- Назвіть загальнодидактичні й специфічні принципи та методи музичного виховання.
- Загальнодидактичні методи навчання
- Специфічні методи музичного виховання.
- Розкрийте зміст поняття „педагогічна майстерність вчителя музики”.
- «Педагогічна майстерність
- Педагогічна майстерність
- 5 . Назвіть різні типи уроків музики. Опишіть специфіку організації та проведення нестандартних уроків .
- 6.Дайте характеристику масових і гурткових форм позакласної музичної роботи в ЗНЗ.
- 7. Дайте характеристику діючих програм з музики для 1-4-х класів . Характеристика структури навчальної програми
- 1 клас Тема 1. Про що розповідає музика Тема 2. Музика навколо нас 2 клас
Дайте характеристику курсу методики музичного виховання. Розкрийте зв'язок методики музичного виховання з іншими науками
 Скачать 188 Kb.
|
Методику музичного виховання слід розуміти як наукову дисципліну, що вивчає закономірності педагогічного процесу виховання школярів засобами музичного мистецтва, а саме: завдання, зміст, організацію, форми і методи музичної роботи зі школярами на уроках музики та в позаурочний час. Основними функціями методики є: 1-організаційна (беручи участь у плануванні всіх ланок та аспектів вивчення предмету, методика тим самим організує процес розуміння музичного мистецтва*; 2- інформаційна (конкретизуючи зміст вивчаємого предмету, методика забезпечує перенос інформації від учителя до учнів у формі знань, вмінь та навичок*; 3- інтеграційна (методика знаходить засоби, методи та прийоми досягнення цілісності уроку музики, управління емоційною та інтелектуальною діяльністю учнів у їх єдності, забезпечення взаємодії музики з іншими шкільними предметами*; 4- контролююча (методика розробляє способи здійснення контролю за результативністю навчально-виховного процесу, за розвитком музичної культури учнів*. Зв’язок методики музичного виховання з іншими науками: -з віковою педагогікою, бо присвячена музичній діяльності дітей молодшого шкільного віку; -з психологією, бо тільки у тісному зв’язку з цією наукою методика може досліджувати розвиток музичного сприйняття, творчих музичних здібностей школярів, вирішувати питання про доступність учням того чи іншого матеріалу, його об’єм, ефективність використовуваних методів; -з фізіологією, бо дослідження та вирішення проблем співочого розвитку молодших школярів потребує знань щодо особливостей побудови дитячого голосового апарату. Методика музичного виховання є важливою дисципліною навчального плану підготовки майбутнього вчителя музики. Мета курсу – підготувати майбутнього педагога до здійснення музичного-естетичного виховання школярів на уроках музики і в позакласній роботі. Завдання курсу – ознайомити вчителя з різними видами музичної діяльності учнів; сприяти формуванню та розвитку у майбутнього педагога вмінь і навичок проведення різних форм музично-виховної роботи в ЗНЗ.
Методика музичного виховання як педагогічна наука підкоряється закономірностям загальної педагогіки та спирається на наступні загальнодидактичні принципи: -обумовленість навчально-виховного процесу суспільними потребами; -комплексність вирішення завдань навчання, виховання та розвитку; -взаємозв’язок мети, змісту, форм, методів, засобів навчання та виховання; -співвідношення педагогічного керівництва з розвитком самостійності, ініціативи та творчості дітей; -постійність вимог та систематичне повторення дій; -науковість та доступність вивчаємого матеріалу; -принцип наочності; -надійність знань, вмінь і навичок; -зв’язок музичного виховання з життям, інтересами дітей; -активність музичної діяльності учнів. Разом з тим, у зв’язку з особливостями предмету “Музика” методика музичного виховання висуває і свої специфічні принципи: 1. Принцип єдності емоційного і свідомого. Розвиток сприйняття музики потребує усвідомлення викликаних нею музичних вражень. Пізнання, що відбувається у процесі навчання музики є специфічним. Воно обов’язково має являти собою єдність емоцій і розуму, свідомості і почуття. За допомогою використання у музичному виховання цього принципу в учнів розвивається здібність оцінювати сприйняте, виховуються їх музичні інтереси та смаки. 2. Принцип єдності художнього і технічного. Цей принцип вимагає, щоб усі компоненти уроку були художніми. Художнім має бути не тільки репертуар для слухання й співу, але й кожна вправа. Мова йде не тільки про матеріал, а й про саму якість звучання. Але для того, щоб домогтися “художності” на уроці, необхідна праця та технічне оволодіння матеріалом. Слід пам’ятати, що виразне виконання твору потребує відповідних технічних вмінь і навичок. Тому робота над технікою одночасно має бути роботою над художністю (виразністю, образністю*. 3. Принцип комплексності. Цей принцип своєрідний у розумінні комплексності впливу на людину – її психіку, моторику, фізіологічні процеси. Дитина відчуває, переживає різні стани (радості, суму, зосередженості, бадьорості*; мислить, усвідомлюючи виникаючі почуття; під впливом музики в її організмі відбуваються фізіологічні зміни: змінюється пульс, артеріальний тиск тощо. Методи музичного виховання (“methodos” у пер. з грец. “шлях до будь-чого”* являють собою різноманітні засоби спільної діяльності вчителя і учнів, спрямовані на досягнення мети музичного виховання школярів. Теорія і методика музичного виховання спирається на загальнопедагогічні методи, а також має власні методи, обумовлені естетичною сутністю та інтонаційною природою музичного мистецтва. Загальнодидактичні методи навчання поділяються за зовнішньою та внутрішньою сутністю. -За джерелом інформації (зовнішня форма вияву* методи класифікують на: словесні (повідомлення, пояснення, бесіда, розповідь, лекція, дискусія, диспут, робота з книгою*; наочні (художні, фотографічні ілюстрації; демонстрації пісні чи інструментального твору, читання вірша; використання таблиць, схем, звукової дошки тощо*; практичні (вокальні, інструментальні, ритмічні вправи; виконання практичних або самостійних робіт*. -За внутрішньою сутністю методи класифікують: за характером пізнавальної діяльності учнів – репродуктивні, пояснювально-ілюстративні, проблемні, частково-пошукові, дослідницькі методи; за характером логічного шляху мислення – індуктивні, дедуктивні, традуктивні (аналогії* методи; за принципом розчленування чи об’єднання знань – аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, класифікація. За успішністю учнів у навчанні виділяють різноманітні методи контролю і самоконтролю: усний контроль, письмовий контроль, спостереження, самоконтроль. Специфічні методи музичного виховання. Метод музичного узагальнення (Е.Б.Абдулін*. Він спрямований на організацію засвоєння учнями теми уроку, поєднує всі форми і види занять. Метод забігання наперед і повернення до пройденого матеріалу (Д.Б.Кабалевський* чи метод перспективи та ретроспективи в процесі навчання (Е.Б.Абдулін*. Цей метод встановлює зв’язки між темами програми, формуючи цілісне уявлення школярів про музику. Передбачається встановлення зв’язків на трьох рівнях: між роками навчання, між темами четвертей, між музичними творами. Засвоєння нової теми на вже знайомому матеріалі стає більш легким, вивчений матеріал піднімається на рівень нової теми (більш складний та змістовний*, встановлюються зв’язки між різними музичними явищами. Метод емоційної драматургії (Д.Б.Кабалевський, Л.М.Предтеченська, Е.Б.Абдулін*. Він пов’язаний з урахуванням специфічних умов роботи у певному класі, з певним складом учнів. Залежно від цих умов учитель повинен уміти реалізувати на уроці різну “режисуру”, залишаючись у межах вимог програми щодо опрацювання певної теми. Крім вищезазначених методів в науковій музично-педагогічній літературі наголошується на необхідності використання таких методів як: метод контрастних співставлень (О.П.Радинова*, метод роздумів про музику (Д.Б.Кабалевський*, метод створення композицій /при виконанні твору/ (Д.Б.Кабалевський, Л.В.Горюнова*, метод створення художнього контексту /”вихід” за межі музики у суміжні види мистецтв, історію, природу, життєві ситуації та образи/ (Л.В.Горюнова*, метод емоційного впливу (Л.Г.Дмітрієва, Н.М.Черноіваненко*, метод моделювання художньо-творчого процесу, метод інтонаційно-стильового осмислення музики.
Існує багато визначень педагогічної майстерності, до яких є два підходи : 1-пов’язаний із зосередженням уваги. Його ще називають технологічним або методичним. 2-Особистий підхід. Він з’ясовується через здібності. Академік І.Зязюн оцінив високу педагогічну майстерність і обрав комплексний підхід через особистість та дав визначення педагогічної майстерності. Академік І.Зязюн: «Педагогічна майстерність – це комплексні властивості особистості, яка забезпечує високий рівень самоорганізації професійно- педагогічної діяльності». Друге визначення педагогічної майстерності: Педагогічна майстерність – це синтез наукових знань, професійних умінь і навичок, особисносних якостей, методичного мистецтва, який забезпечує досягнення запланованої якості освіти. Третє визначення педагогічної майстерності: Педагогічна майстерність – це високий, якісний рівень знань. Це майстерність методиста. Знання навчального процесу і самонавчання.
Урок музики як основна форма музичного виховання школярів. Спільність уроку музики з іншими предметами. Специфічні особливості уроку музики як уроку мистецтва. Основною формою організації музичного виховання у ЗНЗ є урок музики. Він включає в себе декілька основних видів діяльності: хоровий спів, слухання музики, вивчення музичної грамоти. Крім цього використовується гра на дитячих музичних інструментах, музично-ритмічні рухи та різноманітні творчі завдання. Під час уроку педагог повинен забезпечувати тісний взаємозвязок цих видів музичної діяльності. Всі форми позакласної музично-виховної роботи є засобом закріплення та поглиблення набутих знань, вмінь і навичок, застосування їх на практиці. В процесі позакласної роботи можуть фрагментарно використовуватися всі вищезазначені види музичної діяльності учнів (як окремо, так і у різних поєднаннях*. Урок музики як урок мистецтва має свої особливості та разом з тим як шкільний предмет має спільні риси з іншими уроками: - спільна мета – формування різнобічно розвинутої, гармонійної особистості; - психолого-педагогічні закономірності, які лежать в основі побудови любого уроку; -викладання предмету на основі загально дидактичних принципів; -спільна форма організації уроку (один і той же склад учнів класу одної вікової групи; -необхідність уроку для всіх учнів, незалежно від їх інтересів та музичних здібностей; тривалість уроку; - повідомлення нового, закріплення , повторення, перевірка засвоєння вивченого матеріалу; - необхідність цілісності уроку при наявності різних форм роботи; - загальними є основні методи навчання. Особливості уроку музики полягають в тому, що: - це урок мистецтва, на якому пізнання музики відбувається дужеспецифічно і являє собою єдність емоцій і розуму, свідомості і почуття; - музика діє на людину комплексно – на її психіку, моторику, фізіологічні процеси; людина не тільки відчуває різні почуття, стани (радості, бадьорості, печалі*, але й під впливом музики в організмі людини можуть відбуватися і фізіологічні зрушення: мінятися пульс, артеріальний тиск тощо; - на музичних заняттях використовуються специфічні принципи і методи навчання, а також переважно колективні форми роботи. Результати музично-виховної роботи обумовлюються: 1* змістом навчального матеріалу; 2* рівнем розвитку пізнавальних здібностей дітей, їх загальним та спеціальним (музичним* розвитком; 3* ефективністю застосовуваних методів навчання; 4* використовуваними технічними засобами; 5* особистістю вчителя. Всі ці фактори не можуть бути установлені раз і назавжди, тому не може бути прийнятої раз і назавжди структури уроку. У його побудові необхідні гнучкість, творчий підхід при постійній опорі на загальнодидактичні та специфічні принципи музичного виховання. При цьому дуже важливим є принцип індивідуального підходу (сильні учні, “гудошники”*.Підготовка до уроку залежить від педагогічних вмінь та майстерності вчителя, від того, наскільки продумані мета та завдання уроку, зміст та структура, засоби та методи. 5.Назвіть різні типи уроків музики. Опишіть специфіку організації та проведення нестандартних уроків. Кожний шкільний предмет має, як уже згадувалося, свою специфіку. Головним завданням одних – озброїти учнів науковими знаннями, інших – допомогти оволодіти певними способами діяльності. Музика – це предмет, основною метою якого є формування досвіду емоційно-ціннісних відносин між людьми. Саме ця особливість предмету зумовлює і особливі типи та форми проведення уроків. Традиційними є такі типи уроків: - Організаційний; - Комбінований; -Домінантний (переважає один із видів музичної діяльності: спів, слухання, МРР, гра на ДМІ, творчі завдання). - Контрольно-перевіряючий; -Комплексний; - Урок-інтерв’ю; -Урок-захист; - Телеурок з використанням учбових програм; - Тематичний; - Підсумковий, заключний. У 70-х роках ХХ століття Д. Кабалевський створив принципово нову систему музичних зайнять. В її основі лежить тематична єдність. Відповідно до тематичної побудови в його програмі виділені і певні типи уроків музики: урок введення в тему; урок поглиблення теми; урок узагальнення; заключний урок-концерт. Методистами України, провідними вчителями музики були запропоновані і розроблені нові різноманітні, цікаві, корисні та демократичні типи уроків, до яких належать: урок вікторина; урок-оркестр; урок-конкурс; урок-подорож; урок-“круглий стіл”; урок-самопізнання; урок-картинна галерея; урок-конференція. Урок-вікторина, урок-концерт проводяться в кінці півріччя з метою підсумувати знання учнів. Урок-подорож вибудовується на відображенні в музиці картин природи (“Подорож по морях та океанах”, “Подорож по Україні” і ін.). Урок-“круглий стіл” – це насамперед слухання музики і бесіда про неї. Урок-вікторина має на меті перевірку знать учнів і може проводитися після завершення вивчення якогось навчального матеріалу чи теми. Урок-конкурс – це творче змагання учнів на краще виконання пісні чи музичного твору. Урок-оркестр розвиває в учнів почуття колективної творчості. Граючи на простеньких дитячих музичих інструментах – таких як сопілочка, тамбурин, дзвіночки, діти вчаться музикувати у колективі. Проявивши трішки фантазії, на музичні інструменти можна перетворити і зовсім „немузичні”, на перший погляд, речі – гребінець, дзвоник, пляшечку з-під Коли, наповнену горохом тощо. Безперечно, що цей список можна продовжувати, доповнювати, розширювати. Кожен може внести щось своє, оригінальне, нове у проведення уроку музики. Важливо при цьому не ставити собі за мету втілення нової форми лише заради форми. Адже ці оригінальні нетрадиційні форми проведення уроків повинні мати на меті покращення засвоєння учнями навчального матеріалу. Кожнен урок музики має свою специфіку. При цьому головна мета одних – допомогти оволодіти певними засобами діяльності, інших – розвинути творчу уяву та здібності учнів. Деякі з уроків підводять до глибоких роздумів про музику, а інші просто настроюють на веселий лад. Та вчитель завжди повинен усвідомлювати головне завдання уроку: чи то повторення музичного матеріалу, його закріплення, чи то набуття умінь і навичок, засвоєння нових понять, закономірностей або ж прагнення до реалізації декількох дидактичних завдань, що має місце в комбінованому уроці. Важливо відмітити, що проведені нетрадиційно уроки музики стимулюють творчість як вчителя, так і його вихованців, створюють сприятливі умови для співробітництва учнів між собою і з учителем. 6.Дайте характеристику масових і гурткових форм позакласної музичної роботи в ЗНЗ. Масові та гурткові форми позакласної музично-виховної роботи Всі види позакласної музичної роботи можна поділити на масові та гурткові. Масові форми – шкільні свята пісні, календарні фольклорні свята, шкільний музичний лекторій, відвідування концертів, спектаклів тощо. Їх мета – охоплення значної кількості дітей, не вимагаючи від них якихось особливих обдарувань, спеціальних знань і навичок. Існує певна підготовка до них, але вона залежить від форми конкретного заходу. Масові форми позакласної музичної роботи є епізодичними і не передбачають планомірного музичного навчання. Достатньо бажання й інтересу – і школяр стає учасником заходу. Гурткові форми – шкільний хор; фольклорний, вокальний, естрадний ансамблі; ансамблі сопілкарів, бандуристів; оркестри народних, дитячих музичних інструментів; гурток навчання гри на музичному інструменті; музично-драматичний гурток; дитячий оперний театр тощо. Взаємозв’язок урочної та позаурочної музичної діяльності школярів. Уроки музики тісно пов’язані з позакласною музично-виховною роботою, яка є засобом закріплення та поглиблення набутих на уроках знань, умінь і навичок, застосування їх на практиці. Під час позакласної роботи вчитель часто використовує подібні до урочних методи і прийоми, спільні види музичної діяльності учнів. Школярі, які найбільш яскраво проявляють себе на уроках музики, стають активними учасниками шкільних музичних гуртків. Зв’язок між урочною і позаурочною музичною діяльністю учнів є важливою умовою залучення дітей до художньої культури, формування естетичних смаків, уміння сприймати і оцінювати твори мистецтва. 7. Дайте характеристику діючих програм з музики для 1-4-х класів. Характеристика структури навчальної програми В основу структури програми покладені різні грані музики як єдиного цілого. Програма має тематичну побудову, що дає змогу об’єднати різні види музичної діяльності учнів (сприймання музики, виконання, засвоєння необхідних музичних понять і термінів, елементарне музикування, інсценування пісень, ритмічна й пластична імпровізація тощо) на одному уроці. Зміст і послідовність тем визначаються необхідністю розвитку в учнів здатності до співпереживання тих почуттів і станів, що виражає музика; до осягнення художньо-образної суті музичного мистецтва у найпростіших виявах, засвоєння елементів музичної мови; можливостями усвідомлення зв’язків музики з життям, набуттям ними практичного досвіду. Уміннями сприймати, аналізувати і виконувати музику учні оволодівають у тісному зв’язку із засвоєнням конкретної теми. Тематична побудова програми (заснована на музично-педагогічній концепції Д.Б.Кабалевського) пройшла у свій час багаторічну масову експериментальну перевірку в школах України і зарекомендувала себе як найбільш доцільна. Теми програми мають не тільки навчальний, але й музично-естетичний характер і відкривають можливість досягнення цілісності та єдності навчального процесу не лише в межах одного уроку, але й протягом семестру, навчального року і всього навчального курсу. Базова програма передбачає свободу творчості вчителя й можливості вибору сучасних педагогічних методик. Тому у варіативних авторських концепціях назви навчальних тем, порядок та обсяг їх подання можуть бути іншими (за умови відповідності Державному стандарту). При цьому мають бути використані твори з основного, додаткового або варіативного матеріалу для слухання і виконання. Тематична структура програми
|