1. Поняття нотаріальний процес, нотаріальна процедура, нотаріальне провадження нотаріальна дія та їх співвідношення
 Скачать 412.18 Kb.
|
12.1.9.3. Процесуальний порядок посвідчення передоручення та його стадіїЗа загальним правилом, особа, якій видана довіреність, має особисто вчинити дії, на які вона уповноважена. Проте вона також може передовірити їх вчинення іншій особі, якщо уповноважена на це довіреністю або примушена до цього обставинами для охорони інтересів особи, яка видала довіреність.Тому посвідчення передоручення, якщо воно має місце, фактично є другим етапом нотаріального провадження з посвідчення довіреності і складається з трьох стадій.1. Відкриття даного нотаріального провадження пов'язане зі зверненням представника із заявою про посвідчення передоручення.2. Підготовка до вчинення нотаріального провадження зводиться до таких дій нотаріуса:- перевірка належності даного питання до його компетенції;- перевірка наявності основної довіреності (паперовий та електронний реєстри), у якій застережене право на передоручення;- або перевірка наданих доказів, які підтверджують те, що представник за основною довіреністю примушений до цього обставинами для охорони інтересів особи, яка видала довіреність;- роз'яснення представнику його прав, обов'язків та положень матеріального права - ст. 240 ЦК.Довіреність, видана у порядку передовіри, не може містити в собі більше повноважень, ніж їх передано за основною довіреністю. Строк дії довіреності, виданої за передовірою, не може перевищувати строку дії основної довіреності, на підставі якої вона видана.Нотаріус має попередити особу, яка передала повноваження іншій особі, про обов'язок сповістити про це. того, хто видав довіреність, і надати йому необхідні відомості про особу, якій передані повноваження. Невиконання цього обов'язку покладає на особу, яка передала повноваження, відповідальність за дії особи, якій вона передала повноваження як свої власні. Таке повідомлення може бути передане довірителю нотаріусом як окрема нотаріальна дія. У довіреності, виданій за передовірою, мають бути вказані:- час і місце посвідчення основної довіреності;- прізвище, ім'я, по батькові і місце проживання особи, якій видана основна довіреність;- прізвище, ім'я, по батькові і місце проживання особи, якій вона передовіряє свої повноваження (службове становище).На основній довіреності робиться відмітка про передовіру. Копія її додається до примірника нової довіреності, що залишається в архіві нотаріальної контори або у приватного нотаріуса.За посвідчення довіреностей справляється державне мито за п. "и" ст. З Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито", а також плата за користування Єдиним реєстром довіреностей.З припиненням дії довіреності втрачає силу довіреність, яка була посвідчена на основі передовіри. 38.Засвідчення безспірних фактів.При вчиненні даної нотаріальної дії нотаріус має керуватися статтями 75-77 Закону України "Про нотаріат", Загальними правилами вчинення нотаріальних дій та спеціальними правилами, які стосуються даного провадження (гл. 7 розд. П Порядку) та Правилами ведення нотаріального діловодства.При вирішенні питання щодо можливості вчинення даної нотаріальної дії нотаріус має перевірити наявність таких умов:1) документи не повинні суперечити закону;2) повинні мати юридичне значення;3) засвідчення копій з таких документів не повинно заборонятися законом.Щодо першої умови, а саме відсутності суперечності документів закону, слід зазначити, що такий документ як за формою, так і змістом повинен відповідати вимогам, які до нього пред'являються. У противному разі, якщо документ за змістом суперечить вимогам закону, нотаріус не може засвідчувати з нього копію. До таких документів слід віднести:- документи, які містять відомості, що суперечать моральним засадам суспільства, публічному порядку держави, містять відомості, які порочать честь, гідність та ділову репутацію особи;- документи, які містять інформацію, що складає державну, комерційну таємницю;- документи, які мають дефекти форми, зокрема не застережені виправлення, підчистки, дописки, закреслення, залиті чорнилами, обгорілі, написані олівцем, мають нечітку печатку тощо;- документи, які за змістом є протизаконними (наприклад, договір, який визнаний судом недійсним);- документи щодо яких є пряма заборона закону на засвідчення з них копій.Щодо форми документа, то для певних документів законом передбачені їх форми, зокрема, до них слід віднести свідоцтва, які видаються органами РАЦСу, державний акт про право власності на землю, інші правостановлювальні документи, наприклад свідоцтво про приватизацію.Щодо другої умови, то під поняттям "юридичне значення документа" слід розуміти не безумовне юридичне значення цих документів, а можливість їх юридичного значення для особи у майбутньому. Тому не можна відмовляти у засвідченні копії документів тільки на тій підставі, що строк їх дії скінчився. Вони підтверджують певні правовідносини, які мали місце в минулому та які не втратили свого юридичного значення для заінтересованої особи. Наприклад, довіреність, строк дії якої закінчився.Щодо третьої умови, то засвідчення нотаріусом копії документа неможливе, якщо така заборона встановлена законом. Проте у Законі взагалі відсутній перелік документів, засвідчувати копії з яких заборонено. У п. 3.4 гл. 7 розд. П Порядку має місце невичерпний перелік таких випадків.Так, забороняється засвідчувати вірність копій із:- паспорта (зокрема, закордонного, службового, дипломатичного, паспорта іноземця), документів, що його замінюють, військового квитка, депутатського посвідчення, службових посвідчень, студентського квитка, довідки з місць позбавлення волі;- документа, на підставі якого відповідні установи видають оригінал - довідки про народження дитини, про смерть, оскільки такі факти підтверджуються свідоцтвами РАЦСу. Тому саме з цих документів мають робитися копії;- із додатка без пред'явлення основного документа (витяг із залікової відомості без подання диплому про закінчення навчального закладу);- протоколів комісії зі складання кандидатських іспитів, протоколів спеціалізованої вченої ради із захисту дисертаційних досліджень;- деяких документів, які видаються органами охорони здоров'я: довідок лікувальних установ про народження дитини, лікарняних свідоцтв та фельдшерських довідок про смерть, довідок і висновків про наявність психічних захворювань, медичних висновків на дітей-інвалідів з дитинства, свідоцтв про хворобу колишніх військовослужбовців, зокрема і тих, хто знаходився у полоні;- перепусток в установу, посвідчень про відрядження військовослужбовців, довідок про перебування у партизанських загонах;- трудових книжок у разі виїзду громадянина за кордон, оскільки вони не підлягають легалізації та вивезенню за кордон, на їх підтвердження видаються довідки встановленого зразка про стаж трудової діяльності чи проходження військової служби з архіву.Крім того, існують правила, яких повинен дотримуватися нотаріус при засвідченні копії (фотокопії) документа та виписки з нього.Правила засвідчення копії (фотокопії) документа та виписок із нього:1) вірність копії документа, виданого фізичною особою, засвідчується у випадках, якщо справжність її підпису на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом або посадовою особою органу місцевого самоврядування, або за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування фізичної особи;2) вірність копії з копії документа може бути засвідчена нотаріусом, якщо вірність її засвідчена в нотаріальному порядку або якщо вона видана юридичною особою, що видала оригінал документа. В останньому випадку копія документа має бути викладена на бланку юридичної особи з прикладенням печатки і з відміткою про те, що оригінал документа міститься в справах юридичної особи, яка видала документ;3) вірність копій офіційних документів, які видаються органами реєстрації актів цивільного стану та надалі використовуватимуться за кордоном засвідчуються нотаріусом лише після попередньої легалізації (консульської легалізації чи проставляння стиля) оригіналів цих документів;4) вірність копії з копії рішення суду (витяг з нього) може бути засвідчена нотаріусом за наявності відмітки про те, що це рішення набрало законної сили, і за наявності відмітки про те, що оригінал рішення міститься у справах суду, який видав документ.5) вірність виписки може бути засвідчена лише у випадку, якщо його зроблено із документа, у якому міститься рішення кількох, не пов'язаних між собою питань. Виписка має відтворювати повний текст частини документа з певного питання;6) нотаріус зобов'язаний звірити з оригіналом копію чи виписку з документа, вірність яких він засвідчує.Провадження із засвідчення вірності копій (фотокопій) документів та виписок із них належить до одноетапних нотаріальних проваджень, тобто які у своєму розвитку проходять три стадії.1.Стадія відкриття даного провадження пов'язується із зверненням до нотаріуса в усній формі власника оригіналу документа або іншої особи, яка звертається до нотаріуса за засвідченням копії оригіналу такого документа. Дана нотаріальна дія не передбачає надання нотаріусу документів, які б підтверджували право особи на засвідчення копії документа, власником якого вона не є. Наприклад, копію з диплома, атестата повнолітньої дитини можуть засвідчити батьки без наданням їх довіреності.2. Стадія підготовки до вчинення нотаріальної дії передбачає собою сукупність процесуальних дій нотаріуса, які зводяться до перевірки:- належності даного питання до його компетенції;- встановлення особи, перевірки її право- та дієздатності;- перевірки відповідності оригіналу документа вимогам закону;- перевірки щодо встановлення законом заборони на посвідчення копії з поданого оригіналу документа;- перевірки правильності справляння державного мита чи плати.3. Стадія безпосереднього вчинення даного нотаріальногопровадження зводиться до таких процесуальних дій нотаріуса:- викладення копії документа на спеціальному нотаріальному бланку. При засвідченні виписки він має відтворювати повний текст частини документа з певного питання. При виготовленні виписки з багатосторінкового документа обов'язково відтворити текст першої та останньої сторінок, які дають можливість ідентифікувати документ, вірність виписки якого засвідчується.- звірити копію (фотокопію) чи виписки з оригіналом;- вчинити посвідчувальний напис:- вчинити свій підпис та скріпити документ печаткою;- внести відомості до реєстру вчинюваних нотаріальних дій;- видати документ особі за її підписом у реєстрі (копії таких документів не залишаються в архіві нотаріуса). 39.Пред'явлення чеків до платежу та посвідчення не оплати чеків.Розрахунковий чек (чек) е однією із форм безготівкового розрахунку (ст. 1102-1106 ЦК).Згідно Уніфікованого закону про чеки та ст. 1102 ЦК та глави 7 Інструкції про безготівкові розрахунки в національний валюті України, затвердженою Постановою НБУ № 22 від 21.01.2004 р., зареєстрованою у Мін'юсті 29.03.2004 р. (зі змінами та доповненнями), чек є документом, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) банку, який веде його рахунок, переказати (оплатити) чекодержателю вказану в чеку грошову суму. Чеки дозволяється використовувати при розрахунках як юридичним, так фізичним особам, яким відкриті рахунки у банку, але не допускаються розрахунки чеками між фізичними особами.Він підлягає оплаті за пред'явленням його платнику. Згідно з ч. 2 ст. 1102 ЦК платником за чеком може бути лише банк, у якому чекодавець має грошові кошти на рахунку, якими він може розпоряджатися.За міжнародною Конвенцією, яка встановлює Уніфікований закон про чеки, підписаний у Женеві 19 березня 1931 року, чек повинен вміщувати:o назву документа - "чек", яка повинна мати місце в тексті самого документу на тій мові, на якій цей документ викладений;o проста і нічим не обумовлена пропозиція платнику сплатити певну грошову суму;o назву платника;o вказівку на рахунок, з якого має бути здійснена оплата;o вказівку на дату та місце складання чеку;o вказівку на дату та місце, у якому має бути здійснений платіж;o підпис особи, яка виписала чек, - чекодавця.Відсутність у документі будь-якого із вказаних реквізитів позбавляє його сили чеку. Чек, який не містить вказівку про місце його складання, розцінюється як такий, що підписаний у місці знаходження чекодавця. Вказівка про відсотки вважається незазначеною. Форма чеку та порядок його заповнення визначаються законом та встановленими відповідно з ним банківськими правилами. Бланки чеків та чекові книжки виготовляються за зразком, який затверджений Національним банком України. Строк дії чекової книжки встановлюється установою банку за погодженням з юридичною особою.При видачі чеків банк вписує у кожний чек реквізити:а) найменування, місцезнаходження, номери (код) банку чекодавця (банк може проставити свій штамп або фірмову позначку), комерційні банки, установи НБУ (РКЦ), де знаходиться його кореспондентський рахунок, номер кореспондентського рахунку;б) найменування юридичної особи (чекодавця), якій видано чек, та номер її рахунка (поточний або розрахунковий) у спеціальній зоні лівої частини чека, яка виділена рамкою. Якщо чеки видаються фізичній особі, вписується прізвище, ім'я, по батькові та номер рахунка, відкритий їй у банку.На обкладинці чекової книжки банк проставляє граничну суму - ліміт (цифрами та прописом) та засвідчує її підписом уповноваженої особи банку і печаткою.Крім загальної суми, банк може проставити на кожному чеку граничну суму, на яку він може бути виписаний. Ця сума визначається згідно зі заявленою сумою та розміром депонованої або гарантованої суми. Отже, крім перерахованих вище умов чек буде безумовним зобов'язанням для платника сплатити суму, вказану в чеку, лише за умови, що вона не перевищує граничної суми, на яку він може бути виписаний.Розмір ліміту за одним чеком банк завіряє своєю печаткою та підписом уповноваженої особи на звороті чека. Чекодавець або його представник, визначаючи суму під час встановлення платежу, вписує в чек реквізити:а) суму - цифрами (у цілих грошових одиницях) у спеціальній зоні правої частини чека та прописом - у центральній його частині;б) мотив для перерахування над графою "сума прописом";в) найменування отримувача платежу в полі "кому";г) дату, місце складання на спеціальних полях чека.Чек завіряється підписом чекодавця або його представника під час здійснення оплати (вручення чека одержувачу). Право чекодавця на доручення підпису своєму представнику має бути передбачено його статутом.У разі" якщо чек завіряється представником, на чеку робиться напис "За дорученням".Установи банку не несуть відповідальності перед чекодавцями за оплату з їх рахунків чеків, які підписані особами, не уповноваженими на це чекодавцями.Нижня частина чека (цільова смуга) призначена для машинної обробки у банку, який одержує чек, і не повинна заповнюватися чекодавцем.Чек має бути пред'явлений чекодержателем в установу банку протягом 10 днів з моменту його заповнення, не враховуючи день заповнення. Якщо після закінчення строку день пред'явлення чека в банк припадає на неробочий день, тоді останнім строком визнається наступний робочий день. Після закінчення зазначеного строку чек від чекодавця банком не приймається. 40.Провадження з опротестування векселів.При вчиненні нотаріального провадження з опротестувався векселя нотаріусу слід знати правову природу векселя, види векселів, словник термінів, які використовуються у вексельному обігу, а також вимоги, що пред'являються законом до змісту і форми різних видів векселів, та інші умови, які нотаріус має враховувати, приймаючи вексель до протесту.Вексельному обігу присвячено значну кількість наукових джерел та нормативних актів, як в Україні, так і в зарубіжних країнах. Не зважаючи на те, що тема векселів не є новою, можна стверджувати про істотні проблеми із застосуванням векселів і неоднозначність сприйняття і застосування цього інституту на практиці, що ускладнює діяльність нотаріусів.Вексельні зобов'язання регламентовані навіть міжнародним договором, зокрема, Уніфікованим вексельним законом, прийнятим на Женевській конференції 1930 року (далі - УВЗ). Не зважаючи на це окремі автори зазначають: "Оскільки ст. 10 вилучено з національного вексельного права, а можливість виставляння бланкового векселя визнається саме ст. 10 УВЗ, це призводить до того, що в межах українського законодавства бланковий вексель нелегітимний"8. Питання тут може стояти про ієрархію нормативних актів, згідно, якої міжнародні договори мають переваги над законодавчими актами України (крім Конституції України), якщо інше не обумовлено в застереженнях, які робляться при ратифікації та приєднанні до відповідного міжнародного договору, тому зацікавлені особи вправі вимагати застосування положень міжнародних договорів тощо.Слід зазначити, що Уніфікований вексельний закон (далі - УВЗ) не містить визначення векселя, оскільки це питання на Женевській конференції 1930 року свідомо було залишено для передачі юриспруденції. Це пов'язано з тим, що дати однозначне й бездоганно точне визначення такого багатогранного фінансового інструменту, як вексель, практично неможливо. З цієї причини УВЗ визначає лише види векселів простий і переказний та перераховує елементи (так звані реквізити), за наявності яких документ можна вважати переказним векселем (статті 1-2), а статті 75-76 УВЗ - елементи, необхідні для визнання документа простим векселем9.Зокрема, у ст. 76 УВЗ встановлено, що простий вексель містить:1) назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений;2) безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей;3) зазначення строку платежу;4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж;5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж;6) зазначення дати і місця складання простого векселя;7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець). Переказний вексель, згідно ст. 1 УВЗ, повинен містити такі реквізити:а) найменування - "переказний вексель" (включається до тексту документу);б) безумовний наказ сплатити визначену суму грошей;в) ім'я особи, яка має цю суму сплатити (трасат);г) зазначення строку платежу;д) зазначення місця, у якому має здійснитися платіж;ж) ім'я особи, якій (або за наказом якої) має бути здійснено оплату;з) дата і місце складання векселя;з) підпис особи" яка видає вексель (трасант).С.З. Мошенський додає характерні властивості векселя, а саме:- вексель є цінним папером;- вексельне зобов'язання має бути простим;- учасники вексельного зобов'язання несуть солідарну відповідальність за векселем;- вексель є абстрактним грошовим зобов'язанням;- вексельні зобов'язання кожної із сторін, які підписали вексель, мають автономний характер;- властивість непротиправності заперечень;- вексель є формальним документом10.Автори не будуть розкривати сутність кожної із характерних властивостей векселя11, але вони наводять їх з метою розкриття сутності векселя. Наприклад, коли вексель називають цінним папером, то з'являється зв'язок з іншими нормативними актами. Так, згідно ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фон довий ринок" під поняттям "вексель" слід розуміти цінний папір, що являє собою безумовне письмове боргове зобов'язання суворо встановленої форми і дає його власнику - векселедержателю безспірне право після закінчення строку зобов'язання вимагати від боржника або акцептанта сплати визначеної на векселі грошової суми.У той же час, різниця між простим і переказним векселем істотна, оскільки в основі першого лежать особисті зобов'язання векселедавця, а у другому - вказівка оплатити третім особам. Тому важко погодитися з С.З. Мошенським, що вексель є абстрактним грошовим зобов'язанням. Дійсно, учасники вексельного зобов'язання згідно ст. 47 УВЗ несуть солідарну відповідальність за векселем, але така відповідальність має бути конкретизованою відповідно до цивільно-правових або господарських відносин та компенсується правом регресу.Отже, простий вексель - це письмове безумовне зобов'язання векселедавця сплатити визначену суму грошей пред'явнику векселя або особі, визначеній у векселі, або тому, кого він визначить в установлений строк або за вимогою.Переказний вексель (тратта) - це письмова безумовна вказівка векселедавця платнику сплатити визначену суму грошей пред'явнику векселя або особі, вказаній у векселі, або тому, кого він визначить через встановлений термін або за вимогою.Одночасно, слід визнати, що вексель повинен відповідати встановленій формі і обов'язковим реквізитам. Так, рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 338 від 22.11.2001 р. "Про затвердження Положення про вимоги до стандартної (типової) форми виготовлення вексельних бланків" було затверджено основні вимоги до матеріалів, які використовуються для виготовлення відповідних бланків векселів та загальні вимоги щодо змісту таких бланків. Основні ж реквізити векселів були описані раніше, але вважаємо за необхідне їх уточнити.Документ, у якому відсутній будь-який із вказаних раніше реквізитів простого і переказного векселів, не має сили векселя, за винятком таких випадків:а) вексель, строк платежу по якому не вказано, розглядається як такий, що підлягає оплаті за пред'явленням;б) за відсутності особливого зазначення місце, позначене поряд з найменуванням платника (місце складання документа - для простого векселя), вважається місцем платежу і одночасно місцем проживання платника (векселедавця - для простого векселя);в) вексель, у якому не вказано місце його складання, визнається підписаним у місці, позначеному поруч з найменуванням векселедавця12.Крім того, згідно ст. 5 Закону "Про обіг векселів в Україні" вексель, який видається на території України і місце платежу за яким також знаходиться на території України, складається державною мовою. Найменування трасанта або векселедавця, інших зобов'язаних за векселем осіб заповнюється тією мовою, якою визначено офіційне найменування в їх установчих документах.Згідно ст. З Закону України "Про обіг векселів в Україні" зобов'язуватися та набувати права за переказними та простими векселями на території України можуть фізичні та юридичні особи. Крім того, ст. 341 ГК передбачається, що безготівкові рахунки суб'єктів господарювання можуть здійснюватися у формі платіжних доручень, платіжних вимог, вимог доручень, векселів, чеків, банківських платіжних карток та інших дебетових І кредитових платіжних інструментів, що застосовуються у міжнародній банківській практиці.Тому вексель згідно ст. 5 даного Закону підписується:від імені юридичних осіб - власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. Підписи скріплюються печаткою;від імені фізичних осіб - власноручно зазначеною фізичною особою або уповноваженою нею особою, із зазначенням індивідуального ідентифікаційного номера з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, наданого органом державної податкової служби (крім випадків відсутності індивідуального ідентифікаційного номера в осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття індивідуального ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це відповідні державні органи), та паспортних даних векселедавця-трасанта (серія та номер паспорта, найменування органу, що видав паспорт, та дата його видачі, місце проживання). Підпис скріплюється печаткою (у разі її наявності).Якщо спробувати розглянути сучасну практику застосування векселів, то вона свідчитиме про істотне обмеження обігу векселів, зокрема, щодо неможливості застосування бланкових векселів. Більше того, якщо звернути увагу на ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні", то видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. Це положення трансформується так. З одного боку, проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі, що робить передачу векселя лише однією з умов договору.З другого боку, у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем (ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні"). Але векселі мають відповідати умовам договорів, укладених сторонами, тому сам вексель служитиме лише формальною підставою навіть не для сплати, а для додаткового врахування боргів. Оплата товарів, послуг здійснюватиметься не за векселем, а за номером відповідного договору.В третього боку, платіж за векселем на території України здійснюється тільки в безготівковій формі (ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні"), що спрощує перевірку розрахунків та оплату за векселем. Але в даному випадку місцезнаходження векселя матиме другорядне значення.Наведене свідчить, що матеріальна природа векселя зводиться до підтвердження факту виконання робіт, поставки товару тощо, але ці факти підтверджуються актами виконаних робіт, накладними, переданими довіреностями тощо. У зв'язку з наведеним, складно однозначно говорити про доцільність вексельного обігу в обмеженому обсязі. Хоча сутність переказного векселя може бути зведена до погашення боргів векселедавцем за рахунок власних боржників і таким чином усунення заборгованості в господарській діяльності, але "професійні" боржники завжди намагаються уникнути відповідальності по боргах або їх істотно зменшити, тому вексельний обіг не завжди призведе до очікуваних результатів. Бувають й інші випадки випуску та обігу векселів.Якщо проаналізувати Постанову Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 р. N° 841 "Про проведення вексельних розрахунків щодо фінансування деяких заходів, пов'язаних з підготовкою та проведенням фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні", то не важко визначити, що основний зміст векселів зведений до ускладнення в сприйнятті звичайних господарських відносин, матеріальної відповідальності за виконання договорів та у відстроченні оплати виконаних робіт і поставлених товарів не раніше 1 вересня 2012 р. та не пізніше 1 грудня 2012 року.У зв'язку з цим, в судовій практиці виникають питання про "визнання виконавчого напису та протесту у неплатежі векселя, вчинених приватними нотаріусами, такими, що не підлягають виконанню, та визнання векселів такими, що не мають вексельної сили"18. Хоча автор вважає застосоване у ст. 2 УВЗ поняття "сила векселя" умовним, можна знайти позови до суду, в основі яких домінує це поняття и. Здається, що поняття "вексельна сила" деякою мірою переоцінене. Дійсно, підписуючи вексель сторони погоджуються з тим, що у простому векселі фіксується безумовна заборгованість, яка у наступному і підлягає сплаті, а в окремих випадках і примусовому стягненню. Однак, будь-якої сили вексель перед іншими договорами не має, а йому властива тільки спеціальна процедура фіксування оплати та система протестів, що мала б гарантувати спрощену документарну систему унеможливлення ухилення від виконання зобов'язань. І відповідні міжнародні правила щодо опротестування векселів служать для того, щоб в спрощеній процедурі стимулювати платників до виконання їх обов'язків.Коли ж за вимогами Закону України "Про обіг векселів в Україні" допускається лише безготівкова форма розрахунків по векселях, то й формальні вимоги до змісту векселю мають бути приведені відповідно до цього правила. Тобто сьогодні найбільш важливими на бланку векселя мають ставати розрахункові рахунки в банках, на які і з яких мають перераховуватися кошти, що й пропонується відобразити в додатках 1 та 2 до Положення про вимоги до стандартної (типової) форми виготовлення вексельних бланків.До формальних вимог можна також віднести й необхідність відображення в додатку 1 до Положення про вимоги до стандартної (типової) форми на переказному векселі кількості примірників переказного векселя, що дозволить фіксувати їх поширення і усунути проблеми з їх обліком і, відповідно, оплатою.Крім матеріальної природи і вимог щодо оформлення векселя важливим є знання порядку його пред'явлення банку до оплати, розуміння якого має важливе значення для правильного вчинення нотаріусом такого нотаріального провадження як протест векселя у неплатежу.Як правильно зазначає С.В. Нечипорук, відсутність оплати векселя є передумовою звернення до нотаріуса та обов'язковою вимогою для вчинення протесту.Для того, щоб зрозуміти, що собою являє неплатіж за векселем, розглянемо особливості, пов'язані з його оплатою. 41.Процесуальний порядок вчинення виконавчих написів нотаріусом та його стадії.Процедура вчинення виконавчого напису нотаріусом регламентується гл. 14 Закону України "Про нотаріат" та гл. 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 р. №296/5.Вчинення виконавчого напису, за загальним правилом, належить до одноетапних нотаріальних проваджень і в своєму розвитку проходить три стадії. Винятком є нотаріальне провадження щодо вчинення виконавчого напису на борговому документі, за яким стягнення слід проводити частинами, наприклад періодичні платежі - стягнення аліментів.1, Стадія відкриття нотаріального провадження зводиться до подання кредитором (стягувачем або уповноваженим представником) нотаріусу письмової заяви про вчинення виконавчого напису. -Згідно з п.п. 2.1 п. 2 гл. 16 Порядку, заява містить такі реквізити:- відомості про найменування і адресу стягувача та боржника;- дату та місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи;- номери рахунків у банках, кредитних установах, код в ЄДРПОУ для юридичної особи;- строк, за який має провадитися стягнення;- інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.2. Стадія підготовки до вчинення даного нотаріального провадження зводиться до таких дій нотаріуса як:- перевірка належності даного питання до його компетенції. Згідно п.п. 1.1 п. 1 гл. 16 Порядку для стягнення грошових сумм або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів (Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. за № 1172 (зі змінами та доповненнями) - далі Перелік).Заява про вчинення виконавчого напису (окрім вимоги про неоплату чека) п.п. 1.4 п. 1 гл.16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, подається незалежно від місця виконання вимоги, знаходження боржника або стягувача;- встановлення особи стягувача чи його представника, перевірка їх право- та дієздатності і повноважень;- перевірка відповідності змісту заяви про вчинення виконавчого напису, вимогам закону.- перевірка відповідності оригіналу документа, на якому має бути вчинений виконавчий напис, вимогам закону;- перевірка умов вчинення виконавчого напису;- перевірка належності оригіналу документа, на якому має бути вчинений виконавчий напис до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів;- перевірка строків, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис. Так, згідно ст. 88 Закону, виконавчий напис вчиняється на документах, які підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, якщо з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Також необхідно враховувати випадки, коли для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлений інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. При вирішенні цього питання необхідно також керуватися ст. 238 ЦК.Загальним є правило, що строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюється з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу з урахуванням положень ЦК;- перевірка поданих на обгрунтування стягнення документів, їх кількість, зазначених у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, що встановлюються Кабінетом Міністрів України;- витребування у стягувача додаткових відомостей чи документів, необхідних для вчинення виконавчого напису;- перевірка копії з оригіналу документа, який стверджує заборгованість, на якій має вчинятися виконавчий напис, зокрема у разі стягнення періодичних платежів (по частинах);- перевірка правильності справляння державного мита чи плати. 3.Стадія безпосереднього вчинення даного нотаріального провадження зводиться до таких процесуальних дій нотаріуса:- за загальним правилом, виконавчий напис вчиняється на оригіналі документа, що встановлює заборгованість (або дублікаті, що має силу оригіналу);Виконавчий напис, згідно ст. 89 та п.п. 8.7 п. З гл. 16 Порядку, включає:1. дату (рік, місяць, число) його вчинення, посаду, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчиняє виконавчий напис;2. найменування та місце проживання (місцезнаходження) стягувача;3. найменування та місце проживання (місцезнаходження) боржника, дату та місце його народження, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб);4. строк, за який провадиться стягнення;б. суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, у тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення;6. розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника;7. зазначення статті Закону "Про нотаріат" та пункту Переліку документів, на підставі яких видано виконавчий напис (авторське. - С.Я.)8. номер, під яким виконавчий напис зареєстровано в реєстрі;9. дату набрання чинності виконавчим написом;10. строк пред'явлення виконавчого напису до виконання;11. підпис нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, скріплений печаткою;12. інші відомості, передбачені ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження".Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріальних документів.Якщо за борговим документом треба провести стягнення частинами, то виконавчий напис по кожному стягненню може бути зроблений на копії документа або на виписці з особового рахунку боржника. У цих випадках на оригіналі документа, який встановлює заборгованість, робиться відмітка про вчинення виконавчого напису і зазначається, за який строк і яка сума стягнута, дата і номер за реєстром нотаріальних дій.За заявою кредитора розмір суми, яка підлягає стягненню за виконавчим написом, може бути встановлений з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.Неустойка (штраф, пеня) включається до виконавчого напису, якщо це передбачено умовами договору.Вчинення виконавчого напису за договором позики здійснюється з урахуванням вимог статті 1050 Цивільного кодексу України.У справах нотаріуса залишається копія документа, який встановлює заборгованість, або виписка з особового рахунку боржника і копія виконавчого напису.При кожному наступному вчиненні виконавчого напису за одним і тим же зобов'язанням подання копії документа, який встановлює заборгованість, не вимагається. У цих випадках слід обмежитися поданням двох примірників виписки з особового рахунку та оригіналу зобов'язання. Один примірник виписки з виконавчим написом і оригінал зобов'язання повертається стягувачу, другий примірник - залишається у нотаріуса.При вчиненні кількох виконавчих написів по документах, які встановлюють заборгованість однакової форми, копія кожного окремого зобов'язання не вимагається. У цих випадках у нотаріуса залишається одна копія документа, що встановлює заборгованість (на одного із боржників) і список боржників, на стягнення боргу з яких вчинені виконавчі написи, із зазначенням повної назви та адреси борясників, строку платежу суми стягнення за виконавчим написом, а за необхідності й інших даних. Стягувачу видаються виконавчі написи на кожного боржника окремо відповідно до списку.Якщо для вчинення виконавчого напису, крім документа, що встановлює заборгованість, необхідно подати інші документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, то вони до виконавчого напису не приєднуються, а залишаються у нотаріуса;- внесення відомостей до реєстру вчинюваних нотаріальних дій;- видача документа особі за її підписом у реєстрі. |