- 3. Охарактеризуйте структуру ринкового потенціалу підприємства
- 4. Охарактеризуйте методи прогнозування та етапи аналізу оцінки привабливості стратегічних зон господарювання
- 5. Охарактеризуйте блочно-модульний підхід структуризації потенціалу підприємства
- 6. Охарактеризуйте фактори, принципи та етапи планування прибутку підприємства.
- 7. Охарактеризуйте функціональний підхід структуризації потенціалу підприємства
- 8. Охарактеризуйте витратні методи ціноутворення та сфери їх застосування
- 9. Охарактеризуйте властивості потенціал підприємства як економічна система
Характерні риси потенціалу підприємства як відкритої економічної системи
 Скачать 117.05 Kb.
|
|
1. Охарактеризуйте потенціал підприємства як відкриту економічну систему Потенціал підприємства як економічну систему можна розглядати з різних точок зору, ґрунтуючись на ресурсній концепції (як сукупність ресурсів та зв’язків між ними), функціональній (як сукупність функцій, які забезпечують реалізацію здібностей і можливостей), ресурсно-цільовій (як сукупність ресурсів та здібностей щодо досягнення певних результатів, цілей) та інших концепціях. Економічна система - впорядкована сукупність господарських зв’язків та відношень, які встановлюються в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання продукції. Характерні риси потенціалу підприємства як відкритої економічної системи: 1. Комплексність проблем і необхідність їх вивчення в єдності технічних, економічних, соціальних, психологічних та інших аспектів. 2. Зростання кількості зв’язків між об’єктами потенціалу. 3. Динамічність ситуацій, що змінюються ( дефіцитність ресурсів) 4. Підвищення рівня стандартизації і автоматизації виробничих і управлінських процесів. 5. Глобалізація конкуренції, виробництва, кооперації та ін.. Якщо провести аналогію у виділенні елементів потенціалу як відкритої економічної системи з підприємством, то, відповідно до такої концепції, потенціал описується такими системоутворюючими характеристиками: 1) зовнішнім оточенням – входом (постачальники ресурсів), виходом системи (клієнти), зв’язком із зовнішнім середовищем, зворотним зв’язком; 2) внутрішньою структурою – сукупністю взаємозалежних ресурсів і компетенцій, що забезпечують за допомогою реалізації бізнес-процесів переробку входу у вихід і досягнення цілей системи. Потенціал підприємства характеризується властивостями, типовими для будь-якої економічної системи: цілісністю, взаємозв’язком і взаємодією елементів, складністю, комунікативністю, ієрархічністю, множинністю опису, здатністю до розвитку, альтернативністю форм функціонування та розвитку, пріоритетом інтересів системи глобального рівня, пріоритетом якості, потужністю. 3. Охарактеризуйте структуру ринкового потенціалу підприємства Ринковий потенціал є максимально можливим об'ємом реалізації при даному рівні забезпеченості ресурсами і є мірою використання виробничого потенціалу, а величина виробничого потенціалу підприємства зумовлює його конкурентоспроможність на цільовому ринку, яка характеризує здатність (сьогоднішню і перспективну) проектувати, виготовляти і збувати товари, за своїми ціновими і іншими якостями в комплексі привабливіші для споживачів, ніж продукція конкурентів. Чим більше ця величина, тим у даної господарюючої одиниці найкращі передумови для успішної діяльності і більш стійкі позиції вона може зайняти на відповідному цільовому ринку. Збільшити об’єм її потенціалу і, отже, підвищити конкурентоспроможність можна за допомогою інвестицій в людський капітал, техніко-технологічну базу виробництва і вдосконалення управління. На жаль чіткого і ясного уявлення про структуру ринкового потенціалу підприємства на сьогоднішній день не існує. Це обумовлено тим, що дослідження з даного питання здійснюються напрямків, що склалися в рамках (таких як: фінансовий менеджмент, управління персоналом, бізнес-планування і т. д.). В результаті накопичений багатий інструментарій оцінки можливостей підприємства в різних сферах діяльності, але разом з тим відчувається недолік повноти обхвату і систематизованого підходу в представленні структури його ринкового потенціалу. Так, в сучасній економічній науці сформульовані основні напрями визначення структури ринкового потенціалу, представлені блоком ресурсів і блоком системи управління і стратегічного планування діяльності підприємства. До позитивних сторін структури ринкового потенціалу слід віднести: - послідовність стратегічного планування і управління як підприємства в цілому, так і окремими функціональними підрозділами; - віднесення в розряд найважливіших основних компонентів ресурсної складової потенціалу персоналу і інформації, оскільки вони мають першорядне значення для будь-якої організації, на будь-якому етапі її розвитку. Слід зазначити, що виявлення структури ринкового потенціалу підприємства – необхідний етап стратегічного аналізу управління. На жаль, сьогоднішні уявлення про ринковий потенціал підприємства не дозволяють керівництву оперативно оцінити наявні можливості, виявити слабкі сторони, знайти внутрішні резерви для здійснення нових кроків в ринковій діяльності. Основною причиною такої ситуації є недостатність відповідних знань. 4. Охарактеризуйте методи прогнозування та етапи аналізу оцінки привабливості стратегічних зон господарювання СЗГ - це самостійні структурні підрозділи, які здійснюють стратегію і програму маркетингу в межах даної стратегічної зони господарювання та несуть всю повноту відповідальності за результати маркетингової діяльності. Кожне СЗГ володіє наступними загальними характеристиками: власна стратегія маркетингу; точний цільовий ринок; власні ресурси; чітко позначені конкуренти; відмітні переваги в конкуренції. Наступним етапом розробки стратегії маркетингу є оцінка привабливості кожної з вибраних СЗГ підприємства. Процедура оцінки привабливості стратегічної зони господарювання 1) Оцінка привабливості СЗГ починається з загального аналізу і прогнозу економічних, технологічних, соціальних і політичних умов, на які орієнтується підприємство. Серед застосовуваних методів прогнозування глобальних умов зовнішнього середовища найбільше поширення отримав метод розробки сценаріїв майбутніх умов. 2) Другий етап полягає у встановленні ступеня впливу найбільш важливих тенденцій та подій на стан ринку у відповідній СЗГ. Оцінка майбутньої нестабільності може проявлятися як через сприятливі, так і через несприятливі тенденції і випадкові події. 3) На третьому етапі здійснюється кількісна оцінка зміни факторів, що визначають перспективи зростання в найближчій та віддаленій перспективі. Для цього використовується таблиця бальної оцінки найважливіших чинників зростання . 4) По кожному параметру виставляється оцінка, відповідна характером і розмірами майбутніх змін. 5) Наступний етап полягає в оцінці перспектив рентабельності для СЗГ підприємства з урахуванням його маркетингових переваг тиску конкурентів. Методи портфельного аналізу Найбільш поширеними при розробці стратегії маркетингу є методи портфельного аналізу. Матриця ділового портфеля являє собою аналітичний метод дослідження стратегічного становища на ринку підприємства. Існує кілька видів матричного аналізу ділового портфеля, при якому використовуються різні комбінації таких показників, як типи росту ринку, ринкова частка, привабливість інвестицій, конкурентоспроможність товару. Зазвичай одна зі складових відноситься до оцінки привабливості ринку, а інша-до конкурентоспроможності підприємства на ринку. Широке поширення в практиці маркетингу отримали наступні три типи методів матричного аналізу: - Матриця В«зростання ринку - відносна частка підприємства В», відома як матриця БКГ; - Матриця В«привабливість ринку - конкурентоспроможність підприємства В»; - Матриця життєвого циклу галузі. 5. Охарактеризуйте блочно-модульний підхід структуризації потенціалу підприємства Блочно-модульна структуризація потенціалу підприємства заснована на взаємодії трьох складових, які охоплюють всі стратегічні компоненти підприємства, що дозволяють досягти поставлені цілі, та найбільш повно характеризують внутрішній стан підприємства - ресурсів, системи управління та діяльності персоналу . Згідно блоку ресурсів потенціалу підприємства розглядається як система ресурсів з наступних елементів: технічні ресурси, технологічні ресурси, кадрові ресурси, просторові ресурси, інформаційні ресурси , ресурси організаційної структури системи управління, фінансові ресурси. Блок системи управління - формулюється місія, розробляється стратегія розвитку, визначаються цілі на найближчу перспективу, ставляться задачі. У ньому, як правило, розрізняють три підсистеми: 1) планування - націлена на виявлення майбутнього потенціалу успіху. 2) реалізації має завданнями створення нового потенціалу та перетворення існуючого у фактори успіху. 3) контролю - виконує функції перевірки ефективності здійснення планів і рішень. Блоку діяльності персоналу, оскільки будь-яка організація - це насамперед люди. Даний блок містить три складові: 1) аналітична діяльність персоналу - містить у собі наукові дослідження та розробки і є основою для виробництва того чи іншого ресурсу або продукції; 2) виробнича діяльність персоналу - охоплює безпосередньо діяльність, пов'язану зі здійсненням виробничого процесу; 3) комунікаційна діяльність персоналу - діяльність, спрямована на взаємодію з ринком. Вона виконує функції розробки та застосування комплексу маркетингових інструментів впливу на ринок 6. Охарактеризуйте фактори, принципи та етапи планування прибутку підприємства. Планування прибутку - це складний процес, який включає глибокий економічний аналіз виробничих і фінансових показників за період, що передував плановому періоду. На формування величини прибутку впливає сукупність багатьох факторів, які можна розподілити на зовнішні та внутрішні. Зовнішні фактори - це фактори, які не залежать від підприємницької діяльності. Внутрішні фактори - фактори, які є безпосереднім об'єктом впливу з боку управлінської системи підприємства та джерелом збільшення прибутку. До них варто віднести виробничі, позавиробничі, екстенсивні, інтенсивні фактори . Процес планування прибутку підприємства включає два основні напрями - планування доходів та планування витрат, балансування яких у результаті і визначає формування абсолютної величини прибутку суб'єкта господарювання. Планування здійснюється на основі комплексу певних принципів та методів, їх сполучення створює наукові основи планування. Принципи планування визначають характер та зміст планової роботи. В даний момент немає єдності в трактуванні принципів планування. План — повинен бути не тільки переліком основних видів робіт та послуг, що виконуються, але й передбачати використання передової технології виробничої або комерційної діяльності, забезпечувати необхідними коштами та економічними ресурсами. Принципи планування визначають характер та зміст планової діяльності в підприємстві. Уперше загальні принципи планування були сформульовані французьким ученим Анрі Файолем — засновником так називаної класичної адміністративної школи управління, їм було названо п'ять принципів: необхідність, єдність, безперервність, гнучкість та точність. Принцип необхідності в плануванні означає повсюдне та обов'язкове застосування планів при будь-якому виді трудової діяльності. До того, як діяти, колектив підприємства повинен знати, чого він хоче та може. Принцип єдності передбачає спільність економічних цілей та взаємодію різних підрозділів підприємства на горизонтальному та вертикальному рівнях планування та управління. Принцип безперервності в плануванні полягає в тому, що процес планування на підприємстві повинен здійснюватися постійно та без зупинки в межах виробничо-господарчого циклу. Принцип гнучкості в плануванні полягає в наданні планам та процесу планування можливості змінювати свою направленість у зв'язку з виникненням непередбачених обставин. Принцип точності. Усілякий план повинен бути складеним с такими точністю, конкретизацією та деталізацією, яких бажає досягнути підприємство, враховуючи його фінансовий стан, положення на ринку та ін. 7. Охарактеризуйте функціональний підхід структуризації потенціалу підприємства У рамках кожної функціональної області формується свій внутрішній потенціал, який умовно можна структурувати на об'єктний і суб'єктний залежно від ознак, що лежать у його основі (існування поза людиною, зовнішнє стосовно неї або існування, обумовлене діяльністю людей). Функціональна структуризація поділяється на об’єктивний та суб’єктивний потенціал. До об'єктних складових потенціалу підприємства відносяться: -виробничий потенціал; -інноваційний потенціал (характеризує можливості під¬приємства в сфері розробки та впровадження інновацій); фінансовий потенціал; потенціал відтворення (характеризує можливості діючої системи формування та відновлення основних фондів забезпечення необхідного рівня конкурентоспроможності продукції підприємства); інформаційний потенціал характеризує можливості створеної інформаційної бази гарантувати своєчасне та повне насичення підприємства достовірною вхідною, вихідною, нормативно-довідковою, оперативною інформацією для прийняття рішень у процесі господарської діяльності підприємства та досягнення цілей його розвитку); інфраструктурний потенціал (характеризує привабливість місця розташування підприємства з погляду розвитку ринкової інфраструктури, транспортних комунікацій та інших факторів). До суб'єктних складових потенціалу підприємства відносять: науково-технічний потенціал (характеризує здатність працівників підприємства здійснювати наукові дослідження та розробки, спрямовані на удосконалення виробничих і технологічних процесів, диференціацію видів продукції); маркетинговий потенціал; потенціал організаційної структури управління (характеризує можливості сформованої організаційної структури управління забезпечувати високий рівень ефективності функціонування підприємства в умовах мінливості зовнішнього середовища); кадровий потенціал (сукупність здібностей і можливостей кадрів забезпечувати ефективне функціонування організації); управлінський потенціал 8. Охарактеризуйте витратні методи ціноутворення та сфери їх застосування Метод ціноутворення - це конкретний спосіб, прийом, сукупність послідовних дій щодо визначення та обґрунтування ціни конкретного товару. Витратні методи ціноутворення -полягають в тому, що основою для визначення ціни є базові витрати на одиницю продукції, до яких додається надбавка -величина, що покриває невраховані витрати і прибуток. Через це їх часто називають "витрати плюс". Цими методами в ринковій системі господарювання визначають нижню межу ціни, відтак кінцева ринкова ціна може бути вище за неї. Сферою застосування витратних методів є ситуації, де збут гарантований, наприклад, при ціноутворенні на такі товари: • дорогу принципово нову, тобто унікальну продукцію; • товари штучного виробництва (на замовлення); • товари на держзамовлення (об'єкти ВПК, космічні дослідження, будівництво об'єктів, НДДКР та ін.); • продукцію, для якої держава обмежує рівень рентабельності; • продукцію підприємств-монополістів. Витратне ціноутворення має і переваги, і недоліки Переваги витратного ціноутворення Недоліки витратного ціноутворення Спирається на реально доступні дані і не потребує досліджень ринку чи опитування покупців, а відтак рішення про ціни можна приймати швидко Не завжди у фірми є фахівці й менеджери, які володіють більш досконалими методами ціноутворення Витратне ціноутворення може бути загальноприйнятим в галузі, і тоді менеджери не вважають потрібним вдаватися до інших методів Витратні методи часто вважають найбільш обґрунтованими та справедливими серед всіх, бо вони базуються на ідеї про те, що "чесний виробник" повинен мати можливість відшкодувати свої витрати й отримати нормальний прибуток як винагороду за свої зусилля Воно не забезпечує урахування умов формування попиту й економічної цінності товару, адже ціна визначаться виходячи із заданого обсягу продажів, хоча цей обсяг через згідно з законом попиту сам залежить від ціни Спирається на фактичні (бухгалтерські) витрати і не враховує альтернативних Використовує як основу визначення цін середні, а не граничні витрати Типи цін, розрахованих на основі витрат Основою витратного ціноутворення є формування ціни як суми трьох елементів: 1) змінних витрат на виробництво одиниці товару; 2) середніх постійних витрат; 3) питомого прибутку. Ціни, розраховані на основі витрат, називаються витратними. Виділяють 3 види таких цін, кожен з яких відповідає певній меті щодо покриття витрат і прибутковості - гранична ціна, ціна беззбитковості (технічна), цільова ціна. Гранична ціна - це найнижча межа ціни, яка дорівнює змінним витратам на одиницю продукції. Її ще називають короткостроковою нижньою межею ціни. Ціна беззбитковості (технічна ціна) повністю покриває усі витрати виробництва і реалізації конкретного обсягу продукції. Її визначають як величину повної собівартості продукції, що включає всі постійні й змінні витрати (або прямі і непрямі, або основні і накладні, або інші види, залежно від класифікації витрат, яку використовує підприємство). Ціна беззбитковості називається довгостроковою нижньою межею ціни. Цільова ціна - ціна, яка дає змогу не тільки покрити витрати, а й отримати запланований прибуток. Розраховується в такий спосіб: Розмір надбавки (знижки) визначають по-різному: 1) самостійно підприємством: • у вигляді нормативу рентабельності (у відсотках до собівартості чи до кінцевої ціни); • як середньогалузеву норма прибутку; 2) за договором з покупцем; 3) державою шляхом встановлення мінімальної норми рентабельності. 9. Охарактеризуйте властивості потенціал підприємства як економічна система Потенціал підприємства як економічну систему можна розглядати з різних точок зору, ґрунтуючись на ресурсній концепції (як сукупність ресурсів та зв’язків між ними), функціональній (як сукупність функцій, які забезпечують реалізацію здібностей і можливостей), ресурсно-цільовій (як сукупність ресурсів та здібностей щодо досягнення певних результатів, цілей) та інших концепціях. Властивісті: 1.Цілісності -системи існують як ціле, яке потім можна членувати на компоненти. Ці компоненти існують лише через існування цілого. У цілісній системі окремі частини функціонують спільно, складаючи в сукупності процес функціонування системи як цілого. Кожен компонент може розглядатися тільки в його зв’язку з іншими компонентами системи. 2.Взаємозв’язок і взаємодія елементів. Дана властивість являє собою загальний економічний закон відповідності між елементами потенціалу, коли їх спільне погоджене функціонування та взаємо-доповнення за рахунок інтегрального впливу утворить нові якості сукупного потенціалу. 3.Складність (структурність) потенціалу як економічної системи виявляється в наявності різноманіття його компонентів і зв’язків між ними, що визначають його внутрішню будову й організацію як єдиного цілого. Складність потенціалу характеризується обсягом інформації, необхідної для його формування та розвитку, складністю опису та управління, складністю розвитку та неадитивністю властивостей і піших параметрів. 4.Комунікативність пов’язана зі взаємодією та взаємозалежністю потенціалу та зовнішнього середовища. Потенціал як система формує та виявляє свої властивості тільки в процесі взаємодії з зовнішнім середовищем. Можливості ресурсів і компетенцій підприємства реагують на вплив зовнішнього середовища, розвиваються під цим впливом, але при цьому зберігають якісну визначеність і властивості, що забезпечують відносну стійкість і адаптивність їхнього функціонування як системи. 5.Ієрархічність потенціалу означає, що кожен його компонент може розглядатися як система (підсистема) більш широкої глобальної системи. 6.Здатність до розвитку означає, що система повинна бути здатною до навчання і розвитку (саморозвитку), сприйняття та використання нових технологічних ідей, наукових розробок і т. д. Джерелами розвитку потенціалу як економічної системи можуть бути: зростання інвестиційної й інноваційної активності; конкуренція; різноманіття форм і методів формування та реалізації й ін. 7.Альтернативність форм функціонування та розвитку. Залежно від конкретних умов розвитку тих чи інших господарських ситуацій (податкова система, митні тарифи, процентні ставки, конкурентоспроможність інших підприємств, інфраструктура ринку, надійність постачальників і т. п.), як правило, завжди існує кілька альтернативних шляхів досягнення конкретної мети. 8.Пріоритет інтересів системи більш високого рівня перед інтересами її компонентів означає, що реалізація того чи іншого елемента потенціалу підпорядкована, насамперед, досягненню цілей формування та використання сукупного потенціалу. 9.Потужність в даному випадку є кількісною оцінкою ступеня реалізації досягнутого потенціалу підприємства або потенційної сили стратегічного (перспективного). Дана властивість дозволяє визначити внесок потенціалу конкретного підприємства у формування галузевого або загальноекономічного потенціалу регіону, країни. |