Главная страница
Культура
Искусство
Языки
Языкознание
Вычислительная техника
Информатика
Экономика
Финансы
Психология
Биология
Сельское хозяйство
Ветеринария
Медицина
Юриспруденция
Право
История
Физика
Экология
Этика
Промышленность
Энергетика
Связь
Автоматика
Электротехника
Философия
Религия
Логика
Химия
Социология
Политология
Геология

Нефрология - метод.. Методичні рекомендації з педіатрії для студентів ІV курсу учбова дисципліна педіатрія



Скачать 0.76 Mb.
НазваниеМетодичні рекомендації з педіатрії для студентів ІV курсу учбова дисципліна педіатрія
АнкорНефрология - метод..doc
Дата11.02.2018
Размер0.76 Mb.
Формат файлаdoc
Имя файлаНефрология - метод..doc
ТипМетодичні рекомендації
#16534
страница1 из 9
  1   2   3   4   5   6   7   8   9

ДЕРЖАВНИЙ ЗАКЛАД «ДНІПРОПЕТРОВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ»

МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

Затверджено”

на методичному засіданні

кафедри факультетської педіатрії

та медичної генетики
Завідуючий кафедрою

д.м.н., професор

Абатуров О.Є.

_______________

“_______”____________________2013 р.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

З ПЕДІАТРІЇ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ІV КУРСУ


Учбова дисципліна


ПЕДІАТРІЯ


Модуль № 1


Найбільш поширені соматичні захворювання у дітей

Змістовий модуль №6


З Захворювання сечової системи у дітей

Курс


IV

Факультет

медичний



Дніпропетровськ – 2013


Зміст

Сторінка

Тема 17. Інфекції сечової системи у дітей




Тема 18. Гломерулонефрит у дітей. Хронічна ниркова недостатність у дітей.




1. Гломерулонефрит у дітей




2. Хронічна ниркова недостатність




Тема 19. Дисметаболічні нефропатії у дітей





ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 6. ЗАХВОРЮВАННЯ СЕЧОВОЇ СИСТЕМИ У ДІТЕЙ

Конкретні цілі змістового модулю:

  1. Визначати етіологічні та патогенетичні фактори інфекцій сечової системи (циститу, пієлонефриту); гломерулонефриту, хронічної ниркової недостатності та дисметаболічних нефропатій у дітей.

  2. Класифікувати і аналізувати типову клінічну картину інфекцій сечової системи (циститу, пієлонефриту); гломерулонефриту, хронічної ниркової недостатності та дисметаболічних нефропатій у дітей.

  3. Складати план обстеження та аналізувати дані лабораторних та інструментальних обстежень при інфекції сечової системи (циститі, пієлонефриті); гломерулонефриті, хронічній нирковій недостатності, дисметаболічних нефропатіях у дітей.

  4. Демонструвати володіння принципами лікування, реабілітації і профілактики інфекцій сечової системи (циститу, пієлонефриту); гломерулонефриту, хронічної ниркової недостатності, дисметаболічних нефропатій у дітей.

  5. Ставити попередній діагноз при інфекції сечової системи (циститі, пієлонефриті); гломерулонефриті, хронічній нирковій недостатності та дисметаболічних нефропатіях у дітей.

  6. Здійснювати прогноз життя при інфекції сечової системи (циститі, пієлонефриті); гломерулонефриті, хронічній нирковій недостатності та дисметаболічних нефропатіях у дітей.

  7. Демонструвати володіння морально-деонтологічними принципами медичного фахівця та принципами фахової субординації в дитячій нефрології.


1. Тема 17. Інфекції сечової системи у дітей

Визначення, класифікація інфекцій сечової системи у дітей, диференціальна діагностика інфекцій нижніх та верхніх сечових шляхів. Етіологія, патогенез, клініка, діагностика, лікування, профілактика та прогноз циститів у дітей. Визначення, етіологія, патогенез, класифікація, клініка, діагностика, лікування, профілактика та прогноз пієлонефритів у дітей.
2. Актуальність теми.

Захворювання нирок і сечовивідних шляхів в останні роки привертає увагу фахівців, що в значній мірі пов'язане з поширеністю цієї патології серед дорослих і дітей, серйозністю прогнозу, інтенсивними пошуками шляхів ранньої діагностики, нових принципів лікування й профілактики важких ускладнень. Серед всіх захворювань сечової системи домінують саме мікробно-запальні ураження, поширеність яких становить 19,1 на 1000 дитячого населення (В.Г. Майданник,2002). Успіх ранньої діагностики, правильно призначеної терапії в значній мірі залежить від знань майбутніх лікарів основ дитячої нефрології.
3. Кінцеві цілі.

  • Вибрати з анамнезу, скарг дані, що відображають наявність захворювань нирок і сечовивідних шляхів.

  • Складати індивідуальну схему діагностичного пошуку.

  • Аналізувати й зіставляти анамнестичні й дані об'єктивних методів обстеження, видокремлюючи підтверджувальні й суперечливі діагнозу синдроми.

  • Запропонувати оптимальний обсяг і послідовність допоміжних методів обстежень.

  • Виключати наявність лейкоцитурії й бактеріурії нениркового походження.

  • Проводити диференціальний діагноз між пієлонефритом, гломерулонефритом, циститом, інтерстиціальним нефритом.

  • Проводити диференціальний діагноз між первинним і вторинним пієлонефритом, гострим і хронічним пієлонефритом.

  • Визначати активність запального процесу й функціональний стан нирок.

  • Складати індивідуальний план лікування.

  • Запропонувати схему диспансерного спостереження для хворого з пієлонефритом.


4. Мета практичного заняття

Навчити студентів на підставі отриманих знань щодо етіологічних та патогенетичних факторів аналізувати типову клінічну картину інфекційно-запальних уражень нирок та сечовивідних шляхів, складати план обстеження, аналізувати дані лабораторних та інструментальних обстежень та володіти основними принципами лікування, реабілітації і профілактики інфекцій сечової системи у дітей.
5. Форми контролю знань та вмінь на практичному занятті.

5.1. Вхідний тестовий контроль.
1. Дівчинка 3-х років перенесла ГРВІ, через 3 дні знову підвищилася температура тіла до фебрільних цифр, з'явилися болі в животі й часті хворобливі сечовипускання. Рік назад перебувала на стаціонарному лікуванні із приводу пієлонефриту. У загальному аналізі: сеча - мутна, білок - 0,9 г/л, лейкоцити - покривають усе поле зору. Попередній діагноз: загострення хронічного пієлонефриту. Який найбільш ймовірний етіологічний фактор захворювання?

  1. Віруси

  2. *Кишкова паличка

  3. Хламідії

  4. Синегнойна паличка

  5. Грибкова інфекція


2. У дитини 10 років спостерігаються підйоми температури тіла до 38,5С, погіршення самопочуття й апетиту, періорбітальні тіні, помірно виражена біль у поперековій ділянці праворуч. Катаральних явищ немає. У загальному аналізі крові лейкоцити - 14·109/л, паличкоядерних нейтрофілів - 12%, сегментоядерних нейтрофілів - 72%, лімфоцитів – 12%, моноцитів – 4%, ШОЕ - 35 мм/год. Загальний аналіз сечі - колір жовтий, каламутна, в осаді - пластівці фібрину, лейкоцити - 50-70 в п/з, виявлені активні лейкоцити, багато бактерій. Бактеріурія - більше 105 в 1 мл сечі. УЗ-дослідження нирок - підвищення ехогенності чашечково-мискової системи праворуч, набряк інтерстицію. Ваш попередній діагноз?

    1. Гострий цистит

    2. Дистопія правої нирки

    3. *Гострий пієлонефрит

    4. Дисметаболічна нефропатія

    5. Дисплазія правої нирки


3. Дівчинка 6 років занедужала гостро: температура тіла підвищилася до 37,5°С, хворобливість наприкінці акту сечовипускання, часті позиви. При огляді ознак інтоксикації нема, хворобливість при пальпації в проекції сечового міхура. Яке захворювання є найбільш імовірним?

  1. *Гострий цистит

  2. Грип

  3. Гострий уретрит

  4. Гострий гломерулонефрит

  5. Ниркова колька


4. Дівчинку 12 років турбують ниючі болі в попереку протягом 4-х днів. Відзначається підвищення температури тіла до 38°С, часті хворобливі сечовипускання. Тиждень назад перехворіла ГРВІ. Яке дослідження насамперед необхідно провести?

    1. УЗД органів черевної порожнини

    2. Загальний аналіз крові

    3. *Загальний аналіз сечі

    4. Урографію

    5. Пробу за Зимницьким


5. У хлопчика 14 років із загостренням вторинного обструктивного пієлонефриту, на фоні міхурово-сечовідного рефлюксу 2 ступеня, із сечі виділена синегнойна паличка в титрі 106 мікробних тіл в 1 мл сечі. Який антибактеріальний препарат найбільш доцільно призначити в цьому випадку?

  1. Ампіцилін

  2. *Цефіпім

  3. Цефазолін

  4. Азітроміцин

  5. Левоміцетин



6. Дитині 10 років, хворіє близько 1 тижня. Занедужала гостро після переохолодження: з'явилися болі в животі й попереку, підвищилася температура тіла до 38°С. У загальному аналізі сечі: лейкоцити - до 25-30 у полі зору, білок - 0,33 г/л. Яке дослідження необхідно провести для призначення етіотропного лікування:

    1. *Бактеріологічний посів сечі

    2. Цистографію

    3. Пробу за Нечипоренком

    4. Оглядову урографію

    5. Пробу за Зимницьким


7. Дитина 7 місяців. Тиждень назад перенесла ГРВІ. Фізичний і нервово-психічний розвиток відповідають віку. Скарги на млявість, зниження апетиту, немотивовану повторну блювоту, підвищення температури тіла протягом останньої доби до 38°С, блідість, часте сечовипускання малими порціями. ЧСС - 150 в 1 хвилину. У загальному аналізі сечі: білок- 0,099 г/л, лейкоцити - 30-50 у п/з., бактеріурія - +++, слиз - +++. Про яке захворювання можна думати?

  1. Фосфат-діабет

  2. Дисметаболічна нефропатія

  3. Гострий гломерулонефрит

  4. *Гострий пієлонефрит

  5. Дефекти догляду


8. Дівчинка 9 років скаржиться на підвищення температури тіла до 37,5°С, головний біль, млявість, слабкість, зниження апетиту, біль у животі, часті й хворобливі сечовипускання. Був запідозрений гострий пієлонефрит. У загальному аналізі сечі - питома вага - 1018, білка нема, лейкоцити- 10-15 у п/з. Який метод дослідження допоможе вірогідно підтвердити діагноз інфекції сечової системи?

    1. Проба за Нечипоренком

    2. *Бактеріологічний посів сечі

    3. Проба за Зимницьким

    4. Загальноклінічний аналіз крові

    5. Проведення загального аналізу сечі в динаміці


9. Дитині 7 місяців. Доставлений у дитячий стаціонар зі скаргами на занепокоєння, підвищення температури тіла до фебрильних цифр, блювоту, у важкому стані. Після проведення загальноклінічних методів досліджень установлений діагноз гострого пієлонефриту. Які з інструментальних методів досліджень можливо провести в даної дитини в цій стадії захворювання:

  1. Екскреторна урографія

  2. Мікційна цистографія

  3. *УЗД нирок

  4. Радіоізотопне дослідження нирок

  5. Ангіографія


10. Дівчинка 12 років скаржиться на часті, болючі сечовипускання, підвищення температури тіла до субфебрильних цифр, дратівливість, порушення сну, енурез. Хвора другий день, пов’язує захворювання з переохолодженням. Симптом Пастернацького негативний, в аналізі сечі: незмінена еритроцитурія, лейкоцитурія, бактеріурія. Вкажіть найбільш вірогідний діагноз.

  1. *Цистит

  2. Вульвіт

  3. Пієлонефрит

  4. Гломерулонефрит

  5. Дисметаболічна нефропатія


5.2. Теоретичне опитування кожного студента з оцінкою за визначені питання.

Контрольні питання для теоретичного опитування.

  1. Основні анатомо-фізіологічні особливості сечової системи у дітей.

  2. Основні положення про інфекції сечової системи у дітей.

  3. Причини розвитку, основні клінічні прояви циститу у дітей.

  4. Визначення, етіологія, патогенез, класифікація та клініка пієлонефритів у дітей.

  5. Методика об'єктивного обстеження хворого з інфекцією сечової системи.

  6. Основні лабораторні та інструментальні методи обстеження хворого з інфекцією сечової системи.

  7. Основні принципи диференціальної діагностики циститу, пієлонефриту у дітей.

  8. Методи лікування інфекцій сечової системи (циститу, пієлонефриту) у дітей.

  9. Профілактика та прогноз пієлонефриту у дітей.


5.3. Оцінка виконання кожним студентом вивчених практичних навичок.

Студент повинен вміти:

  • визначати етіологічні та патогенетичні фактори інфекцій сечової системи (циститу, пієлонефриту);

  • збирати скарги, анамнез хвороби та життя у дітей з інфекцією сечової системи;

  • збирати сімейний анамнез у родичів хворої дитини;

  • вміти провести загальний огляд, пальпацію, перкусію та аускультацію органів і систем дитини з інфекцією сечової системи;

  • вміти обґрунтувати та поставити найбільш вірогідний або синдромний діагноз при інфекціях сечової системи;

  • - вміти за уніфікованими протоколами призначити лабораторне та/або інструментальне обстеження хворої дитини та інтерпретувати отримані дані;

  • - вміти трактувати та обґрунтовувати загальні принципи лікування, реабілітації та профілактики інфекцій сечової системи (циститу, пієлонефриту).


6. Інформаційна частина методичної розробки

6.1. Мінімальний базовий рівень знань,необхідний для засвоєння теми.

Шифр за МКХ-10:

N10 Гострий тубулоінтерстиційний нефрит

N11 Хронічний тубулоінтерстиційний нефрит

N11.0 Необструктивний хронічний пієлонефрит, пов'язаний з рефлюксом

N11.1 Хронічний обструктивний пієлонефрит

N11.8 Інші хронічні тубулоінтерстиційні нефрити

N11.9 Хронічний тубулоінтерстиційний нефрит неуточнений

N12 Тубулоінтерстиційний нефрит, неуточнений, як гострий і хронічний

N13 Обструктивна уропатія та рефлюкс-уропатія

N30 Цистит

N30.0 Гострий цистит

N39.0 Інфекція сечовивідних шляхів без уточненої локалізації
Визначення й класифікація. Інфекції сечових шляхів (ІСШ) у дітей - група захворювань інфекційно - запального походження одного або декількох сегментів сечового тракту від периренальної фасції до зовнішнього отвору уретри без конкретної локалізації патологічного процесу.

На думку експертів ВОЗ, первинна, неускладнена й відносно швидко минаюча маніфестація ІСШ не вимагає проведення спеціальних методів дослідження. Однак при повторенні епізоду ІСШ пацієнт повинен обов'язково пройти повне клінічне обстеження для встановлення топічного діагнозу. ІСШ у дітей може протікати у вигляді клінічно значимої самостійної інфекції, що має конкретну клінічну картину, і асимптоматичної (асимптомної) бактеріурії.

Діагноз ІСШ у дитини встановлюється при наявності клінічних проявів захворювання й за даними бактеріологічного дослідження сечі. Мова йде про бактеріурію, якщо в сечі, узятої із середньої порції при природному сечовипусканні, бактеріурія становить 105 і більше КОЕ в 1 мл, або в сечі, отриманої при катетеризації сечового міхура, – 103 і більше КОЕ в 1 мл, або в сечі, отриманої способом надлобкової пункції – будь-яка кількість мікробних тіл в 1 мл.

Діагноз асимптоматичної бактеріурії (АБУ) у якості самостійного правочинний, якщо в дитини немає ніяких симптомів захворювання, а ступінь бактеріурії при кожному з вищеописаних способів забору сечі аналогічна, як і при ІСШ.

Залежно від основного критерію, що покладений в основу поділу всієї сукупності ІСШ на групи, виділяють:

За локаліза-цією

Умови

розвитку

ІСШ

За органною належніс-тю

В залежності

від клінічних проявів

За характером клінічного плину ІСШ

Залежно від виду збудника

•інфекції верхніх сечових шляхів (гострий і хронічний пієлонеф-рит)

• інфекції нижніх сечових шляхів (уретрит, цистит).


неусклад-нені

ускладне-ні

пієлонеф-рити

цистити

уретрити

безсимптом-ні

симптомати-чні


спорадичні

рецидиву-ючі

бактеріаль-на

вірусна

мікотична

нез'ясованої етіології

Цистит — неспецифічне мікробне запалення слизової оболонки сечового міхура. Розрізняють гострий та хронічний цистит.

Пієлонефрит (ПН) — неспецифічне мікробне запалення нирки з переважним вогнищевим ушкодженням тубулоінтерстиційної тканини, чашечок та миски, пов'язане з інфекцією сечових шляхів, що потрапляє в нирки гематогенним, лімфогенним чи висхідним шляхом.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9
написать администратору сайта