Главная страница
Навигация по странице:

  • 2.Основний метод патофізіолгії. Види та методики ескперименту. Моделювання пат. процесів

  • 3.Суть і роль гуморальної теорії (Гіппократа), Солідарної( Демокрита), клітинної патології (Вірхова), нервізму ( Павлова) в розвитку матеріалістичних уявлень про хворобу.

  • 4 .

  • 5. Визначення понять «здоров’я» та «хвороби». Патологічна реакція, патологічний процес і патологічний стан.

  • 6.Адапційно-компенсаторні процеси при хворобі.

  • 7.Визначення понять

  • Етіологія

  • 8.Роль загального і місцевого, специфічного і неспецифічного, структури і функції при патології.

  • 9. Роль причинно-наслідкових відносин в механізмі розвитку хвороби. Головна ланка і порочне коло в патогенезі.

  • оно. Предмет і задачі патофізіології. Зв'язок патофізіології з іншими дисциплінами



    Скачать 190.51 Kb.
    НазваниеПредмет і задачі патофізіології. Зв'язок патофізіології з іншими дисциплінами
    Анкороно.docx
    Дата01.03.2018
    Размер190.51 Kb.
    Формат файлаdocx
    Имя файлаоно.docx
    ТипДокументы
    #17249
    КатегорияБиология. Ветеринария. Сельское хозяйство
    страница1 из 10
      1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


    1.Предмет і задачі патофізіології. Зв'язок патофізіології з іншими дисциплінами.

    Патологічна фізіологія - це наука, яка вивчає загальні закономірності виникнення, розвитку і завершення хвороби. По-суті це наука про життєдіяльність хворого організму.

    Задачі патофізіології:

    1) Встановлення сутності хвороби (що таке хвороба?).

    2) Вивчення причин і умов виникнення хвороби (чому виникає хвороба чи патологічний процес?).

    3) Розкриття механізмів розвитку хвороби й окремих її проявів, встановлення закономірностей перебігу хвороби і механізмів видужання (як розвивається хвороба чи патологічний процес?)

    4) Формулювання та обґрунтовування принципів і методів виявлення (діагностики) захворювань і патологічних процесів (як виявити хворобу чи патологічний процес?)

    5) Визначення загальних принципів профілактики і лікування хвороб (як попередити і лікувати хворобу?)

    Зазначені задачі знаходять своє вирішення в рамках чотирьох складових частин патологічної фізіології як науки: нозології, етіології, патогенезу, експериментальної терапії.

    Патологічна фізіологія зв‘язана з іншими науками, зокрема:

    1) Зв’язок з науками, що вивчають властивості факторів навколишнього середовища, здатних викликати хвороби (фізика, хімія, біологія, мікробіологія, соціологія). Ці науки дають дані, необхідні для вивчення

    етіології.

    2) Зв’язок з науками, що вивчають властивості організму і його життєдіяльність (цитологія, ембріологія, гістологія, нормальна анатомія і фізіологія, біохімія, імунологія, генетика). Ці науки створюють основу для вивчення патогенезу.

    3) Зв’язок із загальнотеоретичними науками, які вивчають хвороби (патологічна анатомія, фармакологія). Ці науки разом з патологічною фізіологією створюють цілісну картину хвороби.

    4) Зв’язок із клінічними науками. Патологічна фізіологія визначає основні етіологічні і патогенетичні принципи профілактики, діагностики і лікування хвороби.
    2.Основний метод патофізіолгії. Види та методики ескперименту. Моделювання пат. процесів

    Основним методом патофізіології є експеримент.

    Є : гострий і хронічний.

    Гострий або вівісекцію, проводять з гострим втручанням у життєдіяльність організму. Він дає можливість досліджувати швидкоплинні процеси і патологічні явища в організмі тварини. У цьому разі маніпуляції та оперативні втручання на тваринному організмі здійснюють із застосуванням наркотичних речовин, транквілізаторів, інших засобів, що відповідним чином позначається на стані організму, на функції тих чи інших органів. Тому він не може дати точної відповіді на поставлене запитання. Разом з тим гострий експеримент необхідний для з’ясування принципових питань, для демонстрації на заняттях тощо. Деякі види патологічних явищ практично не можна з’ясувати без проведення гострого експерименту (крововтрата, анафілаксія, шок).

    Хронічний експеримент протікає значно повільніше, без гострого втручання в життєдіяльність організму. Він дає можливість вивчати патологічні явища, пов’язані з ними зміни в організмі, протягом тривалого часу і в умовах, максимально наближених до звичайних, природних.

    Методики: метод ізольованих органів, фістульний, подразнення, виключення, культури тканин, функціональних проб, біопсії, ангіостомії, радіоізотопний тощо.

    Методи моделювання різних патологічних явищ з використанням комп’ютерної техніки. Цей метод дає змогу прогнозувати їх розвиток і завершення у певних, визначених експериментатором умовах, а також уберегти тварин від травмування, що надзвичайно важливо з позицій біоетики.
    3.Суть і роль гуморальної теорії (Гіппократа), Солідарної( Демокрита), клітинної патології (Вірхова), нервізму ( Павлова) в розвитку матеріалістичних уявлень про хворобу.

    Гуморальна, висунута давньогрецьким лікарем Гіппократом. За цією теорією, всі хвороби виникають від неправильного змішування в організмі чотирьох соків, а також слизу.

    Солідарна- виникла в медицині як прообраз атомістичного вчення у фізиці. Згідно з положеннями цієї теорії хвороба виникає коли солідуси (щільні, неподільні частинки, з яких складається організм) розміщуються або надто щільно, або дуже віддалено один від одного. В цих випадках хвороба супроводжується зменшенням або, навпаки, збільшенням розміру тіла чи окремих його частин. Ці 2 теорії панували в медицині протягом багатьох століть. Збереження цих теорій пояснюється тим, що вони найбільш вдало відображували уявлення людей про об’єктивний світ, мали універсальний характер.

    Вірхов пов’язував суть хвороби із змінами в клітинах, хвороба є результатом зміни клітин, порушення її життєдіяльності, ніякого самовільного утворення клітин з не органічної маси не відбувається, а тільки шляхом розмноження, хвороба завжди місцевий процес і завжди можна знайти це місце, хвороба не є чимось принципово новим для організму. Незважаючи на певні недоліки цієї теорії, вона стала новим поштовхом для розвитку патології у напрямку вивчення структурних змін в організмі під час хвороби.

    Основний принцип теорії нервізму Павлова полягає в тому, що всі фізіологічні і патологічні процеси здійснюються під впливом нервової системи і сьогодні є неперевершеним досягненням науки.

    4. Роль вчених Пашутіна, Фохта, Підвисоцького, Богомольця, Мечнікова та ін.. в розвитку патфіз.

    Луї Пастер та Кохза початкували біологічний напрям у патології, який успішно розвинув Мечников внесок у розвиток вчення про фагоцитоз та про роль цитотоксинів був удостоєний Нобелівської премії.

    Пашутін у 1845 організував спочатку в Казанському університеті, а потім у Петербурзькій медико- хірургічній академії (1879) самостійні кафедри загальної патології, які вже мали фізіологічний, експериментальний напрям. Пашутін написав кілька підручників де вперше була зроблена спроба методично систематизувати і оформити для студентів наукові досягнення експериментальної патології того часу. Вигадав досліди щодо голодування, вивчення обміну речовин, сконструював перший калориметр. Його учень Репрьов очолив кафедру загальної патології у Харківському університеті і згодом створив школу патофізіологів. У Москві експериментальну патологію заснував О. Б. Фохт. Він проводив дослідження із загальної патології кровообігу, написав кілька монографій, які й до сьогодні не втратили свого значення. Підвисоцький написав підручник “Основы общей и экспериментальной патологии” , який був перекладений на багатьма ыноземними мовами, що свідчить про міжнародне визнання, в його лабораторії працювали Заболотний,Богомолець, Савченко,Тарасевич.

    Богомолець захистив докторську дисертацію з патології надниркових залоз,став професором Саратовського університету, був президентом Української Академії наук, наукові розробки та розробки його учнів у галузі ендокринної патології, пухлинного росту, переливання крові, старіння, ролі сполучної тканини мають без перебільшення світове значення, вивчав проблеми імунітету. Так, йому вдалося дослідити роль цитотоксичних сироваток у стимуляції загоєння ран, які врятували життя тисячам бійців в роки Великої Вітчизняної війни. Інститут фізіології вО.О.Богомолець залишив після себе великий спадок Києві, названий його ім’ям.
    5. Визначення понять «здоров’я» та «хвороби». Патологічна реакція, патологічний процес і патологічний стан.

    Здоров’я, норма, фізіологічний стан – це форма життєдіяльності організму, за якої структура і функції організму відповідають одна одній, а система її регуляції на різних рівнях дає змогу цілком реалізувати генетичний потенціал певного виду тварини у конкретних умовах зовнішнього середовища. Здоровий організм здатний підтримувати і відповідати на комплекс адекватних реакцій у відповідь на влив подразників зовнішнього середовища. Ці реакції називають захисно-компенсаторними – оберігають організм від порушення рівноваги для забезпечення нормальної життєдіяльності. Для оцінки здоров’я існують спеціальні об’єктивні показники, такі як температура тіла, частота пульсу, дихання.(їх виражають динамічною - від і до, або статичною нормою – середньоарифметична величина суми значень будь-якого показника.)

    Хвороба – це якісно новий стан, який набуває організму. Він виникає під впливом ушкоджуючих чинників і проявляється комплексом структурно-функціональних змін з боку органів та систем, порушенням зв’язку організму з навколишнім середовищем, погіршенням його генетичних можливостей, зниженням продуктивності та економічної цінності тварин. Під час хвороби порушується фізіологічна регуляція функцій і змінюється характер реактивності і адаптаційно-компенсаторних реакцій. Хворобу супроводжують три види патологічних явищ: пат.реація, пат.процес і пат.стан.

    Патологічна реакція – реакція організму або окремих його тканин на дію подразника, яка за своїм характером і силою неадекватна силі цього подразника. Прикладом може бути – нанесення подразнень на шкіру корови, що хвора на післяродовий парез, які не викликають відповідної захисної реакції.(зниження чутливості шкіри).

    Патологічний процес – це комбінація порушених функцій і структури під впливом патогенного подразника, яка проявляється комплексом патологічних і захисно-компенсаторних реакцій місцевих чи загальних. Приклад – запалення, гарячка, новоутворення.

    Патологічний стан – це стійка зміна структури та функції організму, що виникає внаслідок перенесеної хвороби, спадкового чиннику чи вади внутрішньоутробного розвитку. Приклад – зміни форми клапанів серця після перенесеного ендокардиту(запалення), природжена «заяча губа».
    6.Адапційно-компенсаторні процеси при хворобі.

    Ці процеси включають в себе два головних поняття:адаптація і компенсація.

    Адаптація – це властивість організму перебудовувати свої функції та поведінку у відповідь на зміни зовнішнього середовища для здійснення повноцінної діяльності.

    Компенсація – це мобілізація процесів, спрямованих на покриття втраченої функції органа чи системи за рахунок посилення чи перебудови функції інших органів і систем організму. Має 4 стадії: 1.Негайна-в яку відбувається мобілізація існуючих механізмів та резервів в результаті чого збільшується навантаження на одиницю функціональної системи. 2. Перехідна – відбувається перебудова обміну речовин, що направлена на гіпертрофію і у якій приймають участь гормони. 3. Довготривала компенсація – відновлюється гомеостаз, збільшується потужність систем, що відповідають за компенсацію. 4. Декомпенсація – розвивається при великому функціональному ефекті (ослаблений організм).

    Адапційно-компенсаторні реакції – це ті реакції, що постійно підтримують комплекс адекватних реакцій у відповідь на вплив умов навколишнього середовища. Виникають внаслідок активізації нервово-гуморальних механізмів і залежать від стану НС. Завдяки цим реакціям організм часто уникає ушкоджувальної дії. Прикладом може бути – прискорення діяльності серця і дихання,підвищення кров’яного тиску, посилення діурезу, дефекації, потіння, кашель, апное, блювання і т.д.
    7.Визначення понять «етіологія» і «патогенез». Роль і діалектичний взаємозв’язок етіологічних і патогенетичних факторів у розвитку хвороби.

    Етіологія – це наука про причини і умови виникнення хвороби.

    Основні погляди на етіологію(причини) хвороби:

    1.Монокаузалізм – прибічники стверджували, що коли в організмі є збудник, то він обов’язково викликає хворобу.

    2.Кондиціоналізм (М.Ферворн)– хворобу спричинює не збудник, а умови, в яких він діє на організм.

    3.Конституціоналізм – причиною хвороби є особливості конституції(конституція організму робить його сприятливим або ні до хвороби. (сукупність зовнішніх і внутрішніх факторів)

    4.Сучасне тлумачення етіології – явище мають причину, яка матеріальна і існує незалежно від організму, причина взаємодіє з організмом і надає процесу специфічність і діє тільки при певних умовах.

    Патогенез – вчення про механізм розвитку, перебігу та завершення хвороби. Має чотири періоди, тривалість яких залежить від особливостей організму і силі та характеру ушкоджувального чинника.

    1.Латентний період– з моменту дії чинника на організм(від кількох секунд до місяців). Якщо інфекційні хвороби – інкубаційний.

    2.Продромальний – характеризується низкою нехарактерних ознак хвороби (незначне підвищення температури, відставання від гурту). Не дає можливості поставити діагноз.

    3. Період яскраво виражених ознак – поява специфічних для певної хвороби ознак. Ставлять діагноз.

    4. Закінчення хвороби – видужання(повне – повне відновлення всіх функцій, неповне – коли захисно-компенсаторні реакції недостатньо проявилися і хвороба може перейти у хронічну форму або пат.стан, крім того можливі рецидиви та ремісія) або смерть.

    Етіологія і патогенез тісно пов’язані. Етіологічний чинник є пусковим моментом у виникненні хвороби, а патогенетичний чинник вже бере участь у розвитку і перебігу хвороби – це ланцюжок взаємозумовлених і пов’язаних явищ і компенсаторних реакцій, які виникають в процесі хвороби і супроводжують її. У формуванні хвороби беруть участь нервово-рефлекторні, нейрогуморальні та клітинно-гуморальні чинники.
    8.Роль загального і місцевого, специфічного і неспецифічного, структури і функції при патології.

    Для успiшного лiкування хвороби потрібно насамперед визначити рiвеньмiсцевих і загальних порушень, їх взаємозв’язки. Саме в єдностi загального тамiсцевого виявляються основні, характернi для даної хвороби тенденцiї її розвитку, з урахуванням яких визначають стратегiю лiкування. Наприклад: мастит (запалення молочної залози) супроводжується лише мiсцевими змiнами в молочнiй залозi, толiкування має бути спрямованим в основному на усунення цих мiсцевих змiн. Однакколи при маститі виникають суттєві загальні змiни (гарячка, лейкоцитоз тощо), то лiкування необхідно спрямовувати одночасно й на усунення загальних змiн. Динамiка взаємозв’язків мiсцевого і загального під час хвороби полягає в тому, що мiсцевий процес може перейти в загальний, і навпаки.

    Хвороба супроводжується низкою специфiчних ознак, характерних лише для даної хвороби. Наприклад, синюшнiсть слизових оболонок, задишка та набряк кiнцiвок i пiдгрудка - це основнi, специфічні ознаки серцевої недостатностi, які виникають внаслідок порушень функції серцево-судинної системи. Разом з тим кожну хворобу супроводжують ознаки, характерні для багатьох або для всiх хвороб (втрата апетиту або прискорення роботи серця). Вони є проявами однотипних неспецифiчних загальних реакцiй органiзму на ушкодження. Виживання організмів залежить від здатності їх, за допомогою цих неспецифiчних (загальних) реакцiй мобiлiзувати захист органiзму вiд ушкоджувальної дiї.

    Кожна хвороба супроводжується певними структурними та функцiональними змiнами. Не може бути порушення функцiї без змiни структури, i навпаки. Вiдомi випадки, коли в разі значних змін у діяльності цілісного організму під час хвороби не вдається знайти суттєвих структурних змiн чи причини цих захворювань (психiчнi розлади). При деяких хворобах незначнi структурнi змiни призводять до істотних функцiональних порушень (iнсульт). I навпаки, значнi структурнi порушення не завжди можуть супроводжуватися суттєвими порушеннями функцiї (дистрофiчнi процеси в печiнці). Характер структурних або функцiональних порушень залежить вiд характеру дії етiологiчного чинника, ролi органа в життєдiяльностi органiзму та особливостей самого органiзму. Наслідки таких порушень насамперед залежать від ролі ушкодженої ділянки тіла в життєдіяльності цілісного організму та від рівня компенсаторних процесів.

    9. Роль причинно-наслідкових відносин в механізмі розвитку хвороби. Головна ланка і порочне коло в патогенезі.

    Причинно-наслiдковi зв’язки в процесi розвитку хвороби є її рушiйною силою. Хвороба пiсля її виникнення розвивається вже за характерними для неї закономiрностями, якi зумовлюються внутрiшніми умовами.

    Приклад: Певний етiологiчний чинник (причина) спричинює тимпанiю рубця (наслiдок), яка, в свою чергу, стає причиною стискання органiв грудної порожнини. Тепер вже внутрiшньогрудна компресiя, яка є наслiдком тимпанiї, стає причиною виникнення гiпоксiї. У свою чергу гiпоксiя, як наслiдок попереднiх змiн, стає причиною погiршення живлення головного мозку, внаслiдок чого порушується регуляторний вплив центральної нервової системи на внутрiшнi органи та системи, в тому числi на серце й легенi. Тепер вже це останнє стає причиною подальшого погiршення

    дiяльностi серцево-легеневого апарату. Виникає так зване порочне коло, яке замикається. Кожний наступний виток порочного кола, якщо його не вдалося розiрвати, наближає органiзм до термiнального стану. Чергування причин i наслiдкiв у патогенезi можна простежити в будь-якiй хворобi. Порочне коло виникає у випадках дії надзвичайних чинників. Це коло можна розiрвати за умови, що організм має достатній рівень захисно-компенсаторних реакцій, або втручанням з боку лiкаря. Хвороба виникає в тому разі, коли органiзм втрачає здатнiсть за допомогою адаптацiйно- компенсаторних реакцiй протистояти ушкодженню, уникнути тих зрушень в органiзмi. Тодi й виникає новий стан, який називають хворобою. У формуваннi хвороби беруть участь нервово-рефлекторнi, нейро-

    гуморальнi та клiтинно-гуморальнi чинники.
      1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
    написать администратору сайта