Главная страница
Навигация по странице:

  • Зміст Вступ 1. Теоретичні основи підприємницької діяльності 1.1 Сутність, цілі, види та суб’єкти підприємництва

  • 2.1 Напрямки та чинники розвитку сучасної підприємницької діяльності 2.2 Впровадження високих технологій та спеціалізація підприємств

  • 3.1 Аналіз беззбитковості в роботі підприємств. 3.2 Цільове планування прибутку. 3.3 Операційний важіль, та його складові.

  • 1. Теоретичні основи підприємницької діяльності 1.1 Сутність, цілі, види та суб’єкти підприємництва

  • 1.2 Форми підприємницької діяльності, правові аспекти

  • мазур. Курсова робота



    НазваниеКурсова робота
    Анкормазур.doc
    Дата21.12.2017
    Размер300 Kb.
    Формат файлаdoc
    Имя файламазур.doc
    ТипДокументы
    #13450
    страница1 из 4
      1   2   3   4



    Міністерство освіти і науки молоді та спорту

    Київський Національний Університет Технології та Дизайну

    КУРСОВА РОБОТА
    "ПІДПРИЄМНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ В СУЧАСНИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ"

    Студента гр. БТЕ-08

    Мазура Дениса

    Перевірив

    Ас. Кирилко Н. М

    Київ 2012

    Зміст

    Вступ

    1. Теоретичні основи підприємницької діяльності
    1.1 Сутність, цілі, види та суб’єкти підприємництва

    1.2 Форми підприємницької діяльності, правові аспекти
    2. Підприємництво в сучасних умовах господарювання
    2.1 Напрямки та чинники розвитку сучасної підприємницької діяльності

    2.2 Впровадження високих технологій та спеціалізація підприємств

    2.3 Аспекти розвитку підприємницької діяльності в Україні

    3. АНАЛІЗ ВЗАЄМОЗВ'ЯЗКУ ВИТРАТ, ОБСЯГУ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ПРИБУТКУ

     

    3.1     Аналіз беззбитковості в роботі підприємств.

    3.2     Цільове планування прибутку.

    3.3     Операційний важіль, та його складові.

    3.4     Розрахунок точки беззбитковості, запасу фінансової міцності та с впливу операційного важеля

    Висновки

    Список використаних джерел

    Вступ
    Формування ринкових відносин в економіці, створення конкурентного середовища в країнах зумовлюють необхідність теоретичного обґрунтування та розробки практичного інструментарію забезпечення стабільного, сталого розвитку підприємницької діяльності. Підприємництво займає центральне місце в господарському комплексі будь-якої країни. Саме тут створюється національний дохід. А отже, від успіху здійснення підприємницької діяльності залежить соціально-економічний розвиток суспільства, ступінь задоволеності в матеріальних і духовних благах населення країни.

    В сучасних ринкових умовах господарювання особливо гостро постає питання про розвиток підприємництва в Україні. Його становлення і розвиток свідчать про те, що проблема підприємницької діяльності досить багатогранна. Її економічні і правові основи знаходяться в стані формування та мають багато недоліків. Наукова розробка пов’язаних з підприємництвом питань, а також узагальнення вітчизняного і зарубіжного досвіду значно відстають від практики підприємництва. Так, формування й удосконалення підприємницького середовища – це шлях до стабілізації економіки країни, подальшого економічного і соціального розвитку кожного регіону.

    Усі ці обставини й обумовлюють актуальність даної теми та необхідність більш глибокого вивчення проблем підприємництва як одного з основних напрямків господарської діяльності в сучасних умовах господарювання.

    Об’єктом дослідження є підприємницька діяльність в сучасних умовах господарювання, зокрема в Україні.

    Предметом дослідження є процеси формування та розвитку підприємництва в сучасній ринковій економіці, а також проблеми розвитку та регулювання підприємницької діяльності в економіці України.

    Метою даної роботи є визначення теоретичних основ підприємницької діяльності, дослідження основних проблем становлення та розвитку підприємництва в Україні на сучасному етапі, виявлення чинників впливу на стан підприємницького сектора в ринковій економіці, а також пошук способів удосконалення підприємницької діяльності, що дасть змогу підвищити вплив підприємницького сектора на економіку країни та поліпшити стан ринкової системи господарювання.

    Реалізація поставленої мети обумовлює вирішення таких завдань:

    1. визначити роль і сутність підприємництва в умовах ринкових відносин;

    2. провести аналіз функціонування суб’єктів підприємницької діяльності;

    3. охарактеризувати основні види та організаційно-правові форми підприємницької діяльності в умовах розвитку України;

    4. дослідити принципи та механізм реалізації підприємницької діяльності;

    5. розглянути правові засади функціонування підприємницького сектору на сучасному етапі;

    6. обґрунтувати основні напрямки розвитку сучасної підприємницької діяльності;

    7. виявити основні чинники, що впливають на розвиток підприємництва;

    8. з’ясувати особливості розвитку підприємництва в Україні та визначити шляхи вдосконалення функціонування підприємницької діяльності.

    При проведенні даного дослідження були використані наступні методи:

    1. методи збору та узагальнення інформації;

    2. методи спостереження;

    3. метод групування;

    4. таблично-графічні методи;

    5. метод аналізу.

    1. Теоретичні основи підприємницької діяльності
    1.1 Сутність, цілі, види та суб’єкти підприємництва
    Підприємництво – явище досить широке і багатовимірне. Тому в теорії поняття «підприємництво» розглядається як різноаспектне, тобто існують різні визначення щодо його змісту:

    1. підприємництво є економічною категорією, що виражає відносини між суб’єктами господарської діяльності, спрямованої на те, щоб забезпечити їм комерційний успіх – максимізувати дохід, підірвати монополію конкурентів та створити свою власну монополію;

    2. підприємництво – це тип господарської поведінки, що ґрунтується на самостійності та незалежності суб’єктів стосовно вибору: що, скільки, як, для кого виробляти; на повній відповідальності за прийняті рішення та їх наслідки;

    3. підприємництво є господарським мистецтвом, тобто це постійна економічна, організаторська та управлінська творчість з метою пошуку способів адаптації і прагнення до змін, які можуть забезпечити комерційний успіх;

    4. підприємництво – метод економічного мислення, властивий людям, здатним до підприємства, який характеризується оригінальністю ідей та підходів до вирішення господарських проблем.

    Згідно до Господарського кодексу України підприємництвом називають ініціативно-самостійну господарсько-комерційну діяльність, здійснювану окремими фізичними та юридичними особами з метою досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку [5, ст. 42.1]. Така діяльність здійснюється від свого імені, на власний ризик і під особисту майнову відповідальність окремої фізичної або юридичної особи.

    Розуміння сутності підприємництва пов'язано з визначенням його ролі в економіці різних рівнів системи господарювання. Конкретно роль і значення підприємництва в економічному розвитку країни можна звести до наступного:

    1. підприємництво слугує важелем для зміни структури економіки. Для підприємців основний спонукальний мотив – можливість одержання прибутку;

    2. розвиток підприємництва створює «поживне середовище» для конкуренції. Підприємці сприяють швидшому оновленню техніко-технологічної бази і номенклатури продукції фірми. Вони стимулюють господарську активність, підтримуючи конкуренцію й існуючий ринок;

    3. підприємництво можна вважати каталізатором економічного розвитку. Цей своєрідний прискорювач істотно впливає на збільшення обсягів виробництва; стимулювання інвестиційної діяльності; підвищення рівня попиту і пропозиції; прискорення темпів економічного розвитку економіки в цілому;

    4. підприємництво сприяє економії і раціональному використанню всіх ресурсів.;

    5. підприємництво забезпечує сильнодіючі стимули до високоефективної праці. У більшості випадків особистості, котрі мають власний бізнес, більше заінтересовані в якісній і продуктивній праці, ніж наймані працівники. Такий психологічний феномен вільної праці для одержання власного зиску забезпечує ще більший виграш для економіки в цілому.

    Із зазначеного вище можна сказати, що підприємницька діяльність грає важливу роль в економічному розвитку країни.

    Підприємництво, як один із напрямків господарської діяльності, характеризується такими ознаками:

    1. ініціативністю, яка означає, що підприємець починає свою діяльність відповідно до потреб ринку на свій розсуд та без будь-яких застережень;

    2. систематичністю підприємницької діяльності, що підкреслює її постійний характер;

    3. власним ризиком підприємця – він ладен відчути на собі як позитивні, так і негативні наслідки підприємницької діяльності;

    4. метою підприємницької діяльності, тобто одержанням прибутку;
      здійсненням підприємництва під свою майнову відповідальність.


    1.2 Форми підприємницької діяльності, правові аспекти
    Важливою передумовою успішної підприємницької діяльності треба вважати вибір організаційно-правової форми її здійснення, який зазвичай обумовлюється низкою чинників. Організаційно-правова форма господарювання – це форма здійснювання господарської (зокрема підприємницької) діяльності з відповідною правовою основою, яка визначає характер відносин між засновниками (учасниками), режим майнової відповідальності по зобов'язаннях підприємства (організації), порядок створення, реорганізації, ліквідації, управління, розподілу одержаних прибутків, можливі джерела фінансування діяльності тощо [6, ст. 2.1].

    До найважливіших чинників, що визначають організаційно-правові форми підприємства як головного суб'єкта господарювання, належать такі:

    1. цілі, які ставить перед собою підприємець (група підприємців), та шляхи їх здійснення в конкретному соціально-економічному середовищі;

    2. спосіб формування стартового капіталу;

    3. методи здійснення виробничо-господарської діяльності;

    4. організаційна форма та методи управління підприємством;

    5. законодавча та нормативно-технічна база, що регламентує створення, функціонування та ліквідацію діяльності суб'єкта господарювання;

    6. форми власності майна, що використовує підприємець;

    7. форма організації виробництва тощо.

    В Україні поширено здебільшого три основні організаційно-правові форми підприємницької діяльності: одноосібна власність, товариства та корпорації. Сутнісні характеристики, переваги та недоліки цих організаційно-правових форм наведено в таблиці 1.2.

    підприємництво ринковий сектор

    Таблиця 1.2. Порівняльна характеристика організаційно-правових форм підприємництва

    Організаційно-правова форма

    Сутнісно-змістова характеристика

    Організаційно-економічні та соціальні

    переваги

    недоліки

    Одноосібна власність

    Підприємство, власником якого є фізична особа або сім'я

    Простота заснування

    • Повна самостійність, свобода та оперативність дій підприємця

    • Максимально можливі спонукальні мотиви до ефективного господарювання

    • Гарантоване збереження комерційних таємниць

    • Труднощі із залученням великих інвестицій та одержанням кредитів

    • Повна відповідальність за борги

    • Неможливість спеціалізованого менеджменту

    • Невизначеність терміну функціонування

    Господарське товариство (партнерство)

    Об'єднання власних капіталів кількох фізичних або юридичних осіб за умов: однакового розподілу ризику і прибутку; спільного контролю результатів бізнесу; безпосередньої участі в діяльності

    • Широкі можливості виробничої та комерційної діяльності

    • Збільшення фінансової незалежності й дієздатності

    • Велика свобода дій та більша продуманість управлінських рішень

    • Можливість залучення до управління товариством професійних менеджерів

    • Загроза окремим партнерам через солідарну відповідальність, тобто можливість банкрутства через професійну некомпетентність одного з партнерів

    • Збільшення ймовірності господарського ризику через недостатню передбачуваність процесу та результатів діяльності

    Корпорація (акціонерне товариство)

    Підприємство, власниками якого є акціонери, котрі мають обмежену відповідальність (у розмірі свого внеску в акціонерний капітал) і розпоряджаються прибутком

    • Реальна можливість залучення необхідних інвестицій

    • Більша можливість постійного нарощування обсягів виробництва чи послуг

    • Існування тільки обмеженої відповідальності акціонерів

    • Постійний характер функціонування

    • Наявність розбіжностей між правом власності і функцією контролю діяльності

    • Сплата більших податків через оподаткування спочатку прибутку, а потім одержуваних дивідендів

    • Існування потенційної можливості посадових осіб впливати на діяльність корпорації у власних інтересах


    В сучасних умовах господарювання товариства є найбільш поширеною формою підприємницької діяльності, про що свідчать матеріали, надані в таблиці 1.3 [14, с. 84–85].
    Таблиця 1.3. Кількість суб’єктів ЄДРПОУ за організаційно-правовими формами господарювання в Україні

    Рік

    1997

    2001

    2005

    2008

    2009

    2010

    Всього

    615686

    834886

    1023396

    1187020

    1228888

    1258513

    Акціонерне товариство

    30922

    34942

    34571

    31993

    31100

    30169

    Товариство з обмеженою відповідальністю

    147738

    221905

    302942

    381205

    404525

    418145

    Повне товариство

    1640

    1997

    1988

    1948

    1939

    2084

    Командитне товариство

    653

    799

    694

    654

    642

    631


    Із таблиці 1.3 можна побачити, що частка товариств у загальній кількості суб’єктів ЄДРПОУ досить значна і має тенденцію до поступового збільшення. В Україні найбільш поширені товариства з обмеженою відповідальністю, що складають близько 92% усіх товариств, і кількість їх зростає великими темпами. Тобто, можна сказати, що визначне місце в серед організаційно-правових форм підприємництва України належить товариствам, зокрема товариствам з обмеженою відповідальністю. Адже розвиток товариств є в значній мірі основою збільшення внутрішнього інвестування економіки, оскільки є засобом концентрації капіталу за допомогою об'єднання індивідуальних капіталів, постійного розширення обсягу внутрішнього капіталу країни.

    У підприємств може виникати потреба у зміні своєї організаційно-правової форми, що може бути викликане різними причинами:

    1. зміна розмірів підприємства чи обсягів його господарської діяльності; зміни у податковому законодавстві;

    2. зміни у складі чи кількості засновників; вимога кредиторів чи партнерів по бізнесу тощо.

    Зміна організаційно-правової форми може здійснюватись в процесі господарської діяльності підприємства, через ліквідацію та створення нового підприємства або шляхом поглинання чи злиття. Процес зміни форми підприємства називається реорганізацією. Слід відмітити, що реорганізація підприємства через внесення необхідних змін до статуту підприємства часто є більш вигідною (з точки зору витрат, пов’язаних з оподаткуванням) у порівнянні з традиційною ліквідацією та створенням нового підприємства [20, с. 44].
    Кожне створене підприємство підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація юридичних осіб проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи [8, с. 46].

    Для реєстрації підприємства до відповідних органів необхідно подати такі документи:

    1. заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи, яка є одночасно і заявою;

    2. установчі документи, які поряд з нормами законодавства становлять правову основу діяльності підприємства, зокрема рішення засновників про створення юридичної особи;

    3. засновницький договір (для повного та командитного товариств) та статут підприємства (для акціонерних товариств, товариств з обмеженою і додатковою відповідальністю);

    4. платіжне доручення про сплату збору за державну реєстрацію;

    5. документи, що засвідчують внесення власниками своєї частки до статутного капіталу підприємства;

    6. звіт про проведення підписки на акції, який засвідчено Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (подається у разі реєстрації відкритих акціонерних товариств).

    Дані про державну реєстрацію повідомляються міністерствам економіки і статистики, саме підприємство заноситься до державного реєстру України.

    Відмова у державній реєстрації підприємства вважається законною лише з двох підстав: внаслідок порушення встановленого законом порядку створення підприємства; у разі невідповідності установчих документів вимогам законодавства.

    Сьогодні в Україні з метою забезпечення свободи розвитку підприємництва, встановлення правових гарантій його функціонування визначені певні права, обов’язки та відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності, тобто їх правовий статус.

    Права підприємця визначаються певними характерними рисами. З метою реалізації господарської ініціативи підприємець має право: утворювати для здійснення підприємницької діяльності будь-які види підприємництва; купувати майно та набувати майнові права; самостійно формувати господарську діяльність, обирати постачальників, встановлювати ціни і тарифи, вільно розпоряджатися прибутком; укладати з громадянами трудові договори про використання їхньої праці (контракти, угоди); самостійно встановлювати форми, систему і розміри оплати праці та інші види доходів осіб, що працюють на засадах найму; отримувати будь-який не обмежений за розмірами особистий доход; брати участь у зовнішньоекономічних відносинах, здійснювати валютні операції, користуватися державною системою соціального забезпечення та соціального страхування.

    Обов'язки підприємців полягають у тому, щоб: укладати трудові договори з громадянами, яких прийнято на роботу за наймом; здійснювати оплату праці особам, що працюють за наймом на рівні, що не нижчий за мінімальні розміри, встановлені законодавством, забезпечити відповідні умови та охорону праці, а також інші соціальні гарантії; дотримуватись прав, щоб реалізувати законні інтереси споживачів, забезпечуючи надійну якість вироблених товарів (послуг); отримувати ліцензію на діяльність у сферах, які підлягають ліцензуванню відповідно до чинного законодавства.

    Відповідальність підприємця зводиться до того, що він відповідає: за зобов'язаннями, пов'язаними з цією діяльністю, усім своїм майном, за винятком того, на яке відповідно до законодавчих актів не може бути здійснене стягнення; за охорону навколишнього середовища, додержання заходів з техніки безпеки, охорони праці, виробничої гігієни та санітарії; за завдані шкоду і збитки своїм майном. Суб'єкт підприємницької діяльності може бути визнаний банкрутом, якщо майна, що йому належить, не вистачає для покриття заборгованості та немає можливості для фінансового оздоровлення підприємства. Найманому працівнику, який втратив працездатність, підприємець забезпечує відшкодування витрат у випадках і порядку, передбачених законодавством [1, с. 51].
      1   2   3   4
    написать администратору сайта