Тема 1. Закон конкуренції як загальний закон товарного виробництва

Скачать 67.42 Kb. Название Закон конкуренції як загальний закон товарного виробництва Анкор Тема 1.docx Дата 17.05.2017 Размер 67.42 Kb. Формат файла Имя файла Тема 1.docx Тип Закон #9448 страница 1 из 4

1   2   3   4 1 Тема 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ КОНКУРЕНТНИХ ВІДНОСИН В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ Методи та засоби конкурентної боротьби. 1. Конкуренція: сутність і види. Закон конкуренції як загальний закон товарного виробництва 2. Основні типи ринків та методи конкурентної поведінки суб’єктів господарювання 3. Теорія монополій: характерні риси та види. Оцінка економічної концентрації 4. Сутність, цілі й напрямки конкурентної політики держави 1. Конкуренція: сутність і види. Закон конкуренції як загальний закон товарного виробництва Для конкурентної економіки характерне функціонування на товарних ринках певних товарів необмеженого кола виробників. Конкуренція – важливий засіб контролю в ринковій системі. Конкуренція – це економічне змагання виробників однакових видів продукції на ринку за залучення більшої кількості покупців та одержання максимального доходу в короткостроковому або довгостроковому періодах. Основа конкурентних відносин – свобода вибору – реалізується у формі прагнення кожного одержувати для себе особисто грошовий дохід. Чиста конкуренція виникає, коли численні продавці займаються продажем однорідного продукту й на ринку немає продуктової диференціації. Здійснена конкуренція – це чиста конкуренція + мобільність ресурсів усередині ринку й відсутність бар’єрів на вхід і вихід учасників. Ефективна конкуренція – покупці й продавці оперують незалежно у вільній конкурентній системі. Основні положення теорії конкуренції було узагальнено Адамом Смітом у праці „Добробут націй. Дослідження про природу й причину добробуту націй” (1776). Новизна теорії конкуренції А. Сміта полягала в тому, що він уперше: - сформулював поняття конкуренції як суперництва, що підвищує ціни (при скороченні пропозиції) і знижує ціни (при надлишку пропозиції); - сформулював головний принцип конкуренції – принцип „невидимої руки”, відповідно до якого „смикаючи” за ниточки маріонеток – підприємців, „рука” змушує їх діяти відповідно до деякого „ідеального” плану розвитку економіки, безжалісно витісняти підприємства, зайняті виробництвом „непотрібної” ринку продукції; - теоретично відпрацював дуже тонкий і гнучкий механізм конкуренції, що об’єктивно врівноважує галузеву норму прибутку, приводить до оптимального розподілу ресурсів між галузями. Особливість механізму конкуренції полягає в тому, що при скороченні попиту на товар найбільші труднощі виникають у підприємств, що випускають неякісну або занадто дорогу продукцію. Гнучкість механізму конкуренції проявляється в його миттєвій реакції на будь-які зміни ситуації в зовнішньому середовищі. Швидко адаптуються до зовнішнього середовища мобільні підприємства; - визначив основні умови ефективної конкуренції, що включають наявність великої кількості продавців і покупців, що вичерпує інформацію, мобільність використовуваних ресурсів, неможливість кожного продавця впливати на зміну ринкової ціни товару (при збереженні його якості або якості сервісу); - розробив модель посилення й розвитку конкуренції, довів, що в умовах ринкових відносин можливо максимальне задоволення потреб споживачів і найкраще використання ресурсів у масштабі суспільства в цілому. 2 Суттєвий внесок у розвиток теорії конкуренції зробили Д. Рікардо, Д.С. Міль, Дж. Робінсон, Дж. Кейнс, Й. Шумпетер, П. Хейне, Ф.А. Хайек, Ф. Найт, К.Р. Макконелл, С.Л. Брю, М. Портер, Г.Л. Азоєв, Ю.І. Коробов, Л.Г. Раменський, Д.Ю. Юданов та інші вчені. Щоб глибше зрозуміти сутність конкуренції, розглянемо визначення, які було сформульовано різними авторами. „Конкуренція – це прагнення якнайкраще задовольнити критерії доступу до рідкісних благ”, – вважає сучасний американський економіст П. Хайне. Ф. Найт визначає конкуренцію як ситуацію, в якій конкуруючих одиниць багато й вони незалежні. К. Р. Макконелл і С. Л. Брю вважають, що конкуренція – це наявність на ринку великої кількості незалежних покупців і продавців, можливість для покупців і продавців вільно виходити на ринок і залишати його. Й. Шумпетер визначав конкуренцію як суперництво старого з новим, з інноваційним. Нобелівський лауреат з економіки 1974 p., австрійський учений Фрідріх А. фон Хайек відзначає, що конкуренція – процес, за допомогою якого люди одержують і передають знання. На його думку, на ринку тільки завдяки конкуренції приховане стає явним. Конкуренція існує там, де є підприємництво, вона є особливим методом виховання розумів, великих винахідників і підприємців. У своїй книзі „Міжнародна конкуренція” М. Портер відзначає, що конкуренція – динамічний процес, що розвивається, безупинно мінливий ландшафт, на якому з’являються нові товари, нові шляхи маркетингу, нові виробничі процеси й нові ринкові сегменти. Г.Л. Азоєв під конкуренцією розуміє суперництво на деякому підґрунті між окремими юридичними або фізичними особами (конкурентами), зацікавленими в досягненні однієї й тієї ж мети. А. Ю. Юданов стверджує, що ринкова конкуренція – боротьба фірм за обмежений обсяг платоспроможного попиту споживачів, що ведеться ними на недоступних сегментах ринку. Існують три основні підходи до трактування конкуренції. Поведінковий підхід передбачає, що конкуренція – це боротьба за гроші покупця шляхом задоволення його потреб. Структурний підхід полягає в аналізі структури ринку для визначення міри свободи продавця й покупця на ринку і способу виходу з нього. Функціональний підхід полягає в тому, що під конкуренцією розуміється суперництво старого з новим, з інноваційним, коли приховане стає явним. Аналіз структури й змісту формулювань і трактувань поняття „конкуренція” дає підстави зробити такі висновки: 1) підходи до визначення поняття конкуренції, запропоновані різними авторами, не повною мірою відповідають вимогам системності й комплексності, оскільки характеризують тільки один з безлічі аспектів конкуренції, установлених А. Смітом і іншими авторами (у певній галузі дослідження); 2) різноманіття підходів до формулювання поняття: один автор під конкуренцією розуміє суперництво (боротьбу) фірм, тобто юридичних осіб, інші – суперництво фізичних осіб, треті – як наявність на ринку достатньої кількості продавців і покупців, четверті – ситуацію, п’яті– прагнення, шості–процес іт.д.; 3) наведеніпоняття не охоплюють конкуренцію серед будь-яких соціальних, виробничих і біологічних систем, в них не відображається єдність статики й динаміки суперництва, виживання систем у заздалегідь заданих або невизначених умовах; 5) ці визначення не пов’язані із законодавством. Серед розглянутих підходів до визначення поняття конкуренції найбільш вдалим є таке визначення: конкуренція – процес управління суб’єктом своїми конкурентними перевагами для одержання перемоги або досягнення інших цілей у боротьбі з конкурентами за задоволення об’єктивних або суб’єктивних потреб у рамках законодавства або на основі використання природних умов та факторів. 3 Як було доведено багатьма економістами, конкуренція є рушійною силою розвитку суспільства, головним інструментом економії ресурсів, підвищення якості товарів і рівня життя населення. Тому конкуренція – дуже складне та багатоаспектне поняття. Ринковий механізм пропозиції та попиту доводить побажання споживачів до підприємств- виробників продукції, а останні, у свою чергу, задовольняють їх належним чином. Закон конкуренції – один з найважливіших загальних економічних законів розвинутого товарного виробництва. Якому внутрішньо притаманна боротьба окремих товаровиробників за споживача їхньої продукції. Цей закон виражає стійку залежність між усіма учасниками процесу виробництва і споживання товарів, їх постій боротьбу, яка зумовлює розширення виробництва й зниження цін на продукцію до рівня виробничих витрат. Крім того, саме конкуренція змушує підприємства найповніше сприймати науково-технічні досягнення, застосовувати ефективну техніку, технології, сучасні методи організації виробництва й праці. При існуючій конкурентній кон’юнктурі підприємства використовують найбільш економічну комбінацію ресурсів для виробництва певного обсягу продукції, оскільки це відповідає їхнім власним інтересам. В Україні державою розробляються заходи щодо створення ефективного механізму конкуренції. Статтею 42 Конституції України проголошено, що "держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом". У ринково розвинутих країнах ефективність механізму конкуренції визначається не повнотою, глибиною або точністю терміна „конкуренція”, а дією „невидимої руки” (за визначенням А. Сміта). Україна в силу відомих політичних причин у цьому плані залишається поки що некерованою. Тому важливо на початковому етапі побудови механізму конкуренції й забезпечення конкурентоспроможності визначитися з термінами й поняттями. 2. Основні типи ринків та методи конкурентної поведінки суб’єктів господарювання. На сучасному етапі світового розвитку конкуренція як рушійна сила змушує виробників товарів постійно шукати нові шляхи підвищення їхньої якості, зниження ціни, забезпечення високого рівня сервісу. У зв’язку з дефіцитністю ресурсів постає нова проблема – економії ресурсів у споживачів товарів за рахунок спрощення їхньої конструкції й підвищення якості. В XXI ст. це завдання стане пріоритетним, тому що наприкінці XX ст. витрати ресурсів у споживачів складної техніки за строк її служби перевищували ціну до п’яти разів у промислово розвинутих країнах і до 20 разів – у країнах, що розвиваються. За різними ознаками можна виділити такі види конкуренції: І. За ступенем інтенсивності конкуренція може бути:  привабливою, коли в даному сегменті суб’єкт якісніше задовольняє свої потреби або одержує прибутки більші, ніж у попередньому сегменті;  помірною, коли дії суб’єкта конкуренції підтримують конкурентне середовище в даному сегменті ринку;  запеклою для об’єкта конкуренції, коли суб’єкт поглинає, знищує або витісняє об’єкт з даного сегмента;  запеклою для суб’єкта конкуренції, коли об’єкт (конкурент) поглинає, знищує або витісняє суб’єкт з даного сегмента. ІІ. За формою конкуренції: 1) предметна – конкуренція між товарами однієї асортиментної групи, між аналогічними об’єктами, що задовольняють одну і ту ж саму потребу; 2) функціональна – конкуренція між товарами-замінниками. ІІІ. За методами конкуренції на основі: - критерію підвищення якості товару або якості сервісу - нецінова; 4 - зниження ціни або експлуатаційних витрат у споживача товару - цінова; - використання всіх конкурентних переваг об’єкта й суб’єкта – інтегральна. ІУ. За рівнем здійснення конкуренція може відбуватися на рівні: - місцевому (у групі, відділі, організації й т. ін.); - регіональному (районі, місті, області й т. ін.); - національному (у країні); - міжнаціональному (у декількох країнах); - глобальному (у світовому масштабі, без конкретних країн). У. За факторами, що впливають на конкурентну боротьбу: - залежно від розміру ринку (чим більший ринок, тим сильніші конкуренти); - за темпами зростання ринку (швидке зростання полегшує проникнення на ринок); - за наявними потужностями (зайві потужності призводять до падіння цін); - залежно від перешкод для входу або виходу з ринку (бар’єри захищають позицію фірми, їхня відсутність робить ринки уразливими для проникнення неконкурентоспроможних новачків); - залежно від рівня цін; - залежно від рівня стандартизації товарів (покупці мають перевагу, тому що їм легко перейти з одного товару на інший); - залежно від наявності мобільних технологічних модулів; - залежно від вимог до розмірів необхідних капітальних вкладень (тверді вимоги підвищують ризик, створюють додаткові бар’єри входу–виходу); - залежно від ступеню інтеграції (вертикальна інтеграція підвищує вимоги до розмірів капіталу, призводить до сильних розходжень у конкурентоспроможності й витратах на виробництво – інтегрованих, частково інтегрованих і не інтегрованих фірм); - залежно від масштабів виробництва (збільшує частку ринку, необхідну для досягнення конкурентоспроможності товару); - залежно від темпів оновлення асортименту. До середини XX ст. сформувалися загальні поняття про сутність конкуренції та її основні рушійні сили, що виявилося у виробленні чотирьох класичних моделей: дійсної (чистої) конкуренції, монополістичної, олігополістичної конкуренції й чистої монополії. Останні три моделі являють собою ринок недосконалої конкуренції. В цілому, тип конкурентної поведінки підприємців значною мірою залежить від особливостей окремих товарних ринків. Стан ринків передусім визначається кількістю суб’єктів господарювання, які діють на цих ринках. Якщо на ринку існує лише один продавець і багато покупців, він зазвичай іменується монопольним ринком, або монополією (mono-один, роlео – продаю). Його протилежністю є ситуація, коли на ринку функціонує велика кількість продавців і велика кількість покупців. У такому разі ринок умовно називають досконало конкурентним. Отже, монополія і досконала конкуренція є, полюсними ситуаціями на ринку: багато виробників – конкуренція, один виробник – монополія. Щодо покупців, то у вищенаведених випадках мається на увазі, що їхня кількість необмежена. Однак, цілком очевидно, що може бути і протилежна ситуація – ринок, на якому безліч продавців пропонує свою продукцію лише одному покупцеві. Такий стан ринку визначається як монопсонія (psoneo – купую). За монополії влада на ринку належить одному виробнику, а за монопсонії – єдиному покупцю. А іноді буває і така ситуація, коли на ринку співпрацюють лише один продавець і один покупець, які є взаємозалежними. У такому разі монополія і монопсонія змушені мирно співіснувати. Тут кожен учасник є господарем на своєму ринку. Щодо контрагента він має ексклюзивні права, а отже й можливості тиску, тобто можна вважати, що ринкова влада між монополістом і монопсоністом урівноважується. Ситуація, за якої продавці і покупці на ринку мають приблизно рівні можливості, називається дуополією. В реальному житті, як правило, існують перехідні форми визначених вище станів ринку. Зокрема, це має місце, коли, наприклад, на ринку співпрацюють єдиний продавець і лише декілька потужних покупців або один покупець і декілька потужних продавців. Зрозуміло, що обидві сторони в цій ситуації мають певні важелі впливу одна на одну. Їх не можна розглядати як 5 монополію чи монопсонію в чистому вигляді. Такі ситуації є відповідно обмеженою монополією і обмеженою монопсоніею. Вищенаведені кількісні характеристики ринків систематизуємо та наведено в табл. 1.2.1 Таблиця 1.2.1 Види ринків залежно від кількості учасників ПОКУПЦІ ПРОДАВЦІ Один Декілька Багато Один дуополія обмежена монополія чиста монополія Декілька обмежена монопсонія дуополія олігополія Багато чиста монопсонія обмежена монопсонія чиста конкуренція Джерело: [4]. Механізм ринкового регулювання конкурентних відносин у рамках кожної моделі має свої істотні відмінності. Умовності моделі ринку чистої конкуренції, а також абстрактність її вихідних положень (необмежена кількість підприємств, абсолютний ступінь стандартизації продукції, рівна й гранично мала потужність підприємств) не дають можливості за її допомогою описати реально існуючі ринки. Але ця модель має велике теоретичне значення для вивчення реальних ринків, де конкуренція обмежена різними суб’єктивними й об’єктивними причинами. Ринки недосконалої конкуренції становлять найбільший інтерес з практичної точки зору, оскільки охоплюють переважну більшість виробленої продукції різного призначення. Середовище   1   2   3   4