Главная страница
Навигация по странице:

  • Ступінь активності ПН (О.Ф.Возіанов, 2002 р.)

  • Лейкоцитоз, х 10 9

  • ЦІК, у.о.

  • Патогенні

  • У стаціо-нарних хворих

  • Провідні фактори ризику розвитку пієлонефриту в дітей відповідно до етапів його патогенезу

  • Етапи патогенезу пієлонефриту

  • ОСНОВНІ ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ ІСС У ДІТЕЙ ГОСТРИЙ

  • Особливості клінічної картини пієлонефриту в дітей раннього й старшого віку

  • Стандарти діагностики. 1. Лабораторні дослідження. А. Обовязкові

  • Нефрология - метод.. Методичні рекомендації з педіатрії для студентів ІV курсу учбова дисципліна педіатрія



    Скачать 0.76 Mb.
    НазваниеМетодичні рекомендації з педіатрії для студентів ІV курсу учбова дисципліна педіатрія
    АнкорНефрология - метод..doc
    Дата11.02.2018
    Размер0.76 Mb.
    Формат файлаdoc
    Имя файлаНефрология - метод..doc
    ТипМетодичні рекомендації
    #16534
    страница2 из 9
    1   2   3   4   5   6   7   8   9

    Класифікація пієлонефриту в дітей

    За формою


    За течією


    По активності

    По функції нирок



    1.Первинний
    2.Вторинний:
    - обструктивний
    - необструктивний
    - дизметаболічний


    1.Гострий
    2.Хронічний:
    - рецидивуючий
    - латентний


    1.Активна стадія
    2.Клініко-лабораторна ремісія:

    • часткова

    • повна




    1.Збережена
    2.Порушена
    3. ХНН


    ПН вважається гострим при тривалості його перебігу до 3 місяців.

    Рецидив ПН документується за наявності, окрім клініко-лабораторних симптомів, того ж збудника, що й при попередньому епізоді захворювання, і може бути представлений незакінченою інфекцією (нераціональне лікування, резистентний до антибіотика збудник) або персистенцією (відокремлене вогнище бактеріовиділення). Виявлення іншого чинника при бактеріологічному дослідженні сечі свідчить про реінфекцію.

    За станом уродинаміки виділяють: первинний процес, коли при використанні сучасних методів діагностики не вдається визначити причини фіксації мікроорганізмів в тубулоінтерстиційній тканині нирок та вторинний, коли відомі фактори, що сприяють розвитку запального процесу Серед вторинних ПН розрізняють - обструктивний тип (розвивається за наявності органічної чи функціональної обструкції) та необструктивний (при дисметаболічних нефропатіях, імунодефіцитних станах, нирковому дизембріогенезі тощо).

    Обструкція сечових шляхів має функціональний характер при нейрогенних розладах сечовипускання, міхурово-сечовідному рефлюксі, уроджених нервово-м'язових дефектах мисково-сечовідного з'єднання, сечоводів, сечового міхура; органічний характер при аномаліях сечової системи (синдром Фролея, гідронефроз, уретерогідронефроз, мегауретер), інтраміхурових обструкціях (контрактура шийки сечового міхура, клапани, дивертикули, стеноз сечовипускного каналу), у результаті травм, при стисненні пухлинами, конкрементами.

    Ступінь активності ПН (О.Ф.Возіанов, 2002 р.)

    Ознака

    Ступінь активності

    1

    2

    3

    Температура тіла

    нормальна, субфебрильна

    < 38,5 °С

    > 38,5 °С

    Інтоксикація

    незначна

    помірна

    значна

    Лейкоцитоз, х 10 9

    < 10

    11-14

    > 15

    ШЗЕ, мм/год.

    < 15

    16-24

    > 25

    С-реактивний білок

    -/+

    ++

    +++

    В-лімфоцити, %

    < 30

    31-40

    > 40

    ЦІК, у.о.

    < 0,095

    0,096-0,20

    > 0,201

    Епідеміологія. У загальній структурі захворювань дитячого віку ІСШ, включаючи пієлонефрит, по поширеності (більше 5% у дівчинок і 1-2% у хлопчиків) посідає друге місце після інфекції дихальних шляхів. Частота поширення залежить від статі й віку. У період новонародженості захворювання частіше зустрічається в хлопчиків. Надалі у всіх вікових групах переважають дівчатка.У структурі ІСШ переважає цистит. Він становить до 50-60% випадків всієї урологічної патології в дитячому віці, а в структурі ІСШ до 60-70%. Пієлонефрит частіше зустрічається серед хворих з аномаліями верхніх і нижніх сечових шляхів, що супроводжуються порушенням уродинаміки, і частота ускладненого пієлонефриту становить 90-100%. Поширеність пієлонефриту серед дітей залишається на відносно високому рівні ( 24-32 на 1000 дітей).В усьому світі в останнє десятиліття відзначається ріст поширеності інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ) у дітей і підлітків і проглядається чітка тенденція до омолодження захворілих.

    Етіологія й патогенез.

    Патогенні

    мікроорганізми

    Пієлонефрит

    Гострий

    Хронічний

    В амбула-торних хворих

    У стаціо-нарних хворих

    У ВРІТ*

    Еscherichia coli

    80-90

    75

    42-50

    24

    Протей: Proteus vulgaris (індол +), рідше Proteus mirabilis (індол -), Morganella morganii (індол+)

    5-9

    8

    6

    5

    Klebsiella pneumoniae (рідше Enterobacter cloacae)

    0-5

    6

    15

    16

    Pseudomonas aeruginosa

    0

    0

    7

    17

    Enterococcus spp. (E. faecalis)

    0-4

    <5

    15

    23

    Staphylococcus spp.

    0-7

    3-5

    7

    5

    Chlamydia, Mycoplasma, анаэробы, грибки (Candida albicans)

    0-1

    дуже

    рідко

    рідко

    10

    * Відділення реанімації й інтенсивної терапії

    Провідні фактори ризику розвитку пієлонефриту в дітей

    відповідно до етапів його патогенезу

    Етапи патогенезу пієлонефриту

    Результат дії факторів ризику

    Групи факторів ризику розвитку пієлонефриту


    ендогенні фактори

    екзогенні фактори

    Перебування уропатогенів у вихідному біотопі (преморбідний етап)

    Зниження колонізаційної резистентності й поява джерела уропатогенів

    Дисбіоз (дисбактеріоз) кишечника
    Новонародженість, недоношеність
    Гостра й хронічна патологія (у тому числі ОKИ, ОРВИ, хвороби печінки й ШKТ)
    Первинні й вторинні імунодефіцитні стани



    Контакти з потенційними уропатогенами (у тому числі внутрішньоутробний контакт)
    Штучне вигодовування дітей
    Антибіотико- і хіміотерапія
    Екополютанти з імунодепресивною дією

    Міграція уропатогенів у нирки (етап транслокації)

    Інтенсифікація процесу транслокації уропатогенів, розвиток бактеріємії й інфікування нирок

    Дисбіоз (дисбактеріоз) кишечника
    Гостра й хронічна патологія (у тому числі ГKІ, ГРВІ, хвороби печінки й ШKТ)
    Імунодефіцитні стани (у тому числі при онкопатології й ендокринопатїях)

    Гострі й хронічні стресові впливи (у тому числі переохолодження, травми)
    Екополютанти з імунодепресивною дією
    Антибіотико- і хіміотерапія

    Заселення уропатогенами нирок (етап колонізації)

    Полегшення фіксації уропатогенів у нирках

    Наявність рецепторів на уроепітелії
    Імунодефіцитні стани (головним чином, пов'язані з дефіцитом sIgА)
    Морфофункціональні порушення уродинаміки (АОСС, МСР, НДСП, СKХ)

    Тератогенні фактори при вагітності
    Гострі й хронічні стресові впливи
    Порушення дієти, що ведуть до підвищення екскреції кальцію, оксалатів і уратів

    Ініціація запального процесу в нирках (етап альтерації)

    Потенціювання й модифікування запального процесу в нирках

    ТІН різної этіології
    Уропатії, рефлюкс-нефропатії, дизметаболічна нефропатія, нефролітіаз
    Гіпопластична дисплазія нирок
    Імунодефіцитні стани

    Хронічні стресові впливи
    Екополютанти з імунодепресивною і нефротоксичною дією

    Елімінація уропатогенів із нирок (етап санації) або переживання уропатогенів у нирках (етап персистенції)

    Зниження ефективності механізмів саногенезу й формування умов для персистенції уропатогенів у нирках

    Імунодефіцитні стани (у тому числі пов'язані з дефіцитом sIgА)
    Порушення гемо- і уродинаміки в нирках (у тому числі пов'язані з нефросклерозом)

    Екополютанти з нефротоксичною і імунодепресивною дією
    Антибіотико- і хіміотерапія

    Примітка. ГКІ - гострі кишкові інфекції; ГРВІ - гострі респіраторні вірусні інфекції; ШКТ - шлунково-кишковий тракт; АОСС - аномалії органів сечової системи; МСР - міхурово-сечовідний рефлюкс; НДСП - неврогенна дисфункція сечового міхура; СКХ - сечокам'яна хвороба; ТІН - тубуло-інтерстиціальний нефрит.



    ОСНОВНІ ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ ІСС У ДІТЕЙ


    ГОСТРИЙ

    УРЕТРИТ (УРЕТРАЛЬНИЙ СИНДРОМ)

    • місцеві запальні зміни

    • виділення з уретри

    • різко виражені болі й печіння по ходу уретри, що підсилюються з початком сечовипускання

    • загальний стан, як правило, не страждає

    • температура тіла нормальна

    • бактеріурія – 104 і більше мікробних тіл в 1 мл сечі

    • нейтрофільна (більше 50 %) лейкоцитурія – більше 4• 103 в 1 мл

    ГОСТРИЙ ЦИСТИТ

    • розлад сечовипускання (часті й хворобливі)

    • імперативні позиви до сечовипускання

    • біль наприкінці акту сечовипускання й інших проявів дизурії

    • біль або дискомфорт у зовнішніх полових органах і внизу живота, що підсилюються при пальпації й наповненні сечового міхура

    • відсутність ознак загальної інтоксикації

    • температура тіла, як правило, не вище 380 С

    • виражена лейкоцитурія нейтрофільного типу

    • значна бактеріурія – 103 -105 і більше мікробних тіл в 1 мл сечі в середній порції сечі або 103 і більше мікробних тіл в 1 мл сечі, узятої катетером або будь-яка кількість мікробних тіл в 1 мл сечі, узятої методом надлобкової пункції

    • свіжа еритроцитурія, «термінальна» гематурія

    • незначна протеїнурія - не більше 0,99 г/л

    • біохімічні показники крові в нормі

    • імунологічні показники крові в нормі

    • у загальному аналізі крові: незначні лейкоцитоз, зрушення формули вліво й прискорення ШОЕ

    • дані УЗД, микційної цистографії

    • імунологічні дослідження на виявлення Chlamidia tr., Mycoplasma ur., а в осіб пубертатного віку, при наявності полових контактів - Trichomonas vag., Gardnerella vag.

    ГОСТРИЙ ПІЄЛОНЕФРИТ

    Виражено симптоми загальної інтоксикації

    • постійна або інтермітуюча лихоманка часто вище 380 С, нерідко «безпричинна»

    • болю в поперековій області, у животі, може бути «гострий» живіт

    • у дітей раннього віку: загальне занепокоєння, ознаки ураження центральної нервової системи - затемнена свідомість, судороги, менінгеальні симптоми; відсутність апетиту, блювота, понос

    • бактеріурія – більше 104 мікробних тіл в 1 мл сечі

    • лейкоцитурія ≥ 10 в 1 мкл (більше 50 % нейтрофілів), лейкоцитарні циліндри

    • позитивний тест на естеразу лейкоцитів (при визначенні лейкоцитів тест-смужкою)

    • позитивний тест на нітрити (окрім процесу, викликаного ентерококами і стафілококом)

    • мікропротеїнурія (хибна — за рахунок лейкоцитурії і справжня — за рахунок протеїну Тамма — Хорсфалла)

    • іноді одиничні малозмінені еритроцити в сечі

    • рН сечі > 6,5

    • підвищення N-ацетил-β-глюкозамінідази

    • лейкоцитоз більше 9 • 109 / л, зрушення формули вліво, ШОЕ більше 15 мм/год

    • підвищення рівня С-реактивного білка

    • зниження функціонального стану нирок по тубулоінтерстиціальному типі, зниження відносної щільності сечі

    • дані УЗД, екскреторної урографії


    Особливості клінічної картини пієлонефриту в дітей раннього й старшого віку


    Ознаки


    Діти першого року життя


    Діти старшого віку


    Дебют захворювання


    Перевага симптомів загальноінфекційного характеру

    Сполучення симптомів загальінфекційного характеру, болючого й дизуричного синдромів


    Симптоми інтоксикації


    Виражені аж до нейротоксикозу


    Залежать від характеру плину, віку, наявності обструкції

    Менінгеальні знаки


    Можливі

    Украй рідко

    Лихоманка


    Фебрильна, рідше субфебрильна, можливі безпричинні підйоми температури

    Фебрильна, рідше субфебрильна, часто безпричинні підйоми температури


    Зригування, блювота


    Часті зригування, можлива блювота

    Блювота при вираженій інтоксикації


    Болі в животі, поперековій області

    Еквівалент болю – занепокоєння


    Присутні


    Порушення сечовипускання

    Прискорене або рідке, аж до гострої затримки сили


    Нетримання сечі, рідке або прискорене, безболісне

    Кишковий синдром


    Нерідко, частіше в дебюті захворювання

    Рідко

    Гепатолієнальний синдром


    В 1/3 дітей


    Рідко

    Стандарти діагностики.

    1. Лабораторні дослідження.

    А. Обов'язкові:

        • аналіз крові клінічний;

        • аналіз крові біохімічний із визначенням рівня креатиніну, сечовини;

        • загальний аналіз сечі;

        • аналіз сечі за Нечипоренком;

        • аналіз сечі за Зимницьким;

        • бактеріологічне дослідження сечі;

        • для дівчат — мазок із піхви.
    1   2   3   4   5   6   7   8   9
    написать администратору сайта