- МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ до теми:"Електронні медичні картки та електронні медичні паспорти. Структуризація змісту електронних медичних карток
- Захист медичної інформації" із медичної інформатикидля студентів ІІ-го курсуЛьвів – 2012Мета заняття
- Електронна медична картка (ЕМК)
- Електронний медичний паспорт .
- Процеси обробки медичних даних
- Стандарти в охороні здоров’я
- Стандарт openEHR – Відкрита електронна медична картка
- Структура електронної медичної картки
Методичні вказівки до теми Електронні медичні картки та електронні медичні паспорти
 Скачать 458.5 Kb.
|
|
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГОкафедра медичної інформатикиМЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ до теми: "Електронні медичні картки та електронні медичні паспорти. Структуризація змісту електронних медичних карток Захист медичної інформації" із медичної інформатики для студентів ІІ-го курсу Львів – 2012 Мета заняття: ознайомити студентів з основними підходами щодо ведення електронної документації, зокрема з перспективними технологіями обліку даних пацієнтів на електронних медичних картках, основними принципами стандартизації медичних записів та існуючими медичними стандартами, методами захисту медичної інформації а також проблемами і перспективами запровадження електронних медичних карток та електронних медичних паспортів в Україні. Зміст заняття:
6. Методи захисту медичної інформації Електронна медична картка (ЕМК) Електронні історії хвороб (Electronic patient records — EPR) — це революція у системі охорони здоров'я. У минулому людина нерідко губила свою медичну картку кілька разів протягом життя. Звичайні події, на зразок переїзду з одного міста до іншого або до іншої країни, часто означали, що людина залишає клініку, у якій зберігається історія її хвороби. Копії було складно отримати і з ними було незручно працювати. З електронними історіями хвороб вибір одного медика для контролю та ведення історії хвороби більше не становить проблеми. Така картка доступна для будь-якого користувача. В ній зберігаються всі необхідні дані, що раніше записувались в паперовому аналогу. При цьому інформація систематизована, що є зручним для перегляду та пошуку необхідних даних. В приведеному варіанті картка має кольоровий екран, малу кількість елементів керування, що забезпечує простоту освоєння. Інформація з картки також доступна через вебсайт в Інтернеті, а також за телефоном, що вказаний на самій картці.  Рис. 1 Електронна медична картка. Це дає змогу отримати дані в будь-який необхідний момент, навіть, якщо сама картка розряджена, та немає змоги її зарядити. Ще одним важливим питанням є зміна ролі пацієнтів: саме пацієнт стає повним власником своїх медичних записів, що дозволяє йому вибирати якнайкраще обслуговування. Доступ до записів та спектр послуг має бути гнучким і повинен відповідати всім можливим ситуаціям у людському житті. Основним призначенням ЕМК є забезпечення документованого обліку медичного лікування, який підтримує поточне і майбутнє лікування, що здійснюється одним і тим же або іншими лікарями. Дана інформація забезпечує можливість спілкування між лікарями, залученими до лікування пацієнта. Основними суб'єктами, що отримують користь від такого обліку, є пацієнт (споживач) і лікар. Будь-яке інше призначення, для якого використовується ЕМК, вважається вторинним, як і будь-яка інша особа, що отримує з цього користь. Велика частина вмісту ЕМК, в даний час, визначена його вторинними призначеннями, оскільки інформація, зібрана для основного призначення, була недостатньою для багатьох вторинних призначень, наприклад для виписки рахунків, визначення політики і планування, статистичного аналізу, акредитації і так далі. Вторинними використаннями ЕМК є: • судова медицина – підтвердження проведеного лікування, ознаки відповідності законодавству, віддзеркалення компетентності лікарів; • управління якістю – вивчення безперервного підвищення якості, огляд використання, моніторинг виконання (експертна оцінка, клінічний аудит, аналіз результатів), проведення кількісних випробувань, акредитація; • освіта – навчання студентів медичних спеціальностей, пацієнтів/споживачів і лікарів; • дослідження – розробка і оцінка нових діагностичних методів, заходів і засобів запобігання захворюванням, епідеміологічні дослідження, аналіз здоров'я населення; • здоров'я суспільства і населення; • створення політики – аналіз статистики здоров'я, тенденцій, клінічних випадків; • управління службою охорони здоров'я – розподіл і управління ресурсами, управління витратами, управління ризиками, звіти і публікації, маркетингові стратегії; • платежі, фінанси, компенсації – споживачами ЕМК є страхові компанії, урядові агентства. Електронна медична картка може мати вигляд звичайної флеш–картки. Таку «флешку» можна буде під’єднати до будь–якого комп’ютера, проте далеко не кожна машина зможе «прочитати» з неї дані. В електронних картках працюватиме спеціальна система криптографії (шифрування), яка перетворюватиме зрозумілі для кожного букви на спеціальні символи. Для розшифрування інформації на комп’ютері має бути спеціальне програмне забезпечення, яке встановлюватимуть лише у медичних закладах. Таким чином винахідники медичних карток хочуть захистити «флешки» від пошкодження та втрати даних. Електронні дані обов'язково мають зберігатися протягом багатьох десятиліть, що пов'язано з серйозними технічними проблемами. Багато людей не можуть відкрити документи десятирічної давнини, оскільки програми, в яких вони були створені, давно не використовуються, а нові програми не відкривають файли старих форматів. ЕМК повинні відповідати відкритим стандартам. Це стосується не лише зберігання медичних даних в універсальному форматі, яке стає особливо важливим, коли йдеться про передавання медичних даних на різні рівні медичного обслуговування (у клініку або кабінет лікаря), а й передачі даних. Персональну електронну «картку» теж можна загубити. У такому випадку пацієнт зможе отримати нову. Щоправда, це коштуватиме певних грошей — неуважному пацієнтові доведеться заплатити за втрачену «флешку». Відновлення інформації на електронному носії стане можливим через її дублювання у своєрідній базі даних: кожне обстеження фіксуватимуть і в паспорті, і в спеціальній електронній мережі. Електронна медична картка може виступати засобом захисту лікарів від некоректних пацієнтів. Записи з такої «флешки» не можна буде стерти, тож медики у разі чого зможуть із легкістю довести свою правоту. Медичний паспорт також допоможе боротися з неграмотними лікарями. Дані з медичної картки зможе читати лікар будь-якої напрямку, але лише з письмового дозволу пацієнта. Зараз головний лікар може погортати історію хвороби будь–якого пацієнта, при цьому порушуючи усі біоетичні закони, а після введення електронних документів лікар певного спрямування зможе читати лише ту інформацію, яка стосується його спеціалізації, а до інших даних він не матиме доступу». Інформацію в ЕМК буде продубльовано трьома мовами: українською, англійською та російською. Таким чином, пацієнт, який вирішить лікуватися за кордоном, не матиме проблем із тлумаченням історії хвороби тамтешніми лікарями. Якісна медична картка це база даних, що складається з всієї важливої інформації стосовно конкретного пацієнта: демографічна інформація, поточний стан здоров’я, медична історія, можливі захворювання, минуле та поточне лікування. Ця інформація записується та зберігається таким чином, щоб сприяти плануванню, проведенню та оцінюванню лікування пацієнта протягом всього його/її життя. Пацієнт повинен обізнаний із сутністю та масштабами лікування, а також тим, яка інформація збирається для підтримки цієї діяльності. Створення та використання якісної медичної картки враховує такі факти: • запис будь-якої інформації стосовно здоров’я пацієнта базується на конфіденційній взаємодії між особою та медичним працівником; • запис та зберігання такої інформації виконується медичними працівниками таким чином, що моніторинг здоров’я пацієнта, прогресу лікування та прийнятих рішень є всеохоплюючим та відповідає стану здоров’я пацієнта та/або наявним захворюванням; • інформація з медичної картки використовується тільки для таких цілей, для яких її було зібрано, а пацієнт має право обмежити використання цієї інформації; • пацієнт повинен мати право переглядати свою власну медичну інформацію та вимагати внесення в ній виправлень; • для використання медичної інформації потрібен дозвіл пацієнта; • запис, використання, передавання та архівування такої медичної інформації регулюється законами та постановами, а також урядовими та місцевими інструкціями; Проект “Медичний електронний паспорт громадянина України” заснований на підставі таких нормативно-правових актів: ЗУ “Про Національну програму інформатизації” ; ЗУ “Про інформацію";ЗУ “Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах" Укази Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України” “Про заходи щодо вдосконалення державної інформаційної політики та забезпечення інформаційної безпеки України”; “Про заходи з розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпеченню широкого доступу до цієї мережі в Україні”;“Про Положення про технічний захист інформації в Україні”; “Про заходи щодо захисту інформаційних ресурсів держави” ; Постанови Верховної Ради України “Про затвердження завдань Національної програми інформатизації на 2000 – 2002 роки” ; “Про утворення Комісії з питань координації роботи з впровадження автоматизованих систем з ідентифікаційними картками” ; Наказ МОЗ України “Про створення Єдиного інформаційного поля системи охорони здоров’я України;Наказ ДСТСЗІ СБУ НД ТЗІ 3.7-003-05 “Порядок проведення робіт зі створення комплексної системи захисту інформації в інформаційно-телекомунікаційній системі” та інш. • релевантна та вичерпна інформація медичної картки також забезпечує юридичний захист медичних працівників; Для забезпечення якості послуг та лікування, а також для планування тестів та процедур необхідно, щоб інформація про попереднє лікування та тести була наявна у оригінальному та найновішому вигляді у новому місці отримання лікування. Документація та записана інформація повинні підтримувати планування, проведення та оцінку лікування навіть в таких випадках, коли допомога надається різними медичними закладами. З електронною медичною карткою (ЕМК), найновіша інформація про пацієнта може використовуватися одночасно багатьма медичними організаціями, до того ж читабельність електронної версії краща за паперову. Наразі, в світі існує велика кількість ЕМК систем. Однак, вони багато в чому відрізняються одна від одної у питаннях охоплення, а також зберігання та презентації інформації. Можуть навіть бути значні розбіжності між різними версіями однієї і тої самої ЕМК системи, оскільки прикладні програми еволюціонують з часом. Це негативно впливає на зручність використання та функціональну сумісність таких систем. Більш того, більшість ЕМК на сьогодні базується на парадигмі простого переходу від паперових форматів до електронного, тобто до форм на екрані. Окрім небагатьох цифрових результатів тестів, більшість медичних карток все ще оповідальні, у вигляді неструктурованого та неорганізованого потоку тексту. В результаті ці системи надають мало, якщо взагалі надають, переваг відносно старих паперових варіантів, окрім, хіба що, кращої читабельності та легкості доступу. Втім, лікарям потрібна структурованість інформації в ЕМК, причому така, яка б допомагала у процесі прийняття рішення відносно лікування пацієнта. Також важливо, щоб класифікації, словники та номенклатура, що використовується у ЕМК були уніфіковані та широко прийняті серед різних постачальників медичної допомоги. Однією з найважливіших переваг, що надається ЕМК для медичних працівників є повторне використання інформації: інформація, введена тільки один раз може використовуватися у багатьох різних контекстах та переглядатись велику кількість разів. Також, буде покращено пошук інформації у великому обсязі медичних даних. Якщо ЕМК структурована, це збільшить швидкість та якість лікування пацієнта. Більш того, зберігання медичної інформації в електронному форматі покращує захист даних пацієнта через більш безпечне зберігання, посилений контроль доступу та можливості перевірки. Також можливість перегляду пацієнтом власної медичної інформації збільшить довіру до надаваної медичної допомоги. Існування уніфікованих та структурованих даних надає можливість програмного доступу та використання такої інформації різними медичним прикладними програмами та різними користувацькими інтерфейсами. Коли дані записані у структурований спосіб, можливе їхнє використання для створення різноманітних узагальнень, витягів даних, а також організаційних, регіональних або національних звітів. Конкретним прикладом використання структурованих даних ЕМК на сьогодні є автоматичне копіювання відповідної інформації до багатьох інших документів, таких як електронний рецепт, направлення, епікриз або статистичні звіти. Не менш важливим є щоб інформація з направлення автоматично переходила до відповідної ЕМК. Структуровані медичні дані також корисні для клінічних досліджень, прийняття рішень, забезпечення якості та підрахунку витрат. Зручність у використанні ЕМК буде значно вдосконалена через стягнення основних клінічних даних, таких як діагнози, ліки, фактори ризику та результати тестів у окремі документи. Таким чином організації могли б використовувати цю інформацію, в залежності, звичайно, від дозволу пацієнта. Вони також могли б використовувати цю основну інформацію як базис для їхньої власної документації. Оригінальна основна інформація буде оновлюватися протягом лікування, якщо необхідно, та буде централізовано архівуватися після його закінчення. Такий підхід призведе до пацієнт-центричного зберігання основної інформації ЕМК, на відміну від організаційно-центричного зберігання, яке здебільшого використовується зараз. Основними характеристиками системи ЕМК є: • неперервність • структурованість • цілісність Електронний медичний паспорт . Електронний медичний паспорт (Рис. 2.) - це чіп або диск з інформацією про стан здоров’я людини, починаючи від народження і до смерті. Сюди входять аналіз крові, кардіограми, рентген-аналіз чи УЗД-дослідження, всі перенесені захворювання, інформація про стан здоров’я матері, перебіг вагітності. Ідеї медичної електронної картки та медичного електронного паспорта близькі по своїй суті. Головна мета - оцифровування медичної інформації та створення єдиної інформаційної системи, що включає в себе всі необхідні дані і тим самим спростить процес лікування. Суттєва різниця полягає в тому, що медичний електронний паспорт - це лише носій інформації, в той час, як електронна картка - самостійний прилад з своїми функціями, налаштуваннями та можливостями. Остання орієнтована на зручність використання її пацієнтом, а електронний паспорт надає необхідний мінімум для збереження в цифровому вигляді медичних даних.  Рис. 11. Електронний медичний паспорт. Гібридні ЕМК Традиційні ЕМК корисні у відношенні вдосконалення документообігу і ряду завдань, що відповідають поняттю медико-технологічного процесу. Впровадження в їх склад модулів, що забезпечать допомогу медичним працівникам в різноманітних ситуаціях, акцентуючи їх увагу на особливостях протікання хвороб, вважається одним з найбільш перспективних напрямків інформатизації клінічної медицини. Подібні системи, в які вбудовані модулі прийняття рішень, що спрацьовують автоматично при вводі певної інформації, або такі, що вмикаються при запиті для оцінки стану чи проведення розрахунків, використовуючи зібрану в ЕМК інформацію, називають гібридними, на відміну від інтегрованих інформаційних систем, сформованих в результаті об'єднання однотипних за своєю направленістю систем обробки інформації. Наприклад, у гібридній системі для відділення термічної травми реалізовано формування ряду розрахункових показників та вказівок про можливі патологічні процеси при введенні даних про певні ознаки: розрахунок площі ураження по електронній сітці, що є візуальним уявленням тіла людини, розрахунок об'єму інфузійної терапії в залежності від складності ураження і віку пацієнта, визначення шоку в залежності від введених клінічних даних, розрахунок індексу ризику інфекційних ускладнень. На основі даних про тяжкість стану потерпілого, площі і глибині враження шкірних покровів та інших показників активізується схема обстеження і лікування індивідуально для кожного пацієнта. В склад автоматизованого генетичного реєстру можуть бути включені різноманітні системи підтримки прийняття рішень: аналіз родоводу, розрахунок генетичного ризику, вибір методів дослідження. Експертна система аналізу родоводу для автоматичного визначення характеру спадковості функціонує з використанням генетичної інформації, що отримується шляхом запитів з бази даних реєстру. На виході лікар отримує висновок про ймовірність появи в пацієнта моногенного захворювання і його типові спадкування, що супроводжуються фактором впевненості. Ряд математичних моделей і програмний комплекс, що їх реалізує, забезпечує розрахунок повторного ризику захворювання в сім'ях. Інтелектуальний модуль з питань призначення обстежень, за підозри на спадкові порушення обміну, що містить інформацію про специфічні для кожного конкретного діагнозу лабораторні зміни, запускається при висуненні лікарем гіпотези про діагноз. Отже, перехід до гібридних ЕМК передбачає комплексне забезпечення потреб лікарів при прийнятті рішень. Процеси обробки медичних даних Як і будь-яка медична програма, EPR має задовольняти найвищим стандартам безпеки. Це передбачає використання систем баз даних, які підтримують конфіденційні транзакції та дистанційний доступ до сховища. Дані про стан здоров'я пацієнта і про надану йому медичну допомогу, використовуються у ряді процесів обробки інформації, таких як: • статистика здоров'я населення, • оплата наданої медичної допомоги, • ведення лікувально-діагностичного процесу, • наукова робота, • впровадження систем автоматизованої підтримки ухвалення рішень (лікарями і адміністраторами) • обмін медичною інформацією при переведенні пацієнта в іншу медустанову (або до іншого лікаря). Кожен процес ставить свої вимоги до складу і об'єму зібраних даних, до їх формалізації і кодування. Первинним джерелом інформації служать записи, внесені до медичної карти (карту розвитку дитини, амбулаторну медичну карту, карту стаціонарного хворого і інш). У багатьох випадках запис володіє всіма атрибутами самостійного документа (наприклад, результат діагностичного дослідження, виконаного в зовнішній організації), в інших випадках атрибути документа містяться у контексті, і в явному вигляді присутній лише підпис медичного працівника, що зробив або ініціював запис. У кожному процесі (і в кожній медичній установі) ці записи групуються по-своєму. Групи можуть бути вкладеними один в одного. При цьому запис може містити відомості, що відносяться до декількох груп. Вимоги процесів обробки інформації з часом міняються. Традиційно медичні записи розраховані на прочитання, обробку, оцінку і аналіз інформації саме людиною, медичним співробітником, що використовує для цього свій досвід, спеціальну освіту і розумові здібності . І саме такий спосіб обробки інформації є поки основним в лікувально-діагностичному процесі. В той час, як автоматизована обробка інформації висуває додаткові вимоги до ведення медичної інформації, а саме до її формалізації і кодування. Саме формалізація і кодування інформації забезпечують величезні успіхи і переваги комп'ютерної обробки. При цьому треба розуміти, що формалізація і кодування є процесами зовнішніми по відношенню до основної роботи лікаря. Вони, як правило, не потрібні йому в його основній лікувальній роботі. Під формалізацією в даному випадку розуміється структуризація інформації, розділення її на конкретні розділи і підрозділи, аж до виділення ознак і атрибутів кожної медичної суті і чіткого опису всіх цих ознак в медичному документі. Наприклад, опис стану органів дихання пацієнта лікар може зробити у вигляді декількох фраз (до речі, правила написання цих декількох фраз, а це вже елементи формалізації, можуть істотно різнитися в різних медустановах), а може розставити галочоки і цифри в 50-сторінковому записнику (автори цього записника особливо пишалися тим, що після його обробки спеціальною комп'ютерною програмою виходили ті самі декілька фраз на звичайній мові). Таким чином, ключовим моментом є глибина формалізації і структуризації. Кодування інформації передбачає заміну словесних виразів поєднаннями кодів, причому кодів з чітко визначених списків (довідників, класифікаторів). Відсутність класифікатора робить кодування безглуздим. Зрозуміло, що кодування здійснюється для подальшої обробки великих об'ємів інформації, обліку і аналізу медичної діяльності. Більш того, в процесі кодування потрібно «втиснути» широкий спектр медичної діяльності в обмежений список кодів, наприклад, діагноз конкретного пацієнта розуміється значно ширше, ніж код МКХ-10, що йому відповідає. Присвоєння кодів і значень є неоднозначними і вимагають певних навиків і великих затрат часу. Тому часто ці дії доручаються спеціально призначеним працівникам. У США і Канаді таким працівникам присвоюється кваліфікація «фахівців з ведення історії хвороби», в Росії є лікарі – медичні статисти. Кодування інформації вельми трудомістке. Воно лише є підготовчим етапом до обробки і аналізу інформації. Саме тому при розробці системи кодування необхідно відразу ж визначити цілі обробки і довідник (класифікатор) код. Завдання інформаційного обміну ускладнюються саме тому, що кожна медустанова вирішує завдання формалізації і кодування по своєму (а більшість їх взагалі не вирішує). Сьогодні ставиться завдання створення інформаційного суспільства, яке в сегменті охорони здоров'я значно краще забезпечене технічно (комп'ютерною технікою і засобами телекомунікації). Це, в першу чергу, пов'язано із значною складністю у формалізації і структуризації саме медичної інформації. Стандарти в охороні здоров’я Інформаційні стандарти - це інформаційні та комунікаційні технології, які забезпечують функціональну сумісність між незалежними комп’ютерними системами та між незалежними користувачами даних, включно із пацієнтами, лікарями та управлінцями при використанні інформаційних систем. Метою стандартизації є зменшення розбіжностей у продукції та послугах. Стандарти зменшують витрати на розробку та виробництво продукції та послуг. Тим більше, що продукція, яка відповідає загально прийнятному стандарту має можливість захопити більші ринки. Стандарти також можуть покращити якість товарів, якщо якість товару включена до складу стандарту. Стандарти базуються на консенсусі та затверджуються визначеним органом. Прикладами офіційних органів із стандартизації є ISO, IEC, ITU та CEN. Організації, що можуть розробляти стандарти для охорони здоров’я, включають національні або міжнародні організації з розробки стандартів (як Міжнародна класифікація хвороб ВООЗ); коломедичні урядові установи, науково-дослідницькі групи, професійні ВУЗи та спільноти; комерційні компанії або консорціуми чи комбінації з них. Сферою застосування стандартизації в ОЗ можуть бути безпека даних та зберігання медичних даних. За допомогою постанов також встановлюються термінологія, коди, класифікації та медичні рекомендації. В ОЗ стандарти дають можливість функціональної сумісності інформації про пацієнта у ясний та однозначний спосіб. Ціллю стандартів є підтримання, пряме чи опосередковане, ефективної та безпечної допомоги у системі ОЗ. Таким чином, стандарти • впроваджують послідовну мову для загального розуміння; • дозволяють легко передавати інформацію між комп’ютерними системами (функціональна сумісність між окремими медичними системами); • дозволяють провадити кращий аналіз медичних карток; • підтримують ефективну комунікацію між медичними працівниками, а також із пацієнтами; • забезпечують відповідність юридичним або іншим вимогам безпеки (конфіденційність, цілісність, звітність, доступність); • забезпечують таємницю особистої інформації; • знижують витрати на розробку та утримання; Існують три типи стандартів клінічної інформації: 1. Стандарти стосовно структури документів, які визначають, яку інформацію певний клінічний документ повинен, може або не може містити; як інформація представлена; а також де у документі її розміщено; 2. Термінологічні та кодувальні стандарти є набором кодованих термінів; їхня основна мета полягає у вирішенні проблеми синонімів. 3. Онтологія представляє знання у формі, що може використовуватися комп’ютерами; наприклад, онтологія хірургічних процедур може дозволити комп’ютерній програмі зробити висновок, що “гнучка бронхоскопія” є видом обстеження легенів, яке можна провести амбулаторно. Зазвичай, інформаційні стандарти мають такі ознаки: • вимога: детальний опис чому такий стандарт необхідний, для чого цей стандарт, яким чином він буде працювати та використовуватися при впровадженні у певній галузі, а також план розвитку. • специфікація: самий детальний опис стандарту, розробленого на вимогу. • рекомендація з впровадження: рекомендації для різних громад щодо забезпечення ефективного запровадження стандартів, існують три типи: технічні; організаційні та користувальні. • критерії відповідності для кожного набору рекомендацій для того, щоб впроваджувачі та користувачі могли упевнитися в тому, що стандарт впроваджено ефективно та він працює як очікувалося. • підтримка збереження та оновлення. Роль стандартів підкреслюється у інформаційних технологіях охорони здоров’я. Попит на медичну інформацію он-лайн та спрощені, стандартизовані методи доступу до послуг та інформації ОЗ є визначальними у створенні безпечної та доступної для всіх медичної допомоги. Тому значні зусилля в світі прикладаються (та будуть прикладатися) до створення стандартів для використання при розбудові медичних інформаційних систем, які б могли «спілкуватися» між собою, обмінюючись інформацією стосовно лікування пацієнта. Ось деякі із основних стандартів у інформаційних технологіях охорони здоров’я (у алфавітному порядку): • CCOW Clinical Context Object Workgroup • CCR Continuity of Care Record • CEN Європейський комітет з стандартизації • DICOM Протокол обміну цифровими зображеннями та комунікації в медицині • EDIFACT Обмін електронними даними для адміністрації, комерції та транспорту • HL7 Стандарт обміну медичною інформацією, версія 2 та версія 3 • HL7 CDA HL7 Структура медичного документу • МКХ-10 Міжнародна класифікація хвороб • ICPC Міжнародна класифікація первинної допомоги • IEEE Інститут електричної та електронної інженерії, т.д. • IHE Об’єднання підприємств охорони здоров’я • ISO OID ISO Ідентифікатор Об’єкта • ISO / TК Стандарти розроблені Технічним комітетом 215 (ISO/ ТК215) • LOINC Назви та коди лабораторних тестів • NCSP NOMESCO Класифікація хірургічних процедур • OpenEHR Електрона медична карта • PKI Інфраструктура відкритих ключів • SNOMED Систематизована Номенклатура Медицини • X12 ANSI X12 • XML Розширена мова розмітки Ці стандарти можна умовно поділити (стосовно застосування в Україні) на такі три групи: • стандарти, що вже затверджені для використання в Україні • рекомендовані стандарти, які слід було б використовувати в Україні • інші медичні стандарти, що варто розглянути у майбутньому при впровадженні медичних інформаційних систем в Україні Стандарт openEHR – Відкрита електронна медична картка Відкрита EHR є набором публічно доступних специфікацій та імплементацій (транспонування актів законодавства, включаючи створення порядку та процедур їхнього впровадження) для систем та комунікації електронних медичних карток, що базується на повному відокремленні від клінічних моделей. Відкрита EHR платформа складається з технічних специфікацій для медичних карток та пов’язаної з ними інформації, доменною семантикою та послугами. Перевага openEHR у тому, що стабільна, перспективна інфраструктура може бути збудована для безпечного обміну медичною інформацією без попереднього знання про майбутній зміст або робоче навантаження. Визначення наповнення мультидоступу користувачів, відомого як прототипи та шаблони, створюється та утримується лікарями та іншими зацікавленими сторонами, незалежно від продавців систем. OpenEHR також пропонує семантичну інтеграцію графічного користувального інтерфейсу (ГКІ). Шаблони, форми, запити та багато інших контекстно-специфічних об’єктів міцно базуються та прототипах. Шаблони та їхні базові прототипи надають можливість створення перспективних систем, оскільки вони незалежні від ПЗ, необхідного для їхнього використання. Разом із зразковою моделлю openEHR, вони складають кістяк медичних комп’ютерних систем. Переваги цього підходу визнаються по всьому світі, за використання CEN та ISO-стандартизації прототипної мови ADL та її об’єктної моделі. Прототип на методологія дозволяє лікарям-експертам розробляти специфікації клінічних даних, які можуть потім еволюціонувати з часом для того, щоб відповідати сучасній передовій практиці. Цей підхід дуже спрощує вимоги до термінології, а його цінність дедалі більше визнається міжнародними експертами з термінології. OpenEHR пропонує також тривалі засоби контролю якості інформації та її вираження з користувального інтерфейсу до медичної карти, що зберігається. Це означає, що одні і ті самі прототипи можна використовувати для створення екрану запису даних, специфікації значення інформації, що зберігається або передається, та обробки інформації для максимізації переваг та безпеки у різноманітних клінічних середовищах. Ця семантична інтеграція становить базис для вищого рівня медичної комп’ютеризації, включаючи потік роботи між підприємствами, підтримку прийняття рішень та медичні дослідження. Ідея розробки openEHR як відкритого, непатентованого рішення, базується на принципах надання професіоналам з інформаційних технологій у ОЗ високоякісних рентабельних рішень. Жодна патентована архітектура не може бути нав’язаною цьому різноманітному сектору, що постійно змінюється та розвивається. Багато інновацій у медичній інформатизації все ще стримуються через недостатню функціональну сумісність, не зважаючи на значні інвестиції у стандарти повідомлень, якщо немає жодної відповідної платформи, на якій можна базувати клінічні прикладні програми. Систему було визначено Фундацією openEHR, яка є неприбутковою організацією. Фундація openEHR є зберігачем публічної інтелектуальної власності, включно із технічними специфікаціями для платформи openEHR та клінічних моделей або прототипів спільного використання. Ці специфікації впроваджуються у певній кількості безкоштовних та комерційних систем. Фундація має більше тисячі членів з більш ніж 70 країн. Кістяк організації складають шість фінансованих ЄС проектів та сотні визнаних професіоналів з інформатики в ОЗ з усього світу. Структура електронної медичної картки Визначення ISO (Міжнародної Організації з Стандартизації) для ЕМК таке: Електронна медична картка (ЕМК) це сховище інформації стосовно стану здоров’я об’єкта допомоги у формі, що може оброблятися комп’ютером, безпечно зберігатися та передаватися, а також доступна багатьом авторизованим користувачам. Вона містить стандартизовану, або загально прийнятну модель логічної інформації, що не залежить від системи ЕМК. Її основне завдання у підтриманні послідовної, ефективної та якісно інтегрованої медичної допомоги, а також вона містить інформацію, яка є ретроспективною, поточною та очікуваною(ISO/TC215WG1). Поява мови XML і описів структури документів на мові DTD спровокували спроби ієрархічної структуризації електронної медичної карти (ЕМК): спроба визначити основні розділи її вмісту, потім вкладені розділи і так далі. Наприклад, розділ «Лабораторні аналізи» може містити вкладений розділ «Біохімічні аналізи», в якому є вкладені розділи для кожного виду досліджуваного біоматеріалу, а розділ виду матеріалу структурований відповідно до конкретних досліджень, скажімо «Білірубін прямий». Подібна ідея пропонувалася, наприклад, в специфікації першого видання Архітектури клінічних документів документів HL7 CDA (Health Level Seven Clinical Document Architecture, Release 1). Від цієї ідеї досить швидко відмовилися, якраз у зв'язку з тим, що при такому підході немає місця для груп елементів, необхідних для описаних вище процесів обробки інформації. Наприклад, лабораторні аналізи можуть призначатися не за окремими видами дослідження, а у формі профілів, і отримані результати аналізів повинні трактуватися в цілому, а не окремо. Це значно примножує число сутностей, для який потрібно будувати окремі структури або XML-схеми. Тому для структуризації вмісту ЕМК стали використовуватися компоненти загальнішого характеру (наприклад, «том», «композиція», «розділ», «елемент», «кластер» в серії стандартів електронного обміну медичними картами ISO 13606 [1], «розділ», «запис» в стандарті електронного обміну медичними документами ISO 27392:2009 [2]), а для віддзеркалення медичної специфіки застосовуються шаблони або «архітипи», що є певними поєднаннями цих компонентів. Відображення конкретної форми облікового медичного документу у вигляді структури, описані в стандартах ISO 13606 і ISO 27392, можливе багатьма способами. Щоб забезпечити інтероперабельность (сумісність) відображень, випускається «керівництво по реалізації», наприклад, «керівництво щодо реалізації анамнезу і фізикального огляду». Тим самим мінімізується склад базових інформаційних об'єктів і забезпечується можливість додавання або зміни форми облікового медичного документу без зміни XML -схем повідомлень, в яких передаються дані цих документів. Основні елементи ЕМК поділяються на 8-м категорій: 1. Медична інформація та дані: демографічна інформація, визначення ризиків, таких як алергії, захворювання, штучні органи, та ін., вакцинації, проблеми та діагнози, обстеження, медичні та хірургічні операції, ліки, загальний стан здоров’я. 2. Підтримка пацієнтів : освіта пацієнтів (покращує контроль за хронічними захворюваннями та визнається особливо успішною). 3. Управління результатами: електронне управління результатами всіх видів звітування. 4. Адміністративні процеси : електронні системи планування для прийому до лікарні, стаціонарних та амбулаторних процедур, миттєва перевірка страхування 5. Порядок виконання та управління замовленнями: наприклад замовлення медикаментів, замовлення лабораторних, мікробіологічних, патологічних, радіологічних, сестринських додаткових сервісів та консультацій 6. Управління підтримкою прийняття рішень : застосування комп’ютеризованих систем підтримки рішень покращуює показники роботи лікарні, включно із профілактикою, призначенням та дозуванням ліків, діагностуванням та управлінням, а також виявленням небажаних результатів та спалахів захворювань). 7. Електронні комунікації та сумісність: Брак ефективної комунікації між лабораторією, радіологією, фармацією є критичною може призвести до появи небажаних результатів. Електронна сумісність важлива для створення та наповнення систем ЕМК, особливо для пацієнтів із хронічними захворюваннями, які зазвичай мають різних постачальників медичних послуг у різних закладах, яким потрібно координувати плани по наданню допомоги. 8. Звітування щодо здоров’я населення: звітні вимоги до ЕМК включають:перегляд даних он-лайн («лікарня без паперу»), статистичні звіти, звіти для медичних досліджень та багато інших |