ділове адміністрування. Контрольна робота з дисципліни Ділове адміністрування
 Скачать 71.94 Kb.
|
|
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДИЗАЙНУ Кафедра менеджменту КОНТРОЛЬНА РОБОТА з дисципліни «Ділове адміністрування» Студента ____ курсу, ____ групи, спеціальності (шифр, назва) спеціалізації (шифр, назва) Перевірила: к .е.н., доц. Бугас Н.В. КИЇВ КНУТД-2014 1 .6 Ризикозахищеність організаціїВарто звернути увагу, що проблема ризиків тісно переплітається з проблемою невизначеності (неточності, недостатності, неповноти, невірогідності, ненадійності) наших знань про умови і процеси, що протікають у об’єкті, якій нас цікавить та зовнішньому середовищі, з імовірнісним характером виникнення небажаних подій. Варто виділити декілька основних ознак для побудови класифікації ризиків: 1. За рівнем системи, що розглядається – глобальний і локальний ризик. 2. За тривалістю в часі – короткочасні і постійні ризики. 3. За ступенем правомірності – виправданий і невиправданий (обгрунтований або необгрунтований ризик). 4. За можливістю страхування – ризик, що страхується і ризик, що не страхується. 5. За можливістю управління (впливу) – систематичні (некеровані) та несистематичні (керовані) ризики. 6. За характером функціонуючих систем (процесів) – соціальний, економічний, технічний, політичний, медичний, екологічний, інформаційний, комбінований та інші. 7. За джерелами виникнення стосовно підприємства – зовнішні і внутрішні ризики. 8. За сферою походження – соціально-політичні, адміністративні, виробничі, комерційні, фінансові, природно-екологічні, демографічні, геополітичні. 9. Залежно від можливого результату (ризикової події) – чисті і спекулятивні. 10. Залежно віддій персоналу – критичні і некритичні. 11. Залежно від напрямів або видів діяльності підприємства – ризики маркетингової діяльності, ризики виробничої діяльності, ризики зовнішньоекономічної діяльності, ризики торгової діяльності, ризики комерційної діяльності, ризики фінансової діяльності і т. ін. 12. Залежно від виконуваних основних та специфічних функцій управління підприємством – виробничі та управлінські. Підприємницький ризик характеризується як небезпека потенційно можливої, ймовірної втрати ресурсів або недоодержання доходів у порівнянні з варіантом, розрахованим на раціональне використання ресурсів у даному виді підприємницької діяльності. Інвестиційні ризики містять у собі наступні підвиди ризиків: ризик втраченої вигоди, ризик зниження прибутковості, ризик прямих фінансових втрат. Методи кількісного аналізу ризиків: імовірнісно-статистичний, метод зон ризику, метод експертних оцінок, аналітичний метод. Необхідно зрозуміти, що методами управління ризиками є: 1. Уникнення ризику – означає просте ухилення від заходів, пов’язаних із виникненням ризику. 2. Утримання ризику – означає, що ризик залишається за суб’єктом ризику. 3. Передача ризику – означає, що суб’єкт ризику (наприклад, інвестор) передає відповідальність за ризик кому-небудь іншому (наприклад, страховій компанії). 4. Зниження ризику – це зниження ступеню ризику, тобто зменшення ймовірності ризику і об’єкту втрат. Управління ризиками в організації може здійснюватися з різних позицій: пряме директивне управління ризиками; обмеження ризиків за рахунок лімітування операцій; обмеження ризиків за рахунок механізмів оцінки ефективності діяльності підрозділів організації або окремих виконавців з урахуванням ризику. Кінцева мета ризик-менеджменту полягає в одержанні найбільшого прибутку при оптимальному, прийнятному для підприємця співвідношенні прибутку та ризику. В основі організації ризик-менеджменту покладено процес управління ризиками, який включає в себе наступні основні етапи: визначення ризику; оцінка ризику; контроль ризику; фінансування ризику. Науковці виділяють основні правила ризик-менеджменту: 1. Неможна ризикувати більше, ніж це може дозволити власний капітал. 2. Слід думати про наслідки ризику. 3. Неможна ризикувати великим заради малого. 4. Позитивне рішення приймається лише при відсутності сумнівів. 5. При наявності сумнівів приймаються негативні рішення. 6. Неможна думати, що завжди існує тільки одне рішення. Можливо, існують інші. Можна відділити три стратегії підприємницької поведінки, з точки зору їх потенційної ризикованості: консервативна стратегія – передбачає збереження того, що вже створено, відмову від розширення бізнесу, якої б то не було експансії на ринку; помірно-агресивна стратегія – те або інше поєднання збереження з прагненням до захоплення часток ринку, збільшення прибутку і т. ін. При Цьому, використовуються законні способи боротьби з конкурентами; агресивна стратегія – концентрація на захопленні часток ринку, швидкому збільшенні розмірів активів і капіталу, в тому числі з використанням напівзаконних способів. Завершальним етапом ідентифікації ризиків є розробка їх класифікації Та віднесення до однієї з трьох основних категорій: ризики, які часто зустрічаються, або «відомі ризики»; ризики, які можна передбачити; ризики, які не можна передбачити. В абсолютному вираженні ризик може визначатися розміром можливих втрат у матеріально-речовому (фізичному) або вартісному (грошовому) вираженні, якщо тільки збиток піддається такому виміру. У відносному вираженні ризик визначається як розмір можливих втрат, віднесений до деякої бази, у вигляді якої найбільш зручно приймати або майновий стан підприємця, або загальні витрати ресурсів на даний вид підприємницької діяльності, або очікуваний доход (прибуток) від підприємництва. Необхідно знати, що до основних показників оцінки ризику відносяться: ступінь ризику, імовірність настання випадку втрат, розмір ризику (середнє очікуване значення за критеріями дисперсія, середнє квадратичне відхилення і коефіцієнт варіації, а також коливання (змінність) можливого результату), коефіцієнт ризику (ступінь ризику, що призводить до банкрутства), ступінь ризику при венчурному капіталовкладенні (капіталовіддача або швидкість обертання капіталу і рентабельність капіталу або норма прибутку на вкладений капітал), рентабельність виробленого та реалізованого товару. Кількісну оцінку ризику бажано проводити після того, як він ідентифікований і віднесений до однієї з трьох категорій (відомі ризики, передбачені і несподівані ризики). Вибір методу оцінювання залежить від категорії, до якої належать виявлені ризики. Існують різні методи кількісного оцінювання ризику: метод математичної статистики; метод дерева рішень (дерева цілей); метод аналізу чутливості; метод експертних оцінок; метод доцільності витрат; метод аналізу результатів діяльності. Метод аналізу ієрархій Т. Сататті – це різновид методу експертних оцінок, який є найбільш повною процедурою виявлення ризикозахищеності підприємства. Сутність методу аналізу ієрархій полягає в декомпозиції проблеми на більш прості складові частини і подальшій обробці послідовності міркувань керівників (метод менеджерів) за парними порівняннями.
Управління якістю проекту включає всі роботи, які належать до загальної функції управління, визначають політику у сфері забезпечення якості, завдання та відповідальність і реалізують їх такими засобами, як планування якості, контроль та вдосконалення в межах системи забезпечення якості. На рис. 9.1 подані основні складові управління якістю проекту.  Планування якості — це визначення того, які стандарти якості потрібно застосувати до даного проекту і як домогтися відповідності їм. Забезпечення якості — це оцінка загального виконання проекту на регулярній основі для підтвердження того, що проект задовольняє стандарти якості. Контроль якості — це відслідковування певних результатів по проекту для встановлення того, чи відповідають вони стандартам якості, і для визначення шляхів усунення причин незадовільного виконання. Планування якості проекту Планування якості включає визначення того, які стандарти якості потрібно застосовувати до даного проекту і як забезпечити дотримання цих стандартів. Команда проекту повинна чітко усвідомлювати один із фундаментальних принципів сучасного управління якістю — якість планується, а не перевіряється. Тому планування якості передбачає формування вимог до якості проекту і його продукту та визначення шляхів їх забезпечення. Для планування якості проекту потрібно мати: політику у сфері якості; описання змісту проекту; описання продукту у вигляді конкретних специфікацій, отриманих від споживачів; стандарти, норми і вимоги до якості; результати інших процесів планування. Політика у сфері якості — це загальні цілі й напрями діяльності організації з наголосом на якість, формально виражені менеджментом вищого рівня. Політика у сфері якості повинна відбивати рівень якості, який має бути досягнутий у здійсненні проекту, та шляхи його досягнення. Вона має розкривати такі основні питання: рівень якості продукту/послуг проекту; відповідальність за продукт; відносини з клієнтами/споживачами; відносини з постачальниками; відносини з персоналом (командою проекту). Політику якості треба сформулювати стисло і чітко, вона має бути зрозумілою кожному і доведеною до відома всіх учасників проекту. Команда менеджерів проекту відповідає за те, щоб усі учасники і зацікавлені сторони були ознайомлені з нею. Політика у сфері якості виконавчої організації часто може пристосовуватися для використання у проекті. Але якщо в організації, яка виконує проект, відсутня офіційна політика у сфері якості або до проекту залучено багато виконавчих організацій, то команді управління проектом потрібно розробити політику у сфері якості для даного проекту. Описання змісту проекту — один із основних документів при плануванні якості, оскільки в ньому фіксуються головні цілі учасників проекту, зацікавлених сторін і споживачів та результати проекту для них. Описання продукту — це задокументовані характеристики продукту (послуги) у вигляді специфікацій, технічних завдань, які має забезпечити проект, аби вважатися виконаним. Описання продукту є менш детальним на ранніх фазах і більш детальним — на пізніх у міру поступового уточнення характеристик продукту. Відповідно до визначення ISO 9000: стандарт — це «документ загального та багаторазового використання, затверджений відповідною організацією, в якому зведені правила, керівництва та характеристики для продуктів, процесів або послуг і який не є обов’язковим для дотримання»; норма — «документ, який лежить в основі необхідних властивостей продукту, процесу чи послуги, включаючи застосовувані адміністративні процедури, причому цей документ є обов’язковим для дотримання». Команда управління проектом повинна визначити, які стандарти й норми стосуються даного проекту і можуть впливати на його виконання, а також розробити необхідні заходи для того, щоб забезпечити відповідність цим нормативним документам. На планування якості можуть впливати і результати інших процесів планування за проектом. Зокрема, під час планування ресурсів, що залучаються до здійснення проекту, та закупівель їх визначаються вимоги до підрядчика, які мають бути відображені в загальному плані управління якістю. Для планування якості використовують такі методи та засоби: - аналіз прибутків і витрат; - порівняння із зразком; - графіки потоків; - експерименти. Процес планування якості передбачає розгляд співвідношення прибутків і витрат. Прибуток від дотримання вимог якості полягає у тому, що в майбутньому знадобиться менше переробок, а це означає більш високу продуктивність, менші витрати, більш повне задоволення вимог споживачів і всіх зацікавлених сторін. В основному витрати, або вартість дотримання вимог якості, — це витрати на роботи з управління якістю при виконанні проекту. Аксіомою для менеджера проекту має бути те, що завдяки правильному управлінню якістю прибутки перевищать витрати. Порівняння із зразком — це встановлення бажаного рівня показників якості продукту проекту, виходячи із порівняння з відповідними параметрами аналогічних проектів. Порівняння може бути з проектами, які належать або тій самій виконавчій організації, або іншій. Графік потоків — це будь-яка діаграма, що відображає зв’язок між різними елементами системи. В управлінні якістю найчастіше використовують такі графіки: причинно-наслідкові діаграми, або діаграми Ісікави, які показують, як різні причини та субпричини пов’язані з виникненням реальних і потенційних проблем або наслідків (рис. 9.2); графіки потоків у вигляді блок-схем, які відображають взаємодії між різними елементами систем і процесів (рис. 9.3).  Постановка експериментів — аналітичний метод, який допомагає визначити, які чинники найбільшою мірою впливають на загальний результат проекту. Цей метод найчастіше використовують для планування якості продукту проекту. Результатом планування якості проекту є план управління якістю, операційні визначення, контрольні переліки. План якості проекту, або програма забезпечення якості проекту, включають заходи щодо реалізації політики у сфері якості із зазначенням термінів виконання, відповідальних за виконання, критеріїв оцінки та бюджету. В цьому плані чи програмі відображається стратегія забезпечення якості здійснення проекту, яка визначається на початковій стадії його виконання. Програма має передбачати організаційну структуру, в межах якої вона реалізовуватиметься, а також чіткий розподіл відповідальності й рівень повноважень окремих осіб, груп і організацій, які беруть участь у реалізації проекту, щодо вирішення проблеми якості. План якості може також включати технологічні карти окремих складних процесів та листки перевірки виконання конкретних процедур чи процесів. За термінологією ISO 9000, у плані має бути описана система якості проекту, тобто «організаційна структура, відповідальні, процедури, процеси та ресурси, необхідні для здійснення управління якістю». У межах управління окремо взятого проекту, як правило, спеціальної системи управління якістю не створюється, але при цьому основні організації-учасники повинні мати системи управління якістю і задокументовану угоду, де визначається, як взаємодіятимуть їхні системи управління якістю між собою. Система управління якістю базується на політиці в галузі якості. Система управління якістю повинна включати перелік керівних документів, заходів і визначення порядку їх здійснення, які зводяться до такого: керівництво з якості, де описується система якості в цілому; методичні інструкції по елементах системи якості; робочі інструкції, які описують окремі комплексні технологічні процеси (технологічні карти); контрольні інструкції, які описують окремі процедури проведення контрольних і випробувальних заходів (вхідний контроль проектної документації, матеріалів, деталей, обладнання, контроль якості виробничих процесів тощо); нормативну документацію. Операційні визначення описують у специфічних термінах «що є що», а також спосіб вимірювання якості в процесі контролю. Наприклад, недостатньо стверджувати, що дотримання запланованих термінів виконання робіт є показником якості виконання проекту. Потрібно вказати, чи контролюватимуться дати початку і закінчення, а чи тільки дати закінчення кожної роботи, чи будуть контролюватися індивідуальні роботи, чи ж тільки певні результати, і якщо так — то які, тощо. Контрольний перелік — це структурований перелік питань, зазвичай специфічний для певної роботи і певних проектів, який використовується для перевірки виконання необхідних дій, кроків. Вони здебільшого виражаються наказовим способом («Зробіть це!») або питальними реченнями («Ви зробили це?»). Багато організацій мають стандартні контрольні переліки для забезпечення якості виконання повторюваних робіт. Забезпечення якості проекту Забезпечення якості — це система послідовних запланованих і реалізованих робіт для підтвердження того, що проект задовольняє відповідні стандарти. Цей процес триває упродовж усього часу здійснення проектних робіт. Роботи із забезпечення якості зазвичай виконуються службою якості або організаційною одиницею з подібною назвою. Для забезпечення якості проекту потрібно мати: - план управління якістю; - результати контролю показників якості; - операційні визначення. Результати контролю показників якості подаються у вигляді записів з тестування та перевірки показників у форматі, прийнятному для порівняння й аналізу даного проекту. Щоб забезпечити якість, використовують такі методи: методи та засоби планування якості (див. вище), які можуть також використовуватися і для забезпечення якості; аудит якості. Відповідно до стандарту ISO 8402 аудит якості — це систематичне і незалежне дослідження, яке проводиться для того, щоб встановити, чи відповідає діяльність щодо якості запланованим вимогам, наскільки ефективно ці вимоги реалізуються і чи будуть досягнуті поставлені цілі. Завданням аудиту якості є виявлення і усунення недоліків, які виникли під час виконання проекту, з метою поліпшення його показників. Розрізняють аудит системи управління якістю, аудит процесів і аудит продукту. Аудиторські перевірки можуть проводитися спеціально підготовленими внутрішніми аудиторами або зовнішніми аудиторами: другою стороною, тобто перевірки, які проводяться замовниками у постачальників чи підрядчиків, або незалежною третьою стороною (наприклад, організаціями з сертифікації систем якості). Результатом процесу забезпечення якості проекту є визначення заходів для поліпшення якості. Заходи для поліпшення якості передбачають дії з підвищення ефективності виконання проекту для надання додаткових переваг зацікавленим сторонам проекту (замовникам, підрядчикам, споживачам і т. ін.). Здебільшого реалізація заходів для поліпшення якості вимагає підготовки запитів на дозвіл проведення змін у проекті й різних коригуючих дій, що вимагатиме від команди проекту управління цими змінами і їх контролю. Контроль якості проекту Контроль якості включає відслідковування конкретних результатів за проектом для встановлення того, чи відповідають вони стандартам і вимогам щодо якості, а також для визначення шляхів усунення причин незадовільного виконання робіт. Контроль повинен здійснюватися упродовж усього часу виконання проекту. Результати виконання проекту включають результати як за продуктом проекту, так і за менеджментом проекту (такі показники, як виконання проекту за календарним планом і за бюджетом). Контроль якості виконується службою якості (відділом якості, відділом контролю якості, відділом технічного контролю). Команда управління проекту повинна сьогодні мати практичні знання в галузі статистичного контролю якості для полегшення оцінки результатів контролю якості. Для контролю якості проекту потрібно мати: план управління якістю; операційні визначення; контрольні переліки; результати реалізації проекту, що включають як результати виконання процесів за проектом, так і результати за продуктом. Для контролю якості проекту використовують такі методи та засоби: інспекція (перевірка); графіки контролю (контрольні карти); діаграми Парето; статистичні методи; графіки потоків; аналіз тенденцій. Інспекція включає такі дії, як вимірювання, перевірка, тестування, що виконуються для визначення того, чи відповідають отримані результати встановленим вимогам. Інспекція може здійснюватися на будь-якому рівні: на рівні окремих робіт, комплексу робіт чи проекту загалом; інспекції може піддаватися кінцевий і проміжний продукт проекту. Графіки контролю, або контрольні карти — це графічне зображення результатів процесу у часі (рис. 9.4). Їх використовують для визначення того, чи перебуває процес «під контролем», тобто чи відмінності у результатах спричинені випадковими відхиленнями, а чи виникли непередбачені події, які мають бути ідентифіковані та скориговані. Якщо процес контролюється, він не повинен змінюватися.  Графіки контролю можуть використовуватися для відстежування вихідних змінних будь-якого типу. Їх можна використовувати для моніторингу вартісних і планових відхилень, змін обсягу і частоти змін змісту проекту, похибок у проектній документації або в інших процесах проекту, аби визначити, чи перебуває під контролем управління проектом. Діаграма Парето — це діаграма, яка ілюструє появу різних причин невідповідності, впорядкованих за частотою (рангом) виникнення певної причини (рис. 9.5). Упорядкування за рангом використовують для здійснення коригуючих дій: команда проекту повинна на основі відомого правила 80 : 20 вживати заходи, спрямовані насамперед на усунення проблем, які спричиняють найбільшу кількість дефектів.  Статистичні методи (статистичні вибірки, аналіз динамічних рядів, кореляційно-регресійний аналіз тощо) передбачають створення статистичних вибірок і моделей для проведення перевірки, щоб значно скоротити витрати і час на контроль якості. Тому потрібно, щоб команда управління проекту була обізнана з різними технологіями статистичного моделювання. Графіки потоків (див. вище) використовують під час контролювання якості як допоміжний засіб в аналізі проблем, що виникають. Аналіз тенденцій передбачає використання математичних методів для прогнозування майбутніх результатів. Аналіз тенденцій часто використовують для відстежування: технічних показників виконання (скільки похибок або дефектів було визначено і скільки з них залишилося невиправленими); вартісних і планових показників виконання (скільки робіт за період було завершено зі значними відхиленнями). Результатом контролю якості мають бути рішення щодо: прийняття робіт, продукції; ідентифікації браку і розробки та реалізації заходів для управління продукцією, яка не відповідає встановленим вимогам, нормам і стандартам; переробки продукції; введення змін у процеси; заходів для поліпшення якості. Переробка — це дії, які застосовують для приведення дефектного або такого, що не відповідає стандартам, елементу у відповідність із встановленими вимогами чи специфікаціями. Переробки, особливо непередбачені, часто спричиняють перевитрати, тому команда проекту має докласти всіляких зусиль, аби мінімізувати процеси переробки. Зміни процесу включають негайні коригуючі або запобіжні дії як результат контролю якості. У деяких випадках потрібно, щоб процес змін здійснювався відповідно до процедур загального контролю за змінами по проекту. Організаційне забезпечення управління якістю проекту Для ефективного управління якістю проекту треба мати відповідне організаційне забезпечення, тобто певні організаційні ресурси: необхідної кваліфікації працівників, які є відповідальними і мають обов’язки; систему взаємодії працівників; матеріально-технічні й фінансові ресурси. Для цього потрібно, щоб організаційна структура проекту і виконавчої організації відповідала таким вимогам: наявність серед вищого керівництва особи, відповідальної за систему якості (директора з якості); наявність постійного структурного підрозділу, відповідального за виконання функцій з управління якістю і вдосконалення системи управління якістю; наявність працівників, відповідальних за якість окремого проекту. Директор з якості має виконувати такі функції: організація роботи системи управління якістю проекту; розподіл обов’язків і повноважень у межах системи управління якістю; розробка програми якості проекту; розробка політики щодо якості проекту; проведення аудиту системи управління якістю. Постійний структурний підрозділ (відділ) з управління якістю може складатися з кількох чоловік чи окремого працівника і підпорядковуватися директору з якості. Представники відділу якості виконують всю щоденну роботу з планування, забезпечення і контролю якості проекту, тобто входять до складу проектної команди. Відповідальна за якість окремого проекту особа, яка входить до складу проектної команди на основі матричної структури, організовує виконання всіх функцій з управління якістю в межах свого проекту. Вона зобов’язана організувати виконання, зокрема, таких робіт: розробка програми якості проекту; коригування документації за системою якості для потреб проекту; організація виконання контрольних заходів у межах проекту та ін. |