ГОТОВА. Зміст вступ 5 І. Теоретичні та методологічні засади планування діяльності функціональноорганізаційних структур 7

Скачать 1.03 Mb. Название Зміст вступ 5 І. Теоретичні та методологічні засади планування діяльності функціональноорганізаційних структур 7 Анкор ГОТОВА.doc Дата 19.10.2017 Размер 1.03 Mb. Формат файла Имя файла ГОТОВА.doc Тип Документы #10883 страница 1 из 6

1   2   3   4   5   6 Зміст ВСТУП 5 І. Теоретичні та методологічні засади планування діяльності функціонально-організаційних структур 7 1.1. Економічний зміст планування діяльності функціонально-організаційних структур 7 1.2 Особливості методики планування діяльності функціонально-організаційних структур 14 1.3. Інформаційне забезпечення в системі планування діяльності функціонально-організаційних структур 25 ІІ. Аналіз та оцінка ефективності планування діяльності функціонально-організаційних структур 29 2.1. Загальна характеристика підприємства: галузева приналежність та вид діяльності, організаційно-виробнича 29 структура і технічна база підприємства 2.2. Загальний аналіз основних техніко-економічних показників та оцінка діяльності підприємства 37 2.3. Прогнозування величини прибутку підприємства (за допомогою алгоритму розрахунку, файл profit.xls) 46 2.4. Прогноз руху грошових коштів (за допомогою алгоритму розрахунку, файл cash-flow.xls) 47 2.5. Розрахунок точки беззбитковості діяльності підприємства (за допомогою алгоритму розрахунку, файл in_data.xls) 48 ІІІ. Планування заходів щодо ефективної діяльності функціонально-організаційних структур та обґрунтування доцільності впровадження новітніх форм організаційних систем управління (ОСУ) 52 ВИСНОВКИ 55 ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ 57 ВСТУП Виробнича програма підрозділів основного виробництва це сукупність продукції певної номенклатури й асортименту, яка відповідає якості, вимогам плану продажу та має бути виготовлена в плановому періоді у визначених обсягах згідно зі спеціалізацією і виробничою потужністю цих підрозді­лів. Виробнича програма є надзвичайно важливим розділом пла­ну роботи підприємства і його виробничих підрозділів, оскільки вона виражає зміст їх основної діяльності та засоби досягнення стратегічної мети. Також обґрунтовує завдання по введенню нових виробничих потужностей, потребу в матеріальних ресурсах, чисельності персоналу, транспорті. Порядок розроблення виробничої програми підрозділів під­приємства значною мірою залежить від призначення їх продук­ції та економічного статусу. Передусім тут має значення техно­логічний зв'язок між підрозділами, ступінь завершеності в них циклу виготовлення продукції, спрямування її на подальшу об­робку, внутрішньокоопераційні потреби чи на ринок, за межі підприємства. Виконання виробничої програми підприємства залежить від забезпечення виробництва визначеною групою виробів (номенклатури, асортименту) усіма видами ресурсів, що беруть участь як у процесі виготовлення продукції, так і в її реалізації. Технічний рівень виробництва на визначений момент часу в значній мірі визначає можливості виконання виробничої програми. Для обґрунтування виробничої програми з урахуванням виробничих поту-жностей, представлених засобами праці, необхідно знати динаміку виробництва і збуту продукції [1].  Виробнича програма підрозділів підприємства повинна мати ресурсне обґрунтування. До ресурсів, які забезпечують виконання виробничої програми, належать виробнича потужність, персонал і матеріали.  Виробнича програма складається з двох розділів: плану виробництва продукції в натуральних показниках, плану виробництва у вартісному виразі. План виробництва продукції в натуральному виразі приводить показники випуску продукції визначеної номенклатури, асортименту, якості в фізичних одиницях виміру (тонах, м2, м3, шт.). План виробництва продукції у вартісному виразі містить наступні показники: реалізована продукція (валовий дохід); товарна продукція; валова продукція. В умовах ринкової економіки, кожного дня зростає необхідність планування виробничої програми на підприємстві. Актуальність даної теми пов'язана з розвитком сучасної підприємницької діяльності. Виробнича програма підприємства - це завдання по виробництву й реалізації визначеної кількості продукції у номенклатурі, асортименті і якості у встановлений термін. Виробнича програма є одним із центральних розділів планування й регулювання економічної й господарської діяльності підприємства. Виробнича програма є тим розділом плану, на основі якого визначається потреба в трудових, матеріальних і інших виробничих ресурсах. Вона дуже впливає на плани розви-тку техніки, капітального будівництва, на рентабельність виробництва й фінанси підприємства [2].  Мета курсового проекту – доцільність виробничої програми підприємства, а також вади та переваги використаних показників. Предмет дослідження – виробнича програма підприємства. Завдання курсового проекту: - надати загальну характеристику виробничій програмі підприємства; - визначити поняття виробничої програми; - з’ясувати структуру виробничої програми; - обчислити основні економічні показники виробничої програми підприємства; - проаналізувати ефективність використання основних засобів згідно до діючої виробничої програми підприємства. І. Теоретичні та методологічні засади планування діяльності функціонально-організаційних структур 1.1. Економічний зміст планування діяльності функціонально-організаційних структур Планування виробничої програми підприємства є в ринкових умовах провідним завданням комплексного планування соціально-економічного розвитку підприємства. План виробництва визначає генеральний напрямок перспективного зростання всіх підрозділів фірм та організацій, основний профіль планової, організаційної та управлінської діяльності підприємства, а також головні цілі та завдання поточного планування, організації та управління виробництвом. Планування виробництва продукції, товарів і послуг має задовольняти на всіх діючих підприємствах конкретні потреби покупців, замовників чи споживачів і бути тісно пов'язаним з розробкою загальної стратегії розвитку фірми, проведенням маркетингових досліджень, проектуванням конкурентоспроможної продукції, організацією її виробництва і реалізації, а також виконання інших функцій і видів внутрішньогосподарської діяльності. Виробнича програма підприємства (план виробництва і реалізації продукції) — це заздалегідь запланований підприємством певний обсяг випуску продукції визначеного асортименту і якості. Виробнича програма або план виробництва і реалізації продукції - один з найважливіших розділів поточного плану виробничо-господарської діяльності підприємства. Він значною мірою визначає рівень основних техніко-економічних показників в інших розділах плану виробничо- господарської діяльності, наприклад рівень витрат, прибутку, рентабельності, продуктивності праці, фондовіддачі тощо. Важливою характеристикою обґрунтування виробничої програми є фінансова складова, яка забезпечує розвиток виробництва та інших сфер діяльності, зростання прибутку і активів при збереженні платоспроможності і кредитоспроможності. При відборі початкових даних для оцінки фінансової складової потрібно враховувати тривалість циклу і швидкість обігу оборотних коштів, співвідношення власних і позикових (орендованих) коштів, питому вагу виробничих запасів в складі оборотних коштів, можливості залучення для формування фінансових ресурсів довгострокових і короткострокових кредитів банку. Розробка і обґрунтування виробничої програми підприємства обов'язково мають опиратися на чіткий математичний розрахунок усіх витрат на виробництво товарів (надання послуг). Тільки у разі отримання переконливих позитивних показників планованої діяльності варто втілювати дану програму в життя. Отже, виробнича програма є надзвичайно важливим розділом плану роботи підприємства і його виробничих підрозділів, оскільки вона розкриває зміст їх основної діяльності та визначає засоби досягнення стратегічної мети. Порядок розроблення виробничої програми підрозділів підприємства значною мірою залежить від призначення їх продукції та економічного статусу. Особливого значення набувають: технологічний зв'язок між підрозділами, ступінь завершеності в них циклу виготовлення продукції, спрямування її на подальшу обробку, на внутрішньо-коопераційні потреби чи на ринок, за межі підприємства. В процесі планування виробничої програми підприємство керується трьома найважливішими критеріями, які визначають економічну ефективність вибраного асортименту продукції. Це динаміка обсягу збуту продукції на ринку, ступінь стабільності обсягу реалізації і рівень норми маси прибутку, який передбачається одержати підприємством. При цьому необхідно враховувати реальний життєвий цикл виробу на ринку. Виробничі програми підприємств трубопровідного транспорту нафти і газу розробляють на основі завдань, які формуються дочірньою компанією ДК "Укртрансгаз" чи ВАТ "Укртранснафта". Наприклад, в сфері трубо провідного транспорту територіальні управління магістральних газопроводів (УМГ"Київтрансгаз", УМГ «Прикарпагтрансгаз», УМГ «Львівтрансгаз» і т.д.) розробляють виробничі програми на основі завдань ДК"Укртрансгаз". Ці завдання встановлюються виходячи з планового паливно-енергетичного балансу країни в цілому і кожного окремого економічного регіону, на території якого здійснюють свою діяльність ті чи інші підприємства трубопровідного транспорту. При складанні таких завдань враховують потреби регіонів в енергетичних ресурсах, міжурядові угоди на транзит енергоносіїв, укладені угоди на поставку енергетичних ресурсів, виявлений попит на нафту та природний газ. Виконання виробничих завдань з транспортування і постачання газу повинно забезпечуватись виробничими потужностями підприємств. Під виробничою потужністю промислового підприємства розуміють - максимально можливий річний (добовий) випуск продукції (робіт, послуг) в номенклатурі і асортименті, передбачених на плановий період за умови повного використання виробничих площ і обладнання з урахуванням використання передової технології, покрашення організації виробництва та праці. Виробнича потужність підприємств трубопровідного транспорту це та кількість нафти, нафтопродуктів чи газу, яка може бути передана за рік чи добу трубопроводами підприємства за умови максимального використання розрахункових параметрів трубопроводів та встановленого режиму їх роботи. Виробнича потужність підприємства трубопровідного транспорту газу складається з потужностей окремих газопроводів чи їх систем, які входять до складу підприємства. Під виробничою потужністю розуміють максимально можливий об'єм транспортування газу за умови повного завантаження системи газопроводів. Для характеристики виробничої потужності газотранспортного підприємства використовують показник продуктивності газопроводу (газопроводів). Продуктивність магістрального газопроводу залежить від його пропускної здатності і коефіцієнта використання пропускної здатності (коефіцієнта завантаження), який розраховується за наступною формулою: , (1.1) де - добова пропускна здатність, млн.куб./ доб.; Т - число днів в плановому періоді; Кзав- коефіцієнт завантаження. Підпропускною здатністю газопроводу чи його окремої ділянки розуміють максимально можливу кількість газу, яка може бути передана газопроводом за добу за максимального використання визначених розрахункових параметрів газопроводу і встановленого режиму його роботи. Пропускна здатність газопроводу змінюється за ділянками внаслідок існуючих технологічних втрат газу, споживання газу на власні виробничо-технологічні потреби. Пропускна здатність магістрального газопроводу визначається за відомою формулою витрати і залежить від діаметра трубопроводу степені стискування газу на компресорних станціях, довжини газопроводу і окремих ділянок, коефіцієнта гідравлічного опору, властивостей газу. Фактичні продуктивність магістрального газопроводу завжди менша максимально можливої головним чином внаслідок нерівномірності газоспоживання за годинами доби, днями тижня, місяцями і сезонами року. Це обумовлено змінами температури навколишнього повітря, режимами споживання газу основними споживачами, необхідністю зупинки окремих ділянок газопроводів для виконання ремонтних робіт, під'єднання нових відводів тощо. Вплив нерівномірності газоспоживання і планово-попереджувальних зупинок газопроводів враховується коефіцієнтом завантаження. Розрізнюють годинну, добову і сезонну нерівномірність споживання газу. Годинна нерівномірність пов'язана з початком і закінченням роботи підприємств, особливостями споживання газу в побутовому секторі. Вона характеризується коефіцієнтом годинної нерівномірності , (1.2) де - максимальна годинна витрата газу впродовж доби; - середня годинна витрата газу за ту ж добу. Добова нерівномірність пов'язана в основному з вихідними га святковими днями і характеризується коефіцієнтом добової нерівномірності , (1.3) де - максимальне добове споживання газу в максимальному за обсягами споживання місяці; - середньодобове споживання газу в цьому ж місяці. Сезонна нерівномірність пов'язана з коливаннями споживання газу за місяцями, кварталами і сезонами року, викликаними в основному зміною температури атмосферного повітря.Коефіцієнт сезонної нерівномірностівизначається за формулою , (1.4) де - максимальне місячне споживання газу; - середньомісячне споживання газу. На основі визначених коефіцієнтів сезонної нерівномірності розраховуєтьсявеличина нерівномірності споживання газу , (1.5) де - сума коефіцієнтів нерівномірності більших за одиницю; число таких коефіцієнтів. Дані показники використовуються при плануванні обсягів транспортування газу, а також при аналізі використання пропускної здатності магістральних газопроводів. Коливання обсягів споживання газу - явище де небажане з точки зору забезпечення ефективної роботи магістральних газопроводів. Зазвичай видобуток газу на промислах і надходження його в магістральні газопроводи здійснюються більш менш рівномірно, однак споживання газу, особливо у комунальні й теплоенергетиці характеризується значним рівнем сезонної нерівномірності. Для забезпечення потреб споживачів природним газом в умовах сезонної нерівномірності попиту доводиться проектувати і будувати газопроводи, орієнтуючись на пікове їх завантаження в зимовий період. При цьому газотранспортні потужності не використовуються повністю, особливо в теплу пору року. Економічно це не вигідно, оскільки більша частина експлуатаційних витрат - амортизація основних фондів, заробітна плата, загальногосподарські і управлінські витрати, а також деякі інші витрати відносяться до категорії постійних і не залежать від обсягів транспортування газу. Тому при зниженні обсягів подачі газу по газопроводу зростає собівартість транспортування газу, знижується фондовіддача і погіршуються інші економічні показники. Отже, підвищення коефіцієнта завантаження за рахунок забезпечення рівномірного видобутку і транспортування газу, а також стабілізації газоспоживання є одним з важливих економічних завдань газової галузі. Годинні і частково добові коливання споживання газу регулюються (вирівнюються) за рахунок акумулюючої здатності кінцевих ділянок газопроводів та газових мереж населених пунктів. Сезонна нерівномірність споживання газу регулюється за рахунок використання підземних сховищ газу та буферних споживачів. Одним із заходів, що сприяють покращенню завантаження газопроводів та підвищенню надійності газопостачання, є кільцювання газопроводів. Підвищення коефіцієнта завантаження газопроводів повинно супроводжуватись також покрашенням параметрів роботи газопроводів з метою підвищення їх пропускної здатності. Наприклад, для зниження коефіцієнта гідравлічного опору необхідно здійснювати якісне очищення та осушування природного газу, що дозволяє звести до мінімуму можливість утворення гідратних пробок, проводити систематичне очищення внутрішньої порожнини газопроводу тощо. Таким чином, максимальне використання виробничої потужності діючих газопроводів - один з важливих чинників покращення основних техніко-економічних показників роботи підприємств газопровідного транспорту. Об'єктивні реалії, на жаль, не дозволяють сьогодні повною мірою використовувати наявні виробничі потужності газотранспортної системи (ПГС) України. Так, середнє значення коефіцієнта використання виробничих потужностей ГТС на вході складає 0,582, а на виході - 0,702. Окрім того, впродовж шести останніх років простежується тенденція до зниження цих показників. Сьогодні надзвичайно важливо за рахунок проведення гнучкої тарифної політики, активізації переговорних процесів з Росією та країнами Центральної і Західної Європи забезпечити укладання довгострокових контрактів на транзит природного газу і таким чином забезпечити ефективне використання виробничих потужностей вітчизняної ГТС у довготривалій перспективі.   1   2   3   4   5   6