Рахіт загальна хвороба усього організму з порушенням обміну речовин (в першу чергу кальцію І фосфору) І значимим розладом функцій майже усіх органів І систем. Хворіють діти більшою мірою перших 23 років життя
 Скачать 29.06 Kb.
|
|
5. 1). РАХІТ — загальна хвороба усього організму з порушенням обміну речовин (в першу чергу кальцію і фосфору) і значимим розладом функцій майже усіх органів і систем. Хворіють діти більшою мірою перших 2-3 років життя.Основною передумовою розвитку рахіту найчастіше є гіповітаміноз вітаміну D. Має значення і завищена потреба у вітаміні D в періоди посиленого росту малюка, особливо на першому році життя, а при недоношеності — на перших місяцях життя. Рахіт поділяється на наступні фази: початкову, розвитку, реконвалесценсії, залишкових явищ; ступінь тяжкості рахіту може бути легким, середньої важкості, важким; характер течії — гострим, підгострим, рецидивуючим. Профілактику рахіту проводять усім дітям до 2 років, вона складається із специфічної і неспецифічної профілактики; останню проводять усім дітям без виключення і особливо в періоди посиленого росту малюка. Час і методи проведення специфічної профілактики залежать від міри доношеності малюка, пори року, наявності або відсутності родової травми, хвороби нирок, ендокринних порушень.Специфічна профілактика: застосування риб'ячого жиру, препаратів вітаміну D. Денна потреба здорового малюка у вітаміні D складає 400 500 МЕ, хворого малюка або недоношеного за несприятливих умов зовнішнього середовища — до 1000-2000 ME. У сто мл грудного молока міститься всього 4-6 ME вітаміну D, а в коров'ячому молоці його практично немає. Тому усі діти повинні отримувати вітамін D додатково. Провітрювання кімнат, постійне перебування на повітрі влітку і тривале (4—6 годин) зимою і восени, широке використання сонця, чистота, хороший догляд, правильне годування, грудне вигодовування — все це необхідне для успішності лікування рахіту. Старим випробуваним засобом є призначення риб'ячого жиру, одержаного з печінки тріски, яка містить у собі вітаміни А і D (вітамін росту і антирахітичний вітамін). Більшість дітей звикає до риб'ячого жиру і п'є його з охотою. Якщо дитина відновлюється пити риб'ячий жир або коли у неї появляється блювання, то риб'ячий жир змішують з киселем. Вітамін D міститься також в яєчному жовтку. Тому з 10 місяців життя при рахіті можна давати яєчний жовток, домішувати його до каші або до овочевого пюре. В останній час при тяжкій формі рахіту провадять лікування великими (ударними) дозами вітаміну D. Для лікування рахіту, особливо важких його форм, використовується спиртовий і масляний розчини вітаміну D завищеної концентрації (1-й містить 4000-5000, а 2-ою до 6000 ME в одній краплі). Велике значення має перебування дітей на свіжому повітрі. Лікування сонцем при рахіті проводять за особливою методикою, починаючи з 1—2 хвилин до 15—20 хвилин зранку, при чому строго враховується загальний стан дитини. Велику користь дітям дають гімнастика й масаж. Вони зменшують вплив гіподинамії, стимулюють позитивні реакції центральної нервової системи і обмінні процеси в кістках та м'язах, покращують самопочуття дитини. Процедури проводять щодня протягом 30-40 хв.Зважаючи на те, що у дітей, хворих на рахіт, крихкі кістки, їх треба оберігати від раннього сидіння й ходіння доти, поки вони зміцніють. При лікуванні рахіту необхідно звертати увагу на правильне годування дитини. Обов'язково їй треба давати продукти, які містять і інші вітаміни, головним чином вітамін С (сирі фрукти й соки з них, овочі). Слід уникати одностороннього годування молоком і кашею, обмеження або виключення молочних продуктів, сиру, тому що всмоктування кальцію може бути надмірним. Корисно з 6 місяців давати сирий яєчний жовток і трохи раніше від 6 місяців натщесерце овочеве пюре. З гідропатичних процедур застосовують з успіхом солеві ванни (50-200 г солі на 10 л. води) з тривалістю 3-10 хв. З поступовим збільшенням на 1 хв. Кожні 2-3 дні. Температура першої – 36,5, наступних – 35; хвойні ванни (2-3 мл хвойного екстракту на 10 л води), тривалість 7-10 хв. При темп. 36-37. Можливі також солоні обтирання всього тіла (1 чайна ложка солі на склянку води). 5. 2). Інгаляція – метод введення лікарських речовин через дихальні шляхи. Вдихати можна дрібнорозпилені речовини (аерозолі), гази (кисень та ін). Інгаляції застосовують при запальних захворюваннях верхніх дихальних і трахеобронхіальних шляхів. При використанні парового інгалятова пара виходить через сопло і попадає в скляний мундштук, який хворий бере в рот. Мундштуки кип»ятять після кожного використання. Процедура інгаляції у хворих, які здатні самостійно пересуватися, відбувається в палаті, сидячи перед столом, на якому встановлений інгалятор. Обов»язково слід поставити його на таку висоту, щоб хворий сидів повністю випрямившись і міг дихати всіма грудьми. Біля інгалятора потрібно поставити лоток для спльовування харкотиння і слини. Поруч повинен лежати рушник. Для лежачого хворого інгалятор прикріплюють на спеціальній підставці. Гарячку слід розглядати як загальну пристосувальну реакцію організму на дію шкідливого (частіше інфекційного) агенту. Вона може бути результатом впливу бактерій і їх токсинів (інфекційна), продуктів білкового розпаду (при гемолізі, некрозі тканин, кісткових переломах, при наявності гнійних вогнищ та ін.), гормонів, отрут,а також виникати при подразненні теплового центру в результаті пошкоджень і струсів головного мозку. Гарячка при інфекційних захворюваннях носить переважно захисний пристосувальний характер. При гарячці зростає теплопродукція за рахунок активації метаболізму (на кожен 1°С вище 37°С енерговитрати збільшуються на 10%) і скорочується тепловіддача шляхом спазму судин підшкірної жирової основи із зниженням кровоточу в ній. Догляд за хворими треба здійснювати в усі періоди гарячки від початку підвищення температури до стійкого її зниження. В першій стадії гарячки, коли у хворого виникає ниючий біль по всьому тілу, головний біль, ціаноз губ. Слід створити спокій дитині, вкласти у ліжко, добре укутати, до ніг прикласти грілку. Напоїти чаєм з лимоном, журавлиним морсом, кип’яченою водою; слідкувати за фізіологічними випорожненнями. Їжа повинна бути напіврідкою, теплою; при високій температурі з раціону виключають м’ясні і гострі страви. У зв’язку із значним зниженням апетиту дитину слід годувати частіше, невеликими порціями. Під час гарячки в кров всмоктуються токсичні продукти, для виведення яких необхідно давати велику кількість рідини у вигляді фруктових і ягідних соків, морсу, мінеральної води. Пляшку з мінеральною водою слід потримати деякий час у відкритому вигляді для видалення газів і профілактики метеоризму. В раціоні обмежують кухонну сіль, що призводить до посилення діурезу. В цей період у хворих з’являється сухість у роті, утворюються тріщини на губах. Тому медична сестра періодично повинна змочувати губи водою та змазувати любим жиром (вершковим маслом, рослинною олією). При догляді за хворою дитиною дуже велике значення має чистота приміщення; підмітати кімнати слід щіткою з вологою ганчіркою. В ту кімнату, де лежить хвора дитина, не слід допускати сторонніх осіб, бо вони можуть занести яку-небудь інфекцію; з цієї причини так рідко дозволяють відвідувати дитину в дитячих лікарнях. 6. 1). За клінічними ознаками, а саме: відсутність свідомості, спонтанного дихання, пульсу на периферії, розширення зіниць стан дитини можна оцінити як клінічна смерть – стан, за якого при зупинці кровообігу та дихання в головному мозку ще не виникли незворотні зміни і комплекс серцево-легеневої і церебральної реанімації може повернути хворого до життя. Перш за все необхідно викликати реанімаціїну бригаду. Починати СЛР необхідно одразу після констатації клінічної сметрі за основними положеннями первинної СЛР – «Правил АВС», за якими:
(Запас часу при звичайних умовах сережовища становить близько 5-7 хв.) В подальшому є ще крок D – введення ліків, Е - електрокардіографія, F- дефібриляція.
В даному віці початкові вдихи повинні бути : 2 ефективні вдихи по 1-1,5 сек кожний, а наступні – 10-15/хв. Для проведення ефективно вентиляції легень можливим є використання вікових повітроводів, S-подібної трубки (трубки Сафара). Відсутність пульсу на магістральних судинах при забезпеченні ефективної ШВЛ вказує на необхідність проведення зовн.масажу серця.
У випадку проведення ШВЛ сумісно з ЗМС,рекомендується почергово виконувати вдування і компресії: два реаніматори – співвідношення 2:15; один реаніматор – 2:30. Критерії ефективності ШВЛ і ЗМС:
5.2). Лікування киснем (оксигенотерапія) можна здійснювати за допомого кисневої подушки, кисневого інгалятора, кисневої палатки і безпосереднім введенням у дихальні шляхи кисню через маску або носові катетери. Кисневими подушками користуватися дуже просто, однак вони дають найменший ефект. Перед тим, як подати хворому кисень, воронку протирають спиртом і обгортають марлевою салфеткою, змоченою у воді, оскільки незволожений кисень подразнює дихальні шляхи. Воронку щільно прикладають до рота дитини і відкривають кран. Одночасно з вдихом рукою злегка натискують на подушку. Цей спосіб оксигенотерапії не можна застосовувати дітям раннього віку. Їм інгалації здійснюють за допомогою дитячої кисневої палатки. Після очищення дихальних шляхів дитину кладуть у підвищеному положенні під пластиковий тент палатки. Вентиль відкривають так, щоб за хв. надходило 3-5 л. кисню. У сучасних відділеннях інтенсивної терапії кисневі інгаляції здійснюють ендоназально за допомогою катетерів. Кисень попередньо пропускають крізь воду. Катетер у носовий хід вводять таким чином, щоб його кінець потрапив у задньоглотковий простір. Катетер з»єднують з провідником кисню. Вентиль відкривають так, щоб окремі пухирці проходили крізь шар рідини. Інгаляцію кисню в умовах відділення інтенсивної терапії проводить лікар або сестра-анастезист за допомогою апаратів штучної вентиляції легень (н., «Vita») з використанням маски або інкубаційної трубки. Кисневі інгаляції тривають 5 хв. через кожні 10-30 хв. При потребі можуть продовжуватися до 30 хв. І більше кілька разів на день. 15. 1). Дівчинка непритомна. Неприто́мнiсть - це нетривала втрата свiдомості через гостру недостатнiсть кровообiгу в головному мозку.Невідкладна допомога при непритомності передбачає:
15. 2).
1 раз на тиждень з «Дитячим» милом, в ін. дні – лікувальні:
Тривалість 10-15 хв. Підсушити шкіру промокуючими рухами, змастити складки перевареною олією,можна використовувати присипки, на запальні ділянки наносять лікувальні мазі або емульсії, призначені лікарем. Технологія накладання примочок: марлеву серветку, змочену призначеним лікарем розчином, накладають на уражену ділянку шкіри. Зміна серветок повинна проводитися кожні 10-15 хв.
16. 1).
При появі гіпертермії шкіру ретельно розтирають рушником для покращення кровообігу. Призначають ультрафіолетове опромінення ураженої ділянки. При мацерації, появі виразок шкіру обмивають холодною водою з милом, протирають спиртом, після чого змазують антибактеріальними мазями типу «левоміколь», «левосин». Якщо відшарувався епідерміс, утворився піхур – ділянку обробляють 1% розчином діамантового зеленого чи метиленового синього та накладають суху пов»язку. При некротичних змінах виконується хірургічна маніпуляція з видалення уражених тканин та накладанням асептичної пов»язки орошеної 0,2% роз. риванолу. Після очищення накладають пов»язку з обліпиховою олією, маззю Вишневського, «левоміколь». 16. 2). Так, але після проведення дезінсекційної обробки. Методика дезінсекційної обробки дитини при виявленні головних вошей:
Обрізане волосся, клейонку з вошами необхідно спалити. При виявленні тільки гнид можна застосовувати простіший розчин: волосся обробляється теплим (30°С) розчином 9% столового оцту, потім на 15-20 хв. Голова обкутується хусткою, після чого вичісується волосся і миється голова. Білизна хворого складається в мішок і відпрпвляється в дезінфекційну камеру, а на титульній сторінці історії хвороби робиться примітка «Р»( “pediculossis”) |