фінана.. 1 Поняття, зміст і значення фінансового контролю. 1 Поняття, зміст і значення фінансового контролю

Скачать 1.53 Mb.

Название	1 Поняття, зміст і значення фінансового контролю. 1 Поняття, зміст і значення фінансового контролю
Анкор	фінана..rtf
Дата	05.05.2017
Размер	1.53 Mb.
Формат файла
Имя файла	фінана..rtf
Тип	Документы #7620
страница	1 из 9

1 2 3 4 5 6 7 8 9

1 Поняття, зміст і значення фінансового контролю.

1 Поняття, зміст і значення фінансового контролю.

. Поняття, зміст і значення фінансового контролю.

Важливою сферою діяльності держави, органів місцевого самоврядування та громадськості є контроль за станом економіки, розвитком соціальної сфери. Однією з ланок системи контролю є фінансовий контроль, який можна розглядати у декількох аспектах: як невід'ємну складову частину правового регулювання публічних фінансів; як спеціальну галузь контролю, що здійснюється як на державному, так і на місцевому рівнях.

У першому аспектіфінансовий контроль - це регламентована нормами права діяльність державних, місцевих, громадських та інших суб'єктів з перевірки своєчасності та точності фінансового планування, обґрунтованості та повноти надходжень до відповідних фондів коштів, правильності та ефективності їх використання;

у другому аспекті - це вид контролю за законністю і доцільністю дій у сфері розподілу та перерозподілу ВВП та НД, який здійснюється в установленому правовими нормами порядку усією системою органів державної влади, а також органів місцевого самоврядування та спеціально створеними контрольними органами за сприяння громадських організацій, трудових колективів та громадян.

Інститут фінансового контролю є відокремленою, стійкою групою норм, що регулюють єдиний комплекс фінансово-контрольних правовідносин. Він має складну структуру, оскільки складається з фінансово-правових норм, які не лише визначають поняття фінансового контролю, його завдання, цілі та принципи здійснення, а також його види, форми і методи, а й регулюють організацію і порядок проведення фінансового контролю.

Законодавчого визначення фінансового контролю немає проте є визначення одного з видів фінансового контролю у Податковому кодексі України – податкового контролю ст.. 61. Податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також: дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль у частині здійснення заходів, що вживаються митними органами з метою перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, є складовою частиною митного контролю.

Метою фінансового контролю є:

- контроль за виконанням державного та місцевих бюджетів;

- контроль за організацією грошового обігу;

- захист фінансових прав та інтересів суб'єктів фінансових правовідносин;

- вжиття заходів з метою усунення та запобігання фінансовим правопорушенням.

Мета фінансового контролю конкретизується у йогозавданнях. До завдань фінансового контролю належать такі:

1) забезпечення дотримання норм чинного законодавства та нормативних актів, які регулюють правове регулювання публічних фінансів;

2) забезпечення своєчасності та повноти виконання фінансових зобов'язань перед державним, місцевими бюджетами, цільовими позабюджетними фондами коштів усіма суб'єктами фінансових правовідносин;

3) забезпечення дотримання правил здійснення фінансових операцій, розрахунків та зберігання коштів підприємствами, установами, організаціями;

4) сприяння раціональному витрачанню матеріальних цінностей і коштів на підприємствах, установах, організаціях;

5) запобігання та усунення порушень фінансової дисципліни, бухгалтерського обліку та звітності.

Сутність фінансового контролю розкриваєтьсяу його призначенні, змісті, принципах, об'єкті та предметі.

Зміст фінансового контролю полягаєв:

1) перевірці виконання органами державної влади і місцевого самоврядування, та громадянського суспільства розподілу та перерозподілу ВВП та НД відповідно до своєї компетенції;

2) перевірці виконання юридичними та фізичними особами фінансових зобов'язань перед державою і органами місцевого самоврядування;

3) перевірці правильності використання підприємствами, установами, організаціями державної та комунальної форми власності фінансових ресурсів, що перебувають у їх господарському віданні чи оперативному управлінні;

4) перевірці дотримання правил здійснення фінансових операцій, розрахунків і зберігання коштів підприємствами, установами, організаціями.

Фінансовий контроль ґрунтується на певнихпринципах, система яких закріплена у Лімській декларації керівних принципів контролю, прийнятій IX Конгресом міжнародної організації вищих контрольних органів (INTOSAL) у жовтні 1977 році, до якої у 1996 році приєдналася й Україна. Серед основних принципів фінансового контролю були передбачені такі:

- незалежність фінансового контролю як невід'ємного атрибуту демократії й обов'язкового елементу управління фінансовими ресурсами;

- законодавче закріплення незалежності органів фінансового контролю;

- визначення необхідності здійснення попереднього контролю й контролю за фактичними результатами;

- наявність внутрішнього та зовнішнього контролю як обов'язкової умови існування фінансового контролю;

- гласність та відкритість контрольних органів з обов'язковою вимогою дотримання комерційної та іншої таємниці, що захищається законом.

Огляд Стратегічного плану INTOSAІ
на 2011-2016 рр.

Мета

INTOSAІ - це автономна, незалежна, професійна та неполітична організація, яка створена для взаємодопомоги, обміну ідеями, знаннями та досвідом; діє від імені Вищих органів фінансового контролю (ВОФК) на міжнародному рівні; та підтримує постійне вдосконалення діяльності інших членів ВОФК.

Бачення

Стимулювати належне управління, надаючи допомогу урядам ВОФК, посилювати прозорість, забезпечувати звітність, підтримувати надійність, боротися з корупцією, стимулювати довіру суспільства, сприяти правильному та ефективному використанню державних ресурсів на користь народів.

Стратегічні цілі

Ціль 1: Підзвітність та професійні стандарти

Метою цілі 1 є існування сильних, незалежних та багатовекторних ВОФК та заохочення до належного управління: 1) розробка та впровадження міжнародних стандартів для Вищих органів фінансового контролю (ISSAI) та 2) розробка та прийняття відповідних та ефективних професійних стандартів.

Ціль 2: Інституційний розвиток

Розвиток інституційного та кадрового потенціалу шляхом навчання, надання технічної допомоги, обміну інформацією та інших засобів.

Ціль 3: обмін знаннями та навчання

Співробітництво та постійний обмін знаннями між ВОФК, включаючи проведення семінарів, розробку керівних положень та проведення досліджень з питань, що становлять спільний інтерес.

Ціль 4: зразкова міжнародна організація

Організація діяльності та управління INTOSAІ проводиться шляхами, які сприяють ефективній роботі, своєчасному прийняттю рішень, ефективному управлінню, враховуючи незалежність, різні моделі та підходи кожного ВОФК.

Основні принципи

Незалежність Цілісність Професіоналізм

Надійність Змістовність Співробітництво Прогресивність

Зазначені принципи дістали подальше закріплення у документах Європейської організації вищих контрольних органів (EUROSAI), заснованої у листопаді 1990 року у Мадриді за участю представників вищих контрольних органів 32 європейських держав, у національних законодавствах країн Європи, у тому числі й України. Зокрема, 8 червня 2001 року у м. Києві керівниками вищих органів фінансового контролю держав-учасниць СНД на основі Лімської декларації було прийнято Декларацію про загальні принципи діяльності вищих органів фінансового контролю держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав. До принципів, на яких будується діяльність вищих органів фінансового контролю, Декларація віднесла законність, незалежність, об'єктивність, компетентність, оперативність, доказовість, гласність, дотримання професійної етики.

Об'єктом фінансового контролю є, практично, усі відносини щодо розподілу та перерозподілу ВВП та НД публічного характеру. Але об'єкт фінансового контролю не обмежується лише перевіркою фондів коштів, а включає також контроль за використанням матеріальних, трудових, природних та інших ресурсів.

Безпосереднім предметом фінансового контролю є фінансово-вартісні показники: прибуток, доходи, податки, собівартість, відрахування до фондів, виручка від реалізації, які містяться у первинній документації (бухгалтерські звіти, кошториси, баланси тощо) та свідчать про рух коштів.

Середсуб'єктів фінансового контролю слід розрізняти окремо:

а) суб'єкт, який контролює;

б) суб'єкт, якого контролюють,

До першої групи суб'єктів слід віднести державні органи, недержавні та громадські організації, наділені компетенцією в сфері фінансового контролю. До другої групи належать підприємства, установи, організації, фізичні особи, діяльність яких пов'язаназ, формуванням, розподілом та використанням централізованих та децентралізованих фондів коштів.

Отже, фінансовий контроль характеризується такими особливостями:

1) здійснюється спеціальними суб'єктами, наділеними державою особливою компетенцією у сфері фінансового контролю;

2) здійснюється відносно спеціального об'єкта – публічних фінансів;

3) йому властиві цілеспрямованість, єдність та системність.

Значення фінансового контролю полягає в тому, що він є важливим засобом:

- забезпечення законності та доцільності правового регулювання публічних фінансів;

- виконання усіма суб'єктами, що здійснюють правового регулювання публічних фінансів, приписів держави, органів місцевого самоврядування у цій сфері;

- своєчасного наповнення бюджетів та цільових позабюджетних фондів коштів;

- суворого й точного дотримання усіма учасниками відносин щодо розподілу та перерозподілу ВВП та НД своїх обов'язків;

- виявлення фактів порушення фінансового законодавства, неналежного виконання учасниками своїх обов'язків та притягнення винних до відповідальності. Фінансовий контроль тісно пов'язаний з такими поняттями,як фінансова дисципліна, фінансове правопорушеннята юридична відповідальність.

2. Види фінансового контролю

Фінансовий контроль поділяють на окремі види за різними підставами: за часом проведення; за суб'єктами його здійснення; залежно від волевиявлення суб'єктів контрольних правовідносин; за змістом; залежно від характеру взаємовідносин суб'єкта контролю з його об'єктом.

1. Залежно від часу проведення фінансовий контроль буває попередній, поточний і наступний. Попередній фінансовий контроль проводиться до початку фінансових операцій із мобілізації, розподілу та використання фондів коштів. Він здійснюється на стадії складання, розгляду і затвердження фінансово-планових актів (фінансових планів підприємств, кошторисів бюджетних установ, проектів бюджетів тощо), які є основою для здійснення фінансової діяльності, а також на етапі розгляду і прийняття рішень із фінансових питань. Цей вид контролю має велике значення для запобігання порушенням фінансової дисципліни: неправильного, нераціонального витрачання матеріальних, фінансових і трудових ресурсів та негативних фінансових результатів.

Поточний фінансовий контроль - це контроль, який проводиться в процесі здійснення фінансових операцій (під час виконання фінансових зобов'язань перед державою, органами місцевого самоврядування, отримання та використання коштів підприємствами, установами, організаціями) та в процесі виконання фінансових планів.

Наступний фінансовий контроль здійснюється після виконання фінансових планів (виконання доходної та видаткової частин бюджету, виконання кошторису бюджетної установи, виконання фінансового плану підприємства) та здійснення фінансових операцій. Цей вид контролю реалізується під час аналізу звітів, бюджетів, кошторисів, балансів, поглибленого вивчення усіх сторін фінансової діяльності і здійснюється після завершення звітного періоду та фінансового року в цілому.

2. За суб'єктами здійснення контролю виділяють державний, місцевий, внутрішньогосподарський, громадський та аудиторський (незалежний) фінансовий контроль.Державний фінансовий контроль здійснюється у межах усієї держави органами законодавчої та виконавчої влади, в тому числі й спеціально створеними для таких цілей. Він призначений для реалізації фінансової політики держави, створення умов для фінансової стабілізації. Реалізується через загальнодержавний і відомчий фінансовий контроль:

а)загальнодержавний контроль здійснюється органами державної влади і управління (Верховною Радою України та підзвітною і підконтрольною їй Рахунковою палатою. Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Міністерством фінансів України, Національним банком України, Державною фіскальною службою України, Державним казначейством України тощо). Фінансовий контроль зазначених органів спрямований на підконтрольних суб'єктів, незалежно від їх відомчої належності, і має щоденний, систематичний та регулярний характер. Ці органи здійснюють контроль під час розгляду прогнозу економічного та соціального розвитку України, під час затвердження Державного бюджету України, його виконання, затвердження звіту про його виконання, реалізації державних програм тощо;

б) відомчий фінансовий контроль - це контроль міністерств, відомств, інших органів виконавчої влади за фінансовою діяльністю підпорядкованих їм підприємств, установ, організацій. Здійснюється їх самостійними структурними контрольно-ревізійними    підрозділами    (управліннями, відділами, групами), які безпосередньо підпорядковані керівникам. Його об'єктом є фінансова діяльність підвідомчих підприємств, установ, а саме контроль за витрачанням матеріальних та фінансових ресурсів, за станом бухгалтерського обліку та звітності, за виконанням фінансових планів тощо. Порядок здійснення такого контролю міністерствами, відомствами, іншими органами виконавчої влади визначений постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 2011 р. N 1001 "Деякі питання утворення структурних підрозділів внутрішнього аудиту та проведення такого аудиту в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади".

Місцевий фінансовий контроль - це контроль органів місцевої виконавчої влади та органів місцевого самоврядування під час затвердження місцевих бюджетів, їх виконання, затвердження звітів про їх виконання, реалізації програм місцевого значення, при вирішенні інших фінансових питань на місцевому рівні.

Внутрішньогосподарський фінансовий контроль здійснюється на конкретних підприємствах, установах, організаціях їх керівниками та структурними підрозділами (бухгалтерією, фінансовим відділом, відділом планування, відділом заробітної плати тощо). Проводиться щоденно у процесі фінансово-господарської діяльності. Його об'єктом виступає виробнича та фінансова діяльність як підприємства в цілому, так і його структурних підрозділів (цехів, відділів, філій).

Фінансовий контроль, який здійснюють державні органи і органи місцевого самоврядування, доповнюєтьсягромадським фінансовим контролем, що базується на положеннях Конституції України про права громадян: брати участь в управлінні державними справами (ст. 38); на свободу об'єднання в громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод (ст. 36); направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (ст. 40). Такий контроль можуть здійснювати як окремі громадяни, так і трудові колективи та громадські об'єднання, зокрема професійні спілки. Крім цього, державні органи можуть залучати громадськість до виконання своїх контрольних функцій.

Незалежний (аудиторський) фінансовий контрольздійснюється аудиторами і аудиторськими фірмами. Метою такого контролю є встановлення достовірності фінансової (бухгалтерської) звітності суб'єктів господарюваннята відповідності здійснених ними фінансових та господарських операцій вимогам приписів нормативних актів України.

3. За волевиявленням суб'єктів контрольних правовідносин розрізняють обов'язковий та ініціативний фінансовий контроль.

Обов'язковий фінансовий контроль проводиться:

а) на підставі встановлених чинним законодавством вимог (наприклад, контроль Верховної Ради України за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу відповідно до вимог ст. 109, Глави 17, Розділу 5 Бюджетного кодексу України);

б) за рішенням уповноважених державних органів (Державної фіскальної служби, Державної фінансової інспекції України, правоохоронних органів).

На відміну від обов'язковогоініціативний фінансовий контроль здійснюється за рішенням суб'єктів господарювання.

4. Залежно від характеру взаємовідносин контролюючого і підконтрольного суб’єкта виділяють внутрішній і зовнішній фінансовий контроль.

Внутрішній фінансовий контроль– це контроль уповноважених органів та керівників підприємств, установ, організацій за власною фінансовою діяльністю як підприємства в цілому, так і його підрозділів. Під час проведення внутрішнього контролю контролюючий суб'єкт та підконтрольний суб’єкт належать до однієї системи.

На відміну від внутрішнього при зовнішньому фінансовому контроліконтролюючийсуб’єкт і підконтрольний суб’єкт належать до різних систем, і він здійснюється стороннім органом як загальної, так і спеціальної компетенції, уповноваженим на його проведення.

5. Фінансовий контроль за змістом поділяють на бюджетний, податковий, банківський, контроль за страховою діяльністю, митний, валютний.

Бюджетний контроль здійснюють: Верховна Рада України, її комітети, зокрема Комітет Верховної Ради України з питань бюджету; Рахункова палата; Міністерство фінансів України, Державне казначейська служба України, органи Державної фінансової інспекції України; Верховна Рада Автономної Республіки Крим та відповідні місцеві ради; Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи відповідних місцевих рад. Метою проведення фінансового контролю в бюджетній сфері є дотримання законності на всіх стадіях бюджетного процесу для ефективного виконання державою, органами місцевого самоврядування своїх завдань і функцій. Завданням бюджетного контролю є контроль за дотриманням бюджетного законодавства під час складання проекту бюджету, його розгляду і затвердження, на стадії виконання бюджету, а також під час підготовки та розгляду звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього. Об'єктом такого контролю є суспільні відносини, що складаються на всіх стадіях бюджетного процесу.

Податковий контроль - ст.. 61. Податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також: дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 Податкового Кодексу, в межах їх повноважень.

Органи Служби безпеки України, внутрішніх справ, податкової міліції, прокуратури та їх службові (посадові) особи не можуть брати безпосередньої участі у проведенні перевірок, що здійснюються контролюючими органами, та проводити перевірки суб'єктів підприємницької діяльності з питань оподаткування.

Тобто, це регламентована нормами податкового права діяльність компетентних органів з метою перевірки дотримання податкового законодавства, правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення податків, зборів, інших обов'язкових платежів до бюджетів, цільових позабюджетних фондів коштів. Органами, уповноваженими на його здійснення, є ст. .41 Контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

У складі контролюючих органів діють підрозділи податкової міліції.

41.2. Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Основною метою податкового контролю є забезпечення своєчасного і повного надходження податків і зборів, а також неподаткових доходів до відповідних фондів коштів. Об'єктом податкового контролю є суспільні відносини, пов'язані з нарахуванням і сплатою податкових платежів.

Банківський контроль, сутністю якого є нагляд за дотриманням учасниками банківських правовідносин банківського законодавства, здійснюється Національним банком України та його територіальними управліннями відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року в ред. 2015 року, аудиторами і аудиторськими фірмами. Метою банківського нагляду як специфічної форми фінансового контролю є забезпечення безпеки та стабільності банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках. Здійснення контролю за дотриманням юридичними особами банківського законодавства та власних нормативних актів є одним із основних завдань банківського нагляду. Наглядова діяльність Національного банку України охоплює всі банки, їх підрозділи, афілійованих та споріднених осіб банків на території України та за кордоном, установи іноземних банків в Україні, а також інших юридичних та фізичних осіб у частині дотримання вимог закону «Про банки і банківську діяльність» щодо здійснення банківської діяльності. Окремі положення регулюються Законом України "Про заходи, спрямовані на сприяння капіталізації та реструктуризації банків (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 6, ст.41).

Контроль за страховою діяльністю - це контроль за платоспроможністю страховиків, перевірки правильності застосування страховиками законодавства України про страхову діяльність, контроль за використанням коштів, що спрямовуються на фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням. Його здійснюють: спеціально уповноважений орган виконавчої влади - Національна комісія з регулювання ринків фінансових послуг в Україні, Пенсійний фонд України і фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування та їх регіональні відділення.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах їх компетенції з метою забезпечення дотримання нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку. Митний контроль в Україні здійснюють митні органи відповідно до Митного кодексу України. Митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Цей вид контролю здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом: 1) перевірки документів та відомостей, необхідних длятакого контролю; 2) митного огляду (огляду та переогляду товарів і транспортних засобів, особистого огляду громадян); 3) обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України; 4) усного опитування громадянта посадових осіб підприємств, установ, організацій; 5) перевірки системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України; 6) огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи. На підставі міжнародних договорів України, укладених в у встановленому законом порядку, на митному кордоні України може здійснюватися спільний митний контроль разом з митними органами суміжних держав. З метою забезпечення здійснення митними органами митного контролю створюються зони митного контролю. Спрощений митний контроль застосовується у випадках переміщення громадянами через митний кордон України товарів, що не підлягають обов'язковому декларуванню та оподаткуванню і не належать до категорії товарів, на переміщення яких через митний кордон України встановлено заборони чи обмеження.

Важливим видом фінансового контролю євалютний контроль- контроль за валютними операціями за участю резидентів і нерезидентів, а також за зобов'язаннями щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, які випливають з п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Мета валютного контролю - забезпечення дотримання валютного законодавства при здійсненні валютних операцій. Його призначенням є: визначення відповідності валютних операцій чинному законодавству та наявності необхідних ліцензій; перевірка обґрунтованості платежів в іноземній валюті резидентами і нерезидентами; перевірка повноти та об'єктивності обліку й звітності за валютними операціями резидентів і нерезидентів. Валютному контролю підлягають: валютні операції за участю резидентів і нерезидентів; зобов'язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна. Державними органами валютного контролю в Україні є: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України; Національний банк України та уповноважені банки; Міністерство фінансів України; митні органи України; Державна фіскальна служба України; Міністерство зв'язку України. Основні засади здійснення Національним банком України функцій головного органу валютного контролю визначаєПоложення про валютний контроль, затверджене постановою правління НБУ №49 від 8.02.2000 в ред. від 8.11.14р. Об’єктом валютного контролю є валютні операції. Валютний контроль в Україні здійснюється відповідно до Декрету КМУ “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19 лютого 1993 року.

6. За цільовою спрямованістю контрольних дій органів виділяють стратегічний та тактичний фінансовий контроль.

Стратегічний фінансовий контроль спрямовується на розв’язання питання стратегії розвитку підприємства, організації, установи, галузі господарства у майбутньому, атактичний– вирішує поточні питання їх фінансової діяльності.

7. Залежно від місця здійснення фінансового контролю його можна поділити на контроль на місцях, або виїзний контроль, під час здійснення якого контрольні органи виконують контрольні дії безпосередньо на підконтрольному об’єкті, та дистанційний, або невиїзний контроль.

8. За джерелом інформації: фактичний та документальний.  Як правило ці два види контролю доповнюють один одного.

Фактичний фінансовий контроль складається з вивчення реального стану об’єкта, який перевіряють, його огляду, обмірювання, встановлення наявності грошових і матеріальних ресурсів, аналізу отриманої інформації і документів на предмет їхньої відповідності.

Документальний фінансовий контроль являє собою перевірку і аналіз первинних документів ( у тому числі і технічних носіїв), що містять відомості про рух коштів.

9. За періодичністю проведення (частоти): - постійний фінансовий контроль (щоденний); - систематичний; - епізодичний

3. Методи та форми фінансового контролю

Фінансовий контроль здійснюється різними методами та формами, під якими розуміють прийоми, способи та засоби його реалізації. Застосування конкретного методу (форми) залежить віл багатьох факторів: від правового статусу органу, що його здійснює; від підконтрольного суб'єкта; від об'єкта контролю; від мети контролю; від підстав виникнення контрольних правовідносин.

Розрізняють наступні методи фінансового контролю:

-- інспектування у формі ревізії,

-- перевірка,

-- аналіз,

-- обстеження;

Податковий кодекс виділяє такожведення обліку платників податків, інформаційно-аналітичне забезпечення, а також перевірки та звірки.

Відповідно до ЗУ "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю" державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Державний фінансовий аудит є різновидом державного фінансового контролю і полягає у перевірці та аналізі органом державного фінансового контролю фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю. Результати державного фінансового аудиту та їх оцінка викладаються у звіті.

Перевірка державних закупівельполягає у документальному та фактичному аналізі дотримання підконтрольними установами законодавства про державні закупівлі та проводиться органом державного фінансового контролю на всіх стадіях державних закупівель. Результати перевірки державних закупівель викладаються в акті.

Контроль за дотриманням законодавства щодо закупівель здійснюється як у порядку проведення перевірки державних закупівель, так і під час державного фінансового аудиту та інспектування.

Інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті. На підконтрольних установах, щодо яких за відповідний період їх фінансово-господарської діяльності відповідно до цього Закону проведено державний фінансовий аудит, інспектування за ініціативою органу державного фінансового контролю не проводиться.

Головним завданням ревізії є перевірка та оцінка законності фінансових, бухгалтерських та банківських операцій і дотримання фінансової дисципліни, правильності ведення бухгалтерського обліку і оформлення документів, виявлення правопорушень з метою їх усунення, притягнення винних до відповідальності й забезпечення нормальної роботи підприємства, установи організація.

Ревізії поділяють на декілька видів за різними підставами: за змістом; за організаційною ознакою; за обсягом фінансової діяльності, яка підлягає ревізії; за підставою для призначення; залежно від органу, який проводить ревізію; за періодом діяльності, який обстежується.

1. За змістом ревізії поділяють на документальні та фактичні.

Документальні ревізії передбачають перевірку первинних документів (звітів, рахунків, платіжних відомостей, кошторисів), бухгалтерської, статистичної звітності, нормативної та іншої документації підконтрольного суб'єкта, їх наявності, оформлення, зберігання.

Під час проведення фактичної ревізії перевіряється вся сукупність різних сторін фінансової діяльності підконтрольного об'єкта: документи, наявність коштів, цінних паперів, матеріальних цінностей тощо. Обов'язковими елементами фактичної ревізії є інвентаризація матеріальних цінностей.

Інвентаризація (від лат. inventarium - опис майна) - перевірка наявності засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів у матеріально відповідальної особи підприємства на певну дату шляхом перелічення, обміру, зважування і подальше порівняння фактичних залишків з даними бухгалтерського обліку. Здійснюється для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку і звітності. Проведення інвентаризації є обов'язковим: - перед складанням річної бухгалтерської звітності; - при зміні матеріально відповідальної особи (на день приймання-передачі справ); - за приписом правоохоронних органів; - при встановленні фактів крадіжок, зловживань та псування матеріальних цінностей тощо. Інвентаризації проводяться відповідними інвентаризаційними комісіями. За результатами інвентаризації складається акт у двох примірниках, який підписують члени інвентаризаційної комісії та матеріально відповідальна особа. Отримані результати інвентаризації порівнюються з даними бухгалтерського обліку. Наслідки інвентаризації відбиваються в інвентарних, порівняльних відомостях. Встановлені при цьому розходження фактичної наявності матеріальних цінностей та коштів з даними бухгалтерського обліку регулюються підприємством у певному порядку. Матеріали інвентаризації, рішення щодо врегулювання розбіжностей затверджуються керівником підприємства з включенням результатів до звіту за відповідний період та до річного звіту. Відповідальність за організацію інвентаризації несе керівник підприємства, організації, установи.

2. За організаційною ознакою ревізії бувають плановими та позаплановими. Планові ревізії Передбачені у плані суб'єкта здійснення контролю, а позапланові - не передбачені планами суб'єктів контрольних правовідносин і призначаються за наявності особливих обставин.

Органи державної фінансової інспекції проводять планові та позапланові виїзні ревізії відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю».

Плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державного фінансового контролю і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія.

Планова виїзна ревізія проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного фінансового контролю не частіше одного разу на календарний рік.

Право на проведення планової виїзної ревізії підконтрольних установ надається лише у тому разі, коли їм не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної ревізії надіслано письмове повідомленняіз зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Проведення планових виїзних ревізій здійснюється органами державного фінансового контролю одночасно з іншими органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів. Порядок координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів, визначається постановою Кабінетом Міністрів України від 23.10.2013 р. № 805 "Про орядок координації одночасного проведення планових перевірок (ревізій) контролюючими органами та органами державного фінансового контролю". Заплановані органами державного фінансового контролю перевірки погоджуються до 20 числа останнього місяця поточного кварталу з відповідними контролюючими органами. Зміни, що вносяться контролюючими органами до планів перевірок, проведення яких передбачається одночасно з перевірками органами державного фінансового контролю, погоджуються з відповідними органами державного фінансового контролю. Якщо передбачається одночасне проведення у звітному періоді перевірки одного і того самого суб’єкта господарювання, територіальний орган Міндоходів інформує не пізніше ніж за 10 днів до початку проведення документальної планової перевірки суб’єкта господарювання та орган державного фінансового контролю про дату її початку. У разі неможливості з обґрунтованої причини проведення органом державного фінансового контролю планової виїзної ревізії одночасно з проведенням контролюючим органом документальної планової перевірки ревізія проводиться за згодою суб’єкта господарювання у погоджені з ним строки за умови, що це не перешкоджає провадженню ним господарської діяльності.

Позаплановою виїзною ревізією вважається ревізія, яка не передбачена в планах роботи органу державного фінансового контролю і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:

1) підконтрольною установою подано у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державного фінансового контролю під час проведення планової чи позапланової виїзної ревізії, в якій міститься вимога про повне або часткове скасування результатів відповідної ревізії;

2) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з підконтрольною установою, якщо підконтрольна установа не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державного фінансового контролю протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

3) проводиться реорганізація (ліквідація) підконтрольної установи;

4) у разі надходження доручення щодо проведення ревізій у підконтрольних установах від Кабінету Міністрів України, органів прокуратури, органів доходів і зборів, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, в якому містяться факти, що свідчать про порушення підконтрольними установами законів України, перевірку додержання яких віднесено законом до компетенції органів державного фінансового контролю;

5) у разі, коли вищестоящий орган державного фінансового контролю в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державного фінансового контролю здійснив перевірку актів ревізії, складених нижчестоящим органом державного фінансового контролю , та виявив їх невідповідність вимогам законів. Позапланова виїзна ревізія в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державного фінансового контролю лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державного фінансового контролю, які проводили планову або позапланову виїзну ревізію зазначеної підконтрольної установи, розпочато службове розслідування або у випадку повідомлення їм про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Позапланова виїзна ревізія може здійснюватися лише за наявності підстав для її проведення на підставі рішення суду. Позапланова ревізія підконтрольної установи не може проводитися частіше одного разу на квартал.

Позапланові виїзні ревізії суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені цим Законом до підконтрольних установ,проводяться органами державного фінансового контролю за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Орган або особа, що ініціює проведення позапланової виїзної ревізії, подає до суду письмове обґрунтування підстав такої ревізії та дати її початку і закінчення, документи, які свідчать про виникнення підстав для проведення такої ревізії, а також на вимогу суду - інші відомості.

Рішення про вилучення оригіналів фінансово-господарських та бухгалтерських документів, арешт коштів на рахунках в установах банків, інших фінансово-кредитних установах можуть прийматися лише судом.

Тривалість планової виїзної ревізії не повинна перевищувати 30 робочих днів. Тривалість позапланової виїзної ревізії не повинна перевищувати 15 робочих днів.

Подовження термінів проведення планової або позапланової виїзної ревізії можливе лише за рішенням суду на термін, що не перевищує 15 робочих днів для планової виїзної ревізії та 5 робочих днів для позапланової виїзної ревізії.

Обмеження у підставах проведення ревізій, визначені цим Законом, не поширюються на ревізії, що проводяться на звернення підконтрольної установи, або ревізії, що проводяться після повідомлення посадовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, про підозру у вчиненні ними кримінального правопорушення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України ( 4651-17 ).

Посадові особи органу державного фінансового контролю вправі приступити до проведення ревізії за наявності підстав для їх проведення, визначених законами України, та за умови надання посадовим особам підконтрольних установ, інших суб'єктів господарської діяльності під розписку:

1)   направлення на ревізію, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державного фінансового контролю, мета, вид, підстави, дата її початку та дата закінчення ревізії, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державного фінансового контролю, які проводитимуть ревізію. Направлення на ревізію є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державного фінансового контролю, скріпленого печаткою органу державного фінансового контролю;

2)  копії рішення суду про дозвіл на проведення позапланової виїзної ревізії, в якому зазначаються підстави проведення такої ревізії, дата її початку та дата закінчення, а у разі проведення ревізії щодо суб'єктів господарської діяльності, не віднесених цим Законом до підконтрольних установ, - також номер кримінального провадження, орган, що здійснює досудове розслідування, дата та підстави   повідомлення   про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Ненадання цих документів посадовим особам підконтрольних установ та інших суб'єктів господарської діяльності або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною чотирнадцятою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державного фінансового контролю до проведення ревізії.

Проведення ревізій органами державного фінансового контролю не повинно порушувати нормального режиму роботи підконтрольних установ та інших суб'єктів господарської діяльності.

Зустрічні звірки, які проводяться органами державного фінансового контролю, не є контрольними заходами і проводяться у разі виникнення потреби у їх проведенні на підставі направлення, виписаного керівником органу державного фінансового контролю.

3.       Критерієм поділу ревізій на комплексні і тематичні є обсяг фінансової діяльності, яка підлягає ревізії. Комплексні ревізії передбачають перевірку усіх сторін фінансової діяльності, а

1 2 3 4 5 6 7 8 9