|
|
shpori спо. 1 Поняття та загальна характеристика правоохоронних органів держави Правоохоронний орган
1) Поняття та загальна характеристика правоохоронних органів держави
Правоохоронний орган - це юрисдикційний орган, уповноважений державою виконувати в установленому законом порядку функції або завдання з охорони права, охорони правопорядку, розслідування або запобігання порушень права, відновлення порушеного права, захист національної (державної) безпеки, підтримання правопорядку, забезпечення стану законності.
Серед багатьох державних органів правоохоронні мають певні юрисдикційні та організаційні відмінності від інших органів держави. Юрисдикція правоохоронних органів полягає в повноваженнях, які делеговано державою та які встановлюють обсяг їхньої компетенції, способи розгляду й прийняття рішень, порядок їхнього оскарження. До складу юрисдикції правоохоронних органів входять взаємопов'язані елементи, а саме: охорона та захист права, відновлення порушеного права, припинення або розгляд порушення права, виявлення або розслідування злочинів. За законом до правоохоронного органу належить такий державний орган, предмет діяльності якого законодавче зафіксовано як його завдання або функції саме охоронного призначення, хоч у назві це може й не відбиватися.
органи, які уповноважені здійснювати правозастосовні або правоохоронні функції,
прокуратури;
внутрішніх справ;
служби безпеки;
митні;
охорони державного кордону;
державної податкової служби;
-
органи і державного кордону та охорони правопорядку.
4) предмет та метод навчальної дисння ципліни *судові та правоохоронні органи *
Предмет дисципліни "Судові та правоохоронні органи України" визначається колом тих питань і проблем які повинні вивчатися в її рамках ( тобто це відомості про державні органи що виконують судову та правоохоронну діяльність, порядок формування, повноваження цих органів, статус посадових осіб, взаємодія з іншими органами, принципи і завданн я їх діяльності)
Предмет дисципліни СПО є комлексним оскільки комплексною, багатовекторною та багаторівневою є правоохоронна діяльність, оскільки поєднує та синтезує правові норми та інституту різних галузей права. Предмет дисципліни СПО має тенденцію до розширення за рахунок появи нових правоохоронних органів чи суттєвої реорганізації тих, що існували раніше, а також за рахунок розширення і більш детальної законодавчої регламентації окремих напрямів правоохоронної діяльності.
Обєктом дисципліни є судові та правоохоронні органи.
Основним методом вивчення СПО є порівняльний метод, статистичний метод (вивчення кількісних змін та обробка числови спостережень) історико-логічний ( вивчення історичних закономірностей)
5)Функції та система навчальної дисципліни *судові та правоохоронні органи *
Онтологічна- пізнати і пояснити значення суду і правоох. органів.
Ідеологічна – відбувається народження нових ідей про розвиток судових інстанцій та правоохоронних органів.
Практично-прикладна – конкретне пізнавальне значення для підвищення професіоналізму юристів.
Система дисципліни "Судові та правоохоронні органи України" — це сукупність розділів, упорядкованих певним чином, які характеризують діяльність органів, що виконують правоохоронні функції держави.
В рамках системи дисципліни СПО розглядаються загальні питання пов’язані з характером та усвідомленням поняття та змісту СПО кола державних та недержавних організацій що створюється для виконання цієї діяльності, вихідних ідей які лежать в основі побутових правоохоронних органів їх взаємодії з іншими установами.
6) Місце навчальної дисципліни *судові та правоохоронні органи * в системі інших юридичних наук.
Конституційне право – визначає основні конституційні принципи побудови та діяльності СПО. Також конституційне право вивчає права і свободи людей і громадян.
Теорія держави і права є методологічною серед правових дисциплін; їй притаманний найвищий рівень теоретичних узагальнень, її поняття мають глобальний зміст і значення. Для навчальної дисципліни про суд, правоохоронні та правозахисні органи дуже актуальне вчення про функції держави й права, про норми права та їх реалізацію, правову й протиправну поведінку, а також вчення про правове регулювання та про юридичний процес.
Адміністративне право вивчає функції та завдання органів виконавчої влади.
Кримінальне право виконує охоронну функцію всіх правовідносин у випадку суспільне небезпечного посягання на них. Воно вивчає норми кримінального закону, а також практику застосування цих норм правоохоронними органами та судом, тобто їх дію.
У курсі дисципліни Цивільне-процесуальне право викладено порядок судочинства в цивільних справах. Цій категорії справ притаманні майнові та деякі немайнові спори, що відображає широкий спектр правовідносин між громадянами.
Цивільний процес – вивч. діяльність суду пов’язану з розглядом та вирішенням цивільних справ.
7.) Загальна характеристика правового регулювання судової і правоохоронної діяльності, специфіка системи джерел навчальної дисципліни*судові та правоохоронні органи *
Отже, цей предмет має універсальний, комплексний характер. Важливі його складники належать до різних галузей права. Наприклад, загальні засади правосуддя, діяльності прокуратури, органів виконавчої влади - складники конституційного права, які регламентовано конституційним законодавством,. Питання юрисдикції та компетенції вказаних органів, зокрема і такі, що конкретизують конституційні положення, регулюють кодифіковані нормативні акти (Кримінальний кодекс України, Кримінально-процесуальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Цивільний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України, Господарський процесуальний кодекс України). Внутрішню організацію діяльності судових, правоохоронних і Правозахисних органів визначено в базових законах, урядових і відомчих актах. Міжнародно-правові стандарти, вимоги до здійснення судової, правоохоронної та правозахисної діяльності викладено в міжнародно-правових актах, які є частиною національного українського законодавства Для глибшого вивчення нормативної бази суду, правоохоронних і правозахисник органів є відповідна її класифікація.
8 .) класифікація правових актів судових та провоохоронних органів за їх змістом.
За їх змістом, зокрема ознаками правоохоронної діяльності та правоохоронного органу, можлива класифікація, що ґрунтується на тричленній систематизації нормативно-правових актів, а саме:
1. Законодавство про засади діяльності суду, правоохоронних і правозахисних органів;
Конституція України;
Кримінальний кодекс України;
Кримінально-виконавчий Кодекс;
Кодекс України про адміністративні правопорушення;
Господарський процесуальний кодекс України;
Кримінально-процесуальний кодекс України;
Цивільний процесуальний кодекс України;
Загальна декларація прав і свобод людини і громадянина;
Міжнародний пакт про громадянські та політичні права;
2. Законодавство про завдання, окремі напрями та організацію діяльності суду, правоохоронних і правозахисних органів, зокрема, з таких п'яти напрямів як:
2.1. правосуддя;
Правосуддя та його державне забезпечення викладено в законах України "Про Конституційний Суд України", "Про судоустрій України", "Про статус суддів", "Про господарські суди", "Про органи суддівського самоврядування", "Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів України", "Про державне виконавче провадження"; Указі Президента України "".
2.2. Прокурорську діяльність визначено в З. У. "Про прокуратуру України", постановах Верховної Ради України "Про затвердження Положення про класні чини працівників прокуратури України" та "Про затвердження дисциплінарного статуту прокуратури України", наказах Генерального прокурора України.
2.3. Виявлення та розслідування злочинів і правопорушень передбачено в Кримінально-процесуальному кодексі України, Кодексі України про адміністративні правопорушення, законах України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові заходи боротьби з організованою злочинністю", "Про державну податкову службу в Україні", "Про попереднє ув'язнення", "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", "Про боротьбу з корупцією", "Про розвідувальні органи України" та інших нормативно-правових актах.
2.4. Охорону державної безпеки та правопорядку визначено законами України "Про Раду національної безпеки і оборони", "Про Службу безпеки України", "Про боротьбу з корупцією", "Про міліцію", "Про пожежну безпеку", "Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ", "Про державну митну службу", "Про державний кордон України", "Про Прикордонні війська України", "Про надзвичайний стан", "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі", "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх", "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів", "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними",
2.5. Юридичний захист, адвокатську діяльність як напрям юридичної діяльності передбачено в законах України "Про адвокатуру", "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", "Про нотаріат", "Про звернення громадян", Указі Президента України "Про Положення про Міністерство юстиції України" та інших нормативно-правових актах.
3. Законодавство про гарантії здійснення судової, правоохоронної та правозахисної діяльності, правового й соціального захисту її суб'єктів можливо поділити на дві пов'язані між собою групи нормативно-правових актів. Законодавство, що передбачає державні гарантії здійснення судової, правоохоронної і правозахисної діяльності, проголошено в законах,: законах України "Про статус суддів", "Про прокуратуру", "Про міліцію", "Про Службу безпеки України", "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві", "Про державну службу", "Про джерела фінансування органів державної влади", "Про Вищу раду юстиції України", "Про адвокатуру", "Про судову експертизу", "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", "Про державне виконавче провадження", "Про застосування амністії", "Про державну таємницю", "Про організаційно-правові заходи боротьби з організованою злочинністю", "Про звернення громадян", розпорядженні Президента України "Про Положення про Міністерство юстиції Укра
9.) класифікація правових актів судових та провоохоронних органів за їх юридичним значенням.
Місце конкретного акта визначається тим, який орган його прийняв та в якому порядку:
Конституція – приймається та змінюється з дотриманням особливої процедури, вирішує основні питання державного устрою, організації та діяльності судових та правоохоронних органів.
Всі акти нищого рівня повинні відповідати приписам Конституції
Міжнародні договори, згода на обув’язковість яких надана ВРУ (загальна декларація прав людини; міжнародний пакт про громадянські та політичні права; конвенсія про захист прав і основних свобод людини; основні принципи незалежності суддів; конвенсія проти катувань та інших жорстоких нелюдських чи принижуючих гідність видів поводження чи покарання. )
Закони – в актах цього рівня вирішується більшість питань організаційних та діяльності правоохоронних органів приймається ВРУ, підписується прецидентом при наявності достатніх підстав закони можуть бути визнані КСУ повністю або частково не конституційними КСУ.
Укази та розпорядження Президента України – найчастіше стосуються тих Правових органів, що входять до виконавчої влади.
Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, як правило уточнюють та доповнюють Закони та Президентські укази
Відомчі та міжвідомчі акти – це акти міністерств та відомств ( накази, положення)
10.) взаємовідносини судових та правоохоронних органів з органами державної влади тауправління
Зміст взаємовідносин судових та правоохоронних органів СПО з органами Держ. Влади та управління залежить від ряду обставинщо на них впливають як рівень конкретного органу так і приналежність того чи іншого правоохоронного органу до відповідної системи органів
Відповідно до Конституції України органи Д,В. діляться на
- вищі органи Д. В.
- місцеві органи Д. В.
Взаємовідносини вищих органів Д.В, з судовими та правоохоронними полягають в наступному:
ВРУ видає закони ( обов’язкові до виконання на всій території України) що регулюють питання організації судових та правоохоронних органів і зміст їхньої діяльності
Актами вищих органів С.В, даються роз’яснення з приводу застосування законів ; КСУ, не КСУ
ВРУ вирішує деякі питання формування центральних судових та правоохоронних органів ( призначає за поданням Президента Міністра оборони України, призначає і звільняє за поданням П. голову СБУ затверджує загальну структуру, чисельність визначає функції СБУ
Президент України
Керівники ради правоохоронних органів та генпрокуратури регулярно звітують перед ВРУ ( загальний контроль їх діяльності)
ВРУ виступає в ролі гаранта що забезпечує умови для нормальної діяльності судових та правоохоронних органів.
11. Місце та роль судової влади в механізмі поділу влади. Співвідношення понять «влада», «державна влада» та «судова влада».
Влада – засіб функціонування суспільства, який залежить від рівня сусп. життя, сутність якого полягає у відносинах підкорення волі окремих осіб та обєднаннь керівній у цьому сусп. волі.
Державна влада – можливість та здатність держави в особі її органів справляти вплив на поведінку людей і в цілому на процеси що відбуваються в суспільстві за допомогою переконання і примусу ще вужчк є поняття судової влади.
Суб"єктом що її здійснює не будь-який державний орган, а тільки суд.
Останнім часом владою назив. не орган чи посадову особу а те, що вони можуть і спроможні зробити.
Є 3 підходи до розуміння судової влади:
Організаційний – с.в, ототожнюють як сукупність судових установ
Функціональний - с.в. = сукупність вповноважених суду з відправлення правосуддя.
Організаційно-йункціональний – судова влада -система створених згідно з законом органів наділених виключними повноваженнями по розгляду юридично-значущих справ, що мають юр. наслідки їх застосуванням спец. процедури.
Однак зазначені підходи не враховують владних проявів та державно-атрибутивної природи судової влади. Відповідно до теорії поділу влад судову владу розуміють як самостійну, незалежну сферу публічної влади , що являє собою сокупність повноважень із здійснення правосуддя, тлумачення норм праа з відповідними контрольними повноваженнями органами-судами в межах закону та спеціальних судових процедур. Судова влада в Україні здійснюється незалежними та безсторонніми судами утвореними згідно закону
12.) поняття та основі ознаки судової влади.
|
|
|
Скачать 379 Kb.
