|
пмк макро. 1. Субепікардіальні крововиливи при тромбоцитопенії
1. Субепікардіальні крововиливи при тромбоцитопенії
Етіологія: Серед набутих тромбоцитопеній розрізняють імунні та неімунні.
Імунні:
-алоімунні (несумісність за однією із систем крові) -трансімунні (проникнення ауто антитіл матері, яка страждає аутоімунною тромбоцитопенією, через плаценту) -гетероімунні(порушення антигенної структури тромбоцитів) -аутоімунні (вироблення антитіл проти власних незмінних антигенів тромбоцитів)
Неімунні:
-механічна травма тромбоцитів (спленомегалія) -пригнічення проліферації кісткового-мозкових клітин -заміщення кісткового мозку -соматична мутація( хвороба Маркіафаві-Мікелі) -підвищена потреба тромбоцитів ( тромбоз- ДВЗ синдром) - недостатність вітаміну В12 або фолієвої кислоти
Патогенез: тромбоцитопенії-захворювання, при яких спостерігається зниження кількості тромбоцитів у зв’язку з підвищенням їх руйнування або споживанням, а також недостатнім утворенням. Найчастіше основний механізм - підвищене руйнування тромбоцитів.
Макроскопово: Для тромбоцитопеній є характерним геморагічний синдром з крововиливами та кровотечами.
Ускладнення: геморагії , що виникають при тромбоцитопеніях, можуть призводити до розвитку анемії
2.Атеросклероз аорти в стадії атероматозу та вира кування.
Етіологія:В розвитку атеросклерозу значне місце займають такі фактори:
-обмінні (порушення жирового та білкового обміну, перш за все холестерину та ліпопротеїдів) -гіперхолестеринемія - гормональні (цукровий діабет, гіпотиреоз) - гемодинамічні ( артеріальна гіпертензія, підвищення судинного проникнення) -нервові( стресові та конфліктна ситуації) - судинні (артеріїт, плазматичне просочування, тромбоз, склероз) - спадкові та етнічні
Патогенез: В інтимі артерій з являється кашкоподібний жиро білковий детрит і осередкове розростання сполучної тканини , що призводить до формування атеросклеротичної бляшки, яка звужує просвіт судини. При атероматозі ліпідні маси які складають центральну частину бляшки , а також прилеглі колагенові і еластичні волокна розпадаються, і утворюється детрит. По краях основи бляшки з являється багато новоутворених судин. При прогресуванні атероматозу в зв’язку з із руйнуванням новоутворених судин відбувається крововилив в товщу бляшки, покришка бляшки розривається, виникає виразка. Гістологічні зміни: дрібнозерниста маса , в якій знаходяться кристали холестерину і жирних кислот, уривки еластичних і колагенових волокон, крапельки нейтральних жирів. Атероматозні маси відокремленні від просвіту судин шаром зрілої іноді гіалінізованої сполучної тканини. Ускладнення:гостра закупорка артерій тромбом і розвиток інфаркту,емболія, утворення аневризми судин и на місці виразки, артеріальна кровотеча,
3. Гіпертонічна хвороба: атеросклеротичний нефросклероз, гіпертрофія міокарду лівого шлуночка
Етіологія: звуження просвіту судини атеросклеротичною бляшкою.Патогенез: розвиваються або клиноподібні ділянки атрофії паренхіми з колапсом строми і заміщенням цих ділянок сполучною тканиною, або інфаркти з наступною їх організацією і формуванням втягнутих рубців. Макроскопово: крупногорбиста атеросклеротична зморщена нирка.Клінічні прояви: хронічна ниркова недостатність.
Ускладнення: азотемічна уремія
4. Гіпертонічна хвороба:крововилив у мозок
Етіологія: злоякісна гіпертензія, тромбоз, сладж-феномен, атеросклероз артерій головного мозку
Патогенез: кров, що виливається в головний мозок, руйнує, частково здавлює нервову тканину, спричиняє набряк мозку, при якому спостерігається зміщення мозкових структур, здавлення стовбура мозку.
Мікроскопово: геморагічна інфільтрація мозкової тканини
Макроскопово: порожнина заповнена кровю
Клінічні прояви: втрата притомності, порушення дихання, серцевої діяльності, втрата зору, посилення головного болю
Ускладнення: крововилив в мозок.
6ревматизм.Гострийповоротно бородавчастий ендокардит
Етіологія: бета - гемолітичний стрептокок групи А
Патогенез: антитіла, які перехресно реагують з антигенами стрептокока і антигенами тканин серця – реакція гіперчутливості 3 типу, протеолітичний вплив ферментів стрептокока на сполучну тканину
Мікро: дистрофічні і некротичні зміни ендотелію, мукоїдне і фібриноїдне набрякання, некроз сполучної основи ендокарда, клітинна проліферація в товщі ендокарда, тромбоутворення на її поверхні.
Макро: пошкодження ендотелію та утворення по краю змикання стулок тромботичних утворень у вигляді бородавок.
Наслідки: найчастіше уражається мітральний клапан, склероз і гіаліноз ендокарда, що призводить до потовщення і деформації стулок клапану, тобто до розвитку пороку серця.
8.Крупозна пневмонія
Етіологія: пневмококи 1,2,3,4 типів, рідко – диплобацилаФрідлендера, аутоінфекція.
Патогенез: сенсибілізація організму пневмококами і вплив зовнішніх факторів – переохолодження, травми; носить характер гіперчутливості негайного типу. Мікро:
-приплив – в набряковій рідині велика к-сть збудників, діапедез еритроцитів і лейкоцитів через підвищену проникність капілярів;
-червонагепатизація - посил. діапедез, приєднуються нейтрофіли і з»являються нитки фібрину, розширення лімфатичних судин;
-сірагепатизація – збільш. накопичення ниток фібрину, які проникають з 1єї альвеоли в іншу, і нейтрофілів, макрофагів, які фагоцитуютьгинучі пневмококи, фібринолітична дія нейтрофілів;
-розрішання запалення – дія протеолітичних ферментів нейтрофілів і макрофагів, ексудат елімінується лімфатичними дренажами.
Макро:
-приплив – Гіперемія, мікробний набряу, різко повнокровна, збільшена в масі;
-червонагепатизація – темно-червоного кольору, щільності печінки;
-сірагепатизація – частка легені збільшена, щільна, важка, на плеврі значні фіброзні плівки. На розтині легеня сірого кольору, з зернистої поверхні стікає каламутна рідина;
-розрішання запалення – фібринозна плівка розсмоктується, легеня відновлюється.
Наслідки:
-легеневі – карніфікація, абсцес, гангрена легені, емпієма плеври;
- поза легеневі – гнійний медіастеніт і перикардит (лімфо ген); перитоніт гнійний менінгіт та артрит (гематоген);
-смерть від серцевої декомпенсації, ви здоровлення при адекватному лікуванні.
7 рак легень
Етіологія: канцерогенні речовини ,куріння,хронічні запальні процеси з гіперплазією,дисплазією,метаплазією епітелію
Патогенез:
Ускладнення: метастази лімфогено(пери бронхіальні біфуркацій ні лімфовузли,потім в підключичні і шийні) гематогенно ( печінка,гол мозок,кісти,наднирники) вторинні легеневі зміни( ателектази,кровотечі,нагноєння)
9.ХРОНІЧНА ВИРАЗКА ШЛУНКУ З ПЕРФОРАЦІЄЮ
Етіологія : аліментарні фактори,шкідливі звички,лікарські препарати,генетичні фактори,інф агент, гелікобактеріпілорідіс.
Патогенез: порушення нервової і гуморальної регуляції діяльності шлунка,порушення кислотно-пептичного фактора,слизового бар*єру,моторики,це зумовлює морфологічні зміни слизової…її пошкодження!
Мікроскопово : залежно від стадії:
-Період ремісії – в краях виразки переважає рубцева тканина,слизова оболонка потовщена,гіперплазована. В дні виразки зруйнована м8язова оболонка і рубцева сполтк,яка заміщує м*язову,дно може бути вкрите тонким шаром епітелію. В рубцевій тк багато новоутворений судин.
-Період загострення – В області дна і країв широка зона фібриноїдного некрозу ,на поверхні некрозу фібринозно-гнійний або гнійний ексудат.Глибше грануляційна ткан,ще глибше грубоволокниста рубцтк.В дні мукоїдне та фібриноїдне набухання рубцевої тканини. В цей період відбувається перфорація(прорив) виразки. Макроскопово: Виразка овальної або круглої форми,дно виразки гладке або бугрувате,краї валикоподібні,щільні,обмозолілі,слизова оболонка звисає над дефектом,має форму надсіченої піраміди,вузький кінець якої обернений до стравоходу. Наслідки: Перитоніт.Спочатку місцевий ,потім розповсюджується і стає фібринозно-гнійним.Може бути інкапсуляція вмісту щлунка і утв гранульом сторонніх тіл на очеревині та в сальнику.
10Гангренозний апендицит
Мікроскопово: Слизова оболонка не диференціюється, структура решти шарів теж. Гістологічно в зоні некрозу відсутні структурні елементи, різко виражені крововиливи, лейкоцитарна інфільтрація, вогнища гомогенних мас, тромбовані судини.
Макросокпово: потовщений серозна оболонка вкрита брудно- зеленою,фібринозно-гнійною плівкою;стінка потовщена сіро-брудна з просвіту виділяється гній
Етіологіяі патогенез : Апендецит-ентерогенне ауто інфекційне захворювання яке виникає на фоні зміненої загальної і місцевої реактивності організму у тих зонах паростка, в яких наявнідистрофічні зміни тканин. Останні, як правило, є результатом порушення кровопостачання – ішемії – відповідних зон чи цілого паростка у відповідь на нервово-регуляторні кортико-вісцерального, вісцеро-вісцерального чи аутовісцерального походження спазми апендикулярної артерії чи її тромбозу.
Наслідки: префорація з розвитком перитоніту,само ампутація ,розповсюдження процесу на сусідні т-ни (періапендецит.перітефліт),гнійний тромбофлебіт судин брижі з розвитком пілефлебіту-утв в печінці пілефлебітичних абсцесів.
Бронхопневмонія з абсцедування
Ет: мікробні,пневмококи,стафіло,стрето,мікоплазми. Хім.,фіз. Фактори,уремічна ,пилова,ліпідна,радіаційна. Патогене: бронхіт,бронхіолі-інтрабронхіально чи перибронхіально розповсюджується.Септичне вогнище-гематогенне розповсюдження-септична пневмонія. Автоінф при аспірації-аспіраційна. Застійні явища-застійна.Післяопераційна. Імунодефіцит Макро: ураження базальних відділів обох сторін.сірого чи сіро-червоного кольору,опір при натисканні
МІкро:гостре запалення з ексудацію,в альвеолаз ексудат зі слизом,нетрофілів,макрофагів,еритроцитів,злущ епітелію,фібрину.Ексудат розподілений нерівномірно,ним просочені між альвеолярні перегородки
Ускладнення: фокуси пневмонії можуть піддаватися карніфікації чи утворюється абсцес,якщо осередок під плеврою-плеврит.
Смерть можлива при гнійному плевриті чи абсцесі.
11 жирова дистрофія cТЕАТОЗ ПЕЧІНКИ
Підвищення накопичення жиру в гепотоцитах
Етіолоія. і патогенез .: токсичні реч., ендокринно-метаболічних порушень, порушене харчування, гіпоксія. Вплив алкоголю - Алкогольний стеатоз – пряме окиснення – підвищення синтезу тригліцеридів, пос.мобілізації жирних кислот із жирових депо, а використання їх в печінці знижується.
Макроскопово: збільшена, жовта або червоно-коричнева, з гладкою поверхнею
Мікроскопові: в гепатоцитах жир, перснеподібні клітини, органели на периферії, моливанаявніст позаклітинних жирових кіст,внаслідок руйнування гепатоцитів при різкій жировій інфільтрації.
Наслідки: цироз, жовтяниця, сполучення з хронічним гепатитом, невритами. Якщо це третя стадія, коли відбувається початкова перебудова часточково структури,то це буде передциротичнимстоаном
12. ПОРТАЛЬНИЙ ЦИРОЗ ПЕЧІНКИ
Етіологія:фактои- інфекції, алкоголь,токсичні отрути,холангіт,холестаз,хронічний застій венозної крові у великому колі.
Формується внаслідок вклинювання в часточки фіброзних септ із розширених та склерозованих портальних і пери портальних полів. Зєднання центральних вен – утворення несправжніх часточок. Кінцевий результат хронічного алкогольного і вірусного гепатитів
Макроскопово: малі розміри, щільна, дрібнобугристаМікроскопові: тонкопетлиста сполучнотканинна сітка та несправжні часточки малого рзміру, можливі ознаки хронічнго запалення і жирової дистрофії.Наслідки: печінкова кома,кровотечі з розширених вен стравоходу,асцит-перитоніт,тромбоз ворітної вени,розвиток раку.
13.Підгострий гломерулонефрит. (півмісяцевий, швидкопрогресуючий)
Макро. Нирки різко збільшені в об’ємі, набряклі, білі, кіркова речовина потовщена (велика біла нирка), або з червоним крапом, добре відокремлена від темно-червоної мозкової реч.(велика строката нирка), або червона і зливається з повнокровними червоними пірамідами (велика червона нирка).
Мікро. Характерні екстракапілярні зміни клубочків. дистрофія епітелію і канальців, запальні інфільтрати у стромі. Утв-ся «півмісяці»,які заповнюють капсулу Боумена і скл.з епітеліоцитів і півмісяців, які утв.у відповідь на випіт фібрину з пошкоджених клубочків. Некроз капілярних петель, фібринові тромби у їх просвіті. Частина клубочків гіалінізована і склерозована.
ЕТІО:. -постінфекційні чинники стафілококовий гломерулонефрит, не стрептококовий гломерулонефрит, інфекційний ендокардит.
-поліорганні захв. синдром Гудпасчера, СЧВ, пурпура Шеяйна Геноха, хв..Берже, гранулематоз Вегенера, вузликовий периартеріїт, мембранопроліферативний гломерулонефрит.
-ліки Пеніциламід
-Ідіопатичні: Тип І з анти БМК-Ат , Тип ІІ з ІК, Тип ІІІ імунонеактивний
Патогенез. Етіологічний чинник – запал. стінки клубочка та інфільтрація строми – проліфер. кл. капсули клубочка(нефротелію і подоцитів) – утв. півмісяців, які здавлюють клубочок – некроз капіл-х петель – викид фібрину з пошкодженої базальної мембрани капілярів – скупчення фібрину в порожнині капсули сприяє утв.фіброзних спайок і ділянок гіалінозу – склероз клубочків.
Наслідок:нефросклероз, ниркова недостатність, гіпертензія.
Ускладнення: Ниркова недостатність з уремічним синдромом. Серцево-судинна недостатність, крововилив у гол.мозок.
Клініка. Наявні зміни в сечі (макрогематурія, велика добова втрата білка). Висока АГ. Швидке формування нефротичного синдрому. Клінічна картина швидко (протягом місяців) прогресує. Розвивається хронічна ниркова недостатність.
Прогнознесприятливий. Без адекватної терапії хворі гинуть через 6-18 міс від хронічної ниркової недостатності
Нефролітіаз: коралоподібний камінь нирки
Хвороба з хронічним перебігом,при якій в чашках,мисках нирок, сечоводах однієї чи обох нирок утворюються камені різної величини,структури,хімічного складу.Сечові каміні побудовані з сечової кислоти, та уратів, фосфату кальцію, оксалату кальцію, цистину і ксантину.Причини утворення камені- порушення мінерального обміну, кислотно-лужного стану, характеру харчування, складу питної води, дефіциту вітаміну А, фактори які впливають на фізино-хімічний стан сечі( запальні процеси і сечовий стаз)Камінь в мисці порушує відтік сечі-пієлоектазія, гідронефроз з атрофію ниркової паренхіми, нирка у вигляді тонкостінного мішка заповненого сечею. Камінь в чашці- гідрокалікоз, атрофія частини паренхіми нирки. Макро- На препараті порушення структури паренхіми нирки. Це викликано наявністю каменя в нирках, порушення відтоку сечі, наявність коралоподібної овальної структури- каміня в нирці.Мікро- утворення атрофії, склеротичних змін у тканині нирок. при тривалому перебігу фібринозне або жирове заміщення нирок. Ускладнення- пієлонефрит, піонефроз, гнійне розтоплення нирки, сепсис, ГНН Смерть- від уремії, гнійних ускладнень
15. Амілоїдоз нирок
Етіологія – при АА-амілоїдозі-вторинному, який ускладнює артрит, туберкульоз, бронхоектатичну хворобу, і спадкову, що виникає при періодичній хворобі.
Патогенез – підпорядкований законом розвитку АА-амілоїдозу. Сироватковий попередник білка фібрил амілоїду-SAA, наявність якого в плазмі крові збільш в сотні разів, при фільтрації в клубочках нирок витрачається на побудову фібрил амілоїду мезангіоцитами.
Макро – велика сальна нирка, велика амілоїд на нирка, нирки збільшені , щільні з блідо-сірого або жовто-сірого кольору. На розтині коровий шар широкий, матовий, мозково речовина сіро-рожевого кольору.
Мікро – загибель нефронів, атрофія та заміщення їх сполучною тканиною. Нирки помірно зменшені, дуже щільні, з рубцями в корковому шарі(амілоїдно-зморщені нирки).
Ускладнення – інфекційні хв.(пневмонія, бешиха,паротит), що виник на підставі імунної недостатності; серцева недостатність, крововиливи, інфаркти внаслідок нейрогенної АГ; двобічний тромбоз венозної системи нирок-) ГНН
16. Фібринозний ендометрит
Фібринозний ендометрит – запалення слизової матки.
Гострий ендометрит – ускладнює пологи або аборт,збудники стафіло-, стретококи, анаеробні бактерії, кишкова паличка. Едометрій потовщений, покритий сіро-жовтою гнійною плівкою. При розповсюдженні виникає гнійний метрит і тромбофлебіт.
Хронічний ендометрит – хронічний катар слизової матки з слизово-гнійним ексудатом. Едометрій повнокровний, інфільтрований нейтрофілами, плазматичними і лімфоїдними клітинами. Епітелій в стані десквамації та проліферації. При тривалому перебігу- атрофія залоз, фіброз строми та інфільтрація її лімфоїдними клітинами- атрофічний едометрит,якщо в слизовій виникає гіперплазія- гіпертрофічний ендометрит.
Це запалення слизової оболонки матки, що протікає з виділенням ексудату, багатого фібрином.
Причинами цього захворювання є інфікування матки і травматичні ушкодження її слизової оболонки під час пологів і при відділенні затримався посліду.
Мікро- запаленням глибоких шарів слизової оболонки, відкладенням на її поверхні буро-жовтих плівок згорнутого фібрину і випотом ексудату, багатого фібрином. Ендометрій потовщений. Це приклад ексудативного запалення. Макро- На слизовій оболонці видно відкладання фібринозних та мас жовто-бурого кольору звогнищами крововиливів.
Наслідки: організація; поширення запалення на навколишні тканини з розвитком параметриту, а інколи і сепсису, гнійний метрит, тромбофлебіт.
17Черевний тиф,стадія некрозу пейєрових бляшок.
Етіологія: паличка Salmonella typhi.
Джерело: хвора людина, бацилоносій.
Патогенез: зараження парентерально, інкубаційний -10-14днів. У нижньому відділі тонкої кишки бактерії розмножуються,виділяють ендотокс. Із кишки по лімфатичних шляхах ->y групові лімф.вузли(пейєрові бляшки)->реґіонарні лімф.вузли -> кров(бактеріємія),I тиждень хв.,збудника можна виділити із крові, на II-му тижні за допом. р-ї Відаля в крові - Ат до збудника. В цей період хворий особливо заразний, оскільки збудник виділяється з потом, сечею, калом, жовчю. Виділяючись із жовчю в просвіт тонкої кишки=> гіперергічнa реакцію=> некроз лімф.апарату кишки.
Мікро-: проліферація моноцитарних фагоцитів і ретикулярних кл.,які витісняють лімфоцити. Більшість проліферуючих кл.-> на макрофаги,які фагоцитують черевнотифозні палички з утв.гранульом. Обсяг лімфоїдної тканини при цьому зменшується. В основі стадії некрозу групових фолікулів лежить некроз черевнотифозних гранульом. Навколо некротичних мас- демаркаційне запалення.
Макро-: Місцеві зміни - у слиз.оболонці і лімфатичному апараті –лімфатичних і солітарних фолікулах кишечника. В основі стадії некрозу групових фолікулів лежить некроз черевнотифозних гранульом. Некроз починається в поверхневих шарах групових фолікулів і поступово заглиблюється, досягаючи іноді м’язового шару і навіть очеревини. Навколо некротичних мас - демаркаційне запалення. Мертва тканина імбібується жовчю і набуває зеленуватого кольору. Перехід в стадію утворення виразок пов. із секвестрацією і відторгненням некротичних мас. Загальні: черевнотифозні гранульоми на шкірі тулуба, живота, селезінки, лімф.вузлах, кістковому мозку, легенях, жовч.міхурі, нирках. Селезінка зб. в 3-4рази, капсула напружена, тканина темно-червонa, дає значний зіскрібок пульпи. Дистрофічні зміни у міокарді,печінці,нирках.
Ускладнення: кишкові: внутрішньокишкова кровотеча, прорив виразки з розв.перитоніту.
позакишк.: пневмонія,гнійн.перихондрит гортані, воскопод.м’язи живота, остеомієліт, вну-мяз. абсцеси.
Смерть:від внутр.-кишкової кровотечі, перитоніту, сепсису.
18Гнійний лепто менінгіт
Етіологія– найчастіше коки (стрето- стафіло- дипло- пневмо)
Патогенез – внаслідок розповсюдження інфекції в субарахноідальний простір найчастіше з порожнини середнього і внутрішнього вуха, або є наслідком мозкових абсцесів, тромбофлебітів сигмоподібних пазух.
МІКРО– гіперемія судин МЦР, що супроводжується набряком павутинної оболонки, наявність депозитів фібрину, інфільтрація нейтрофілами і меншою мірою макрофагами пав. оболонки (тобто гнійний ексудат)
МАКРО – гіперемія, набряклість мякої оболонки поширюються і на кору гол. мозку, в субарахноїдальному просторі - гнійний ексудат, в корі можуть з'являються ділянки розм'якшення і нагноєння. Тверда оболонка - гіперемована, напружена.
КЛІНІКА: головний біль, часто інтенсивний, майже постійний, свідомість сплутана, сигідність м'язів потилиці і симптоми Керніга і Брудзинського «+», судоми кінцівок
УСКЛАДНЕННЯ – набухання мозку, уклинення мигдаликів у великому потиличному отворі, гідроцефалія, атрофія півкуль.
19.Грипозна пневмонія,«велика строката легеня».
Відрізняється важкістю і тривалістю клінічного перебігу.Це пов*язано з імунодепресивною дією вірусу грипу,що визначає приєднання вторинної інфекції.Цьому також сприяє виражене пошкодж. всієї дренажної системи:дифузний пан бронхіт,лімфо-і гемангіопатії. Деструктивний пан бронхіт може призвести до розвитку гострих бронхоектазів, вогнищ ателектазу і гострої емфіземи. Різноманітність морфологічних змін придає розтину ураженої легені строкатого вигляду- «велика строката легеня»
Мікро: У альвеолах накопичується серозний ексудат, альвеолярні макрофаги, десквамовані кл. альвеолярного епітелію, еритроцити, поодинокі нейтрофіли, в гістологічних зрізах легень-колонії мікробів; міжальвеолярні перегородки потовщені за рахунок проліферації септичних кл. та інфільтрації їх лімфоїдними кл.;іноді виявляються гіалінові мембрани.
Макро: легені збільш. В розмірах, місцями щільні, темно-червоні (геморагічний ексудат), місцями сірувато-жовті(вогнища абсцедування), сіруваті(фібринозний ексудат).
Ускладення: абсцедування, гангрена легені. Запальний процес може поширюватись на плевру і тоді розвивається деструктивний фібринозний плелеврит. Можл. розвиток емпієми плеври, яка може ускладнитись гнійним перикардитом та гнійним медіастенітом. У зв*язку з тим, що грипозний ексудат тривало не розсмоктується, можлива його карніфікація (заміщення ексудату сполучною тк.). З інших поза легеневих ускладнень - розвиток серозного або серозно-геморагічного менінгіту, який може поєднуватись з енцефалітом.
9) Пневмонія викликана опортуністичними інфекціями(приВІЛ/СНІД) На препараті бачимо інтраальвеолярний пінистий ексудат, інтраальвеолярний гнійний ексудат, проліферацію епітелій альвеол «цитомегали», потовщення міжальвеолярних перетинок внаслідок лімфомакрофагального інфільтрату, гнійний ексудат у бронхах. Опортуністичні інфекції виникають на грунті імунодефіциту, що розвивається у 4 стадію прогресування ВІЛ інфекції. Гнійне запалення зумовлене бактеріями (mycobacterium intraceiiuiare), грибами(Candida), інтерстиційне - вірусами, пінистий еозинофільний ексудат у альвеолах характерний для пневмоцисти. Альвеолоцити з великим ядром у вигляді ока сови характерні для цитомегаловірусної інфекції.
20.Міліарний туберкульоз легень.
Етіо:. в наш час зустрічається рідко, виникає в ослабленому орг.-мі, в осіб старечого віку, зрідка в жінок під час вагітності, після пологів, іноді як ускладн. І-го туберкульозу в дітей. Патогенез: виникає і розвивається ч-з значний строк після перенесеної І-нної інфекції- після первинний туберкульоз.
Морфологія: У легенях форм-ся множинні дрібні вогнища величиною з просяне зерно .. Появі вогнищ передує ураж. капілярів легень, яке проявляється гіперергічною реакцією з дезорганізацією колагену капілярної стінки, фібриноїдним некрозом=> збільшення її проникності. У стінці дрібних судин, інтерстиції і альвеолярних перегородках формуються дрібні туберкульозні вогнища розмірами 1-2 мм. Вони виникають протягом короткого часу і тому мономорфні: всі вогнища переважно ексудативного або продуктивного характеру, у рідкісних випадках - некротичного. Макро: легені роздуті, пухнасті, прощупуються дрібні вузлики, густіше -у верх.сегментах. Ускладнення: При міліарному туберкульозі інфекція також потрапляє у велике коло кровообігу, й аналогічні дрібні вогнища формуються і в інш. органах – печ., селезінці, нирках, занесення у гол. мозок і його оболонки => туберкульозний менінгоенцефаліт. Під впливом лікування буває повне розсмоктування вогнищ або ж формув.на їх місці зірчастих сполучнотк-х рубчиків, огрубіння строми легені та розвиток емфіземи. Легеневе серце. Клініка. При легеневій формі, крім інтоксикації, на перший план виступають задишка, сухий кашель, з'являється ціаноз. Частота дихання -- 40-60/ хв, що зумовлено тотальною дисемінацією в легенях, токс. впливом на дих. центр. Вираж.тахікардія. При перкусії, у зв'язку з гострою емфіземою легень, виявляється тимпаніт. Дихання може бути ослабл. або жорстким, прослухов-ся сухі або дрібноміхурчасті вологі хрипи.Міліарний туберкульоз легень(173)ЕТІОЛОГІЯ.Мікобактерія туберкульозуПАТОГЕНЕЗ.Розвивається як прояв гематогенної дисемінації мікобактерії по системі легеневих артерій.Належить до гематогенного туберк.з переважним ураженням легень(обидві легені уражаються) або внаслідрк ускладнення первинного туберкульозу з його генералізацією(розповсюдженням в різні органи-коли вузлики є 1-2мм то це міліарний туб.)
МІКРО:В полі зору – туберкульозна гранульома (у центрі – зона казеозного некрозу, по периферії-лімфоцити, епітеліоїдні клітини, багатоядерні клітини Пирогова-Ланхганса). Казеозний некроз є наслідком вторинної альтерації, зумовленої медіаторами-похідними клітин інфільтрату. Міліарний туберкульоз легень є проявом гематогенної дисемінації мікобактерій по системі легеневих артерій. Може ускладнювати первинний туберкульоз.
МАКРО: легені роздуті,пухнасті,можна прощупати вузлики 1-2мм,і густіше розташовані в верхніх сегментах.(при гострому).при хронічному рубцювання вузликів.
ПРОЯВИ Легенева форма проявляється інтоксикацією,ціаноз,задишка,сух.кашель,тахікардія.можлива гематог.дисемін..при хронічному перебігу спостеріг.хрон.леген.серце,емфізема легень,вт.амілоїдоз(коли туберк.протікає роками).
УСКЛАДНЕННЯ Якщо хрон.перебіг-вт.амілоїдоз,емфізема легень-->хрон.лег.серце(гіпертрофія ПШ),.Внаслідок можливої дисемінації в гол.мозок-туберк.менінгоенцефаліт
|
|
|