Главная страница
Навигация по странице:

  • КУРС ЛЕКЦІЙ ІЗ ДИСЦИПЛІНИ “ЛОГІКА” Черкаси 2011 Лекція 1. Предмет логіки. Основні закони формальної логіки

  • 2. Пізнання, мислення, мова.

  • 3. Поняття про логічну форму

  • 4. Поняття про логічні постійні

  • 5. Поняття про правильне мислення

  • 6. Основні закони формальної логіки

  • Лекція 2. Поняття, їх логічні ознаки та аналіз

  • 1. Загальна характеристика поняття

  • 2. Логічні прийоми утворення понять

  • 3. Логічна структура понять

  • 5. Відношення між об’ємами понять

  • 6. Операції з класами понять

  • 7. Основні закони формальної логіки класів.

  • Лекція 3. Поняття, їх логічні ознаки та аналіз (продовження)

  • 1. Обмеження і узагальнення понять.

  • 2. Визначення (дефініція) понять.

  • 3. Правила визначення і помилки, які можливі при порушенні правил.

  • Лекції логіка. Курс лекцій із дисципліни " логіка" Черкаси 2011 Лекція Предмет логіки. Основні закони формальної логіки



    Скачать 0.49 Mb.
    НазваниеКурс лекцій із дисципліни " логіка" Черкаси 2011 Лекція Предмет логіки. Основні закони формальної логіки
    АнкорЛекції логіка.doc
    Дата02.05.2017
    Размер0.49 Mb.
    Формат файлаdoc
    Имя файлаЛекції логіка.doc
    ТипКурс лекцій
    #6535
    страница1 из 5
      1   2   3   4   5

    МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

    КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДИЗАЙНУ

    ФАКУЛЬТЕТ РИНКОВИХ, ІНФОРМАЦІЙНИХ ТА ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

    КАФЕДРА СОЦІАЛЬНО-ГУМАНІТАРНИХ ДИСЦИПЛІН

    БАБИНА Т.Г.


    КУРС ЛЕКЦІЙ ІЗ ДИСЦИПЛІНИ

    ЛОГІКА”

    Черкаси 2011

    Лекція 1. Предмет логіки. Основні закони формальної логіки
    1. Логіка як наука.

    2. Пізнання, мислення, мова.

    3. Поняття про логічну форму.

    4. Поняття про логічні постійні.

    5. Поняття про правильне мислення.

    6. Основні закони формальної логіки.

    1. Логіка як наука
    Основоположником формальної логіки є древньогрецький вчений Аристотель. Він сформулював основні закони логіки і методи одержання істинного знання. Логіку називають формальною, тому що вона відволікається від змісту і займається вивченням форми мислення. Логіка Аристотеля протрималась незмінною на протязі ХХ-ти століть. В XVIII столітті в зв’язку з розвитком природничих наук (особливо математики) встає завдання поєднання математики і формальної логіки. Цією проблемою займаються такі видатні вчені, як Ф.Бекон, Р.Декарт, Г.-В.Лейбніц. Ф.Бекон розробляв індуктивний метод пізнання, Р.Декарт формулює аналітичний метод, Г.-В.Лейбніц висуває ідею універсалізації мови всіх природничих дисциплін, зведення мови природничих дисциплін до мови формальної логіки.

    Ідея Лейбніца лягла в основу математичної (або символічної) логіки. Нею займалися такі вчені, як Дж.Буль, Ч.Пірс, П.С.Порецький. Математична логіка є найбільш поширена на Заході з середини ХІХ століття.

    ХІХ століття зв’язано з виникнення ще одного виду логіки – діалектичної (Гегель, К.Маркс), яка вивчає форми і закони мислення, що розвивається. Крім вище перерахованих, існує ще багато видів логіки: конструктивна, інтуітивістська, семантична, модальна, багатозначна і т. д. Ми вивчаємо формальну логіку з елементами математичної логіки.
    2. Пізнання, мислення, мова.
    Процес пізнання іде від живого споглядання до абстрактного мислення і до практики. Процес мислення починається з відчуттів, сприйняття, уявлень. Це – безпосередньо чуттєве відображення світу. Абстрактне мислення – це не безпосереднє відображення світу. Абстрактне мислення – це відхилення від конкретного предмету, це мислення з допомогою понять, це поєднання особистого досвіду людини і набутого в спілкуванні з іншими в процесі засвоєння попередньої людської культури. Практика – основа пізнання, частина процесу пізнання, критерії істинності нашого пізнання.

    Абстрактне мислення тісне зв’язане з мовою, не існує без неї. На початку 20-х років ХХ ст. вчені Келер та Ладигіна–Котс вивчали життя мавп і виявили, що у мавп є складна мозкова діяльність, схожа до людського мислення. Цю діяльність назвали “ручне мислення” або “практичний інтелект”. В цей же час інші вчені Валлон і Піаже вивчали шляхи становлення дітей і довели, що обов’язковим етапом становлення дитини є так зване “наочне мислення”. Відомий вчений Л.С.Виготський показав, що шлях перетворення мозкової діяльності мавп в людське мислення полягає в ускладненні видів діяльності людини і розвитку голосових реакцій.

    Значення мови:

    • матеріалізація мислення;

    • виконує комунікативну функцію, є засобом спілкування і шляхом засвоєння культури;

    • слово – це знак, завдяки якому передається поняття – зміст слова, те, що залишається незмінним при перекладі слова з однієї мови на іншу.


    3. Поняття про логічну форму
    Формальна логіка вивчає логічну форму. Для визначення логічної форми розглянемо декілька прикладів:

    “Суворов був хоробрим”, “День був дощовим”, “Пісня була мелодійною”. В цих прикладах мова йде про різні предмети (Суворов, день, пісня), про їх різні властивості (хоробрий, дощовий, мелодійна). Зміст цих висловлювань – різний. Однак, є щось, що об’єднує ці висловлювання – (був) – це форма зв’язку частин змісту. Форма зв’язку частин змісту, що мислиться, називається логічною формою.
    4. Поняття про логічні постійні
    Слова, що описують дійсність, в логіці називаються описуючими термінами, або дескриптивними термінами (день, поле, Іван, студент, прекрасний, три і т. д.). Дескриптивні терміни, що описують імена предметів, називаються термами і позначаються буквою “S”. Дескриптивні терміни, що описують властивості предметів або їх взаємовідносини, називаються предикаторами і позначаються буквою “Р”. Заміна слів буквами називається пропозіціональною функцією.

    Слова за допомогою яких зв’язуються частки змісту називаються логічними термінами, або логічними постійними.

    Основні логічні постійні:

    Заперечення , “і” – , “або” – ,

    “існує” - ,“всі” - , “якщо, то” - .

    “тоді і тільки тоді, коли” - .
    5. Поняття про правильне мислення
    Формальну логіку цікавить процес пізнання з боку одержання істинного знання. Здобути істинне знання можна тільки при умові правильного мислення. Правильне мислення – це мислення, яке відповідає трьом умовам: визначеності, послідовності, доказаності.
    6. Основні закони формальної логіки:


    • закон тотожності, який характеризує визначеність мислення;

    • закон протиріччя;

    • закон виключного третього, які характеризують послідовність мислення;

    • закон достатньої підстави, який характеризує доказовість мислення.

    а) закон тотожності: всяка думка тотожна сама собі.

    Р э Р, Р = Р, Р → Р (якщо Р, то Р)

    З допомогою математичної логіки закон записується:

    Суть закону: не можна міняти зміст і обсяг понять в процесі мислення, тому що в такому разі можлива помилка “підміни понять”.

    б) закон протиріччя: два судження, які знаходяться у відношенні заперечення, не можуть бути одночасно істинними; одне з них обов’язково хибне.

    Закон записується: Р не є не - Р, ,

    Закон застосовується тільки тоді, коли мова іде про один предмет, в один і той же час, в одному і тому ж відношенні.

    в) закон виключного третього: з двох суджень, в одному з яких стверджується те, про що заперечується в іншому, одне обов’язково істинне і третього не дано (tertiutn non datur).

    Закон записується: , .

    г) закон достатньої підстави: всяка істинна думка повинна бути підтверджена іншими думками, істинність яких вже доказана, тобто повинна бути встановлена їх відповідність дійсності.

    Думки, які використовуються для підтвердження, називаються логічною підставою; думки, які необхідно підтвердити – логічним наслідком.

    Всяка істинна (доказана) думка має достатню підставу.

    Закон записується ….
    Лекція 2. Поняття, їх логічні ознаки та аналіз
    1. Загальна характеристика поняття.

    2. Логічні прийоми утворення понять.

    3. Логічна структура понять.

    4. Види понять.

    5. Відношення між об’ємами понять.

    6. Операції над класами понять.

    7. Основні закони логіки класів.

    8. Закони доповнення.
    1. Загальна характеристика поняття
    Поняття – це знання про предмет і явища дійсності; це знання про суттєві ознаки предмета, його внутрішню структуру: це знання про суттєві ознаки класу предметів. Поняття скорочує чуттєвий досвід людини, має властивість комунікативності, завжди висловлюється в слові.

    Поняття – це форма мислення, в якій узагальнюються та виділяються предмети і явища того чи іншого класу за суттєвими або несуттєвими ознаками.

    Предмет мислення – все, про що можна мислити. Властивості і відношення предметів мислення називаються ознаками предметів.

    Ознаки предметів діляться на:

    • відмінні ознаки (які належать одному предмету);

    • невідмінні ознаки (належать багатьом предметам);

    • суттєві ознаки (складають якісну ознаку предмету);

    • несуттєві ознаки (не складають якісну ознаку предмету);

    • родові ознаки (ознаки класу предметів, в якому виділяють підкласи);

    • видові ознаки (ознаки, на основі яких виділяють підкласи в межах класу).

    Слова, які виражають поняття, в логіці називають іменами. Імена бувають: прості (наприклад: дошка, стіл), складні (наприклад: жінка-лікар), дескриптивні (що описують властивості предметів).

    Сукупність предметів, що означені ім’ям, називаються денотатом. Кожний предмет цієї сукупності – десигнатом імені.
    2. Логічні прийоми утворення понять
    В межах формальної логіки найбільш важливими є такі прийоми утворення понять: порівняння, аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення.

    Порівняння – це логічна операція, за допомогою якої встановлюється схожість і відмінність предметів дійсності.

    Аналіз – це умовний розподіл предметів на частини, сторони, ознаки.

    Синтез – це умовне з’єднання частин предмету, що був розподілений в процесі аналізу.

    Абстрагування це відволікання від несуттєвих, другорядних властивостей предмету, виділення суттєвих якостей предмету, що складають його якісну специфіку.

    Узагальнення – це логічний прийом, за допомогою якого предмети об’єднуються в класи на основі властивих їм загальних ознак. Підкреслимо, що наукове значення має узагальнення за суттєвими ознаками.
    3. Логічна структура понять
    При розгляді логічної структури понять виділяють дві сторони: зміст поняття і об’єм поняття.

    Зміст поняття – це сукупність суттєвих ознак предмету, на основі яких вони виділяються і узагальнюються.

    Об’єм поняття – це предмет чи сукупність предметів, які мають ознаки, що містять зміст даного поняття.

    Існує закон зворотного відношення між об’ємом і змістом поняття: “якщо об’єм одного поняття включає в себе об’єм іншого поняття, то зміст першого поняття є часткою змісту іншого поняття”.

    Наприклад: об’єм поняття “лікар” включає об’єм поняття “стоматолог”, а зміст поняття “стоматолог” включає зміст поняття “лікар”.

    4. Види понять.
    Поняття діляться за об’ємом і змістом.

    За об’ємом поняття діляться на:


    1.Одиничні (об’єм яких включає один предмет: Іван, Дніпро, Т.Г.Шевченко)


    Загальні (об’єм включає два чи більше предметів: студент, лікар)


    2.Збірні (поняття, які відображають групи предметів якимось чином упорядковані, і які мисляться як єдине ціле: ліс, бібліотека)

    Розподільні (загальні поняття, в об’ємі яких кожний індивідуальний предмет мислиться як елемент класу: книга, стіл)


    3.Які реєструються (в об’ємі є кінцева кількість елементів: планета Сонячної системи, людина)

    Які не реєструються (об’єм яких складає нескінчену кількість елементів: зірка, атом, число)


    4. Поняття з універсальним об’ємом (в об’єм включаються всі елементи, які розглядаються в даній галузі: метали, організми)


    5. Нульові поняття – об’єм яких включає неіснуючі поняття: русалка, вічний двигун


    За змістом поняття діляться на:


    1. Конкретні (в понятті мислиться предмет або сукупність предметів в сукупності своїх ознак: студент, зірка, викладач)

    Абстрактні (поняття, в яких мисляться властивості або відношення предметів, які відволікаються від самих предметів: мужність, любов)


    2. Позитивні (поняття, які виражають наявність у предмету певних ознак: хороший, вікно)

    Негативні (поняття, в яких виражається відсутність у предмету певних ознак: безумовний, алогічний)

    3. Співвідносні (пари понять, де існування одного предмету не мислиться без існування іншого: чисельник, права сторона, північ)

    Безвідносні (поняття, які відображають предмети, існування яких не зв’язані з існуванням інших предметів: дім, тварина)


    Дати логічну характеристику поняття “студент”.

    “Студент”: загальне, розподільне, яке реєструються, конкретне, позитивне, безвідносне.
    5. Відношення між об’ємами понять
    Всі поняття можна поділити на ті, які можна порівняти, і ті, які неможливо порівняти. Поняття, які можна порівняти, мають в змісті загальні ознаки: людина-тварина, студент-педагог. Поняття, які не можна порівняти, не мають загальних ознак, предмети належать до різних галузей знань: “мужність”, “океан”, “демократія”.

    Поняття, які можна порівняти, поділяються на сумісні і несумісні.

    Сумісні поняття – це поняття, об’єми яких частково чи повністю співпадають.

    Несумісні поняття – це поняття, об’єми яких не співпадають, не мають загальних елементів.

    Сумісні поняття знаходяться у відношеннях:

    а
    ) рівнозначності (тотожності)

    б) перехресту (часткового співпадання). А – студенти, В – спортсмени







    в

    ) підпорядкування (субординації). А – вуз, В – медичний інститут

    Несумісні поняття знаходяться у відношеннях:

    а) субпідрядності (координації). А – вуз, В – інститут, С – університет.







    б) протилежності (контрарності). А – колір, В – чорний, С – білий.




    А



    В) протиріччя (контрадикторності). А – війна, В – справедлива війна, - несправедлива війна



    А

    6. Операції з класами понять
    Клас – це сукупність предметів, які мають загальні ознаки. Позначення в операціях з класами: А, В, С – вільні класи, - об’єднання класів, - пересічення класів, (не-А) – доповнення до класу, І – універсальний клас, 0 – порожній клас.

    Об’єднання класів (додавання) – це логічна операція, внаслідок якої утворюється новий клас, який складається з таких об’єктів, кожний з яких є елементом, в крайньому разі, одного з складових класів. Мета об’єднання – пошук всіх елементів класів, які додаються.







    П












    ересічення класів (множення) – це логічна операція, внаслідок якої утворюється новий клас, який складається з загальних елементів класів, що множаться.
    Д
    А`


    оповнення до класу А – це логічна операція, внаслідок якої утворюється новий клас (не-А), який складається з елементів універсального класу, що не належать до класу А. Клас доповнює клас А до універсального.

    А – клас, що доповнюється

    - доповнення до класу А.

    7. Основні закони формальної логіки класів.
    Додавання і множення підпорядковуються законам ідемпотентності, комутативності, асоціативності, поглинання, дистрибутивності.

    Операції, що проводяться з класами в першу чергу, штрихують горизонтальними лініями, в другу чергу – вертикальними.

    а) закон ідемпотентності: клас, який додається до самого себе, чи множиться сам з собою, залишається тим самим класом.

    ,

    б) закон комутативності: результат додавання і множення класів не залежить від порядку, в якому беруться класи.

    ,

    в) закон асоціативності: результат додавання і множення більш чим двох класів не залежить від порядку виконання дій.

    ;

    г) закон поглинання (для множення): добуток класу і суми інших класів, одним з складових якої є даний клас, дорівнює умножиному класу.







    А В

    Ц
    ей закон для складання:




    А В







    д


    ) закон дистрибутивності ( відносно )























    В




    С В С
    Цей закон для відносно













    В







    С В С

    8. Закони доповнення.


    1. Сума класу і його доповнення дорівнює універсальному класу.



    І


    А`




    1. Сума класу, що доповнюється, і універсуму дорівнює універсуму.


    А`

    І


    1. Д
      А`

      обуток класу, що доповнюється, і універсуму дорівнює класу, що доповнюється.



    І



    1. Добуток класу і його доповнення є порожній клас.

    І


    А`



    1. Доповнення універсуму є порожній клас.



    1. Доповненням порожнього класу є універсальний клас.



    1. Доповненням є клас, що доповнюється.


    Лекція 3. Поняття, їх логічні ознаки та аналіз (продовження)


    1. Обмеження і узагальнення понять.

    2. Дефініція понять.

    3. Правила визначення (дефініції).

    4. Ділення понять.

    5. Правила ділення понять.

    6. Класифікація.


    1. Обмеження і узагальнення понять.
    Обмеження поняття – це логічна операція, внаслідок якої здійснюється перехід від поняття з більшим об’ємом до поняття з меншим об’ємом (від родового до видового поняття, шляхом додатку до змісту родового поняття видоутворюючої ознаки).

    Наприклад: “письменник”, - “російський письменник”, - “російський письменник ХІХ ст.”, - “автор роману “Бесы”.

    Границя обмеження – одиничні поняття.

    Узагальнення понять – це логічна операція, внаслідок якої здійснюється перехід від поняття з меншим об’ємом до поняття з більшим об’ємом шляхом відкидання від змісту видового поняття видоутворюючої ознаки.

    Наприклад: “Петренко – студент ІІ курсу ІСУЕП”, - “студент ІІ курсу ”, - “студент ІСУЕП ”, - “студент ”.

    Границя узагальнення понять – категорії певної галузі знання.
    2. Визначення (дефініція) понять.
    Визначення понять – це логічна операція, яка дозволяє розкривати зміст поняття, відрізняти предмет від іншого предмету, встановлювати значення слова.

    У всякому визначенні розрізняють поняття, що визначається (Difinierdum - Dfd) і поняття, за допомогою якого визначають інше поняття (Difiniens - Dfn).

    Види дефініцій:

    а) Визначення діляться на реальні і номінальні.

    Реальне визначення – це визначення, за допомогою якого предмет, який визначається, виділяється з класу подібних предметів за його специфічними ознаками (наприклад: крісло-качалка).

    Номінальне значення – це визначення, за допомогою якого в науку вводиться новий термін, як засіб скорочення складного опису чи пояснення значення слова (наприклад: різновидності хімічного елементу з різними атомними вагами - ізотоп).

    б) Визначення діляться на явні і неявні.

    Неявні визначення – зміст поняття виводиться з відношення цього поняття до іншого поняття в деякому контексті.

    Види неявних визначень:

    • Контекстуальні визначення: зміст тексту визначається з контексту, уривку тексту, який читається з словника;

    • Індуктивні визначення: дозволяють з базових об’єктів за допомогою певних операцій будувати нові об’єкти теорії;

    • Аксіоматичні визначення: визначення вихідних понять теорії через аксіоми.

    Явні визначення – це визначення через найближчий рід і видову відмінність: замість перерахування ознак, є вказівка тільки на приналежність предмету, що визначається, до того чи іншого класу і на ознаку, через яку предмет, що визначається, відрізняється від інших предметів класу.

    Наприклад: космонавтика – це наука, яка вивчає комплекс питань, зв’язаних з освоєнням космосу . (а = А (в)), де а – Dfd, А(в) – Dfn.

    Генетичне визначення – це різновидність визначення через найближчий рід і видову відмінність, яке основане на способі, шляхом якого утворюється тільки даний предмет. Генетичні визначення широко застосовуються в галузі геометрії, хімії, дуже рідко – в суспільних дисциплінах.

    Через родо-видову відмінність дуже важко визначити деякі одиничні поняття, кольори. Для таких понять існують інші способи визначення:

    • Визначення через вказівку на відношення предмету до своєї протилежності (характерно для дуже широких за об’ємом понять - категорії);

    • опис: перерахування всіх зовнішніх відмінних ознак індивідуального предмету з метою відрізнити даний предмет від предметів, які схожі (подібні) з ним за зовнішнім виглядом (застосовується в художній літературі, географії, історії і т.д.);

    • характеристика: це вказівка на своєрідність предмету, на суттєві ознаки родового поняття в індивідуальному предметі;

    • вказівка: поняття визначається шляхом вказівки на види чи індивіди, які входять в об’єм поняття, що визначається (наприклад: близькі родичі – це батьки, діти, брати, сестри, бабка, дід, онуки, а також чоловік чи жінка);

    Різновидністю вказівки є остенсивні визначення – це назва предметів, з наступним демонструванням: це – стіл.

    • порівняння: порівняння з іншим предметом, де необхідна суттєва ознака виражена яскравіше (Діти – квіти життя);

    • розрізняння: характерною рисою предмету є відсутність ознаки (інертний газ – це хімічний елемент, який не вступає в хімічну реакцію з іншими елементами).

    3. Правила визначення і помилки, які можливі при порушенні правил.


    1. Визначення повинно бути відповідним: тобто об’єм поняття, що визначається, повинен бути тотожнім об’єму поняття, що визначає дане поняття: а = А(в).

    Помилки:

    а) занадто широке визначення (а<А(в));

    б) занадто вузьке визначення (а>А(в)).

    1. Визначення не повинно містити кола: поняття не повинно визначатися через самого себе.

    Помилка: “порочне коло” (circulus vitiosus), буває двох видів:

    а) “коло в визначенні”: при визначенні поняття використовують інше, яке визначають через перше (наприклад: “Логіка – це наука про правильне мислення, а правильне мислення – це мислення у відповідності до правил логіки”);

    б) тавтологія (лат. tauto – те саме, logos - слово): визначення, в якому поняття, що визначається, і поняття, за допомогою якого визначається інше поняття, виражені однаковими термінами (визначення “те ж через теж саме” – idem per idem). Наприклад: “Ідеаліст – це людина ідеалістичних переконань.”

    1. Визначення повинно бути чітким, ясним, однозначним.

    2. У визначенні не можна використовувати художньо-образні засоби.

    3. Не можна визначати поняття за допомогою термінів, які самі потребують визначення (Наприклад: “Доктринер – це схоласт”).

    4. Визначення не повинно бути негативним, за винятком випадків, де відсутність ознаки є суттєвою ознакою предмету.


    4. Ділення понять.
    В поняттях важливо знати не тільки зміст, а і об’єм.

    Ділення понять – це логічна операція, завдяки якій розкривається об’єм поняття шляхом перерахування його видів.

    Розрізняють:

    • поняття, що діляться (родове поняття, яке ділиться);

    • члени ділення (видові поняття, які утворюються в результаті ділення);

    • принцип ділення (ознака, за допомогою якої встановлюються види поняття, що ділиться).

    Існує два види ділення:

    1. Ділення за видозмінною ознакою: в видах, які одержуються, є родова ознака, яка виявляється в новій якості. Основою ділення може бути будь-яка ознака, але краще керуватися науковими і практичними цілями.

    2. Дихотомічне ділення: ділення поняття на два взаємовиключні класи (дихотомія - ділення на дві частини): наприклад, А – ссавці, Ā – не савці.


    5. Правила ділення


    1. Ділення повинно бути відповідним: сума об’ємів членів ділення повинна дорівнювати об’єму поняття, яке ділиться, тобто

    А = а + в + с + о

    Помилки: а) неповне ділення: А > а + в + с;

    б) ділення з зайвими членами: А < а + в + с + о + к.

    1. Ділення необхідно проводити за однією основою (наприклад, невірно проведено ділення: “Договори бувають письмові, усні, справедливі і несправедливі”).

    2. Члени ділення повинні виключати одне одного (невірно проведено ділення : “Країни бувають північні, південні, західні і східні”).

    3. Ділення повинно бути безперервним: члени ділення повинні бути видами одного порядку по відношенню до поняття, що ділиться.

    Помилка: “стрибок в діленні” (наприклад: невірно проведено ділення: “Філософи діляться на матеріалістів, об’єктивних і суб’єктивних ідеалістів”).
    6. Класифікація
    Класифікація – це систематичний розподіл предметів за класами на підставі будь-якої загальної ознаки (кожний клас займає по відношенню до другого класу чітко визначене і фіксоване місце).

    Значення класифікації:

    • це стійкий розподіл предметів;

    • полегшує пошук предметів, тому принцип класифікації повинен відповідати цій вимозі;

    • в класифікації ділення проводиться послідовно від вищого класу до нижчого;

    • виділяють два види класифікації: допоміжна і наукова (розподіл предметів за суттєвими ознаками).



      1   2   3   4   5
    написать администратору сайта