Культура
Искусство
Языки
Языкознание
Вычислительная техника
Информатика
Финансы
Экономика
Биология
Сельское хозяйство
Психология
Ветеринария
Медицина
Юриспруденция
Право
Физика
История
Экология
Промышленность
Энергетика
Этика
Связь
Автоматика
Математика
Электротехника
Философия
Религия
Логика
Химия
Социология
Политология
Геология
|
Тесты по страхованию. 1. Сутність, принципи і роль страхування
1. Сутність, принципи і роль страхування
1. Еволюція страхування проходить наступні етапи:
а) середньовіковий, сучасний;
б) древний, середньовіковий;
в) древний, середньовіковий, сучасний.
2. В якій ступені епохи розвитку людства виникає ризик:
а) в кінці низшей ступени варварства.
б) в кінці низшей ступени дикости;
в) в начале низшей ступени варварства.
3. З якого історичного періоду розвитку страхування одержує грошову форму:
а) період варварства;
б) період дикости.
в) початок цивілізації.
4. Вітчизною страхування життя вважають:
а) Францію;
б) Германію;
в) Англію;
г) Швецію.
5. Вітчизною перестрахування вважають:
а) Францію;
б) Германію;
в) Англію;
г) Швецію.
6. Результатом розвитку страхування в древній період стало поділення на:
а) майнове і відповідальності
б) самострахування, взаємне, комерційне
в) особисте і майнове.
7. У яких формах виникли перші страховики:
А) товариства взаємного страхування;
Б) страхового товариства з повною відповідальністю;
В) акціонерного страхового товариства.
8. Передавання страховикові за певну плату матеріальної відповідальності за наслідок ризику, зумовленого подіями, передбаченими договором страхування це:
а) ризикова функція;
б) превентивна функція;
в) заощаджу вальна функція.
9. Економічна сутність якої функції полягає в тому, що страхова компанія об’єктивно зацікавлена в більш тривалому використанні коштів страхового фонду:
а) ризикова;
б) превентивна;
в) заощаджу вальна.
10. Функція пов’язана з тим, що договори довготермінового страхування життя мають накопичувальний характер це:
а) ризикова;
б) превентивна;
в) заощаджу вальна.
11. Способи здійснення страхування:
а) самострахування, взаємне, комерційне, соціальні страхові гарантії
б) самострахування, комерційне, соціальні страхові гарантії
в) самострахування, взаємне, комерційне.
12. До сукупного страхового фонду суспільства належать:
а) централизовані резервні фонди держави;
б) децентрализовані резервні фонди підприємств;
в) фонди, які нагромаджені шляхом страхування.
13. Страхування базується на наступних принципах:
а) страховий ризик;
б) страховий інтерес;
в) суброгації;
г) відшкодування;
д) повна оплата страхових премій.
14. Страхувальник не повинен отримувати прибуток від страхування відповідно до принципу:
а) страхового майнового интересу;
б) відшкодування;
в) безпосередньої причини;
г) суброгації.
15. Форми здійснення страхування:
а) особисте, майнове, відповідальності;
б) обов’язкове і необов'язкове;
в) добровільне і обов'язкове.
16.До якої форми страхування належить особисте страхування від нещасних випадків на транспорті:
а) обов’язкове державне;
б) добровільне;
в) обов'язкове.
17. Страхування, яке пов’язано з відшкодуванням страхувальником нанесеного їм збитку третій особі або його майну відноситься до об'єкту страхування:
а) особисте;
б) страхування відповідальності;
в) майнове.
18. Закон України «Про страхування» був прийнятий:
а) у 1993 році;
б) у 1996 році;
в) у 2000 році.
19. На початковій стадії зародження Корпорація Ллойд займалась:
а) страхуванням життя;
б) вогневим страхуванням;
в) морським страхуванням.
20. Розподіл на правових засадах матеріальних втрат і збитків від страхових випадків між страховиками, страхувальниками та іншими особами це:
а) міжнародне фінансове призначення;
б) інвестиційне призначення;
в) розподільче призначення.
21. Забезпечення матеріально-фінансового захисту страхувальника від майнових збитків що виникли внаслідок дій сукупності визначених ризиків це:
а) розподільче призначення страхування;
б) захисне призначення страхування;
в) міжнародне фінансове призначення страхування;
г) інвестиційне призначення страхування.
22. Створення умов для розвитку міжнародного експорту і імпорту капіталу за рахунок системи надання міжнародних страхових послуг це:
а) розподільче призначення страхування;
б) захисне призначення страхування;
в) міжнародне фінансове призначення страхування;
г) інвестиційне призначення страхування.
22. Система індивідуального накопичення страхового фонду для захисту від збитків і втрат це:
а) самострахування;
б) співстрахування;
в) взаємне страхування.
24. Колективне накопичення страхового фонду особами які об’єднані загальним економічним інтересом по відношенню до одного об’єкту страхування це:
а) самострахування;
б) співтрахування;
в) взаємне страхування.
25. При організації і функціонуванні господарських товариств і АТ обов’язково створюються фонди самострахування до яких передбачені обов’язкові перерахування з чистого прибутку:
а) до 5%;
б) 5%;
в) более 5%.
26. Виплати, що здійснюються одній й тій же особі з будь якої системи страхування, не залежать від виплат, на які ця особа має право по якій іншій системі страхування це:
а) принцип суброгації;
б) принцип взаємної незалежності виплат;
в) принцип контрибуції.
27. Передача прав страховику на вилучення сум страхового відшкодування з винної сторони в рамках здійсненних страхових виплат це принцип:
а) суброгації;
б) франшизи;
в) диверсифікація.
28. Відповідно цьому принципу страхувальник повинен мати законний майновий інтерес до конкретного об’єкту , якій підлягає страхуванню це принцип:
а) сумлінності;
б) страхового інтересу;
в) відшкодування.
29. Особливості первинних форм страхового захисту:
а) вони не передбачають попереднього нагромадження грошових засобів для відшкодування вірогідних збитків;
б) вони зобов’язують відшкодовувати збитки спільно у порядку їх розподілу між певною спільнотою, збираючи грошові засоби після настання небезпеки та оцінки збитків, спричинених нею;
в) вони передбачають попереднє нагромадження грошових засобів для відшкодування вірогідних збитків.
2. Класифікація страхування
1. Система підпорядкування деякій ознаці понять (класів) у певній галузі знань або діяльності людини, використовують як засіб для встановлення взаємозв’язків між цими поняттями (класами) - це:
а) класифікація;
б) ідентифікація;
в) упорядкування.
2. Найістотніші класифікаційні ознаки, за допомогою яких класифікують страхування і яки мають найбільше значення як у теоретичному, так і у практичному розумінні - це:
а) історичні, економічні, юридичні;
б) історичні, географічні, юридичні;
в) історичні, економічні, політичні.
3. За історичною ознакою страхування класифікують на:
а) давнє;
б) нове;
в) новітнє.
4. Класифікація страхування за економічними ознаками — це класифікація за такими характеристиками:
а) спеціалізацією страховика;
б) формою організації страхування;
в) статусом страхувальника;
г) часом виникнення окремих видів страхування.
5. Страхування, пов’язане з володінням, користуванням і розпорядженням майном страхувальником це:
а) майнове страхування;
б) страхування відповідальності;
в) особисте страхування.
6. Страхування, пов’язане з життям, здоров’ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи це:
а) майнове страхування;
б) страхування відповідальності;
в) особисте страхування.
7. Страхування, пов’язане з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну це:
а) майнове страхування;
б) страхування відповідальності;
в) особисте страхування.
8. Особисте страхування включає:
а) страхування пенсій;
б) страхування інвестицій;
в) страхування пасажирів;
г) страхування багажу та вантажу.
9. Майнове страхування включає:
а) страхування пенсій;
б) страхування інвестицій;
в) страхування пасажирів;
г) страхування багажу та вантажу.
10. Нетрадиційні види страхування включають:
а) кептивне страхування;
б) страхування залізничного транспорту;
в) страхування відповідальності власників водного транспорту;
г) страхування професійної відповідальності аудиторів;
д) страхування підприємницьких ризиків у кіновиробництві.
11. Страхування інвестиційних ризиків включає:
а) процентні ризики;
б) валютні ризики;
в) комерційні ризики;
г) катастрофічні ризики.
12. Зобов’язання страховика сплатити страхове відшкодування або страхову суму в разі настання обумовлених наслідків страхового випадку - це :
а) страхова відповідальність (страхове покриття);
б) страховий договір;
в) страховий інтерес.
13. Вартість, що її встановлює страхувальник, оцінюючи об’єкт страхування, критерій оцінки страхового ризику - це:
а) страхова вартість;
б) страхова оцінка;
в) страхове забезпечення.
14.Термін відшкодування — це термін, протягом якого:
а) страховик має право розраховуватися із клієнтом;
б) визначаються збитки, яких зазнав страхувальник;
в) страховик розраховує страхові тарифи.
15. Ліміт відповідальності це:
а) мінімальна сума страхового відшкодування, яка може бути сплачена страховиком страхувальнику;
б) максимальна сума страхового відшкодування, яка може бути сплачена страховиком страхувальнику;
в) невизначена сума страхового відшкодування, яка може бути сплачена страховиком страхувальнику.
20. Залежно від мети страхування поділяють на:
а) комерційне страхування;
б) соціальне страхування;
в) некомерційне страхування.
21. Різновид підприємницької діяльності, спрямованої на здійснення страхового захисту юридичних та фізичних осіб, яку можуть здійснювати як акціонерні, повні, командитні товариства або товариства з додатковою відповідальністю, так і державні страхові організації, метою яких є отримання прибутку це:
а) комерційне страхування;
б) соціальне страхування;
в) взаємне страхування.
22. Гарантована державою система заходів щодо забезпечення громадян у старості, на випадок захворювання, втрати працездатності, щодо підтримки материнства та дитинства, а також охорони здоров’я членів суспільства є:
а) комерційне страхування;
б) соціальне страхування;
в) взаємне страхування.
23. Важливими відмінностями між комерційним та соціальним страхуванням є:
а) комерційне страхування, як правило, добровільне, соціальне – виключно обов’язкове;
б) страховий захист соціального страхування визначає держава, а комерційного – сам страхувальник;
в) зв'язок між попитом на соціальне страхування і рівнем доходу страхувальника опосередкований нормами, встановленими законодавством, тоді як попит на комерційні послуги з особистого страхування прямо залежить від рівня доходу.
3. Страхові ризики та їх оцінка
1. Критеріями оцінки страхових ризиків є такі властивості:
а) випадковість;
б) можливість оцінювання у вартісних одиницях;
в) низький ступінь імовірності.
2. Мінімізація ризику здійснюється:
а) на кожному етапі процесу страхування;
б) при настанні страхового випадку;
в) під час визначення розміру страхового випадку.
3. Подія на випадок якої здійснюється страхування та яке має ознаки імовірності та випадковості настання:
а) страховий ризик;
б) страховий випадок;
в) страхова виплата.
4. Ризик - це категорія:
а) історична та економічна;
б) історична та юридична;
в) економічна та культурна.
5. Подія, яка може відбутися або не відбутися розглядається як категорія:
а) історична;
б) економічна;
в) юридична.
6. Можлива небезпека, яка усвідомлена людиною в ході суспільного розвитку розглядається як категорія:
а) історична;
б) економічна;
в) юридична.
8. Можливість позитивного відхилення при вихідних заданих параметрах на одне очікуване явище називається:
а) ушкодження;
б) ризик;
в) шанс.
9. Дійсне фактичне негативне відхилення є:
а) ушкодження;
б) ризик;
в) шанс.
10. В залежності від можливого економічного результату проявлення ризики є:
а) чисті і спекулятивні;
б) специфічні та аномальні;
в) страхові та не страхові.
11. Виходячи з можливості бути зареєстрованими ризики є:
а) чисті і спекулятивні;
б) специфічні та аномальні;
в) страхові та не страхові.
12. В залежності від джерела небезпеки ризи є:
а) пов’язані з появою стихійних лих природи;
б) пов’язані з цілеспрямованою дією людини;
в) пов’язані з економічною діяльністю людини.
13. До специфічних ризиків належать:
а) аномальні;
б) катастрофічні;
в) великі.
14. Як економічна категорія ризик виник на:
а) нижчій ступені епохи дикості;
б) нижчій ступені епохи варварства;
в) на нижчій ступені епохи цивілізації.
15. Можливість одержання негативного або нульового економічного результату є ризиком:
а) чистим;
б) спекулятивним;
в) специфічним.
16. Розрізняють ризики:
а) економічні;
б) політичні;
в) транспортні;
г) технічні.
17. Структура ризику складається з:
а) небезпеки;
б) підпадання;
в) взаємодії з іншими ризиками;
г) чутливості.
18. Потенційна загроза виникнення збитку або іншої форми реалізації ризику, що зумовлена специфікою об’єкта, ризикової ситуації і природою збитку – це:
а) небезпека;
в) взаємодії з іншими ризиками;
г) чутливість.
19. Ступінь або інтенсивність, з якою може виникнути збиток різного розміру щодо досліджуваного об’єкта, тобто реалізуватися відповідна небезпека показує:
а) небезпека;
в) взаємодії з іншими ризиками;
г) чутливість.
20. Характеристика ситуації, яка може мати своїм наслідком збиток або іншу форму реалізації ризику є:
б) підпадання під ризик;
в) взаємодії з іншими ризиками;
г) чутливість.
21. Можливість непередбачуваного виникнення небажаних ризиків у грошовому вираженні це:
а) економічний ризик;
б) політичний ризик;
г) технічний ризик.
22. Ситуація, за якою одна подія може спричинити збитки на різних об’єктах, але відповідальність за покриття цієї події повністю або частково лежить на одній організації або особі є:
а) кумуляція ризиків;
б) диверсифікація ризиків;
в) класифікація ризиків.
23. Процес прийняття і виконання управлінських рішень, які мінімізують несприятливий вплив на організацію або облік збитків, спричинених випадковими подіями це:
а) ризик-менеджмент;
б) диверсифікація ризиків;
в) управління ризиком.
4. Страховий ринок
1. Якщо страховий випадок протягом дії договору страхування не настав, чи реалізовано страховий продукт:
а) лише частково;
б) так, у повному обсязі;
в) ні, оскільки страховик не виконав усіх зобов'язань.
2. Страховий ринок - це:
а) особливе соціально-економічне середовище, де об’єктом купівлі-продажу виступає страхова послуга, формується попит і пропозиція на неї;
б) особлива економічна середа, де об’єктом купівлі-продажу виступає страхова послуга, формується попит і пропозиція на неї;
в) ринок, об’єднаний системою соціально-економічних зв’язків в одне ціле з необмеженою кількістю інших ринків.
3. Комплексний страховий ринок - це:
а) особлива соціально-економічна середа, де об’єктом купівлі-продажу виступає страхова послуга, формується попит і пропозиція на неї;
б) особлива економічна середа, де об’єктом купівлі-продажу виступає страхова послуга, формується попит і пропозиція на неї;
в) страховий ринок, об’єднаний системою соціально-економічних зв’язків в одне ціле з необмеженою кількістю інших ринків, які органічно і вільно функціонують та розвиваються на конкретній території.
4. Комплексний страховий ринок має наступні основні компоненти:
а) законодавче ядро і систему державного регулювання ринком;
б) структуру та інфраструктуру;
в) ринкові господарські форми;
г) систему взаємозв’язків з іншими вільними ринками.
5. Структурними елементами страхового ринку є:
а) страховики;
б) страхувальники;
в) страхові посередники.
6. Елементами інфраструктури є:
а) страхові посередники;
б) страховики;
в) не страхові посередники.
7. До комерційних страхових організацій відносяться:
а) акціонерні СК;
б) кептивні СК;
в) приватні СК.
8. Оцінку ризиків в страхуванні здійснюють спеціалісти (страхові посередники):
а) актуарій;
б) сюрвейєр;
в) аварійний комісар;
г) діспашер.
9. Оцінку збитків здійснюються спеціалісти (страхові посередники):
а) актуарій;
б) сюрвейєр;
в) аварійний комісар;
г) діспашер.
10. Спеціаліст, який здійснює актуарні (математичні) розрахунки на основі відповідної статистики для цілей вирахування страхових тарифів - це:
а) актуарій;
б) диспашер;
в) сюрвеєр.
11. Спеціаліст, який визначає причини страхового випадку і встановлює причину, характер, розміри збитків страхувальника - це:
а) актуарій;
б) сюрвейєр;
в) аварійний комісар.
12. Експерт що оглядає транспортний засіб та вантажі і дає заключення про його стан, пошкодження при аварії - це:
а) актуарій;
б) сюрвейєр;
в) аварійний комісар.
13. Спеціаліст страховика або незалежна особа яка здійснює розрахунки складних збитків зі складних страхових випадків - це:
а) актуарій;
б) диспашер;
в) сюрвейєр.
14. До ринкових інструментів страхового ринку належать:
а) договори страхування;
б) податки;
в) біржова страхова діяльність.
15. Договір страхування - це:
а) письмова угода між страховиком і страхувальником;
б) усна угода між страховиком і страхувальником;
в) усна або письмова угода між страховиком і страхувальником.
16. Договори страхування укладаються згідно з:
а) договору сторін;
б) правилами страхування;
в) контрактом.
17. Факт укладання договору страхування може засвідчуватися:
а) страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом);
б) контрактом;
в) угодою.
18. Страхувальники-резиденти згідно укладеним договорам страхування мають право вносить платежі:
а) в іноземній вільно конвертованій валюті;
б) тільки в грошові одиниці України;
в) в якій угодно одиниці.
19. Страхувальник зобов’язаний вносити платежі:
а) на свій розсуд;
б) своєчасно;
в) коли є гроші.
20. Підставою для відмови страховика в здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є:
а) навмисні дії страхувальника , спрямовані на настання страхового випадку;
б) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об’єкт страхування, або про факт настання страхового випадку;
в) отримання страхувальником повного відшкодування збитків.
21. Від’ємне фінансове положення страховика:
а) є підставою для відмови в виплаті страхових сум;
б) не є підставою для відмови в виплаті страхових сум;
в) виплати здійснюються на розсуд страховика.
22. Відповідно до Закону про страхування договір страхування визнається не дійсним у випадках:
а) якщо він укладен після страхового випадку;
б) якщо термін договору закінчився;
в) якщо об’єктом договору страхування є майно яке належить конфіскації на підставі судового вироку.
23. Припинити дію договору страхування може:
а) страхувальник;
б) страховик;
в) Ліга страхових організацій;
г) судові органи.
24. Чи можна протягом строку дії договору страхування вносити зміни до його змісту?
а) так; (за домовленістю між страховиком і страхувальником);
б) ні;
в) з дозволу Уповноваженого органу (Міністерства фінансів);
г) з дозволу Кабінету Міністрів України;
д) з дозволу Верховної Ради України.
25. Які дії страхувальника при настанні страхового випадку?
а) вжити заходи щодо зменшення збитків;
б) одразу після настання страхового випадку почати відновлювальні роботи;
в) обчислити суму страхового відшкодування.
26. Пропозиція однієї сторони іншій вступити в договірні відносини це:
а) франшиза;
б) оферта;
в) пул.
27. Договір страхування набирає чинності:
а) з моменту внесення першої страхової премії;
б) з моменту підпису;
в) з моменту одержання договору.
28. Сума, яка виплачується страховиком у разі дострокового припинення дії договору страхування:
а) страхова сума;
б) страхова виплата;
в) викупна сума.
29. Франшиза буває:
а) умовна;
б) абсолютна;
в) безумовна.
30. Наявність франшизи визначається факторами:
а) природними властивостями об’єкту погіршувати його стан;
б) частими і незначними пошкодженнями об’єкту , вартість яких дорівнює або не перевищує витрат на їх освідетельствование страховиком;
в) бажанням страховика дисциплінувати страхувальника в частині виконання умов договору і недопущення малих мелких збитків.
31. Частина можливого збитку, який може бути надано майновим інтересам страхувальника і не належить відшкодуванню страховиком це:
а) контрибуція;
б) франшиза;
в) диверсифікація.
32. Умови звільнення страховика від відповідальності за збиток який не перевищує встановленої суми, але повне покриття збитку, якщо розмір збитку перевищує значення встановленої договором страхової франшизи це:
а) умовна франшиза;
б) абсолютна франшиза;
в) безумовна франшиза.
33. Застосування франшизи в безумовному порядку це франшиза:
а) умовна;
б) абсолютна;
в) безумовна.
34. Ринковими регуляторами страхового ринку є:
а) договори страхування;
б) податки;
в) біржова страхова діяльність;
г) обов’язкові збори.
35. Визначення витрат які необхідні для страхування об'єкту називається:
а) актуарними розрахунками;
б) актуарною калькуляцією;
в) тарифним керівництвом.
36. Форма, за якою здійснюється розрахунок витрат на ведення об’єкту страхування називається:
а) актуарними розрахунками;
б) актуарною калькуляцією;
в) тарифним керівництвом.
37. Ціна страхового ризику та інших витрат які необхідні для виконання обов’язків страховика перед страхувальником відповідно договору страхування - це:
а) навантаження;
б) тарифна ставка;
в) страхова сума.
38. Тарифна ставка по якій укладається договір страхування називається:
а) нетто-ставкою;
б) брутто-ставкою;
в) навантаженням.
39. Ціною страхового ризику є:
а) нетто-ставка;
б) брутто-ставка;
в) навантаження.
40. Вартість, яка покриває витрати страховика з організації і ведення страхової справи, а також має елемент прибутку - це:
а) нетто-ставкою;
б) брутто-ставкою;
в) навантаженням.
41. Страхові тарифи при добровільній формі страхування розраховуються:
а) страховиком;
б) державою;
в) страхувальником.
42. Залежно від масштабів попиту та пропозиції на страхові послуги можна виділити страхові ринки:
а) внутрішній (регіональний);
б) зовнішній;
в) міжнародний.
43. Розширення сфери діяльності страховика у різних підприємствах інших галузей, які не перебувають у прямому зв’язку зі страховою справою це:
а) інтеграція;
б) диверсифікація;
в) контрибуція.
44. Громадяни або юридичні особи, які є представниками страховика і діють в його інтересах за комісійну винагороду на підставі договору це:
а) страхові агенти;
б) страхові брокери;
в) перестрахові брокери.
45. Маркетингова політика страховика спрямована на:
а) збільшення обсягу страхових премій;
б) розробку конкурентоспроможних страхових продуктів;
в) отримання додаткового прибутку;
г) розширення страхового поля;
д) підвищення іміджу компанії.
46. Попит на страхові послуги на ринку формують:
а) самі страхові компанії;
б) природні страхові події;
в) техногенні аварії та інші катаклізми;
г) засоби масової інформації.
47. Служба маркетингу страхової компанії надає свої продукти у формі:
а) наукової праці;
б) статті в засоби масової інформації;
в) інформаційно-аналітичних та наочних матеріалів (макетів полісів, методичних розробок, рекламних матеріалів тощо);
г) проведення ділових ігор;
д) моделювання та аналіз конкретних ситуацій страховика в роботі з клієнтами.
48. Інформаційні джерела маркетингових досліджень такі:
а) мережа Інтернет;
б) статистичні звіти страховиків до державних органів влади та громадських об'єднань;
в) платіжні доручення з бухгалтерії;
г) страхові поліси;
д) доповідні записки агентів.
49. Метою реклами - є:
а) поширення позитивного іміджу страховика через засоби масової інформації;
б) отримання додаткового прибутку;
в) всебічно сприяти укладанню нових і поновленню чинних договорів страхування;
г) підняття активності страхувальників;
д) розширення страхового поля.
50. Асоціативна реклама формує у потенційного споживача:
а) бажання страхуватись;
б) емоції та почуття щодо її змісту;
в) переконання придбати страховий поліс;
г) потребу придбати той чи інший страховий продукт;
д) аргументи звернутися до певної страхової компанії.
5. Страхова організація
1. Відповідно до Закону України "Про страхування" страхування - це:
а) вид громадянсько-правових відносин з захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб в разі настання страхових випадків;
б) вид громадянських відносин з захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб в разі настання страхових випадків;
в) вид правових відносин з захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб в разі настання страхових випадків.
2. Відповідно до Закону України "Про господарські товариства " страхові організації можуть утворюватися у формі:
а) акціонерних товариств;
б) повних товариств;
в) товариств з обмеженою відповідальністю;
г) товариств з додатковою відповідальністю;
д) командитних товариств.
3. Страховиками визнаються установи, які:
а) очікують ліцензію;
б) отримали ліцензію;
в) подали заяву на реєстрацію.
4. Відповідно до Закону України "Про страхування" учасників страховика повинно бути:
а) не менше трьох;
б) не більше двох;
в) три.
5. Страхова діяльність в Україні здійснюється:
а) виключно страховиками-резидентами України;
б) страховиками-резидентами і нерезидентами України;
в) виключно страховиками-нерезидентами України.
6. Загальний розмір внесків страховиків в уставні фонди інших страховиків не може перевищувати:
а) 40%;
б) 35%;
в) 30%.
7. При створенні страховика або збільшенні зареєстрованого уставного фонду уставний фонд повинен бути сплачено:
а) грошовій формі і частково основними засобами;
б) виключно в грошовій формі;
в) грошовій формі і цінними паперами.
8. Дозволяється формувати уставний фонд страховика:
а) цінними паперами державного зразка;
б) грошами;
в) основними засобами.
9. Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути тільки:
а) страхування;
б) перестрахування;
в) фінансова діяльність.
10. Для формування статутного фонду страховика забороняється використовувати:
а) векселі;
б) грошові кошти;
в) отримані кредити;
г) нематеріальні активи.
11. Які з перелічених далі видів діяльності заборонено виконувати страховій компанії:
а) перестраховувати ризики іноземних страховиків;
б) надавати консультаційні послуги з питань страхування та ризику-менеджменту;
в) надавати короткострокові кредити страхувальникам, які тривалий час страхують у компанії майнові ризики;
г) на договірних засадах здійснювати лізингові операції.
12. Страхова діяльність в Україні регулюється:
а) Лігою страховиків;
б) Державним бюджетом;
в) Законом України «Про страхування».
6. Державне регулювання страхової діяльності в Україні
1. Державний нагляд за страховою діяльністю в Україні здійснює:
а) Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю;
б) Кабінет Міністрів України;
в) Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України.
2. Державний нагляд за страховою діяльністю в Україні здійснюється з метою:
а) дотримання вимог законодавства України про страхування;
б) ефективного розвитку страхових послуг;
в) запобігання неплатоспроможності страховиків і захисту інтересів страхувальників.
3. Ліцензування страхової діяльності здійснює:
а) Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю;
б) Міністерство фінансів України;
в) Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України.
4. Ліцензії на страхову діяльність, пов’язану зі страхуванням життя видаються на такий строк:
а) 3 роки;
б) 10 років;
в) безстрокові.
5. Ліцензії на види страхування, інші, ніж страхування життя видаються на такий строк:
а) 3 роки;
б) 10 років;
в) безстрокові.
6. Системою обліку, збору, нагромадження та вилучення даних, що стосуються ліцензування страхової діяльності - є:
а) Єдиний державний реєстр страховиків;
б) Єдиний державний реєстр підприємців;
в) Єдиний державний реєстр фінансових організацій.
7. Система правового регулювання страхової діяльності містить норми, визначені:
а) Конституцією України;
б) Цивільним кодексом України;
в) Законом України «Про страхування»;
г) Господарським кодексом України.
8. На орган нагляду за страховою діяльністю покладено функції:
а) реєстрація страхових договорів;
б) контроль за платоспроможністю страховиків;
в) опрацювання страхових тарифів;
г) затвердження рішень про ліквідацію страхових компаній.
9. Методи регулювання страхової діяльності включають:
а) адміністративні;
б) економічні;
в) правові.
10. Заяву про видачу ліцензії залишають без розгляду, якщо:
а) вона подана невчасно;
б) заява підписана особою, яка не має на це повноважень;
в) документи оформлені з порушенням Ліцензійних вимог.
11. До правових методів регулювання страхової діяльності відносяться:
а) розробка і застосування законів та інших нормативних і методичних актів, котрі регламентують страхову діяльність;
б) стимулювання розвитку страхування через податкову систему і ціни;
в) видача ліцензій на право займатися страховою діяльністю.
12. У разі втрати або пошкодження ліцензії страховик зобов’язаний звернутися до Державної комісії з урегулювання ринків фінансових послуг та надати:
а) заяву про видачу дубліката ліцензії;
б) інформацію про публікацію оголошення у засобах масової інформації про втрату чи пошкодження ліцензії;
в) документ, що підтверджує внесення плати за видачу дубліката ліцензії.
13. До економічних методів регулювання страхової діяльності відносяться:
а) розробка і застосування законів та інших нормативних і методичних актів, котрі регламентують страхову діяльність;
б) стимулювання розвитку страхування через податкову систему і ціни;
в) видача ліцензій на право займатися страховою діяльністю.
14. До адміністративних методів регулювання страхової діяльності відносяться:
а) розробка і застосування законів та інших нормативних і методичних актів, котрі регламентують страхову діяльність;
б) стимулювання розвитку страхування через податкову систему і ціни;
в) видача ліцензій на право займатися страховою діяльністю.
15. До правових методів регулювання страхової діяльності відносяться:
а) закони, кодекси, нормативи, методичні документи;
б) стимулювання розвитку страхування через податкову систему і ціни;
в) видача ліцензій на право займатися страховою діяльністю.
16. Правове регулювання страхової діяльності здійснюється такими гілками влади:
а) законодавчою;
б) виконавчою;
в) судовою.
17. Центральним органом виконавчої влади, що здійснює правове регулювання страхової діяльності, є:
а) Кабінет Міністрів України;
б) Міністерство фінансів України;
в) НБУ.
18. Неприбуткове об’єднання учасників страхового ринку, метою якого є захист інтересів його членів та інших учасників ринку страхових послуг – це:
а) Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України;
б) Ліга страхових організацій України;
в) страхова організація.
19. Основними завданнями Ліги страхових організацій України є:
а) сприяння розвитку страхового ринку;
б) захист прав та інтересів учасників ринку страхових послуг, що є членами ЛСОУ;
в) сприяння формуванню та вдосконаленню правової бази страхової діяльності.
20. Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України була створена у:
а) 1996р.;
б) 2002р.;
в) 2008р.
21. Основними завданнями Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України є:
а) проведення єдиної та ефективної політики у сфері надання фінансових послуг;
б) розробка і реалізація стратегії розвитку ринків фінансових послуг;
в) здійснення державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг і додержанням законодавства в цій сфері;
г) захист прав споживачів фінансових послуг.
22. Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України була створена згідно із:
а) Законом України «Про страхування»;
б) Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»;
в) Законом України «Про господарські товариства».
7. Особисте страхування
1. Об’єктом особистого страхування є майнові інтереси, пов’язані з:
а) життям;
б) здоров’ям;
в) працездатністю;
г) додатковою пенсією.
2. Предметом особистого страхування є наступні ризики:
а) смерть;
б) хвороба;
в) каліцтво;
г) травма;
д) тривалість життя.
3. Класифікація особистого страхування здійснюється за такими ознаками:
а) за обсягом ризику;
б) за тривалістю страхового забезпечення;
в) за кількістю осіб, що вказані в договорі страхування;
г) за формою оплати страхових премій.
4. Особисте страхування за формою виплати страхового забезпечення поділяється на:
а) одноразові виплати страхової суми;
б) виплати страхової суми у вигляді ренти;
в) постійні виплати.
5. Додаткове пенсійне страхування здійснюється на випадок:
а) виходу на пенсію;
б) повної або часткової інвалідності;
в) смерті.
6. За тривалістю страхового забезпечення особисте страхування поділяється на:
а) короткострокове;
б) безстрокове;
в) довгострокове.
7. За формою оплати страхових премій особисте страхування поділяється на:
а) щоквартальну;
б) одноразову;
в) щорічну;
г) щомісячну.
8. Страхові виплати з угод особистого страхування здійснюються:
а) незалежно від суми, яку отримує страхувальник з державного соціального страхування;
б) тільки в розмірі страхових виплат з угод особистого страхування;
в) виплати тільки з державного соціального страхування.
9. До підгалузей особистого страхування належать:
а) страхування життя (пенсій);
б) медичне страхування;
в) страхування від нещасних випадків.
10. У практиці страхової діяльності найпоширенішими є такі види особистого страхування:
а) страхування на випадок смерті;
б) страхування на випадок дожиття до закінчення терміну страхування або певного віку;
в) змішане страхування.
11. Суб’єктами страхування життя є:
а) страховик;
б) страхувальник;
в) застрахована особа;
г) вигодонабувач.
12. Страховими випадками зі страхування життя є:
а) дожиття до досягнення встановленого договором віку;
б) смерть застрахованої особи;
в) дожиття застрахованої особи до закінчення терміну страхування.
13. Договори добровільного медичного страхування не укладають з:
а) інвалідами 1 групи;
б) особами, яким понад 75 років;
в) психічно хворими.
14. Страховик має право відмовити в виплаті страхової суми в добровільному медичному страхуванні в випадках якщо:
а) страхувальник чи застрахований свідомо повідомив неправдиві відомості про стан здоров’я;
б) страхувальником або застрахованим вчинено умисний злочин, що призвів до страхового випадку;
в) застрахований не виконував вимог лікування, рекомендацій лікаря, порушував лікарняний режим.
15. Особисте страхування включає:
а) страхування професійної відповідальності;
б) страхування від нещасних випадків на транспорті;
в) довічне страхування.
16. Страховиком при страхуванні життя може бути виключно:
а) Державний страховий фонд;
б) страхова компанія;
в) банківська установа.
17. Страхування життя, за якого в одному договорі об’єднується страхування від декількох ризиків: смерті, дожиття, нещасного випадку, хвороби, втрати працездатності м- це:
а) змішане страхування життя;
б) страхування на дожиття;
в) медичне страхування.
18. До обов’язкового особистого страхування від нещасних випадків відноситься:
а) весільне страхування;
б) страхування спортсменів вищих категорій;
в) особисте страхування від нещасних випадків на транспорті.
19. Обов’язкове страхування від нещасних випадків включає:
а) особисте страхування працівників відомчої та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин;
б) страхування життя і здоров’я спеціалістів ветеринарної медицини;
в) особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ними службових обов’язків.
20. При обов’язковому особистому страхування від нещасних випадків на транспорті пасажири є:
а) одночасно страхувальниками і застрахованими;
б) вигодонабувачами;
в) страхувальниками.
21. Застрахованими при обов’язковому особистому страхування від нещасних випадків на транспорті пасажири є:
а) працівники бригад медичної допомоги;
б) водії;
в) механіки поїздів;
г) працівники вагонів-ресторанів.
22. Добровільне страхування від нещасних випадків включає:
а) страхування дітей та школярів;
б) страхування від’їжджаючих за кордон від нещасних випадків;
в) колективне страхування робітників та службовців за рахунок підприємства;
г) довічне страхування.
23. Страхування від нещасних випадків здійснюється:
а) страховими компаніями;
б) Фондом загальнообов’язково державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;
в) страховими компаніями зі страхування життя.
|
|
|