- Підготовка вчителя початкових класів до виразного читання твору на уроках і в позакласій роботі. Принципи системи К.Станіславського—основа методики виразного читання.
- Завдання вивчення дисципліни
- 1. Сутність поняття «методика виразного читання»
- 2. Значення виразного читання в початковій школі
- 3.Підготовка вчителя початкових класів до виразного читання твору на уроках і в позакласній роботі
- Алгоритм попередньої підготовки вчителя до виразного читання твору
- Вади мовлення, які можуть вплинути на досконалість читання
- Основні вміння, якими повинен оволодіти вчитель початкових класів
- 4. Принципи системи К.Станіславського Теоретичною основою курсу виразного читання є класична система К.Станіславського. Костянти́н Сергі́йович Станісла́вський
- Принципи системи Станіславського: 1 .Принцип щирості переживань
- .Використання творчої уяви дітей, так званих
- 3.Вміння володіти собою.
- 4.Відкидання шаблонів, заперечення рецептури, яка б забезпечила успіх.
- 5.Заперечення фальшивості, кривляння.
Положення виразного читання та методики виразного читання у початковій школі (Лекція) План Сутність поняття методика виразного читання. Значення виразного читання у початковій ланці освіти
 Скачать 90 Kb.
|
|
Н.Е. 1.1. Загальні положення виразного читання та методики виразного читання у початковій школі (Лекція) План
Література:
Вступ Загальновідомо, що слово є найуніверсальнішим, найдосконалішим, а, значить, і найдієвішим засобом виховання людини. Виразне слово допомагає педагогу ефективно застосовувати методи педагогічного впливу на учнів, розвивати їх пізнавальну діяльність. Тому необхідною умовою досягнення високої професійної майстерності вчителя є оволодіння ним основами теорії і практики мистецтва слова, виразного читання. Особливо це стосується вчителя початкових класів, який закладає основи для подальшого розвитку дитини, забезпечує формування навичок правильного, швидкого, свідомого і виразного читання, культури мовлення, розвиток мовного і мовленнєвого, інтонаційного слуху, формує техніку читання тощо. А для тощо, щоб успішно реалізовувати зазначені професійні завдання, вчитель початкових класів сам повинен вміти виразно читати художні твори різних жанрів та володіти теоретичними знаннями і практичними вміннями з методики виразного читання. Мета курсу – вдосконалення виконавської майстерності студентів-майбутніх вчителів початкових класів з виразного читання художніх творів та озброєння їх теоретичними знаннями і практичними вміннями, необхідними для формування навичок виразного читання дітей молодшого шкільного віку. Завдання вивчення дисципліни:
1. Сутність поняття «методика виразного читання» "Слово— виразник думки. Слово як засіб впливу на людину, як збудник людських почуттів і вчинків має величезну силу і виняткову владу. Порівняно з усіма іншими видами людських (а отже, і сценічних) дій, словесні мають переважне значення" (Захава Б.Е. Мастерство акгера и режиссера.- М-, 1973.- С131.) Завжди, в усіх формах педагогічного впливу, слово, мовлення, читання вчителя є головною ланкою, що поєднує зміст матеріалу уроку зі сприйманням учнів. Глибоко емоційне, цікаве, виразне мовлення, читання, переповідання вчителя завжди викликають в учнів інтерес до змісту слуханого і самого процесу мовлення, читання, переповідання. Якщо вчитель навчить учня вслухатися в його мовлення, читання чи переповідання, то цим він збільшить його можливості пізнавати дійсність, збагачувати своє власне мовлення, що є важливим у його загальному і культурному розвитку. Особливої уваги потребує слово художнього твору під час читання. Сила впливу слова вчителя тут залежить від багатьох факторів, скажімо:
від процесу передачі експресивності твору та власних переживань. Методика виразного читання - розділ методики літератури, який тісно пов'язаний з методикою української мови і займається вивченням:
Крім того, методика виразного читання включає:
Як практична наука методика виразного читання розробляє наступні методичні прийоми:
Зазвичай методика виразного читання поширюється на власне усне мовлення учнів, поєднуючись з розвитком їх мовлення. Виразність мовлення сприяє засвоєнню пунктуації. Виразне читання – вищий тип читання – уміння використовувати основні засоби виразності для відтворення свого розуміння. Оцінки змісту і смислу тексту, відношення до нього, донести до слухачів наміри, які читач розкриває безпосередньо читанням. Виразне читання як вищий тип читання в школі застосовують, по-перше, переважно до художніх творів; по-друге, на заключних, підсумкових етапах роботи над текстами. (Ґудзик І.П. Розвиток навички читання. – К., 1993.; Капська А.Й. Як навчити учнів виразно читати. – К., 1978.) 2. Значення виразного читання в початковій школі Виразне читання у загальноосвітній школі (початкових класах) є невід'ємною частиною загального процесу навчання й виховання учнів. Його теоретично-практичні положення повинні органічно вплітатися в усі без винятку уроки, бо на кожному з них учитель має справу з книгою, текстом і читанням, мовленням самих учнів, яке вимагає постійного вдосконалення. Головна мета виразного читання у школі зумовлюється двома важливими завданнями: 1) сприяти всебічному розвиткові учнів через твори художньої, науково-популярної літератури і власне слово вчителя. 2) ознайомлювати їх з основними положеннями теорії виразного читання і вчити читати так, щоб цей процес наближувався до розмовної мови, був цілеспрямованим, правильним і виразним. З цією метою необхідно, щоб учні здобули такі вміння:
Особливого значення у плані навчально-виховних завдань набирають уроки читання і розвитку мовлення. Без відповідної роботи над виразним читанням, мовленням вони втрачають свій основний зміст і завдання, стають формальними. Методику проведення цих уроків як таку не можна розглядати без елементів теорії і практики виразного читання. У початкових класах виразне читання з поступально-послідовною системою засвоєння положень теорії і практики набрало статусу обов'язкового. Програма зобов'язує вчителя вже з перших днів навчання виконувати наступне:
3.Підготовка вчителя початкових класів до виразного читання твору на уроках і в позакласній роботі Виконання вищевказаних завдань Програми вимагає передусім добрих знань теорії і методики виразного читання самим учителем. Немає уроку в школі, на якому учитель міг би обійтися без безпосереднього слова, звернутого до учнів. Завжди в усіх формах педагогічного впливу слово, мовлення вчителя є головним, тією ланкою, що з'єднує зміст матеріалу уроку зі сприйманням учнів. І чим виразніше, емоційніше слово вчителя, тим міцніші і глибші сприймання учнів. Звичайно, в якійсь мірі успіх у цьому залежить і від уміння учнів слухати вчителя. Цього їх також треба вчити. Проте глибоко емоційне, цікаве, майстерне мовлення вчителя завжди викликає в учнів інтерес до змісту слуханого і самого процесу мовлення. Отже, йдеться не просто про мовлення як процес говоріння, звучання мови, а про мовлення як мистецтво впливу. Тож, зрозуміло, вчитель повинен знати його теоретичні і методичні положення. До майстерності мовлення вчителя ставляться дві загальні вимоги. Перша — в плані організації змісту, грамотності і культури. Мовець має бездоганно знати сутність комунікативних якостей мовлення: правильності, точності, логічності, чистоти, стислості, виразності, багатства, доречності і як вони досягаються та втілюються в живе безпосереднє слово. Мовлення, позбавлене таких якостей і глибокого внутрішнього змісту, навіть зовні гладеньке, красиве не характеризується як майстерне. Друга — в плані його звукової організації. Мовець мусить добре володіти технікою мовлення як необхідною перебудовою словесної дії і досконало знати засоби логіко-екоційної виразності читання як головні його положення і майстерності мовлення, уміти оперувати всіма компонентами такої виразності, а також підготуватися до різних форм інформації. Щож до майстерності мовлення «чужого», книжного або ж виразного читання, то крім уже згаданих, ставляться ще вимоги до уміння підготувати текст для безпосередньої словесної дії, якого б він не був спрямування — інформація, повідомлення, повчання, роз'яснення, підтекстовка тощо. А що стосується літературних творів, то необхідне вміння провести літературознавчий і дійовий аналізи тексту. Кожний художньо довершений, досконалий твір впливає на слухачів силою словесного заряду, що досягається умілим використанням худож засобів. Отже, емоційність сприймання художнього твору зумовлюється майстерністю його написання. Проте сама по собі навіть найкраща майстерність, досконалість твору не виконає своєї ролі, якщо читання вчителя не буде відповідати усім вимогам виразності. Читець ніколи не має права розраховувати на те, що твір сам по собі зробить відповідний виховний вплив, подіє на розум, уяву й почуття слухачів. Учитель керує дитячим сприйманням, і тому його завдання не тільки ознайомити їх з певними фактами, подіями, явищами, змальованими у творі, але й хвилювати ними, пройняти певними настроями, викликати відповідні переживання. Сила впливу художнього твору в процесі слухання залежить не стільки від змісту і його виражальних засобів, як від умілого його озвучення — від виразного читання. Чим виразніше читання вчителя, тим емоційніше сприйняття учнями змісту і краси твору. Але цінність цієї майстерності вчителя не тільки у плані формування навичок виразного читання в учнів, а й у тому, що виразне читання вчителя є зразком для учнів. Слухаючи його, учні сприймають і засвоюють навички виразності через творче наслідування. А це вимагає від учителя доброї, умілої підготовки, яка б відповідала вимогам словесної дії. Саме вона вирішує долю успіху читця перед аудиторією і робить відповідний вплив на розум, уяву й почуття слухачів, дає можливості в цьому процесі благотворно і творчо наслідувати правила техніки мовлення, засоби логіко-емоційної виразності читання і культури мовлення. Отже, головне для вчителя перед тим, як ознайомити учнів із твором, підготувати своє власне читання до виразного за тааким алгоритмом: Алгоритм попередньої підготовки вчителя до виразного читання твору
Нагадаємо: безпосередність словесної дії повинна спиратися і на всі правила техніки мовлення. Якщо читцю властиві певні вади з боку дихання, голосу, дикції чи орфоепії, то, закономірно, й словесна дія втратить свою впливову силу. Вади мовлення, які можуть вплинути на досконалість читання
Звичайно, що такі вади приглушать красу словесної дії і негативно відіб'ються на дитячому сприйманні. Часте дихання, наприклад, створює враження нервозності читця. При цьому навіть глибоко ліричні мотиви сприймаються сухо й невиразно. Дихання через довгі інтервали вихолощує легені читця і змушує його робити раптові помітні вдихи, які створюють довгі паузи, часто нічим не виправдані. Сам процес такого вдихання супроводжується шумом, що створює неправильне враження на слухачів. Різкий, хриплий голос «ріже вуха» слухачам, а слабкий, надто тихий — викликає слухове напруження, що скоро втомлює слухачів, розсіває їх зосередженість, увагу. Будь-які голосові вади скоро руйнують у дітей інтерес до слухання. Голос — головний інструмент читця. Але і тоді, коли він добре вироблений, поставлений, читець повинен уміти ним користуватися — володіти всіма важелями тону (силою, висотою і тривалістю голосу). Неправильна дикція стоїть на заваді сприймання слів, а неправильна вимова їх нерідко обезсмислює цілі фрази. Все це в результаті відволікає увагу дітей від слухання. Часто замість сприймання змісту твору вони прислухаються до мовних огріхів вчителя. Отже, виразне читання вчителя — це перша необхідна умова успішного формування навичок виразного читання в учнів. Навіть у процесі аналізу твору з дітьми не завжди зможемо зробити те, що може зробити безпосереднє читання твору вчителем. Із читання вчителя діти вчаться, як треба в житті передати те, що тобі добре зрозуміле, відчуте, пережите. Добре підготовлене, без претензій на майстерність, досконале читання вчителя — взірець для дітей, бо вони завжди в якійсь мірі намагаються читати так, як читає вчитель. Проте слід пам'ятати при цьому, що навчання дітей виразному читанню не повинно зводитись до сліпого копіювання вчителя. У шкільній практиці подекуди ще й досі можна бачити прийом навчання виразного читання учнів — пряме наслідування читання вчителя. Прочитавши вдруге, вже після аналізу твору, якусь частину тексту чи окремі фрази, вчитель вимагає від дітей такого ж відтворення: «Читайте так, як я читав». Такий прийом шкідливий. Він нічого не дає, крім гальмування творчої уяви учнів: їм не доводиться думати, шукати, а лиш копіювати готові інтонації вчителя. Сліпе копіювання навіть найдосконаліших інтонацій не виправдовується, бо вони диктуються почуттями, настроями, а такі психологічні властивості не можуть бути однаковими в різних осіб, тим більше у вчителя і дітей. Кожна людина по-своєму переживає дійсність. Почуття вчителя і дітей якісно різні і зумовлюються не тільки віковими особливостями, але й індивідуальними властивостями. Отже, виразне читання вчителя — важливий засіб впливу на розвиток виразного читання в учнів, коли воно виправдане, коли діти Слід зазначити, що вироблення методики розвитку вмінь і навичок виразного читання і безпосередній процес такого розвитку мусять базуватися на знаннях теорії. Це свідчить про те, що кожний учитель не тільки загальноосвітньої, а й середньо-спеціальної і вищої школи має досконало оволодіти основами теорії виразного читання/ Основні вміння, якими повинен оволодіти вчитель початкових класів
а) як і в якій послідовності застосовувати засоби логіко-емоційної виразності читання для розкриття і передачі (відтворення) змісту тексту. б) теоретичний спосіб членування тексту на мовні такти в) авторські стимули до використання психологіч ної паузи; г) контекстуальний шлях визначення логічних (тактових) і головних наголосів у єдності з мелодикою і темпом; д) способи визначення емоційної функції наголоше них слів (емоційного заряду тексту). 3. Знати класифікацію і принцип застосування позамовних (рухових) засобів виразності в процесі читання, мовлення (поза, жест, міміка). 4. Принципи системи К.Станіславського Теоретичною основою курсу виразного читання є класична система К.Станіславського. Костянти́н Сергі́йович Станісла́вський (справжне прізвище — Алексєєв; *1863 — †1938) — видатний російський режисер, актор, педагог, народний артист СРСР (1936). Засновник Московського художнього театру (МХАТ). Реформатор театру, виробив творчий метод, що здобув назву «система Станіславського». Неодноразово перебував у Києві (1902, 1912 і 1914), виступав на київській сцені з 24 по 30 квітня 1925. Творець т. зв. «Системи Станіславського» — комплексу вправ для акторів, який спрямований на краще психологічне входження у роль. Ця система детально описана у творі «Праця актора над собою» («Работа актёра над собой») (1938). Існують різні погляди щодо застосування творчої спадщини Станіславського в теорії та практиці виразного читання. Варто зазначити, що у самого режисера термін система стосовно його теорій викликав заперечення. „Ніякої „моєї” системи і „твоєї” системи не існує. Є одна система – органічна творча природа. Іншої системи немає”. Ставлення до спадщини видатного режисера було діаметрально протилежним. Її то абсолютно заперечували, то, навпаки, вважали основою виконавської майстерності. Терміни Станіславського: словесна дія, підтекст, наскрізна дія, творче завдання, надзавдання. Принципи системи Станіславського: 1.Принцип щирості переживань. (Читець (учень) має щиро і безпосередньо відтворювати почуття, переживання автора, героя. Для цього учень повинен проникнутися цими почуттями. Для цього вчитель має створити таку атмосферу, яка б дала змогу учням відчути автора. Тобто учитель має: а) сам добре виконати текст; б) переконливо і цікаво розповісти про поета і обставини написання твору; в) викликати учнів на жвавий аналіз, - обмін думками з приводу прочитаного. Все це має розбудити дитячу уяву, яка і породить відповідні почуття.) 2.Використання творчої уяви дітей, так званих приманок, за допомогою яких можна викликати („виманити”) почуття, „що ховається в схованках душі”. 3.Вміння володіти собою. (Часто публіка (клас) викликає переляк, конфуз, соромливість. Необхідно створити на заняттях атмосферу невимушеності, доброзичливості, дружби, щирості. 4.Відкидання шаблонів, заперечення рецептури, яка б забезпечила успіх. (Натхнення не можна сфабрикувати. „Система” цього не робить, вона лише готує для нього сприятливий ґрунт.) 5.Заперечення фальшивості, кривляння. „Словесна дія”. Дія, активність є головним у творі і в мистецтві актора. Звертаючись до колег і учнів він вимагав перетворювати слова в дію „Словесна дія” є невід’ємним компонентом професійної діяльності вчителя. „Підтекст” – це основа пошуків правильної інтонації згідно до задумів автора. |