Творческое задание история костюма. Ретро зачіски 50х років

Скачать 6.38 Mb. Название Ретро зачіски 50х років Анкор Творческое задание история костюма.docx Дата 21.12.2017 Размер 6.38 Mb. Формат файла Имя файла Творческое задание история костюма.docx Тип Документы #13479

Вступ Нові технічні й технологічні можливості сприяли розвитку перукарського мистецтва, допомагали рухатися вперед, знаходити нове і невипробуване. Так, на початку 50-х років XX ст. було зроблено спробу знову відродити жіночу стрижку в стилі «бубі копф», але не надовго. Популярності набули зачіски, які викону­вали за допомогою гарячих щипців (рис. 1). При цьому укладку робили як на короткому, так і на довгому волоссі. А найбільш модними кольорами волосся стали бронзові, платинові, кольори латуні, міді. Широко застосовували скульптурні буклі, локони, хвилі, їхні комбінації. Використовували також папільйотки, бігуді. Носили зачіски з косами, укладеними у вигляді обідка або кошика. Ретро зачіски 50-х років У п’ятдесяті роки двадцятого століття популярна до цього екстравагантність поступилася місцем природності. Появі простих зачісок значною мірою сприяв культ спорту серед прекрасної половини. У той час актуальними вважалися такі зачіски, як простий хвіст, кінський хвіст, пучок або гладко зачесане волосся, зафіксовані воском. На початку 50-х років чоловічі зачіски зазнали певних змін, але не таких радикальних, як жіночі. Як і раніше, модними були короткі стрижки, проділи, напівпроділи, чубки. Зачіски чоловіків у 50-ті роки були переважно короткі, охайні. Продовжували носити «бокс», «напівбокс», «польку», «їжак», «бобрик», «каре», так звані літні англійські стрижки. Набули популярності «венгерка», «канадка», класична та пластична стрижки. Вони відзначалися високою технологією виконання (рис.2). У чоловіків середнього віку іноді зустрічалися невеликі напівкруглі «кубинські» бороди (рис. 3). Цілою епохою в розвитку світової моди стала поява образу короля рок-н-ролу Елвіса Преслі. Рок-н-рол — явище не лише у музичному мистецтві США. Це стиль у світовій моді, який став основою багатьох сучасних напрямів різних видів мистецтва, у тому числі і перукарської моди. Зачіски в стилі Елвіса Преслі з об'ємом волосся над чолом у вигляді кока тривалий час залишалися популярними в різних країнах світу. Європейські професійні об'єднання перукарів у 50-х роках XX ст. започаткували проведення двічі на рік (весною та восени) оглядів нових напрямів перукарської моди. Це і було початком сучасного міжнародного конкурсного руху. а) б) Хімічна завивка 50-х років: а — з дрібними кучерями; б — з укладкою на бігуді; Жіноча стрижка 50-х років У середині 50-х років XX ст. в жіночій моді знову стала популярною стрижка(рис.4). рис 4 У цей час перукарі, створюючи нові зачіски, використовували прийом тупірування волосяних пасом, завдяки чому зачіска набувала висоти, більш стійкого, важкуватого силуету (рис. 5). Популярними були зачіски в стилі кінозірки Мерилін Монро з великими локонами на білявому волоссі. У 50-х роках розширилися ділові зв'язки серед країн Східної Європи в найрізноманітніших формах: міжнародні виставки, виставки-ярмарки, що супроводжувалися демонстрацією моделей одягу і зачісок. Це сприяло обміну досвідом, підвищило рівень розвитку перукарського мистецтва, визначило основні напрями вітчизняної моди. В жіночій моді країн Східної Європи поширилися зачіски, які отримали назви завдяки своєму силуету — «цукрова голова», «вулик». Ретро зачіски 60-х років У 1960 р. з'явилися металеві бігуді для плоскої (горизонтальної) накрутки з діаметром до п'яти сантиметрів. Бігуді, що використовувалися раніше, були тонкі й створювали на волоссі дрібні завитки, легку хвилястість.У той період з’явилися геометричні прямі стрижки і високо збиті волосся. У Парижі Жак Дессанж ввів у моду начоси з волосся, які потребували ретельного догляду та регулярного відвідування перукарень. Жінки носили зачіски з довгого волосся: «вулик», «бабетта», «тюльпан» (рис. 6). Одна з таких зачісок — «бабетта» - була особливо популярною. Цю назву пов'язують з іменем героїні французького фільму «Бабетта йде на війну». Молоді жінки і дівчата у 50-60-х роках XX ст. досить часто наслідували модні зачіски кіноактрис — Бріжіт Бардо, Марини Владі, Одрі Хепберн, Елізабет Тейлор та інших, які стали символами краси того періоду. На тривалий час увійшло в моду довге біляве волосся, що вільно спадало на спину і плечі. Об'ємна маківка підкреслювалася стрічками, легкими шарфами, косинками, бантами. Цей популярний стильовий напрям має свої відмінності у країнах Європи. Так, відомі варіанти російської стрижки, австрійської (комбінація короткого волосся на потилиці знизу і каре подібної форми зверху), французької (коротка стрижка, виконана бритвою) а також стрижки гаврош (комбінація російської стрижки на потилиці й французької зверху). Усі ці стрижки мають об'єм на маківці (рис. 7). Для створення хвиль і локонів, які б нагадували природні кучері, швейцарський перукар-модельєр Крамер використовував спеціальні бігуді для вертикального накручування. Особливість його винаходу полягала в тому, що волосся, накручене на бігуді, у процесі сушіння зберігало округлість і рівномірний натяг усього пасма. Це забезпечувалося завдяки круглій формі бігуді й спеціальному затискачу. Метод вертикального накручування волосся активізував появу нових інструментів і пристосувань. У згаданий період вершини творчості досяг перукар Гійом. Він упровадив новації в техніку стрижки, пропагуючи метод «double соuре», що запобігав градуюванню волосся. Його зачіски були популярними в усьому світі . Цей метод знай­шов певне своє продовження у творчості інших перукарів. У 50-х роках розпочав діяльність англійський перукар Відал Сессун. Наприкінці 60-х років відродилася мода на перуки, накладки, шиньйони та складні елементи( рис.8) Перуки, накладки і шиньйони: а — симетрична зачіска з шиньйоном; б — асиметрична зачіска з шиньйоном; в — накладне волосся у вигляді «хвоста»; г — складна зачіска з косою; д — зачіска з прямим проділом і об'ємом на маківці; е — вечірня зачіска з довгого волосся; У зачісках з'явилися суворість і простота. Головною вимогою до зачіски стали природність, відсутність декоративних завитків, локонів. Пошуки нового привели до створення зачіски «гарсон». Як і в зачісці «паж», волосся стригли, підкручували всередину кінцями. Смуга градуйованого волосся то розширювалася, то звужувалася. Волосся могло бути різної довжини. Ідеальною зачіскою цього типу вважалася зачіска популярної французької співачки Мірей Матьє, але така зачіска вимагала гарного густого волосся й підходила не до кожного обличчя. Тому з'явилися з коротко підстриженою потилицею варіанти з проділами (рис.9) Ретро зачіски 70-х років Розрив у модах значно скоротився, зачіски 70-х років XX ст. були різноманітними, поєднуючи у собі декілька елементів — стрижку, завивку в локони, м'які хвилі. Поширилися зачіски із «ступінчастою» стрижкою, «голівка пажа», зачіски з довгими чубками, що закривають чоло і брови, типу «поні» У сімдесятих особливо популярними були рух хіпі та скандіруемие ними гасла про свободу. Багато відмовлялися від засобів по догляду за волоссям або косметики. Модниці тоді носили розчесані на прямий проділ, нічим не прикрашені, гладке волосся. Дівчата з кучерявим волоссям просто розпускали їх і не стримували гумками або шпильками, пряме розпущене волосся, «кінський хвіст» У 70-80-х роках в моду увійшли стрижки, які придумав знаменитий майстер Відаль Сессун. В цей же час багатьма майстрами також були ушляхетнені модні зачіски панк, які перетворилися на стрижки «їжак» і «каскад». Крім цього, стали модними розкішні «гриви», знайомі нам по багатьом зіркам кіно і музики того часу. В 70-х роках XVІІІ століття зачіски стають особливо складними. На "виготовлення" модної зачіски - куафюри - ішло по кілька годин. Жінки намагалися зберегти її в недоторканності на кілька днів. Зачіски робили в такий спосіб: волосся розчісували, на верхівку ставили легкий каркас, на який піднімали й кріпили волосся; далі його завивали, пудрили й, нарешті, приступали до прикраси. Для цього використовували стрічки, квіти, мереживо. Іноді на голову ставився цілий кошик із плодами або навіть макет корабля зі снастями й вітрилами. Іноді на голові була маса коштовностей, які перевищували вагу самої голови. Французька революція 1789 року ознаменувала настання нової епохи, що відбилося й на зачісках. Натхненні ідеями волі, рівності, братерства, ідеологи французької революції звернулися до образів античного світу, черпаючи в древності ідеї демократії, строгість моралі й естетичні ідеали. Друга половина XVІІІ століття - це період класицизму провідного стильового напрямку. У чоловіків волосся було коротко обстрижене, пудра вийшла із уживання. Жіночі зачіски мали різноманітні форми, але дуже спростилися, волосся завивали в локони. Із приходом до влади Наполеона з'явився стиль ампір, що в архітектурі й інтер'єрах за зовнішніми ознакаминагадує класицизм, тепер художників й архітекторів надихають не строгі й витончені форми грецьких храмів, а поважні й пишні форми римської архітектури. Волосся чоловіки стригли й завивали в тугі локони - "a la Tіtus", обличчя голили, але на щоках від скроні залишали вузькі смужки волосся. У жінок зачіски мінялися дуже часто. Носили й чеський вузол, і зачіски з різних комбінацій локонів. Ретро зачіски 80-х років Тоді були в моді, як і зараз, пишні зачіски. Їх створювали за допомогою фена, гарячих бігуді і лаку. Сьогодні багато зірок також популяризують пишні начісування. Мода 80-х років XX ст. характеризується новими технологіями, які дають можливість урізноманітнити модні зачіски. На Заході після бурхливих 60-70-х років припинилася орієнтація на стиль хіпі з його негативним ставленням до багатства і влади. Тепер було модним заробляти гроші, гарно одягатися й не цікавитися політикою. Західний світ став консервативним. У моді все почалося з простих речей. У молоді традиційними лишилися зачіски панків: «їжачок» і «могиканин», а ушляхетнену версію панка демонстрували навіть на подіумах. В Англії ця течія швидко відійшла у минуле й більшість жінок охопила романтична лихоманка. У 1980 р. великий вплив на зачіски мали Олімпійські ігри: перукарі різних країн створили чоловічі та жіночі моделі, які отримали назви «спортивна», «олімпійська»; з'явилася жіноча стрижка «олімпія» .Для них характерні коротке волосся на потилиці й об'ємна тім'яна зона, яку часто оформляли за допомогою хімічної завивки. Характерною рисою є велика легка хвиля, що повністю закриває чоло. На основі цієї стрижки виникло багато варіантів, З'явилися зачіски з дрібно завитими локонами, укладеними над чолом, типу стародавньоримської зачіски «доміція».(рис 10). При цьому використовували суміші, які надавали волоссю пружності, жорсткості, еластичності. Суміші мали різний колір (блакитний, білий, матовий), бували желеподібними або рідкими, а також у аерозольній упаковці. «Ехотон», «Кохінор форте», «Белі» вважалися тонізуючими, надали волоссю природного блиску, оживлю­ючи його. Популярними стали стрижки «аврора», «каскад»(рис 11). У той час була змодельована стрижка «австрійська». На її основі з'явилася пухнаста зачіска «чайка». Деякі жінки носили коротку стрижку в стилі «манекен», що нагадувала чоловічу Майстри при оформленні зачісок почали використовувати : гель . Наприкінці XX ст. відмінності між різними країнами в галузі моди на костюми, зачіски помітно зменшилися. Тепер важко відрізнити за зовнішнім виглядом представниць Східної Європи від західноєвропейських жінок. Протягом останніх років в Україні спостерігається піднесення перукарського мистецтва. У великих містах провідні стилісти, модельєри-перукарі відкривають свої салони. У Києві, Харкові та інших українських містах відкриваються школи, де готують спеціалістів перукарського мистецтва за авторськими системами. З'являються нові техніки колорування, мелірування волосся, балаяж. Фарбування во­лосся за методом колорування та стрижки, оформлені з динамічною легкістю філірування, стали справжнім вибухом у моді(12). Зачіски з довгого волосся набувають природного вигляду. Навіть накручене на бігуді волосся потребує мінімальної укладки. У чоловічій моді 80-х років XX ст. панують спортивні зачіски. Найбільшого поширення набувають силуети «трапеція» та «трикутник». Домінують стрижки двох напрямів: коротке волосся на потилиці та об'ємне зверху; коротке волосся зверху у вигляді «їжачка» і подовжене в нижній потиличній зоні(рис 13). Популярними силуетами жіночих зачісок 1981 р. були «квадрат», «трапеція», «овал», «трикутник», які виконували на основі стрижок методом «сессун». Це надавало моделям компактності, об'єму і незначної динамічності ліній. Волосся фарбували в один колір — каштановий, коричневий, світло-русий — із незначним висвітленням кінців прядок на темному волоссі або затемненням — на світлому. Силует найпопулярнішої чоловічої зачіски наближався до овалу. Особливості цієї зачіски: низький важкий Чубок-козирок, який повністю закриває лоб. Баки підстрижені під гострим кутом і разом з волоссям на скроневих зонах прикривають вуха до середини. Волосся на потилиці подовжене та прикриває комір сорочки. Лінія зачіски на потилиці значно виступає за природні обриси голови. З 1981 р. чітко стали ділити макіяж па денний — ніжний пастельних тонів та вечірній — більш яскравий і сміливий. з 1982 р. жіночі й чоловічі зачіски стають легшими і природнішими. Волосся фарбували у світло-каштановий та яскраво-рудий кольори. У моді 1983 р. простежується збільшення об'єму всіх силуетних форм зачісок. Як символ жіночності, в моду входять подовжені каскадні зачіски із збільшеним овальним силуетом. У зачісках авангардного напряму з'являється висвітлення тонких прядок на фронтальних зонах голови. Для мелірування використовують фольгу та спеціальний гребінець. У чоловічій моді помітна відмова від подовженого волосся. Того часу переважали класичні форми зачісок з чітким силуетом, помірним об'ємом і довжиною волосся 1984 р. — пік панування легких, динамічних моделей зачісок з перевагою голчастого скуйовдженого волосся. Моделям надавали модного вигляду за рахунок мистецьки філірованого волосся. Градуйовану стрижку було цілком витіснено стрижкою із застосуванням філірування волосся. Жіночі зачіски 1985 р. дуже різноманітні. Це давало майстрові змогу зробити точний вибір зачіски та вдало розкрити індивідуальність. З цього часу починається новий етап у створенні образу людини. Майстер не сліпо слідує моді, а індивідуально моделює зачіску, зважаючи на особистість. Нові тенденції в моделюванні зачісок знайшли яскравий прояв у модних елементах і деталях. Це було особливо помітно в чілках: пір'єпо-дібна, «сходинками», двошарова, асиметрична. З'являється тенденція вкорочувати чілку з метою надання жіночому обличчю молодого вигляду. Така тенденція у подальшому матиме значне поширення. Відроджується інтерес до хвилястості, що підкреслює жіночість у зачісках. Хвилі виконують за допомогою елек­тричних щипців і гребінця. В чоловічих зачісках домінує класика. Вони мають компактну форму, прямі або трохи хвилясті лінії, бачки відсутні, а чілка відчесана від лиця легкою хвилею, часом укладена у формі «кока».(рис 14) З 1986 р. першість у моді перейшла від силуету «квадрат» до силуету «крапля», від зачісок із волосся середньої довжини до моделей із дуже вкороченого волосся. На основі зачіски форми «біб» було розроблено варіант моделі з ефектом «подиху вітру». Вперше за тривалий час кольорові ефекти стали основним акцентом зачісок, які надають їм легкості та своєрідності, глибини і гри «світла й тіні». Модна кольорова гама мала широкий діапазон від чорного до білявого, але завжди колір волосся підбирали строго індивідуально з урахуванням стрижки й типу обличчя. У чоловічих зачісках були поширені моделі силуету «трапеція» та «витягнутий овал».(рис 15.) Моделювання зачісок із волосся середньої довжини в 1987 р. базувалося на створенні нових модифікацій класичної стрижки «каре». Нові модифікації були створені завдяки хімічній завивці або застосуванню укладки волосся на бігуді. На розвиток моди цього періоду впливали тенденції моди 60-х років, геометричні стрижки Сессуна. Актуальними стали доповнення з постижерних виробів: коси, «хвости», пучки, окремі пасма. Волосся фарбували у золотаво-рудий, каштановий та бронзово-мідний відтінки. Поширеними стали спеціальні коклюшки для виконання оригінальної спіральної хімічної завивки. У 1988 р. зачіски зі скуйовдженого волосся були витиснуті моделями спокійного лаконічного характеру. Головну роль відводили ретельному оформленню ліній і деталей зачіски, основну - увагу спрямовували па композиційну будову моделей та їх художнє оформлення. Це був період панування жіночого романтичного стилю. Модні жіночі зачіски оформляли хвилями, дрібними та великими локонами. Великого значення надавали фарбуванню волосся у теплі яскраві відтінки коричневого, червоно-каштанового та рудого кольорів. Кольорова гама волосся підкреслювала форму і лінії в зачісці, відтінювала обличчя, допомагала створити яскравий, колоритний образ. Значне місце відводили каскадним зачіскам із довгого, дуже завитого, що вільно спадало, волосся. Для завершення композиції такі зачіски часто доповнювали елементом «кок», бантом, заколкою, штучною квіткою. У чолові­чих зачісках і далі панували класичний та спортивний напрями. 1989 р. сформувалося декілька нових модифікацій силуетних форм зачісок, які визначили наймодніші напрями. Так, на основі силуету «квадрат» з'явилися моделі «дзвоник». Такі зачіски характеризуються невеликим облягаючим об'ємом, рівномірним ритмом прямого волосся, розширенням форми при основі. Моделі цього силуету виконують як для жінок, так і для чоловіків, що є нового рисою моди. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 1. Будур Н. История костюма. — М.: Олма-Пресе, 2001. 2. Васіна З. Український літопис. Вбрання. - Т. 1. — К.: Мистецтво, 2003. 26 с. 3. Золотов Ю. Французский портрет XVIII ст. — М.: Иск, 1968. 4. Иллюстрированная инциклопедия мод/ Под ред. Л. Кибаловой. Прага: Артия, 1986. — 320 с. 5. Кирсапова Р. Сценический костюм и театральная публика в России XIX ст. - М.: Артист, 2000. 6. Коконова Й., Самсонадзе Н. Женщина й ее платье: Век XX. М.: Инкомбук, 2000. - с. 63. 7. Костюм / Под ред. Ф. Ф. Комиссаржевского. — СПб 1910. - 176 с. 8. Матейко К. М. Український народний одяг. — К.: Наукова думка, 1996. 9. Матейко К. М. Український народний одяг: Етнографічний словник. - К.: Наукова думка, 1996. — 112 с. 10. Мода й стиль. Современная єнциклопедия. — М.: Аваита, 2002. 11. Плаксина 3. Б. й др. История костюма, стили и направлення. - М.: 2003. 12. Пономарьжов А. Українська минувшина. — К.: Либідь, 1993. 13. Стамеров К. К. Нариси з історії костюмів. Ч. 1, 2. — К.: Мистецтво, 1978. - 192 с. 14. Стельмащук Г. Г. Традиційні головні убори українців. — К.: Наукова думка, 1993. - 168 с. 15. Українське народне мистецтво: Вбрання / Під ред. В. Г. Білозуба та ін. — К., 1961. 16. Ясіевич В. Про стиль і моду. — К.: Мистецтво, 1968. Рис 15 Рис 13. Рис 12. Рис 11. Рис 10. Рис 9. Рис 8. Рис 7. Рис 6. Рис 5. Рис.1 Рис.3 Рис 14. Рис 2. Фера Фосетт 70 р. Софі Лорен 50 р. Одрі Хепберн Одрі Хепберн Одрі Хепберн Міа Ферроу 60 ті роки Мерлін Монро Мадонна 80 р. Джоанна Коллінз 80 р. Бриджит Бардо 60 р. Бриджит Бардо 60 р. Бриджит Бардо 60 р. Бриджит Бардо 60 р. Бриджит Бардо 60 р. Мода 60-х р. Зачіска 60-х р. Одяг в стилі ретро 80 р.