Шпоры аудит. Інформації про витрати суб'єкта господарювання, випуск продукції та її собівартості, аудитору необхідно одержати обрунтовану гарантію того, що інформація в бухгалтерській документації та інших джерелах даних із питань перевірки достовірна і
 Скачать 147.5 Kb.
|
|
35 Аудит витрат — це незалежна перевірка правильності формування собівартості, складу витрат та витрат на збут, правильності формування бухгалтерського обліку. Метою аудиту витрат є складання аудитором висновку про те, чи відповідає інформація, відображена у фінансовій звітності щодо витрат, в усіх суттєвих аспектах нормативним документам, які регламентують порядок обліку, підготовки і подання фінансових звітів Щоб скласти об'єктивну думку щодо інформації про витрати суб'єкта господарювання, випуск продукції та її собівартості, аудитору необхідно: одержати обґрунтовану гарантію того, що інформація в бухгалтерській документації та інших джерелах даних із питань перевірки достовірна і достатньо її вирішити, чи правильно відтворена в обліку і звітності відповідна інформація. Із цією метою аудитор повинен здійснити: 1) перевірку наявності й правильності оформлення первинних документів, що є підставою для записів із формування собівартості продукції (робіт, послуг); 2) перевірку правильності віднесення витрат до складу собівартості продукції (робіт, послуг); 3) оцінку стану синтетичного й аналітичного обліку витрат на виробництво, що входять до собівартості продукції (робіт, послуг); 4) перевірку правильності оприбуткування готової продукції; 5) перевірку повноти правильності й достовірності відображення операцій із формування собівартості продукції (робіт, послуг) в обліку та звітності; 6) оцінку правильності формування собівартості продукції (робіт, послуг) за об'єктами калькулювання витрат; 7) перевірку правильності відображення в обліку і звітності собі вар тості реалізованої продукції. Отже, метою аудиту витрат на виробництво є складання аудитором висновку про те, чи відповідає інформація, відображена у звітності та бухгалтерському обліку, в усіх суттєвих аспектах нормативним документам, які регламентують порядок бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, оскільки гарантом достовірності цієї інформації є аудиторський висновок. 36 Аудиторська діяльність — це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик підприємницька діяльність щодо надання аудиторських послуг із метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними і юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством. Основними нормативними документами, що визначають головні засади аудиторської діяльності, є Закон України "Про аудиторську діяльність", Національні стандарти аудиту та Кодекс професійної етики аудиторів України. Закон України "Про аудиторську діяльність" визначає: поняття аудиторської діяльності; суб'єктів аудиторської діяльності, їхні права, обов'язки, спеціальні вимоги і відповідальність; порядок надання аудиторських послуг,управління аудиторською діяльністю; інші питання. З метою регулювання аудиторської діяльності для аудиторів і аудиторських фірм визначені Законом України «Про аудиторську діяльність» їхні права та обов’язки. Аудитори і аудиторські фірми України мають право: 1) самостійно визначати форми і методи аудиту на підставі чинного законодавства, існуючих норм і стандартів, умов договору із замовником, професійних знань та досвіду; 2) отримувати необхідні документи з предмета перевірки, які знаходяться у замовника або і у третіх осіб. 3) отримувати необхідні пояснення в письмовій чи усній формі від керівництва та працівників замовника; 4) перевіряти наявність майна, грошей, цінностей, вимагати від керівництва господарюючого суб’єкта проведення контрольних оглядів, замірів виконаних робіт, визначення якості продукції, щодо яких здійснюється перевірка документів; 5) залучати на договірних засадах до участі в перевірці фахівців різного профілю. Аудитори і аудиторські фірми зобов’язані: 1) належним чином надавати аудиторські послуги, перевіряти стан бухгалтерського обліку і звітності замовника, їх достовірність, повноту і відповідність чинному законодавству та встановленим нормативам; 2) повідомляти власників, уповноважених ними осіб, замовників про виявлені під час проведення аудиту недоліки у бухгалтерському обліку і звітності; 3) зберігати в таємниці інформацію, отриману при проведенні аудиту та виконанні інших аудиторських послуг. Не розголошувати відомостей, що становлять предмет комерційної таємниці, і не використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб; 4) відповідати перед замовником за порушення умов договору відповідно до чинного законодавства України; 37 Аудит собівартостіАудитор вивчає методи обліку затрат на виробництво і калькулювання фактичної собівартості продукції. Залежно від виду продукції, її складності, типу і характеру організації виробництва в промисловості найчастіше виділяють: попереджальний метод — на підприємствах з однорідною за вихідним матеріалом і характером обробки масовою продукцією з неперервним технологічним процесом; позамовний метод— в індивідуальному і дрібносерійному виробництвах, а також при виконанні дослідних, експериментальних, ремонтних та інших робіт. Аудитор оцінює обґрунтованість застосування того чи іншого методу обліку затрат і його вплив на правильність визначення собівартості продукції. У процесі аудиту собівартості звертають увагу на організацію обліку руху напівфабрикатів (деталей) у виробництві. Порядок організації обліку руху напівфабрикатів залежить від особливостей технологічної організації виробництва, номенклатури напівфабрикатів (деталей), які виготовляються, порядку приймання виконаних робіт, умов зберігання та інших факторів. Вибір варіанта обліку на підприємстві, яке перевіряється, повинен сприяти покращанню оперативно-виробничого планування і бути спрямованим на контроль за рухом напівфабрикатів у виробництві й залишками незавершеного виробництва, попередження можливого приховування браку і виявлення нестач, підвищення відповідальності осіб, які пов'язані з прийманням, видачею і транспортуванням напівфабрикатів. Для повної впевненості в обґрунтованості формування собівартості аудитору необхідно оцінювати організацію зведеного обліку затрат на виробництво. При аудиті собівартості особливу увагу приділяють вивченню складу затрат за видами калькуляційних статей. Така перевірка затрат розкриває їх цільове призначення і зв'язок із технологічним процесом, дає змогу визначити, як формуються затрати за видами виробленої продукції і місцями їх виникнення (цехи, дільниці, бригади), а також виявити невиробничі втрати і результати внутрішньозаводського госпрозрахунку. Калькуляційні статті являють собою одноелементні або комплексні витрати. Для перевірки комплексних статей аудитор залучає кошториси і порівнює планові й фактичні затрати, звертаючи особливу увагу на допущені втрати і перевитрати. Одним із найважливіших напрямів аудиту є вивчення поелементного складу і структури затрат у динаміці за ряд років, що дає змогу аудиторам позначити головні напрями пошуку резервів зниження собівартості продукції. До цих затрат з урахуванням їх економічного змісту належать: матеріальні затрати (за вирахуванням вартості повернених відходів); затрати на оплату праці; відрахування на соціальні потреби; амортизація основних фондів; інші затрати. 38. Методика проведення аудиту,аудиторський ризик, помилки і обман в аудиторській практиці Методика проведення аудиту полягає в наступному: • збір і аналіз інформації, необхідної для оцінки достовірності бухгалтерського фінансового обліку та фінансової звітності суб'єкта підприємницької діяльності; • визначення профілю та обсягу діяльності підприємства за установчими документами, за статутом, характером і змістом його роботи; • планування аудиту і наступний контроль аудиторської перевірки; • оцінювання внутрішнього аудиторського контролю; • аналіз показників балансу і даних інших форм фінансової звітності; • перевірка аналогічних показників балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал; • контроль відповідності даних фінансової звітності записам в облікових регістрах; • перевірка відповідності даних бухгалтерського фінансового обліку і фінансової звітності вимогам чинного законодавства і нормам облікової політики; • попередня оцінка повноти і правильності складання балансу та інших форм фінансової звітності. Кожній аудиторській перевірці за будь-яких умов притаманний аудиторський ризик, який полягає в тому, що аудитор може скласти аудиторський висновок, який не відповідає дійсному фінансовому стану підприємства. Це означає, що суттєві помилки, які містяться у фінансовій бухгалтерській звітності, можуть залишитися не виявленими аудитором, унаслідок чого перекручуються показники бухгалтерської звітності. Аудиторський ризик визначають за формулою: АР = РК • РО • РВ, де РК — ризик внутрішнього контролю; РО — ризик системи бухгалтерського обліку; РВ — ризик виявлення, який залежить безпосередньо від самого аудитора. Допустима величина аудиторського ризику перебуває в межах 1...5% від загального підсумку балансу або фінансового результату за звітний період (на вибір аудитора). 39 Метою аудиту доходівє встановлення об'єктивної істини щодо достовірності, об'єктивності, правдивості й законності відображення в бухгалтерському обліку й фінансовій звітності доходів та фінансових результатів і донесення цієї істини через аудиторський висновок до користувачів інформації. 40. Планування аудиту, стадії та процедури аудиту Однією з найважливіших вимог до сучасного аудиту є його обов’язкове планування, яке забезпечує своєчасне і ефективне виконання робіт. Найважливіша складова частина планування аудиту - отримання аудитором уявлення про стан справ на підприємстві. У процесі планування створюються два основних документи: загальний план і програма перевірки. План, як правило, складається з переліку робіт на основних етапах аудиту, а програма містить конкретні завдання і процедури перевірки кожного циклу господарських операцій, рахунки бухгалтерського обліку. Під час розробки загального плану аудиту аудитор аналізує наступні питання, тобто розуміння аудитором стану справ на підприємстві: головних факторів, які мають вплив на діяльність підприємства; найважливіших характеристик підприємства, процесу діяльності, фінансового стану а також порядку його звітування, включаючи зміни, які, можливо, мали місце після дати попереднього аудиту;розподілу зобов'язань між керівництвом підприємства. А також розуміння аудитором обліку і системи внутрішнього контролю: - методології і принципів бухгалтерського обліку, які застосовувались бухгалтерією підприємства; - можливого ефекту від змін в обліковій політиці чи термінології в аудиті; - освіченості аудитора в питаннях бухгалтерського обліку і системи внутрішнього контролю, які можуть бути використані аудитором в тестах оцінки надійності внутрішнього контролю підприємства та в незалежних аудиторських процедурах. Таким чином, планування аудиту фактично розпочинається на етапі вибору замовника чи вирішенні питання щодо продовження співпраці. Його часто ще називають попереднім плануванням. Стадії аудиту: організаційна, дослідницька, узагальнення та реалізації результатів контролю і заключна. Організаційна стадія включає в себе вибір об’єкта аудиту і організаційно-методичну підготовку. Дослідницька стадія контрольно-аудиторського процесу здійснюється аудиторами безпосередньо на об’єкті аудиту - підприємстві. При цьому забезпечується додержання принципу раптовості аудиту. Складається ця стадія з двох етапів: переддослівного і дослівного. Стадія узагальнення та реалізації результатів контролю включає в себе узагальнення і реалізацію результатів контрольно-аудиторського процесу.Узагальнення результатів контролю – це систематизація недоліків у діяльності підконтрольного підприємства.Реалізація результатів контролю є завершальним етапом у контрольно-аудиторському процесі. Контрольно-аудиторські процедури за призначенням у застосуванні прийомів контролю можна поділити на організаційні, моделюючі, нормативно-правові, аналітичні, розрахункові, лічильно-обчислювальні, логічні, порівняльно-зіставні та інші. Аудитор одержує аудиторські свідчення шляхом застосування однієї або кількох із процедур, які він безпосередньо використовує під час аудиту підприємства:
41. Аудит результатів діяльності У процесі підтвердження достовірності інформації звіту з фінансових результатів, який здійснюється аудитором під час аудиту фінансової звітності, можуть виникнути три ситуації, коли: ♦ інформація, зафіксована у звіті, відображає реальний результат від фінансово-господарської діяльності; ♦ інформація у звіті викривлена ненавмисне, тобто через помилки обліку, неправильне тлумачення законів, неправильну інтерпретацію господарських фактів і з інших причин; ♦ інформація у звіті викривлена через неправильне її відображення працівниками підприємства з попереднім наміром, тобто шляхом застосування дій, спеціально підготовлених для викривлення певної інформації. Важливою якісною характеристикою інформації звітності з фінансових результатів є повнота інформації, яка в Україні найчастіше стає причиною викривлення цієї звітності. Якщо мова йде про викривлення показників із фінансових результатів, то слід визначити його мету — це заниження базових показників звітності, на основі яких визначається балансовий прибуток, або їх завищення. У зв'язку з тим, що показники звітності з фінансових результатів пов'язані з податковою звітністю, мета заниження таких показників полягає в ухиленні від сплати податків. У разі, коли базові показники з фінансових результатів завищені, і на їх основі — балансовий прибуток, мета такого викривлення — покращення показників фінансової звітності для подачі її користувачам. Однак під час здійснення такої складної процедури, як підтвердження достовірності і повноти показників звітності з фінансових результатів, не слід обмежуватися лише такими мотивами її викривлення. Основними напрямами емпіричного дослідження є: ♦ визначення зовнішніх обставин, пов'язаних із діяльністю підприємства, під тиском яких не відображаються реальні результати фінансово-господарської діяльності; ♦ виявлення причин, які сприяють приховуванню фактів недостовірного відображення інформації про фінансові результати у фінансовій і податковій звітності; ♦ виявлення мотивацій (психоаналітичний підхід), здатних виправдати факт недостовірного відображення інформації про фінансові результати у фінансовій та податковій звітності; ♦ визначення заходів, які можуть сприяти якнайдостовірнішому відображенню результатів фінансово-господарської діяльності у фінансовій і податковій звітності. 42. Аудиторський звіт — це ширший за своїм змістом документ, що складається відповідно до угоди аудитора і замовника. Аудиторський звіт складається з трьох частин: загальної, аналітичної та заключної (підсумкової). Загальна (вступна) частина аудиторського звіту аудиторської фірми має містити такі обов’язкові дані:назву документа і назву клієнта;місце і дату складання;назву аудиторської фірми, її адресу; порядковий номер ліцензії на здійснення аудиторської діяльності, дата видачі та найменування органу, що видав ліцензію, а також строк дії ліцензії;номер реєстраційного свідоцтва;номер розрахункового рахунку;прізвище, ім’я та по батькові всіх аудиторів, що брали участь у перевірці. Крім того, у вступній частині аудиторського звіту має бути вказано:період, за який проводилася перевірка звітності;склад, перелік фінансових звітів (інших документів), які перевірялися; посилання на національні нормативи аудиту, інші документи, які використовував аудитор під час аудиту. Аналітична частина складається з опису перевіреної фінансової інформації та опису аудиту. Опис перевіреної фінансової інформації відображує період перевірених фінансових звітів, види звітів, вказівки на обмеження доступу аудитора до інформації, якщо вони мали місце, розподіл відповідальності між аудитором і керівництвом підприємства.В описі аудиту наводяться посилання на закони та нормативні акти, відповідно до яких проводився аудит, розкривається алгоритм аудиторської перевірки, використання необхідних процедур і збирання всіх доказів для складання обґрунтованого висновку, подаються результати експертизи ведення бухгалтерського обліку та системи внутрішнього контролю. Заключна (підсумкова) частина являє собою висновок аудитора про достовірність перевірених фінансових звітів. По суті — це думка аудитора про перевірену фінансову звітність, яку називають аудиторським висновком, якщо вона оформлена окремим офіційним документом, тобто засвідченим підписом і печаткою (аудиторської фірми). Аудиторський звіт підписується аудитором і керівником аудиторської фірми, що здійснював перевірку (або особою, уповноваженою керівником). Зазначається дата аудиторського звіту. 43 Аудит основних засобівАудитору при проведенні аудиту основних засобів необхідно пам'ятати, шо основні засоби — це матеріальна основа (база) будь-якої підприємницької діяльності. Без основних засобів (власних чи орендованих) не може здійснюватися ні один господарський процес. Основними методами, які використовуються при аудиті основних засобів, є опитування, фактична перевірка, порівняння, перерахунок, документальна перевірка, вибіркове дослідження. Опитування керівництва підприємства-клієнта може спонукати аудитора до проведення додаткових аудиторських процедур і застосування інших методів, для отримання даних щодо прогнозованих угод, планів продажу основних засобів, наявності застав або претензій, судових позовів. У процесі опитування або документальної перевірки аудитору важливо з'ясувати облікову політику відносно основних засобів, методи нарахування амортизації і постійність їх застосування; чи були зміни облікової політики і методів нарахування амортизації; дослідити присутність необхідних пояснень у примітках до звітності Слід також отримати дані про основні засоби, передані й отримані в оренду, вивчити умови орендних угод; з'ясувати, чи відповідає облік орендованих об'єктів цим угодам (операційна або фінансова оренда); проконтролювати правильність визначення орендної плати за основні засоби і відповідне її віднесення на доходи або витрати у орендодавця чи орендаря. Оскільки перевірка аудитором обліку основних засобів є процесом досить трудомістким і потребує обробки великої кількості інформації, аудитор може застосувати вибіркове дослідження основних засобів при прийнятному рівні аудиторського ризику. На підготовчому етапі аудиторської перевірки при загальному ознайомлені з суб'єктом господарювання аудитор з'ясовує склад основних засобів, їх види,, рівень забезпеченості підприємства основними засобами, ступінь їх зносу, місцезнаходження, матеріальну відповідальність за них, їхні технічні характеристики. Починаючи перевірку обліку основних засобів, аудитор повинен: 4 ознайомитися з обліковою політикою підприємства в частині організації обліку основних засобів у ревізованому звітному періоді, її змінами в порівнянні з попереднім; ♦ виявити дату проведення останньої інвентаризації основних засобів, її результати; ♦ перевірити наявність наказів (розпоряджень) про створення на підприємстві постійно діючої комісії зі списання основних засобів, про осіб, відповідальних за збереження основних засобів у місцях їх експлуатації, а також виявити, чи укладено з ними договори про повну індивідуальну матеріальну відповідальність; ♦ ознайомитись із договорами на оренду основних засобів, укладеними з юридичними і фізичними особами, як зареєстрованими, так і не зареєстрованими підприємцями; ♦ упевнитися, що бухгалтерія веде картотеку основних засобів (картки форм 03-6 і 03-8) та інвентарні списки форми № 03-9 за конкретними матеріально відповідальними особами в комп'ютерному чи ручному варіантах; ♦ отримати інформацію (накази, список осіб) про звільнених матеріально відповідальних осіб; ♦ установити, якою мірою бухгалтерія суб'єкта господарювання забезпечена чинними нормативними документами, які визначають правила ведення обліку основних засобів, зразками форм уніфікованої первинної документації з обліку основних засобів. 44. Аудит бухгалтерської звітності Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства. Порядок надання фінансової звітності користувачам визначається чинним законодавством. Аудитору слід пам'ятати, що порядок передбачає перед складанням річної фінансової звітності обов'язкове проведення інвентаризації активів та зобов'язань підприємства. При перевірці аудитор повинен встановити, чи дотримуються на підприємстві загальних вимог національних стандартів при складанні фінансової звітності. Загальні вимоги до фінансової звітності викладені в положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1. Аудиторська перевірка починається із загального огляду звітних форм клієнта (їх склад та структуру ми розглянули в попередньому розділі). При цьому увага, передусім, звертається на заповнення адресної частини форм. Вид діяльності підприємства (реквізит «Галузь») повинен відповідати його Статуту, а у разі ліцензування цього виду діяльності необхідно перевірити наявність у підприємства ліцензії і строку її дії. Визначення виду діяльності підприємства необхідне для правильного розмежування доходів і витрат підприємства по основній та іншій діяльності. На наступному етапі перевіряють правильність заповнення звітності по формі на наявність усіх передбачених показників, відсутність підчисток і помарок та проводять логічний аналіз показників звітності, тобто де найвірогідніша можливість прояву шахрайства чи помилок в обліку і звітності. Залежно від цього визначають ті операції й активи, які повинні бути перевірені ретельніше, і ті, де можливо покластися на інформацію клієнта. Далі необхідно провести рахункову перевірку, тобто зіставити і перевірити взаємозв'язок показників, відображених у різноманітних формах бухгалтерської звітності. 45 Аудит нематеріальних активівДо нематеріальних активів, які використовуються протягом тривалого періоду (понад один рік) у господарській діяльності і які приносять прибуток, належать права, що виникають: ♦ з авторських та інших договорів на твори науки, літератури, мистецтва, на програми для ЕОМ. бази даних та ін; ♦ із патентів на винаходи, промислові зразки, селекційні досягнення, зі свідоцтв на корисні моделі, товарні знаки і знаки обслуговування і ліцензійних договорів на їх використання; ♦ із прав на "ноу-хау" та ін. Крім того, до нематеріальних активів належить право користування земельними ділянками, природними ресурсами, організаційні витрати, ним підприємства (різниця між продажною ціною і оціночною вартістю органі затії) При перевірці необхідно знати, що характерними особливостями нематеріальних активів є: ♦ відсутність матеріально-речової форми; ♦ використання протягом тривалого періоду (понад один рік); ♦ здатність приносити прибуток дія організації; ♦ високий ступінь ризику щодо можливих прибутків у майбутньому їх використання. Аудитор повинен знати, що відносини, пов'язані зі створенням, правовою охороною і використанням нематеріальних актинів, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативними актами чинного законодавства. Аудитор повинен перевірити: правильність документування операцій щодо руху нематеріальних активів; правильність розрахунку і віднесення суми амортизації на витрати виробництва (обігу); правильність кореспонденції рахунків за всіма операціями; правильність обліку і нарахування податків, які стосуються нематеріальних активів. 46. Аудит податкової звітності Основною метою аудиту податкової звітності є висловлення думки аудитора щодо достовірності, об'єктивності та відповідності чинному законодавству показників звітності по нарахуванню та сплаті податків. Функціональними завданнями є: коригування (рекомендації по виправленню помилок) та стратегічне завдання, яке передбачає на підставі проведеного аудиторського дослідження альтернативні методи оподаткування, які для клієнта є найбільш оптимальними. Основною метою аудиту податкової звітності є висловлення думки аудитора щодо достовірності, об'єктивності та відповідності чинному законодавству показників звітності по нарахуванню та сплаті податків. Функціональними завданнями є: коригування (рекомендації по виправленню помилок) та стратегічне завдання, яке передбачає на підставі проведеного аудиторського дослідження альтернативні методи оподаткування, які для клієнта є найбільш оптимальними. При укладанні договору на аудиторські послуги аудитору бажано відразу встановити метод організації аудиторської перевірки: суцільний чи вибірковий. Перевірка звітності проводиться в такій послідовності: - визначається перелік податків та зборів, які сплачує підприємство; - аналізуються альтернативні методи оподаткування з метою визначення оптимального оподаткування; - вивчається нормативна база по кожному виду податків та зборів з урахуванням змін у періоді, що перевіряється; - встановлюється, чи підприємство є платником кожного із видів податків, чи користується пільгами і в яких обсягах; - визначається правильність визначення підприємством об'єктів оподаткування; - перевіряється правильність застосування розмірів ставок (платежів); - перевіряється повнота та своєчасність сплати податків. 47. Аудит обліку готової продукції та її реалізаціїМетодологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про готову продукцію визначаються П(С)БО 9 "Запаси" та П(С)БО 16 "Витрати". Основними завданнями аудиту є встановлення правильності і достовірності відображення у звітності фактичної виручки від реалізації робіт (послуг) та фактичних витрат на виробництво і реалізацію продукції, формування фінансових результатів, з'ясування правильності визначення виробничої собівартості готової продукції, до якої входять: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; загально-виробничі витрати. Прямі матеріальні витрати включають вартість сировини й основних матеріалів, купованих напівфабрикатів, комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів. Джерелами інформації є: баланс підприємства, звіт про фінансові результати та їх використання, ервинні документи з відпуску готової продукції зі складу, касові звіти. Аудитор повинен перевірити, а за необхідності і самостійно здійснити розрахунок фактичної собівартості продукції та реалізованої продукції. Особлива увага приділяється перевірці правильності відображення у відомості № 31 даних первинних документів з відвантаження готової продукції. Під час перевірки рахунків з'ясовується, чи має місце завищення або заниження цін або сум торговельних націнок на продукцію. Перевіряючи розрахунки за готову продукцію за бартерними операціями, аудитор виявляє, чи вся сума включена в обсяг реалізації, чи правильно нараховано ПДВ, а також в яких цінах здійснено бартерний обмін. Після цього аудитор аналізує правильність визначення оподатковуваного обороту для оподатковування ПДВ. Аудитор аналізує суми безоплатно отриманих товарів. При цьому необхідно враховувати, яка їх сума включається до об'єкта оподаткування на прибуток. На підприємствах, які використовують векселі під час оформлення розрахунків за відвантажену продукцію, важливо встановити порядок проведення операцій за рахунками бухгалтерського обліку. Ретельного аналізу потребує операція зі списання готової продукції (товарів), перевіряється правомірність списання та відображення результатів на рахунках бухгалтерського обліку. Перевіряється правомірність списання нерозподілених постійних та наднормативних виробничих витрат на собівартість реалізованої готової продукції (виконаних робіт та послуг). Аналізується правильність визначення результатів від реалізації готової продукції (робіт та послуг) за кожним номенклатурним номером, а також правильність відображення їх у реєстрах бухгалтерського обліку та у звітних даних форм № 1 та № 2 річної та квартальної звітності. На початку аудиту слід організувати і забезпечити в присутності аудитора повну інвентаризацію всіх основних засобів. Для цього за наказом керівника підприємства комісія, яка перевіряє основні засоби і відображає їх в інвентаризаційних описах у вартісному виразі, вказує повну їх назву і призначення, інвентарні номери та інші технічні й експлуатаційні показники. Звертається увага на наявність недіючого, некомплектного та надлишкового обладнання, з'ясовуються причини такого становища і даються відповідні пропозиції щодо усунення недоліків. Інформацією, що характеризує використання основних засобів, є показники фондовіддачі та фондомісткості, які слід правильно визначити. Оцінка об'єктів, які не взяті на облік, визначається технічним станом з оформленням відомостей про оцінку та знос відповідними документами. Якщо основні засоби були поновлені, реконструйовані, розширені або переобладнані і від цього змінилося основне їх призначення, то вони заносяться в опис під назвою, яка відповідає новому призначенню. Коли буде встановлено, що виконані роботи капітального характеру (добудова поверхів, прибудова нових приміщень або часткова ліквідація будинків і споруд) не відображені в обліку, комісія повинна визначити суму підвищення або зниження первинної їх вартості. Основні засоби, які непридатні для експлуатації і не підлягають відновленню, а також ті, які ремонтуються, включаються в окремий інвентаризаційний опис. Основними завданнями і метою аудиту є перевірка: - збереження основних засобів; дотримання правил оформлення операцій із надходженням, переміщенням, вибуттям та ліквідацією основних засобів; - правильність нарахування і використання амортизаційних відрахувань; - законність витрат на поточний та капітальний ремонти; - використання завдань чи плану з капітальних вкладень та ведення обліку основних засобів. Усі об'єкти основних засобів мають бути закріплені за матеріально-відповідальними особами. З цією метою вартість закріплених за матеріально-відповідальними особами основних засобів за даними інвентарних списків порівнюється з залишком рахунку їх на початок аудиту. Важливим моментом для аудиту є встановлення, у який спосіб зараховуються основні засоби на баланс за справедливою вартістю сторін. Під аудиторською перевіркою нематеріальних активів розуміють дослідження прав підприємства на користування природними надрами, майном, землею, авторське право у сфері науки, літератури, мистецтва, об'єктами промислової власності тощо. Мета аудиту нематеріальних активів - установлення дотримання підприємством методики обліку вимогам Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи". Досліджуються питання документального оформлення наявності об'єктів нематеріальних активів, правильності відображення їх початкової балансової вартості, організації, аналітичного і синтетичного обліку нематеріальних активів нарахування їх зносу, а для цього слід використати рахунок 12 "Нематеріальні активи", який призначений для обліку та узагальнення інформації про наявність та рух їх. Належна увага приділяється і правильності списання об'єктів нематеріальних активів з балансу, відповідності показників синтетичного й аналітичного видів обліку та їх зносу залишкам, записаним у Головній книзі і балансі. З початку аудиту необхідно перевірити факт наявності нематеріальних активів за документами, де описано сам об'єкт, або документи, в котрих підтверджується створення об'єкта. Правильність визначення вартісної інтелектуальної власності має велике значення для аудитора. 48. Аудит установчих документів полягає в ретельній перевірці дотримання юридичних норм під час заснування товариства, тобто відповідність його чинному законодавству. Для цієї перевірки використовуються такі основні документи: статут економічного суб'єкта; установчий договір; патент для суб'єктів малого підприємництва; протоколи зборів засновників; свідоцтво про державну реєстрацію; документи, пов'язані з приватизацією й акціонуванням підприємств, що перебували у власності держави; внутрішні положення і т.д. В процесі експертизи аудитору вдається встановити юридичний статус клієнта та його право функціонування у відповідності до чинного законодавства. Аудитор одержує також уявлення про організаційну структуру підприємства та бухгалтерії зокрема; наявності філій та представництв, про повноваження керівників всіх рівнів при прийнятті управлінських рішень тощо. Власний капітал суб'єкта господарювання визначається вартістю його майна, тобто чистими активами. Власний капітал складається зі статутного, додаткового і резервного капіталу, нерозподіленого прибутку та цільових (спеціальних) фондів. Здійснюючи аудит статутного капіталу, виходять із того, що він формується на основі внесків власників підприємства у вигляді грошових коштів, майна, нематеріальних активів у розмірах, визначених установчими документами. Одним із важливих завдань аудиту є перевірка дотримання принципу стабільності величини статутного капіталу, її відповідності розміру, визначеному засновницькими документами. Власний капітал зменшується внаслідок виходу учасника, випуску чи анулювання викуплених акцій акціонерним товариством, зменшення номінальної вартості акцій або з інших причин. Тому здійснюючи аудит статутного капіталу, слід перевірити наявність і обґрунтованість змін у статутному капіталі й установчих документах підприємства. Завершальним етапом аудиту є узагальнення виявлених відхилень в обліку статутного капіталу порівняно з чинними нормативними положеннями і обґрунтування пропозицій щодо їх усунення. 49. Аудит кредитних операційМета аудиту кредитних операцій — встановити дотримання законодавства щодо використання та погашення кредиту банку, правильність відображення кредитних операцій у бухгалтерському обліку. Завдання аудиту — встановити: наявність усіх документів щодо оформлення кредитів; щомісячне нарахування відсотків та правильність їх відображення за джерелами покриття; дотримання встановлених правил з оцінювання та оформлення застави при отриманні кредиту; цільове використання одержаних підприємством кредитів; своєчасність погашення основного боргу та нарахованих відсотків; правильність віднесення на рахунки бухгалтерського обліку сплачених відсотків за користування кредитом (у тому числі за простроченими кредитами). Перевірка кредитних операцій розпочинається із з’ясування аудитором умов надання кредитів та їх видів. Аудитор має врахувати типові порушення, що допускаються підприємствами при розрахунках з банком за кредитами. Для перевірки кредитних операцій аудитору потрібно запитати підтвердження банків за всіма рахунками, кредитні договори та додатки до них. За кредитним договором аудитор з’ясовує, які об’єкти прокредитовані, умови отримання і погашення кредиту, ставки відсотків за кредит, їх підвищення та зниження, розмір власних оборотних коштів, спрямованих підприємством на формування матеріальних запасів і виробничих витрат, зобов’язання щодо застави, джерела погашення кредиту, строки, на які надається кредит, інші умови кредитування та взаємовідносин підприємства з банком. При перевірці кредитних операцій аудитор повинен здійснити аналіз обліку розрахунків у національній та іноземній валютах за кредитами банків, строк повернення яких не перевищує дванадцяти місяців з дати балансу, а також за позиками, строк погашення яких закінчився. При перевірці обліку кредитів банку аналізують умови надання кредитів, джерела їх покриття, а також правомірність здійснення господарських операцій, проведених за рахунок кредитів банку. При перевірці відповідності відображення в обліку кредитів банку чинному законодавству визначають правильність кореспонденції рахунків при зарахуванні коштів на поточний рахунок, використанні кредиту на оплату рахунків постачальників без зарахування на поточний рахунок в банку, оплату робіт підрядників, погашенні коротко- та довгострокових позик. Перевірку своєчасності погашення заборгованості банку за отриманими кредитами здійснюють зіставленням дати погашення кредитів на основі виписок банку зі строками їх погашення, зазначеними у зобов’язаннях. 51. Аудит обліку кредитів і позикКредитні взаємовідносини регламентуються на підставі кредитних договорів. У кредитному договорі банк бере на себе зобов'язання надати кредит, а позичальник — використати, сплатити борг і повернути його. Під час аудиту довгострокових позик і векселів аудитор керується П(С)БО 11 "Зобов'язання". Аудитору слід врахувати, що до довгострокових зобов'язань належать: довгострокові кредити банків; інші довгострокові фінансові зобов'язання; відстрочені податкові зобов'язання; інші довгострокові зобов'язання. Під час перевірки зобов'язань за векселями слід встановити, чи дотримано чітко встановленої форми векселя, оскільки інакше останній втрачає вексельну силу. Перевіркою дотримання встановленого порядку ведення обліку і використання одержаних векселів слід з'ясувати своєчасність розрахунків за відвантажені товари чи надані послуги і правильність кореспонденції рахунків при цьому. Аудитору слід також врахувати, що погашення заборгованості, забезпеченої виданими векселями, відображається на дебеті рахунка 51 "Довгострокові векселі видані" і кредиті рахунків 311 "Поточні рахунки в національній валюті", 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті". Аудитор здійснює аналіз фінансового стану підприємства, контролює дотримання строків платежів, своєчасність сплати комерційного кредиту. Комерційні кредити підприємство покриває за рахунок власних оборотних коштів, інших джерел, а також за рахунок банківського кредиту. Завдання аудитора — перевірити законність одержання і використання банківських кредитів за цільовим призначенням, своєчасність погашення їх. Перевіряючи записи у Головній книзі й балансі, аудитор з'ясовує, якими видами позик користувалось підприємство. Для перевірки дотримання порядку кредитування, оформлення позик та їх погашення аудитор керується Інструкцією № 3 про відкриття банками рахунків у національній і іноземній валюті, затвердженою Постановою Правління НБУ від 27. 05. 96 № 121. Аудит кредитних операцій доцільно проводити за видами позик (кредитів) — під товарооборот, товари сезонного нагромадження, на тимчасові потреби тощо. Основними причинами виникнення простроченої заборгованості є невиконання плану товарообороту, порушення позичальниками договірних зобов'язань, затоварювання тощо. Перевірку кредитних операцій здійснюють паралельно з аналізом виконання плану товарообороту і стану товарних запасів. |