка –К.: 2013. – 630 с.
    Рецензенти:

    Луць Володимир Васильович – професор, доктор юридичних наук, завідувач сектору приватного права НДІ приватного права і підприємництва НАПрН України, академік Національної академії правових наук України, Заслужений діяч науки і техніки України;

    Майданик Роман Андрійович – професор, доктор юридичних наук, завідувач кафедри цивільного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка член-кореспондент Національної академії правових наук України;

    Харитонов Євген Олегович – професор, доктор юридичних наук, завідувач кафедри цивільного права Національного університету «Одеська юридична академія», член-кореспондент Національної академії правових наук України, Заслужений діяч науки і техніки України
    Підручник розроблено відповідно до програми Цивільне право України на основі положень актів чинного цивільного законодавства, з урахуванням вимог Болонської системи, досвіду регулювання цих відносин в інших країнах, існуючих основних теоретичних конструкцій окремих інститутів цивільного права та досвіду його викладання як навчальної дисципліни.

    В ньому поміщені також окремі авторські конструкції низки інститутів і субінститутів цивільного права, бачення розв’язання вузьких місць правозастосування. Він може бути використаний при проведенні наукових досліджень.

    Розрахований на, студентів, у тому числі за програмами магістерської підготовки за напрямками приватного права, викладачів, аспірантів, вищих навчальних закладів 3 – 4 рівнів акредитації. Буде корисний практикам та іншим особам, які цікавляться проблемами та новинками цивільного права, особливо молодим викладачам, здобувачам.
    © Шишка Р.Б. І.Р. Шишка, О.Р. Шишка

    © ©

    ВСТУП
    В останні роки в Україні появилось багато підручників з курсу цивільного права України, що свідчить про появу в Україні амбітних цивілістів та спроможних колективів авторів, турботу за якість та авторське спрямування його викладення, пошук авторського стилю доведення цивілістичних категорій до уваги студента, запровадження новітніх освітянських технологій. На противагу спрощеному описовому викладенню навчального матеріалу приходять змістовні розробки, які поєднують популяризацію законодавства, аналіз європейських тенденцій, новітніх досягнень науки, судової практики.

    Наступництво цивілістичної культури, підтримка сталих категорій цивільного права, скрупульозне відтворення положень актів цивільного законодавства (повага до національного законодавства), вихід на положення європейського цивільного права (компаративістичний аспект), показ практики його застосування (утилітарний аспект) та становлення підходів до регулювання цих відносин (доктринальний аспект) формують нове освітянське середовище, яке відходить від запозичень та популяризації у спрощеному виді надбань провідних цивілістів.

    У підручнику проведена ідея, що цивільне право універсалізується і повинно відповідати вимозі зручності використання та право розуміння на глобалізованому економічному просторі. З огляду на це вказується про врегулювання цивільних правовідносин в інших країнах. Сучасний вектор розвитку цивільного права започатковується на ідеї його гармонізації та універсалізації. Це адаптаційний вектор розвитку сучасного цивільного права в його європейській версій. Значна частина матеріалу орієнтована на компаративістичний аспект і, зокрема, положення міжнародних актів та актів ЄС у сфері цивільного права. Останнє зумовлене вимогами Закону України “Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу” від 18 березня 2004р.

    Його основу складає ідея про визначальну цінність права, його верховенство над законом, слугування правам людині, поділ права на приватне та публічне, можливість застосування прецеденту та договору для врегулювання відносин між автономними суб’єктами права.

    На національному рівні можуть бути певні особливості, але не настільки суттєві щоб мова йшла про особливе цивільне право України. Скоріше йдеться про його прояви в формальному (позитивному) праві та доктрині в Україні. Відтак і цивільне право може йменуватися «Цивільне право в Україні» або навіть Українське цивільне право.

    Рукопис оптимізовано із врахуванням бюджету часу на вивчення навчальних дисциплін бакалаврами та спеціалістами та вимог щодо підготовки підручників у вищій школі. В ньому висвітлені основні теоретичні підходи до моделювання інститутів цивільного права та його базових правових категорій. В такому аспекті він може бути розгорнутий у мультимедійне видання.

    Його матеріал розбито на модулі в рамках яких відповідно до тематичних планів можлива подальша деталізація по кредитам. При тому механічного підходу не відбулося, а обсяг та насищення модулів здійснюється по мірі заглиблення у правову матерію та спеціалізації майбутніх правознавців. Так перший модуль за обсягом досить незначний, але він дозволяє встановити як студент опанував визначальні підходи до вивчення цивільного права і чи зможе він їх у подальшому застосувати до послідуючих тем.

    ЦК України може він не проявляє його концепції як своєрідної конституції громадянського суспільства, але як основний акт приватного права досить вдало врегульовує відносини приватного характеру, що визначально в нього вкладалася розробниками. Не всі його положення є безспірними як і сприйнятий формалізований дуалізм приватного права, але головне те, що є закон у якому на основі майже тритисячолітнього регулювання майнових відносин товарного характеру сконцентровано передові досягнення цивілістичної науки.

    Із прийняттям ЦК виникла потреба в популяризації його положень, критичному аналізі допущених помилок, обґрунтування необхідності їх виправлення, а саме головне підготовки правознавців на його основі. Це спричинено тим, що ряд новел появилось буквально в останній момент. Вони не досить апробовані на практиці тому практики потребують вишколу. Відповідно з цією метою підручник побудовано відповідно до структури ЦК України.

    В тексті лекцій використані такі скорочення:

    АРК – Автономна Республіка Крим

    АТ – акціонерне товариство

    ВАС України – Вищий арбітражний суд України;

    ВР України – Верховна Рада України;

    ВВР України – Відомості Верховної Ради України;

    ВГС України – Вищий господарський суд України;

    ВНЗ – вищий навчальний заклад;

    ВС України – Верховний Суд України;

    ГК України - Господарський кодекс України;

    ГПК України – Господарський процесуальний кодекс України;

    ЖК України - Житловий кодекс України;

    ЗАЦС – запис актів цивільного стану;

    ЗК України – Земельний кодекс України;

    ЗМІ – засоби масової інформації;

    ЗУ – Закон України;

    ЕККА – Електронні контрольно-касові апарати;

    ЄС – Європейський Союз

    ЄДРПОУ - Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України;

    ЄДР – Єдиний державний реєстр;

    КК України – Кримінальний кодекс України;

    КМ України - Кабінет Міністрів України;

    КС України – Конституційний Суд України;

    КпШС – Кодекс про шлюб та сім’ю Української РСР;

    КТМ України - Кодекс торгівельного мореплавства України;

    МВС України – Міністерство внутрішніх справ України;

    НБУ – Національний банк України;

    ПВС України – Пленум Верховного Суду України;

    ПК України – Податковий кодекс України

    СК України - Сімейний кодекс України;

    ФДМ України – Фонд державного майна України;

    ЦК України - Цивільний кодекс України;

    ЦК УРСР - Цивільний кодекс Української РСР 1963р.;

    ЦК РФ - Цивільний кодекс Російської Федерації;

    ЦПК України - Цивільно-процесуальний кодекс України;

    При опануванні матеріалу слід користуватися ЦК України та його коментарями, а також постановами вищих судових інстанцій та рішеннями з конкретних справ.

    Серед коментарів кодифікованих актів звертаємо увагу на Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. 5-те вид., перероб. і доп. /За ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С.Кузнецової, В.В.Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2011. - Т.І. – 832 с. і Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. 5-те вид., перероб. і доп. /За ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С.Кузнецової, В.В.Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2011. - Т.ІІ. - 1120 с. 1 та Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. ред. Я.М. Шевченко. –К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2004. Ч.1. – 692 с., Майданик Р.А. Цивільне право: Загальна частина./Т.1. Вступ у цивільне правою –К.: Алерта, 2012, - 472 с.

    Перед тим як читати коментовану статтю, її частину, абзац чи пункт слід пересвідчитися у змінах та доповненнях до чинного законодавства на сайті Верховної Ради України. Кожен коментар, який би він не був досконалим з часом не відповідає змінам до чинного законодавства та може упускати положення спеціальних нормативних актів, що прийняті після його видання.

    Автори не претендують на те, щоб це видання стало єдиним джерелом пізнання цивільного права, а рекомендують звернути увагу і на інші видання такого характеру, насамперед останніх років видання та за участі провідних цивілістів України. Це лише розширить їх поінформованість. Водночас слід застерегти від спрощеного вивчення цієї дисципліни, яка є дороговказом для вивчення інших приватноправових дисциплін.

    Автори щиро вдячні рецензентам д.ю.н., професору, академіку НАПрН України В.В. Луцю завідувачу сектором приватного права НДІ приватного права і підприємництва НАПрН України, академіку Національної академії правових наук України, Заслуженому діячу науки і техніки України; член-кореспондентам НАПрН України д.ю.н., проф. Майданику Р. А. – завідувачу кафедрою цивільного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка та д.ю.н., професору Харитонову Є.О. – завідуючому кафедрою цивільного права Національного університету «Одеська юридична академія», Заслуженому діячу науки і техніки України за скрупульозне ознайомлення із запропонованими текстами лекцій, слушні зауваження та поради.
    Колекстив авторів:

    Ігор Романович Шишка – кандидат юридичних наук, старший оперуповноважений з особливо важливих справ ГУБОЗ МВС України, доцент кафедри цивільного та трудового права Київського університету права НАН України;

    Олександр Романович Шишка – кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри охорони інтелектуальної власності, цивільного права і процесу ХНУВС ;

    Роман Богданович Шишка – доктор юридичних наук, професор, кафедри цивільного та трудового права Київського університету права НАН України, академік Академії наук вищої школи України – вступ, редактура,

    Модуль 1.

    Глава 1. Цивільне право та цивільне законодавство
    1.1 Поняття цивільного права


    1. Цивільне право та його місце в системі права України.

    2. Функції цивільного права.

    3. Предмет та метод цивільного права.

    4. Принципи цивільного права.

    5. Система цивільного права та законодавства .

    6. Співвідношення цивільного права з іншими галузями права.


    Нормативні акти: Конституція України, глава 1-2 ЦК УРСР, глави 1-2 ЦК України. Глава 1 СК України, Глава 1 ГК України, ЦК РФ. Німецьке цивільне уложення, Цивільний кодекс Франції. Цивільний кодекс Нідерландів, закони України: Про економічну самостійність, Про міжнародне приватне право, Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, Про затвердження Положення про Науково-консультативну раду при Верховному Суді України: ППВС України № 2 від 07.01.69 .

    Додаткова література: Азімов Ч. Поняття і зміст приватного права //Вісник Академії правових наук.-№14.—С.50 – 58, Азімов Ч. Про предмет і метод цивільного права // Вісник Академії правових наук. - №16., Алексеев С.С. Частное право. / С.С.Адексеев. -М.: Статут, 1999, Аномалії в цивільному праві України: Навч.-практ. посібник // відп. ред. Р.А. Майданик.-К.: Юстиніан, 2007. – 912 с., Басай О.В. Принцип юридичної рівності учасників цивільних правовідносин // Актуальні проблеми держави та права: Збірник наукових праць. Випуск 65. – С.354 – 360., Басай О.В. Поняття та значення принципів цивільного права // Актуальні проблеми держави та права: Збірник наукових праць. Випуск 66. – С.16 – 23, Братусь С.Н. Предмет и система гражданского права. /С.Н.Братусь. - М., 1963, Довгерт А.С. Дія принципу верховенства права у сфері приватного права //Університетські наукові записки. - 2007. - №2. (22).- С.83 – 89; Загоруй Л.М. Принцип свободи фізичної особи в цивільному праві України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук. Спеціальність 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» -Х.: 2013. – 20с., Еволюція цивільного законодавства: проблеми теорії і практики. Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. 29-30 квітня 2004 р., м. Харків. –К.: Академія правових наук України, НДІ приватного права і підприємництва, НДІ інтелектуальної власності, національна академія ім. Ярослава Мудрого. 2004, Кодифікація приватного (цивільного права) України. /За ред. проф. А.Довгерта. –К.: Юрінком Інтер. 2000. –292 с., Кузнєцова Н.С. До питання про організацію та методичне забезпечення навчального процесу в юридичних ВНЗ // Про українське право: Часопис кафедри теорії та історії держави і права Київ. нац. ун-ту імені Тараса Шевченка / За ред. проф. І. Безклубого. – К.; Грамота, 2009. - С.29 – 33., Майданик Р.А. Наука цивільного права України: поняття, предмет, методологія / Р.А.Майданик. // Про українське право: Часопис кафедри теорії та історії держави і права Київ. нац. ун-ту імені Тараса Шевченка / За ред. проф. І. Безклубого. – К.; Грамота, 2009. – С.100–111., Спасибо-Фатєєва І.В. Цивілістика: на шляху формування доктрини : вибр. наук. пр. / І.В.Спасибо-Фатєєва. Х.: Золоті сторінки, 2012. – 636с., Харитонов Є.О. Нариси теорії цивілістики (поняття та концепти): Монографія. / Є.О.Харитонов. О.: Фенікс, 2008. - 464 с., Харитонов Є.О. Цивільні правовідносини: моногр. / Є.О.Харитонов, О.І.Харитонова. 2-ге вид., перероб. і доп. О.: Фенікс, 2011. - 456 с., Шишка Р.Б. Предмет цивільного права /Вісник університету внутрішніх справ 6’1999, - С.22 – 27.

    Ключові слова: цивільне законодавство, засади, цивільне право, метод, предмет, принципи, функція, система.
    1. Цивільне право та його місце в системі права України
    Цивільне право в системі права України посідає особливе місце: регулює відносини, які складаються при здійсненні свобод та прав людини у особистій та економічній сферах. Воно регулює нормальні людські та, економічні відносин і адекватно відтворює їх стан, забезпечує захист суб’єктивних прав і охоронюваних законом інтересів у разі їх порушення.

    Цивільне право справедливо є базовим в суспільстві та провідним в системі права і започатковане на:

    1) теорії інтересу за якої право поділяється на дві супергалузі (публічне право яке стосується інтересів держави та приватне стосується користі окремих осіб;

    2) теорії методу правового регулювання німецького юриста Тона за якою публічне право – сфера влади і підпорядкування, а приватне – свободи й приватної ініціативи;

    3) теорії предмета правового регулювання (проф. Д. В. Кавелін) за якою предметом приватного права є виключно майнові відносини, а предметом публічного – інші;

    4) теорії суб’єкта (П.Вуарон) за якою публічне право регулює відносини особи з державою, а приватне визначає відносини осіб між собою.

    Хоча приватне та публічне право є різними за спрямуванням їх правового впливу та регулювання відносин, але вони взаємопов’язані і не здатні самостійно ідеально врегулювати суспільні відносини, тому утворюють цілісний правовий порядок у якому досягається мета правового регулювання – злагода у суспільстві та збалансування загальних інтересів і охоронюваних законом інтересів окремої особи.

    Цивільне право регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), що засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ст.1 ЦК України). Ці відносини вироблені та відточені тисячолітньою практикою, є найбільш поширеними, навіть звичаєвими, започатковані на взаємоповазі їх учасників, відображені в конструкції закону. Останні побудовані або на основі національної самобутності, або на основі багатовекторності, та на основі ідеї адаптації до законодавства ЄС. Економічний глобалізм та гуманітарний універсалізм свідчать на користь застосування другого підходу.

    Специфіка цивільного права полягає у його життєвій зумовленості та природній обов’язковості: з моменту свого народження і до смерті людина знаходиться під впливом норм цивільного права. У ці правовідносини їх учасники вступають здебільше самостійно задля задоволення своїх потреб та охоронюваних законом інтересів. Це зумовлено об’єктивними економічними, соціальними потребами і може коригуватися суб’єктивними (особливості психомоторної діяльності) чинниками. Охоронювані законом інтереси задовольняються людиною виходячи із її внутрішнього права, внутрішньої культури, виховання.

    Ці інтереси можуть бути далекоглядними (стратегічними) і найближчими (тактичними). Тактичні інтереси можуть змінюватися на історичних, особливо переломних етапах розвитку суспільства, що проявляється в праві та висхідних ідеях правового регулювання (на користь суспільства, на користь бізнесу, на користь еліти, на користь ідеї, на користь людини, зокрема пересічної). Проте вони є стабільними, що слугує і стабільності законодавства. Якщо потрібні самодостатність учасників правовідносин, розкриття потенціалу людини, її розкріпачити, надати можливість проявити себе та свої інтелектуальні здібності, надати можливості для самореалізації майнової самодостатності, то пріоритети регулювання змінені на користь немайнових прав. Право повинне гармоніювати із внутрішнім правом людини, слугувати її правам і інтересам, що відповідає теорії природного права, де ним є внутрішня воля вільної і правослухняної людини.

    Цивільне право, як частина правової системи світу та держави складається з диспозитивних норм, які є моделлю бажаної, зрозумілої та безконфліктної поведінки. Учасникам цивільних правовідносин визначально надані широкі можливості для реалізації права (здатність мати права) відповідно до їх власного інтересу, можливостей та побутової чи кваліфікованої усвідомленості (обізнаності) самостійно моделювати свої юридично значимі дії.

    Поняття цивільного права тлумачиться (розглядається) як:

          1. базова галузь права, яка регулює майнові і особисті немайнові відносини між не підпорядкованими, юридично самостійними і автономними суб’єктами права. Воно є основою для врегулювання на тих же засадах інших відносин приватного характеру: сімейних, земельних, трудових, господарських і інших;

          2. галузь законодавства – система закріплених в актах законодавства норм права, які регулюють цивільно-правові відносини (особисті немайнові, майнові та інші). Цивільне законодавство прийнято ще називати позитивним правом, яке є ядром приватного права;

          3. наука – вчення, теорії, наукові концепції про врегульовані цивільним правом відносини та їх елементи, систематику, взаємодію з іншими галузями права тощо;

          4. навчальна дисципліна – встановлені кваліфікаційними вимогами до спеціаліста та програмою курсу „Цивільне право України” основні знання і вміння яких повинні осягнути особи, що навчаються, а також методи їх викладання.

    Цивільне право також є соціальною цінністю і відображає об’єктивні відносини, що складуються при задоволенні життєво-важливих потреб людини, охоронюваних законом інтересів, обслуговуванні економічного обігу. Воно має глибокі гносеологічні корені і традиції на яких вироблені сталі підходи, конструкції. За своєю ідеологією сучасне цивільне право і цивільно-правова культура запозичена в римлян та удосконаленого (рафінованого) німецького цивільного права. Проте на відміну від його стислих формулювань відповідно до слов’янської традиції воно містить розгорнуті дефініції (поняття) та конкретизує їх у змістовній частині.

    Цивільне право характеризується тим, що воно :

    сягає глибин людської цивілізації і рецептоване більшістю країн світу з римського приватного права (має спільне коріння);

    відноситься до фундаментальних галузей права, які регулюють найбільш значимі для соціального буття людини відносини;

    атрибут соціальної, демократичної, правової держави з ринковою економікою і є формою існування відносин всякої розвинутої правової системи;

    пронизане гуманістичною ідеєю і призначене охороняти життя, здоров’я, особисту недоторканність, суб’єктивні права й охоронювані законом інтереси людини;

    виконує основне регулятивне навантаження нормальних найбільш застосовуваних у житті та об’єктивно необхідних правовідносин;

    найбільше піддане універсалізації і наразі розвивається на цій основі;

    виходить із визнання товаром більшості об’єктів цивільних прав на регулювання товарообмінних ринкових відносин;

    має найбільш поліваріантний набір диспозицій у поведінці учасників правовідносин. Йдеться про еластичність норм цивільного права; регулює особисті відносини між людьми на основі християнських цінностей та суспільної моралі – системі етичних норм, правил поведінки, що склалися у суспільстві на основі традиційних духовних і культурних цінностей, уявлень про добро, честь, гідність, громадський обов’язок, совість справедливість (ст.1 ЗУ “Про захист суспільної моралі”. Воно – основа професійного становлення юриста.

    Місце цивільного права в системі права України зумовлене його функціями та впливом на інші галузі права України. Воно забезпечує охорону основних цінностей: життя людини, її життя та здоров’я честі та гідності, недоторканності і безпеки (ст. 3 Конституції України). Якщо засобами публічного права вони забезпечуються як елемент політики та правої охорони, то цивільне право надає особі можливість самій проявити турботу про себе, своє здоров’я, життя та здоров’я близьких, майно та майнові інтереси. За допомогою договору охорони можна убезпечити себе, своє здоров’я майнові інтереси, договору страхування – отримати відшкодування збитків від страхових випадків.

    З урахуванням наведеного цивільне право – система правових норм, які на засадах приватності та свободи дії у приватній сфері регулюють цивільні правовідносини (майнові, особисті немайнові, організаційні та інші) між незалежними, майново уособленими учасниками властивими цивільному праву способами формування їх поведінки задля задоволення потреб і законних інтересів людини та створених людьми соціальних утворень.
      1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   64
    написать администратору сайта