Львівський медичний коледж ЛНМУ ім..Д.Галицького
САМОСТІЙНА РОБОТА
На тему:порівняльні епідеміологічні характеристики дитячих інфекційних хвороб.
Виконала
студентка групи 3-Г
Самборська Галина
План
Львівський медичний коледж ЛНМУ ім..Д.Галицького
САМОСТІЙНА РОБОТА
На тему:порівняльні епідеміологічні характеристики дитячих інфекційних хвороб.
Виконала
студентка групи 3-Г
Самборська Галина
План
Епідеміологічна характеристика групи інфекцій дихальних шляхів
Грип та інші гострі респіраторні хвороби
Кір
Краснуха
Вітряна віспа
Дифтерія
Кашлюк і паракашлюк
Туберкульоз
Епідеміологічна характеристика групи інфекцій дихальних шляхів
До цієї групи інфекцій увійшли різноманітні за етіологією хвороби, об’єднані крапельним механізмом передачі.
Постійне дихання – обов’язкова умова життя людини. Кожен видих, а понад те – кашель й чхання супроводжуються утворенням найдрібніших крапельок слизу, що розсіюються в повітрі. Перебуваючи в людському колективі, ми неминуче вдихаємо такі крапельки. Якщо ж їх продукує інфікований організм, то усі сприйнятливі, котрі оточують це джерело збудника, заражаються протягом короткого часу. Ось чому крапельний механізм поширення інфекції надзвичайно дієвий і притаманний саме для людської популяції (антропонози). Різновидами його можуть бути аерозольний і пиловий шляхи, за яких чинниками передачі виступають відповідно аерозоль або пил, контаміновані збудником
Завдяки ефективному механізму передачі інфекції дихальних шляхів уражають людей ще в дитячому віці. При багатьох таких хворобах формується дуже тривалий імунітет і дорослі залишаються несприйнятливими у випадку повторного зараження. Тому такі хвороби називають дитячими (кір, краснуха, вітрянка, епідемічний паротит).
У холодну пору року люди зосереджуються тісніше (у приміщеннях і транспорті), а через ряд причин імунна реактивність організму знижується, і для інфекцій дихальних шляхів створюються особливо сприйнятливі умови. Тому більшості таких хвороб властива осінньо-зимова сезонність.
Часто інфекційні хвороби дихальних шляхів перебігають легко, і хворі їх переносять «на ногах», продовжуючи розсіювати збудників. Розірвати механізм передачі також дуже важко. Однак дієвим захистом від інфекцій цієї групи є імунітет. Завдяки цьому найбільш ефективним може бути профілактичний захід, спрямований на 3-ю ланку епідпроцесу, – імунізація
(вакцинація) сприйнятливих організмів.
Грип та інші гострі респіраторні хвороби
Грип – гострий вірусний антропоноз, що уражає верхні дихальні шляхи, супроводжуються інтенсивною інтоксикацією й катаральними явищами та схильний до епідемічного поширення. Крім грипу, до гострих респіраторних хвороб (ГРХ) належать парагрип; риновірусна, респіраторно-синцитійна, аденовірусна інфекція та багато інших. У повсякденній практиці їх не диференціюють і звуть ГРХ.
Етіологія. Вірус грипу має РНК і за антигенною будовою ділиться на три типи – А, В і С. Особливістю вірусу А є його велика антигенна мінливість. Вірус грипу В менш мінливий, ніж А. Вірус С стабільний.
Збудники аденовірусної інфекції містять ДНК, а парагрипозної, риновірусної і респіраторно-синцитійної інфекцій – РНК.
Згадані збудники мало стійкі до дії світлових і ультрафіолетових променів, дезінфікуючих речовин, підвищеної температури, однак добре зберігаються при низьких температурах.
Джерело збудника. Основне джерело при грипі – хвора людина, яка є заразною протягом усього періоду хвороби (до 5-7 днів), рідше – в реконвалесценції. Важливе значення мають також особи із стертим і безсимптомним (здорове носійство) перебігом грипу. Не виключається й роль тварин і птахів як допоміжного джерела.
При інших ГРХ джерелом збудника є хвора людина та носії, носійство аденовірусів після перенесеного захворювання може тривати до двох місяців. Особливо важливе значення мають хворі з легким перебігом грипу та інших ГРХ, котрі продовжують вести активний спосіб життя.
Механізм і шляхи передачі. Усі ГРХ характеризуються краплинним механізмом передачі. Уражуючи слизову оболонку верхніх дихальних шляхів, віруси спричиняють катаральні явища, кашель і чхання, що призводить до масивного попадання вірусів у повітря. Проте, невисока їх стійкість зумовлює поширення збудників лише у межах помешкання, де перебуває хвора людина чи носій, та обмежує роль пилового шляху передачі.
Попри домінуючий краплинний механізм при аденовірусній інфекції можливий фекально-оральний механізм через посередництво харчових продуктів і предметів побуту. Захворювання може спричинити й занесення збудників на кон’юнктиву забрудненими руками.
Прояви епідемічного процесу. Епідемічний процес при грипі різко інтенсифікується завдяки швидкому і масовому переміщенню людей, а також великим їх скупченням. Вважається, що швидкість поширення інфекції дорівнює швидкості транспорту, на якому пересувається заражена людина, тому за нинішніх умов збудники грипу (а також інших ГРХ) здатні розповсюдитися у більшості країн протягом декількох місяців. Ізоляція хворих суттєвої протиепідемічної ролі відіграти не може, позаяк здійснити це на початку захворювання неможливо через масове захворювання людей, до того ж у багатьох інфекційний процес перебігає безсимптомно. Цими особливостями грипу, а також короткотривалим імунітетом після перенесеної хвороби пояснюється схильність його до епідемічного (пандемічного) поширення і 2-3-річна періодичність епідемій, які виникають частіше у холодну пору року. На початку епідемії найчастіше уражаються діти та літні люди. Епідемічне і пандемічне поширення грипу зумовлюють лише віруси типу А. Захворюваність, спричинена вірусом В, підвищується на спаді епідемії грипу А. Вірус грипу С спричиняє спорадичні захворювання. Епідемії грипу тривають 2-3 тижні і на зміну їм приходять кількарічна спорадична захворюваність.
При парагрипі, риновірусній і респіраторно-синцитійній інфекції можливі невеликі спалахи, частіше у дитячих закладах у холодну пору року.
Аденовірусна інфекція реєструється у вигляді спорадичних захворювань і обмежених спалахів, як правило, у тісних колективах (казарми, дитячі дошкільні заклади, будинки перестарілих). Для таких спалахів характерний повільний початок і тривалий перебіг, причому хворіє від 30 до 100 % членів колективу.
Основні напрямки епідеміологічного обстеження. Діагностувати грип у період спалаху неважко, однак у міжепідемічний період підтвердити діагноз можна лише на підставі вірусологічних і серологічних досліджень. Крім цього, з’ясовують контакт хворого з іншими особами., що могло слугувати причиною зараження.
У ряді міст України функціонують опорні лабораторії, які визначають рівень захворюваності та встановлюють циркуляцію нових варіантів вірусу грипу. Такі дані дозволяють оцінити сприйнятливість населення і розробити комплексний план боротьби з недугою.
Розшифрувати етіологію інших ГРХ можна лише на підставі відповідних лабораторних досліджень.
Профілактика. Для активної специфічної імунізації проти грипу запропоновано живу інтраназальну вакцину, а останнім часом – й інактивованіінтраназальну та парентеральну. Застосування інактивованих вакцин зменшує захворюваність у 1,5-2 рази.
В Україні зареєстровано протигрипозні вакцини «Флюарикс», «Ваксигрип», «Інфлувак», які виготовляються іноземними фірмами. Всі містять антигени 3 типів вірусу, що суттєво збільшує їх ефективність.
Щеплення планують на вересень - листопад, їх можна проводити й у перший тиждень спалаху, що почався. Для досягнення найкращого ефекту вакцинацією повинно бути охоплено 75-80 % колективу. У першу чергу імунопрофілактика грипу рекомендується особам з високим ризиком ускладнень від грипу (літні люди, хворі на хронічні захворювання легеневої та серцево-судинної системи, цукровий діабет та різні імунодефіцитні стани, вагітні) та персоналу, що обслуговує ці категорії пацієнтів (лікарі, медичні сестри, працівники будинків для перестарілих тощо).
У дитячих дошкільних закладах при появі спалахів грипу та інших ГРХ профілактично використовують інтерферон (пасивна імунопрофілактика).
З метою хіміопрофілактики у період підвищеної захворюваності на грип рекомендують змащування носових ходів оксоліновою маззю, застосування ремантадину або хімічних імуностимуляторів (мефенамінова кислота, дібазол, продигіозан).
|