- Тема 1. Загальна характеристика підприємства
- 1. Поняття, ознаки, мета та основні напрямки діяльності підприємства.
- Основні ознаки підприємства
- Система цілей підприємства
- Основні напрямки діяльності підприємства
- 2. Види підприємств: класифікація за різними ознаками.
- 3. Об’єднання підприємств: поняття, принципи, види.
- Переваги об’єднань підприємств
- 4. Господарські товариства
- товариства з додатковою відповідальністю
- Місце підприємства у функціонуванні економічної системи.
- Етапи життєвого циклу підприємства.
Курс лекцій ч1(тема 1_11). В умовах ринкових відносин підприємство залишається основною
 Скачать 0.9 Mb.
|
|
Вступ. Економіка підприємств – наука, яка вивчає дію об'єктивних законів розвитку суспільства в конкретній галузі. Вона вивчає умови і фактори, під впливом яких ці закони можуть діяти з найбільшою ефективністю. Базою для вивчення цієї дисципліни є основи економічної теорії, дисципліна, яка вивчає економічні закони розвитку суспільно-виробничих відносин, які складаються між людьми в процесі виробництва і розподілу матеріальних благ. Методи вивчення – діалектичний (коли всі явища вивчаються у постійному розвитку і взаємозв'язку), порівняння, факторний, індукція, дедукція, аналіз, синтез та ін. Об'єкт вивчення – промисловість. Промисловість – це галузь матеріального виробництва, що зайнята видобутком сировини, переробкою промислової і сільськогосподарської сировини на основі застосування обладнання. В національному господарстві промисловість займає провідну роль, тому що: - у промисловості виробляється основна частина сукупного суспільного продукту і національного доходу. В ній зосереджена основна частина основних фондів, робочої сили; - промисловість створює засоби виробництва для всіх інших галузей національного господарства; В умовах ринкових відносин підприємство залишається основною ланкою всієї економіки, тому що тільки на підприємстві створюється необхідна суспільству продукція, використовуються різноманітні ресурси, застосовуються прогресивні техніка і технологія, розроблюються бізнес-плани. На підприємствах здійснюється маркетинг і менеджмент, проводиться велика робота по зниженню витрат на виробництво, підвищенню прибутковості і рентабельності. Переорієнтація економіки України на ринкові механізми вимагає відповідної модернізації підготовки фахівців-економістів, які повинні мати глибокі економічні знання, вміти грамотно і компетентно організувати виробництво, визначати потреби ринку, вміти розраховувати, як заплановані обсяги виробництва, витрати на нього, ціни на продукцію будуть впливати на прибутковість підприємства. Мета дисципліни: Оволодіти теоретичними знаннями і практичними навичками, які необхідні для глибокого розуміння сутності господарського механізму з питань управління ринковою економікою на сучасному етапі її розвитку в Україні. Програмою дисципліни "Економіка підприємств" передбачається дати студентам знання з питань, пов'язаних з об'єктивними передумовами переходу до ринку, основними умовами функціонування та управління підприємств різних форм власності, впровадження передових умов організації і стимулювання праці. Завдання дисципліни: • з'ясування логіки нового господарського механізму в питаннях управління ринковою економікою; • оволодіння сучасними науковими методами прогнозування, перспективного і поточного планування діяльності підприємств; • засвоєння методики обчислення основних показників планів та обґрунтування напрямків розвитку підприємств; • оволодіння практичними навичками організації економічної роботи на підприємстві. Тема 1. Загальна характеристика підприємства.
1. Поняття, ознаки, мета та основні напрямки діяльності підприємства. Виробниче підприємство – це відокремлена спеціалізована одиниця, основою якої є професійно організований трудовий колектив, який за допомогою наявних засобів виробництва виготовляє необхідно споживчу продукцію. До виробничих підприємств відносять: заводи, фабрики, комбінати, шахти, кар’єри, порти, бази та інші об’єкти виробничого призначення. Оскільки, в результаті поєднання на підприємстві засобів виробництва і робочої сили, на підприємстві виникають і проявляються виробничі відносини, то з економічної точки зору – підприємство не лише комплекс знарядь і засобів виробництва, а господарюючий суб’єкт, який здійснює ту чи іншу діяльність, результатом якої є матеріальні цінності, товари, послуги, продукція. Це й визначає основну роль підприємства у розвитку економічного потенціалу країни і відрізняє його від інших організацій. У Господарському кодексі дається таке визначення підприємства: Підприємство – самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим кодексом та іншими законами. Це юридична особа – має право самостійно і від свого імені приймати участь в господарському обороті, придбати майнові і немайнові права (право на фірмовий і товарний знаки), відповідати в суді і подавати позов. Кожне підприємство самостійно визначає скільки і як виробляти продукції, питання її реалізації і питання розподілу доходу. Економічна наука вивчає підприємство як організаційну первинну ланку економіки, тому важливого значення набуває вивчення цієї економічної категорії, основних організаційних та соціально-економічних характеристик підприємства. Підприємство – це юридична особа і одночасно господарська та фінансова одиниця. З економічної точки зору підприємство самостійно здійснює індивідуальне відтворення, тобто організовує виробництво, для чого наймає робочу силу, купує сировину і матеріали в інших підприємств та ін. Одночасно з організаційною формою господарювання, підприємство є певним майновим комплексом, що складається з основного та оборотного капіталу. Як економічне явище підприємство характеризується певною сукупністю продуктивних сил і виробничих відносин. По-перше, воно має певну кількість засобів виробництва і робітників, що дає можливість виконувати закінчені цикли операцій і здійснювати випуск продукції. Слід відзначити, що підприємство характеризується певною організацією виробничого процесу, спрямованого на досягнення економічної ефективності. По-друге, підприємство – це певна підсистема виробничих відносин Умови досконалої організації господарювання:
Основні ознаки підприємства:
Система цілей підприємства: - випуск продукції з метою забезпечення потреб держави і отримання максимального прибутку; - створення страхових запасів (резервів), за для надійності і стабільності функціонування підприємства; - створення ділової репутації (іміджу підприємства); - розширення і реконструкція підприємства, оновлення технологій і асортименту випускаємої продукції; Крім вищезазначеного кожне підприємство має свої права і обов’язки визначені Господарським кодексом України. Основні напрямки діяльності підприємства: 1. Виробнича діяльність – характеризується особливостями організації і технічним рівнем виробництва, його економічною ефективністю. 2. Комерційна діяльність – суть: товарно-грошові відносини, торгово-обмінні операції. На відміну від виробничої діяльності тут не має необхідності забезпечення матеріальними ресурсами, які необхідно для випуску продукції. Вихідна позиція тут – вибір, що купувати, що продавати і де. Знаючи прогнозну оцінку руху товарів і послуг, виробляється конкретний план дій (бізнес-план). 3. Вдосконалення і розвиток інноваційної діяльності; 4. Фінансова діяльність. Об’єкт: гроші, валюта, цінні папери. Особлива увага в даний момент приділяється зовнішньоекономічній діяльності (ЗЕД). Раніше в умовах СРСР підприємства не мали прямого виходу на зовнішні ринки, експортно-імпортні операції здійснюються через державно-посередницькі торгові організації. Експорт здійснюється в основному в пострадянські країни. Всі розрахунки здійснювалися на основі клірингу. Кліринг – система безготівкових розрахунків на основі зарахування взаємних грошових вимог і зобов’язань. 2. Види підприємств: класифікація за різними ознаками. Для практики господарювання в ринкових умовах, кваліфікованого управління підприємства важливим являється їх чітка і повна класифікація по різним признакам. Класифікують підприємства по таким ознакам:
1. По цілі і характеру діяльності, підприємства ділять на комерційні і некомерційні. Більшість підприємств носять комерційний характер, тобто метою є отримання прибутку. Некомерційними являються медичні, наукові та інші підприємства не виробничої діяльності. 2. По формам власності розрізняють підприємства: приватні, колективні, комунальні, державні, змішані. Приватне – діє на основі приватної власності громадян чи суб'єктів господарювання. Підприємство, що діє на основі колективної власності. Комунальне підприємство – діє на основі комунальної власності територіальної громади. Державне підприємство – діє на основі державної власності. Підприємство, засноване на змішаній формі власності – на базі об'єднання майна різних форм власності. 3. За належністю капіталу розрізняють такі підприємства: національні – капітал належить підприємцям своєї країни; підприємство з іноземними інвестиціями – якщо іноземна інвестиція становить у статутному фонді не менше 10%; іноземні – якщо іноземна інвестиція становить у статутному фонді 100%. 4. По юридичному статусу і формі господарювання розрізняють: підприємство під єдиним керівництвом, яке являється власністю однієї особи або сім’ї, несе відповідальність по своїм зобов’язанням всім своїм майном; кооперативне підприємство (кооператив) – добровільне об’єднання громадян з метою спільного ведення господарської або іншої діяльності. В Україні функціонують два види кооперативів: виробничі і споживчі; орендне підприємство означає засноване на договірних началах тимчасове володіння і користування майном; господарське товариство: в світовій практиці розрізняють повні; з додатковою відповідальністю; з обмеженою відповідальністю; командитні та акціонерні товариства. 5. По технологічній і територіальній цілісності розрізняють: материнські (головні) підприємства (фірми), які контролюють інші фірми, дочірні підприємства (компанії), які юридично самостійні, але материнська фірма строго контролює їх діяльність, оскільки володіє контрольним пакетом їх акцій; асоційовані підприємства, які являються самостійними, але знаходяться під контролем фірми, яка володіє їх акціями. 6. По чисельності підприємства поділяють на малі і великі. Малі – незалежно від форми власності, середньо облікова чисельність працюючих за звітний рік не перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції не перевищує 5 тис. євро за середньорічним курсом НБУ щодо гривні. Великі – середньо облікова чисельність працівників перевищує 1000 осіб, виручка перевищує суму еквівалентну 5 млн. євро. Усі інші підприємства визнаються середніми. 7. По функціонально-галузевому виду діяльності розрізняють підприємства: промислові, сільськогосподарські, будівельні, транспортні, виробничо-торгівельні, торгово-посередницькі, інноваційновпроваджувальні, банківські, страхові, лізингові, туристичні та ін. Під лізинговими підприємствами слід розуміти такі орендні фірми-продуценти, які за плату здають в оренду різне технологічне обладнання, техніку, транспортні засоби тощо. 8. Залежно від способу утворення (заснування). Унітарні – створюються одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки, затверджує статут, розподіляє доходи безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднань громадян, релігійні організації або на приватній власності засновника. Корпоративні – утворюється, як правило двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, у тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб. 3. Об’єднання підприємств: поняття, принципи, види. Підприємства мають право на добровільних засадах об’єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, якщо це не йде в розріз з антимонопольним законодавством України. Підприємства можуть утворювати такі об’єднання: Асоціації – найбільш проста форма договірного об’єднання, створеного з метою координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатись у виробничу і комерційну діяльність будь-кого з її учасників. Корпорації – договірні об’єднання, створені на основі злиття виробничих, наукових і комерційних інтересів з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників. Консорціуми – тимчасові статутні об’єднання виробничого і банківського капіталу для досягнення спільної мети. Концерни – уставні об’єднання підприємств виробництва, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо, на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємців. В сучасних умовах значно розширюється мережа міжнародних концернів. Картелі – договірні об’єднання підприємств (фірм) переважно однієї галузі для здійснення спільної комерційної діяльності – регулювання збуту виготовляємої продукції. Синдикати – організаційна форма існування різновидів караючих домовленостей, які передбачають реалізацію продукції учасників через створення загального збутового органу або збутову мережу одного з учасників об’єднання. Така форма об’єднання підприємств характерна для галузей з масовим виробництвом однорідної продукції. Трести – монополістичні об’єднання підприємств, що раніше належали різним підприємцям, в єдиний виробничо-господарський комплекс. При цьому підприємства повністю втрачають свою юридичну і господарську самостійність, оскільки інтегруються всі направлення діяльності. Холдинги – специфічна організаційна форма об’єднання капіталів. Холдинги самі безпосередньо не займаються виробничою діяльністю, а використовують свої фінансові засоби для придбання контрольних пакетів акцій інших підприємств, які є учасниками концерну або іншого об’єднання. Завдяки цьому, холдинги здійснюють контроль за діяльністю таких підприємств. Об’єднані у холдинг суб’єкти мають юридичну та господарську самостійність. Однак, рішення основних питань їх діяльності належать холдинговій фірмі. Фінансові групи – об’єднання юридично і економічно самостійних підприємств (фірм) різних галузей народного господарства. На відміну від концерну фінансові групи очолюють один або декілька банків, які розпоряджаються капіталом підприємств (фірм, компаній), які входять в їх склад, координують всі сфери їх діяльності. Об’єднання є юридичною особою, може мати самостійний і зведений баланс, розрахунковий та інші рахунки в банках, печатку із своєю назвою. Реєстрація об’єднання відбувається в порядку, встановленим чинним законодавством. Об’єднання не відповідає по зобов’язанням підприємств, які входять в його склад, а підприємства не відповідають по зобов’язанням об’єднань, якщо інше не передбачено засновницьким договором (уставом). Підприємства, які входять в об’єднання, можуть вийти з його складу зі збереженням взаємних обов’язків і укладених договорів з іншими підприємствами і організаціями. Вихід підприємств з об’єднань може здійснюватись по узгодженню власника майна або уповноваженого ним органу. Ліквідація об’єднання здійснюється в порядку, встановленим чинним законодавством. Майно, яке залишається після ліквідації об’єднання, розподіляється між учасниками згідно статуту об’єднання. В сучасних умовах на Україні найбільш широко застосовуються такі форми об’єднань підприємств як концерни, корпорації, фінансові групи. Учасниками об’єднань можуть бути як резиденти так і не резиденти. Резиденти – суб’єкти підприємницької діяльності, юридичні особи, які знаходяться на території власної країни.Нерезиденти – діють поза межами території України. Переваги об’єднань підприємств: - створення спільного страхового і резервного фондів для того, щоб запобігти неплатоспроможності одного з учасників; - існує можливість створення спільної маркетингової групи, що набагато дешевше; - у випадку створення статутного об’єднання існує можливість отримання пільг по ввізному податку на додану вартість, у зв’язку із збільшенням обсягу ввезених товарів; - дає можливість більш ефективно використовувати фінанси; - дає змогу зекономити на податку на прибуток і ПДВ кожного учасника за рахунок введення розрахунків серед учасників векселями, тому що отримані, але не оплачені векселя не є доходами і оподаткуванню не підлягають. 4. Господарські товариства Господарське товариство – підприємство або інший суб'єкт господарювання, створений юридичними особами або громадянами (та) шляхом об'єднання їх майна і участі у підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених Господарським кодексом, господарське товариство може діяти у складі одного учасника. Господарські товариства є юридичними особами. Участь у товаристві закріплюється письмовою угодою або договором. З метою більш тісної спілки товариство оформлюється як підприємство, дає змогу поєднати не тільки зусилля, але й капітал його учасників. Особи які створюють господарське товариство називаються засновниками. Кожний з них вносить певний вклад в товариство і стає його учасником. Первісний вклад є статутним капіталом. Учасники господарського товариства несуть ряд зобов’язань перед організацією. Вони зобов’язані виконувати вимоги засновницьких документів, своєчасно повністю вносити передбачені внески, зберігати комерційну таємницю. В залежності від виду майнової відповідальності своїх учасників товариства діляться на:
Повне – договірне, добровільне об’єднання учасників для ведення підприємницької діяльності. Характерна ознака – його учасники відповідають за зобов’язання не лише майном, яке вони внесли і об’єднали для підприємництва, а усім своїм особистим майном (і навіть майном членів сім’ї) Зміна складу учасників повного товариства викликає закінчення його діяльності. Головна ознака ТОВ – учасники товариства несуть відповідальність за зобов’язання лише в рамках своїх вкладів в капітал товариства. Саме тому й обмежена. Саме товариство як юридична особа відповідає перед кредиторами за зобов’язання всім своїм майном. До переваг ТОВ відносять невисокий мінімально допустимий розмір статутного капіталу, що дає можливість почати справу при невеликому стартовому капіталі. Така форма господарського товариства до організацій сімейних підприємств, фірм, яке об’єднують підприємців, що постійно співпрацюють. Проміжна форма між ПТ і ТОВ є товариство на вірі або командитне. Командитне товариство – об’єднання декількох осіб і (або) юридичних осіб на основі договору між ними з метою ведення спільної господарської діяльності. Відмінність від ПТ в тому, лише частина його учасників, так званих повних учасників або комплімент аріїв, несе повну відповідальність за зобов’язання всім своїм майном. Друга частина, у вигляді членів вкладників або командистів несе обмежену відповідальність і відповідає за зобов’язання у межах свого внеску. У змішаному товаристві повні учасники несуть повноту влади і представництва інтересів товариства, тоді як роль другої частини обмежується фінансовою участю у формі внеску, який дає право доходу. Для товариства з додатковою відповідальністю характерні риси ТОВ за виключенням майнової відповідальності учасників. Акціонерне товариство (АТ) – форма централізації капіталу, яка дозволяє мобілізувати вільні грошові кошти підприємств і організацій, особисті кошти населення для створення нових, розширення і модернізації діючих виробництв, швидко пере розділяти фінансові ресурси між різними сферами виробництва, концентрувати їх в тих галузях, які забезпечують найбільшу економічну ефективність використання капіталу. Акціонерне товариство – це підприємство, грошові кошти якого створюються об’єднанням коштів багатьох підприємців. Ними можуть бути як державні підприємства і організації, так і окремі громадяни. Юридичні ф фізичні особи, учасники АТ, володіють корпоративними правами. Корпоративне право – право власності на долю (пай) в статутному фонді юридичної особи, отримання відповідної долі прибутку, а також долі активів у випадку його ліквідації. Пай – сума внеску учасника акціонерного товариства. Економічна організація будь-якого підприємства починається із створення основних і оборотних засобів, розмір яких відображається у статуті і називається “статутний фонд” (статутний капітал). Статутний фонд АТ – це сума вкладів його учасників. В якості вкладів можуть бути: будівлі, споруди, обладнання, інші матеріальні цінності, цінні папери, земля тощо. АТ бувають відкриті і закриті. Статут ВАТ обов’язково публікується, являє собою офіційно зареєстрований документ який визначає форму власності підприємства, сферу його діяльності, спосіб управління і контролю за його діяльністю, порядок створення капіталу, розподілу прибутку, реорганізації та інші положення. АТ відповідають за зобов’язання в обмежених рамках, що не перевищують вартості належного їм пакету акцій. В той же час, АТ не відповідає за майнові зобов’язання окремих акціонерів, що прийнятті ними приватним чином. Статут підприємства Будь-яке підприємство (добровільне об’єднання підприємств) діє на підставі власного статуту, тобто певного зібрання обов’язкових правил, що регулюють його індивідуальну діяльність, взаємовідносини з іншими суб’єктами господарювання. Статут має відповідати основним положенням закону України по підприємства; його затверджує власник (власники) або засновник (засновники) підприємства (добровільного об’єднання підприємств), а для державних підприємств – власник майна за участю відповідного трудового колективу. У статуті підприємства визначаються: його точне найменування та місцезнаходження; власник (власники) або засновники (засновники); основна місія і цілі діяльності; органи управління та порядок їхнього формування; компетенція (повноваження) трудового колективу та його виробничих органів; джерела та порядок утворення майна; умови реорганізації і припинення існування. У найменуванні підприємства треба відобразити його конкретну назву (завод, фабрика, майстерня тощо), вид (приватне, колективне, державне, акціонерне товариство) тощо. Варто відмітити, що відповідно до чинного законодавства України не може існувати два підприємства з однаковими найменування. У статуті має бути визначено орган, що має право репрезентувати інтереси трудового колективу (рада трудового колективу, рада підприємства, профспілковий комітет тощо). До нього можна включати положення, зв’язані з особливими видами діяльності підприємства; по трудові взаємини, які виникають на підставі членства; про повноваження, порядок створення та структуру ради підприємства; про товарний знак тощо. Місце підприємства у функціонуванні економічної системи. Підприємство – самостійний господарюючий орган, котрий має права юридичної особи і здійснює наукову, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою отримання прибутку. Таким чином, підприємство є центральною ланкою на мікрорівні. НАРОДНЕ ГОСПОДАРСТВО м   акрорівеньП ІДПРИЄМСТВА, УСТАНОВИ, ОРГАНІЗАЦІЇм ікрорівеньНАСЕЛЕННЯ Етапи життєвого циклу підприємства. 1. Створення та реєстрація підприємства – на цьому етапі здійснюється вибір форми власності підприємства, визначаються його мета, завдання, напрямки діяльності. Здійснюється реєстрація в органах виконавчої влади, ДПС, соціальних фондах. 2. Розвиток і функціонування – на даному етапі підприємство безпосередньо займається господарською діяльністю, накопичує ресурси, використовує їх у власній діяльності, отримує прибутки чи збитки. 3. Реорганізація – на даному етапі підприємство може змінювати свою організаційну структуру з метою покращення організації діяльності підприємства, змінювати форму власності, об’єднуватися з іншими підприємствами, створювати філії та дочірні підприємства. 4. Ліквідація – припинення діяльності. Може здійснюватись за рішенням власника, за рішенням суду або при досягненні підприємством кінцевої мети. |