Тесты по страхованию. 1. Сутність, принципи і роль страхування

Скачать 210.5 Kb.

Название	1. Сутність, принципи і роль страхування
Анкор	Тесты по страхованию.doc
Дата	22.04.2017
Размер	210.5 Kb.
Формат файла
Имя файла	Тесты по страхованию.doc
Тип	Документы #1564
страница	1 из 3

1 2 3

1. Сутність, принципи і роль страхування

1. Еволюція страхування проходить наступні етапи:

а) середньовіковий, сучасний;

б) древний, середньовіковий;

в) древний, середньовіковий, сучасний.

2. В якій ступені епохи розвитку людства виникає ризик:

а) в кінці низшей ступени варварства.

б) в кінці низшей ступени дикости;

в) в начале низшей ступени варварства.

3. З якого історичного періоду розвитку страхування одержує грошову форму:

а) період варварства;

б) період дикости.

в) початок цивілізації.

4. Вітчизною страхування життя вважають:

а) Францію;

б) Германію;

в) Англію;

г) Швецію.

5. Вітчизною перестрахування вважають:

а) Францію;

б) Германію;

в) Англію;

г) Швецію.

6. Результатом розвитку страхування в древній період стало поділення на:

а) майнове і відповідальності

б) самострахування, взаємне, комерційне

в) особисте і майнове.

7. У яких формах виникли перші страховики:

А) товариства взаємного страхування;

Б) страхового товариства з повною відповідальністю;

В) акціонерного страхового товариства.

8. Передавання страховикові за певну плату матеріальної відповідальності за наслідок ризику, зумовленого подіями, передбаченими договором страхування це:

а) ризикова функція;

б) превентивна функція;

в) заощаджу вальна функція.

9. Економічна сутність якої функції полягає в тому, що страхова компанія об’єктивно зацікавлена в більш тривалому використанні коштів страхового фонду:

а) ризикова;

б) превентивна;

в) заощаджу вальна.

10. Функція пов’язана з тим, що договори довготермінового страхування життя мають накопичувальний характер це:

а) ризикова;

б) превентивна;

в) заощаджу вальна.

11. Способи здійснення страхування:

а) самострахування, взаємне, комерційне, соціальні страхові гарантії

б) самострахування, комерційне, соціальні страхові гарантії

в) самострахування, взаємне, комерційне.

12. До сукупного страхового фонду суспільства належать:

а) централизовані резервні фонди держави;

б) децентрализовані резервні фонди підприємств;

в) фонди, які нагромаджені шляхом страхування.

13. Страхування базується на наступних принципах:

а) страховий ризик;

б) страховий інтерес;

в) суброгації;

г) відшкодування;

д) повна оплата страхових премій.

14. Страхувальник не повинен отримувати прибуток від страхування відповідно до принципу:

а) страхового майнового интересу;

б) відшкодування;

в) безпосередньої причини;

г) суброгації.

15. Форми здійснення страхування:

а) особисте, майнове, відповідальності;

б) обов’язкове і необов'язкове;

в) добровільне і обов'язкове.

16.До якої форми страхування належить особисте страхування від нещасних випадків на транспорті:

а) обов’язкове державне;

б) добровільне;

в) обов'язкове.

17. Страхування, яке пов’язано з відшкодуванням страхувальником нанесеного їм збитку третій особі або його майну відноситься до об'єкту страхування:

а) особисте;

б) страхування відповідальності;

в) майнове.

18. Закон України «Про страхування» був прийнятий:

а) у 1993 році;

б) у 1996 році;

в) у 2000 році.

19. На початковій стадії зародження Корпорація Ллойд займалась:

а) страхуванням життя;

б) вогневим страхуванням;

в) морським страхуванням.

20. Розподіл на правових засадах матеріальних втрат і збитків від страхових випадків між страховиками, страхувальниками та іншими особами це:

а) міжнародне фінансове призначення;

б) інвестиційне призначення;

в) розподільче призначення.

21. Забезпечення матеріально-фінансового захисту страхувальника від майнових збитків що виникли внаслідок дій сукупності визначених ризиків це:

а) розподільче призначення страхування;

б) захисне призначення страхування;

в) міжнародне фінансове призначення страхування;

г) інвестиційне призначення страхування.

22. Створення умов для розвитку міжнародного експорту і імпорту капіталу за рахунок системи надання міжнародних страхових послуг це:

а) розподільче призначення страхування;

б) захисне призначення страхування;

в) міжнародне фінансове призначення страхування;

г) інвестиційне призначення страхування.

22. Система індивідуального накопичення страхового фонду для захисту від збитків і втрат це:

а) самострахування;

б) співстрахування;

в) взаємне страхування.

24. Колективне накопичення страхового фонду особами які об’єднані загальним економічним інтересом по відношенню до одного об’єкту страхування це:

а) самострахування;

б) співтрахування;

в) взаємне страхування.

25. При організації і функціонуванні господарських товариств і АТ обов’язково створюються фонди самострахування до яких передбачені обов’язкові перерахування з чистого прибутку:

а) до 5%;

б) 5%;

в) более 5%.

26. Виплати, що здійснюються одній й тій же особі з будь якої системи страхування, не залежать від виплат, на які ця особа має право по якій іншій системі страхування це:

а) принцип суброгації;

б) принцип взаємної незалежності виплат;

в) принцип контрибуції.

27. Передача прав страховику на вилучення сум страхового відшкодування з винної сторони в рамках здійсненних страхових виплат це принцип:

а) суброгації;

б) франшизи;

в) диверсифікація.

28. Відповідно цьому принципу страхувальник повинен мати законний майновий інтерес до конкретного об’єкту , якій підлягає страхуванню це принцип:

а) сумлінності;

б) страхового інтересу;

в) відшкодування.

29. Особливості первинних форм страхового захисту:

а) вони не передбачають попереднього нагромадження грошових засобів для відшкодування вірогідних збитків;

б) вони зобов’язують відшкодовувати збитки спільно у порядку їх розподілу між певною спільнотою, збираючи грошові засоби після настання небезпеки та оцінки збитків, спричинених нею;

в) вони передбачають попереднє нагромадження грошових засобів для відшкодування вірогідних збитків.

2. Класифікація страхування
1. Система підпорядкування деякій ознаці понять (класів) у певній галузі знань або діяльності людини, використовують як засіб для встановлення взаємозв’язків між цими поняттями (класами) - це:

а) класифікація;

б) ідентифікація;

в) упорядкування.

2. Найістотніші класифікаційні ознаки, за допомогою яких класифікують страхування і яки мають найбільше значення як у теоретичному, так і у практичному розумінні - це:

а) історичні, економічні, юридичні;

б) історичні, географічні, юридичні;

в) історичні, економічні, політичні.

3. За історичною ознакою страхування класифікують на:

а) давнє;

б) нове;

в) новітнє.

4. Класифікація страхування за економічними ознаками — це класифікація за такими характеристиками:

а) спеціалізацією страховика;

б) формою організації страхування;

в) статусом страхувальника;

г) часом виникнення окремих видів страхування.

5. Страхування, пов’язане з володінням, користуванням і розпорядженням майном страхувальником це:

а) майнове страхування;

б) страхування відповідальності;

в) особисте страхування.

6. Страхування, пов’язане з життям, здоров’ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи це:

а) майнове страхування;

б) страхування відповідальності;

в) особисте страхування.

7. Страхування, пов’язане з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну це:

а) майнове страхування;

б) страхування відповідальності;

в) особисте страхування.

8. Особисте страхування включає:

а) страхування пенсій;

б) страхування інвестицій;

в) страхування пасажирів;

г) страхування багажу та вантажу.

9. Майнове страхування включає:

а) страхування пенсій;

б) страхування інвестицій;

в) страхування пасажирів;

г) страхування багажу та вантажу.

10. Нетрадиційні види страхування включають:

а) кептивне страхування;

б) страхування залізничного транспорту;

в) страхування відповідальності власників водного транспорту;

г) страхування професійної відповідальності аудиторів;

д) страхування підприємницьких ризиків у кіновиробництві.

11. Страхування інвестиційних ризиків включає:

а) процентні ризики;

б) валютні ризики;

в) комерційні ризики;

г) катастрофічні ризики.

12. Зобов’язання страховика сплатити страхове відшкодування або страхову суму в разі настання обумовлених наслідків страхового випадку - це :

а) страхова відповідальність (страхове покриття);

б) страховий договір;

в) страховий інтерес.

13. Вартість, що її встановлює страхувальник, оцінюючи об’єкт страхування, критерій оцінки страхового ризику - це:

а) страхова вартість;

б) страхова оцінка;

в) страхове забезпечення.

14.Термін відшкодування — це термін, протягом якого:

а) страховик має право розраховуватися із клієнтом;

б) визначаються збитки, яких зазнав страхувальник;

в) страховик розраховує страхові тарифи.

15. Ліміт відповідальності це:

а) мінімальна сума страхового відшкодування, яка може бути сплачена страховиком страхувальнику;

б) максимальна сума страхового відшкодування, яка може бути сплачена страховиком страхувальнику;

в) невизначена сума страхового відшкодування, яка може бути сплачена страховиком страхувальнику.

20. Залежно від мети страхування поділяють на:

а) комерційне страхування;

б) соціальне страхування;

в) некомерційне страхування.

21. Різновид підприємницької діяльності, спрямованої на здійснення страхового захисту юридичних та фізичних осіб, яку можуть здійснювати як акціонерні, повні, командитні товариства або товариства з додатковою відповідальністю, так і державні страхові організації, метою яких є отримання прибутку це:

а) комерційне страхування;

б) соціальне страхування;

в) взаємне страхування.

22. Гарантована державою система заходів щодо забезпечення громадян у старості, на випадок захворювання, втрати працездатності, щодо підтримки материнства та дитинства, а також охорони здоров’я членів суспільства є:

а) комерційне страхування;

б) соціальне страхування;

в) взаємне страхування.

23. Важливими відмінностями між комерційним та соціальним страхуванням є:

а) комерційне страхування, як правило, добровільне, соціальне – виключно обов’язкове;

б) страховий захист соціального страхування визначає держава, а комерційного – сам страхувальник;

в) зв'язок між попитом на соціальне страхування і рівнем доходу страхувальника опосередкований нормами, встановленими законодавством, тоді як попит на комерційні послуги з особистого страхування прямо залежить від рівня доходу.

3. Страхові ризики та їх оцінка

1. Критеріями оцінки страхових ризиків є такі властивості:

а) випадковість;

б) можливість оцінювання у вартісних одиницях;

в) низький ступінь імовірності.

2. Мінімізація ризику здійснюється:

а) на кожному етапі процесу страхування;

б) при настанні страхового випадку;

в) під час визначення розміру страхового випадку.

3. Подія на випадок якої здійснюється страхування та яке має ознаки імовірності та випадковості настання:

а) страховий ризик;

б) страховий випадок;

в) страхова виплата.

4. Ризик - це категорія:

а) історична та економічна;

б) історична та юридична;

в) економічна та культурна.

5. Подія, яка може відбутися або не відбутися розглядається як категорія:

а) історична;

б) економічна;

в) юридична.

6. Можлива небезпека, яка усвідомлена людиною в ході суспільного розвитку розглядається як категорія:

а) історична;

б) економічна;

в) юридична.

8. Можливість позитивного відхилення при вихідних заданих параметрах на одне очікуване явище називається:

а) ушкодження;

б) ризик;

в) шанс.

9. Дійсне фактичне негативне відхилення є:

а) ушкодження;

б) ризик;

в) шанс.

10. В залежності від можливого економічного результату проявлення ризики є:

а) чисті і спекулятивні;

б) специфічні та аномальні;

в) страхові та не страхові.

11. Виходячи з можливості бути зареєстрованими ризики є:

а) чисті і спекулятивні;

б) специфічні та аномальні;

в) страхові та не страхові.

12. В залежності від джерела небезпеки ризи є:

а) пов’язані з появою стихійних лих природи;

б) пов’язані з цілеспрямованою дією людини;

в) пов’язані з економічною діяльністю людини.

13. До специфічних ризиків належать:

а) аномальні;

б) катастрофічні;

в) великі.

14. Як економічна категорія ризик виник на:

а) нижчій ступені епохи дикості;

б) нижчій ступені епохи варварства;

в) на нижчій ступені епохи цивілізації.

15. Можливість одержання негативного або нульового економічного результату є ризиком:

а) чистим;

б) спекулятивним;

в) специфічним.

16. Розрізняють ризики:

а) економічні;

б) політичні;

в) транспортні;

г) технічні.

17. Структура ризику складається з:

а) небезпеки;

б) підпадання;

в) взаємодії з іншими ризиками;

г) чутливості.

18. Потенційна загроза виникнення збитку або іншої форми реалізації ризику, що зумовлена специфікою об’єкта, ризикової ситуації і природою збитку – це:

а) небезпека;

в) взаємодії з іншими ризиками;

г) чутливість.

19. Ступінь або інтенсивність, з якою може виникнути збиток різного розміру щодо досліджуваного об’єкта, тобто реалізуватися відповідна небезпека показує:

а) небезпека;

в) взаємодії з іншими ризиками;

г) чутливість.

20. Характеристика ситуації, яка може мати своїм наслідком збиток або іншу форму реалізації ризику є:

б) підпадання під ризик;

в) взаємодії з іншими ризиками;

г) чутливість.

21. Можливість непередбачуваного виникнення небажаних ризиків у грошовому вираженні це:

а) економічний ризик;

б) політичний ризик;

г) технічний ризик.

22. Ситуація, за якою одна подія може спричинити збитки на різних об’єктах, але відповідальність за покриття цієї події повністю або частково лежить на одній організації або особі є:

а) кумуляція ризиків;

б) диверсифікація ризиків;

в) класифікація ризиків.

23. Процес прийняття і виконання управлінських рішень, які мінімізують несприятливий вплив на організацію або облік збитків, спричинених випадковими подіями це:

а) ризик-менеджмент;

б) диверсифікація ризиків;

в) управління ризиком.

4. Страховий ринок
1. Якщо страховий випадок протягом дії договору страхування не настав, чи реалізовано страховий продукт:

а) лише частково;

б) так, у повному обсязі;

в) ні, оскільки страховик не виконав усіх зобов'язань.

2. Страховий ринок - це:

а) особливе соціально-економічне середовище, де об’єктом купівлі-продажу виступає страхова послуга, формується попит і пропозиція на неї;

б) особлива економічна середа, де об’єктом купівлі-продажу виступає страхова послуга, формується попит і пропозиція на неї;

в) ринок, об’єднаний системою соціально-економічних зв’язків в одне ціле з необмеженою кількістю інших ринків.

3. Комплексний страховий ринок - це:

а) особлива соціально-економічна середа, де об’єктом купівлі-продажу виступає страхова послуга, формується попит і пропозиція на неї;

б) особлива економічна середа, де об’єктом купівлі-продажу виступає страхова послуга, формується попит і пропозиція на неї;

в) страховий ринок, об’єднаний системою соціально-економічних зв’язків в одне ціле з необмеженою кількістю інших ринків, які органічно і вільно функціонують та розвиваються на конкретній території.

4. Комплексний страховий ринок має наступні основні компоненти:

а) законодавче ядро і систему державного регулювання ринком;

б) структуру та інфраструктуру;

в) ринкові господарські форми;

г) систему взаємозв’язків з іншими вільними ринками.

5. Структурними елементами страхового ринку є:

а) страховики;

б) страхувальники;

в) страхові посередники.

6. Елементами інфраструктури є:

а) страхові посередники;

б) страховики;

в) не страхові посередники.
7. До комерційних страхових організацій відносяться:

а) акціонерні СК;

б) кептивні СК;

в) приватні СК.

8. Оцінку ризиків в страхуванні здійснюють спеціалісти (страхові посередники):

а) актуарій;

б) сюрвейєр;

в) аварійний комісар;

г) діспашер.

9. Оцінку збитків здійснюються спеціалісти (страхові посередники):

а) актуарій;

б) сюрвейєр;

в) аварійний комісар;

г) діспашер.

10. Спеціаліст, який здійснює актуарні (математичні) розрахунки на основі відповідної статистики для цілей вирахування страхових тарифів - це:

а) актуарій;

б) диспашер;

в) сюрвеєр.

11. Спеціаліст, який визначає причини страхового випадку і встановлює причину, характер, розміри збитків страхувальника - це:

а) актуарій;

б) сюрвейєр;

в) аварійний комісар.

12. Експерт що оглядає транспортний засіб та вантажі і дає заключення про його стан, пошкодження при аварії - це:

а) актуарій;

б) сюрвейєр;

в) аварійний комісар.

13. Спеціаліст страховика або незалежна особа яка здійснює розрахунки складних збитків зі складних страхових випадків - це:

а) актуарій;

б) диспашер;

в) сюрвейєр.

14. До ринкових інструментів страхового ринку належать:

а) договори страхування;

б) податки;

в) біржова страхова діяльність.

15. Договір страхування - це:

а) письмова угода між страховиком і страхувальником;

б) усна угода між страховиком і страхувальником;

в) усна або письмова угода між страховиком і страхувальником.

16. Договори страхування укладаються згідно з:

а) договору сторін;

б) правилами страхування;

в) контрактом.

17. Факт укладання договору страхування може засвідчуватися:

а) страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом);

б) контрактом;

в) угодою.

18. Страхувальники-резиденти згідно укладеним договорам страхування мають право вносить платежі:

а) в іноземній вільно конвертованій валюті;

б) тільки в грошові одиниці України;

в) в якій угодно одиниці.

19. Страхувальник зобов’язаний вносити платежі:

а) на свій розсуд;

б) своєчасно;

в) коли є гроші.

20. Підставою для відмови страховика в здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є:

а) навмисні дії страхувальника , спрямовані на настання страхового випадку;

б) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об’єкт страхування, або про факт настання страхового випадку;

в) отримання страхувальником повного відшкодування збитків.

21. Від’ємне фінансове положення страховика:

а) є підставою для відмови в виплаті страхових сум;

б) не є підставою для відмови в виплаті страхових сум;

в) виплати здійснюються на розсуд страховика.

22. Відповідно до Закону про страхування договір страхування визнається не дійсним у випадках:

а) якщо він укладен після страхового випадку;

б) якщо термін договору закінчився;

в) якщо об’єктом договору страхування є майно яке належить конфіскації на підставі судового вироку.

23. Припинити дію договору страхування може:

а) страхувальник;

б) страховик;

в) Ліга страхових організацій;

г) судові органи.

24. Чи можна протягом строку дії договору страхування вносити зміни до його змісту?

а) так; (за домовленістю між страховиком і страхувальником);

б) ні;

в) з дозволу Уповноваженого органу (Міністерства фінансів);

г) з дозволу Кабінету Міністрів України;

д) з дозволу Верховної Ради України.

25. Які дії страхувальника при настанні страхового випадку?

а) вжити заходи щодо зменшення збитків;

б) одразу після настання страхового випадку почати відновлювальні роботи;

в) обчислити суму страхового відшкодування.

26. Пропозиція однієї сторони іншій вступити в договірні відносини це:

а) франшиза;

б) оферта;

в) пул.

27. Договір страхування набирає чинності:

а) з моменту внесення першої страхової премії;

б) з моменту підпису;

в) з моменту одержання договору.

28. Сума, яка виплачується страховиком у разі дострокового припинення дії договору страхування:

а) страхова сума;

б) страхова виплата;

в) викупна сума.

29. Франшиза буває:

а) умовна;

б) абсолютна;

в) безумовна.

30. Наявність франшизи визначається факторами:

а) природними властивостями об’єкту погіршувати його стан;

б) частими і незначними пошкодженнями об’єкту , вартість яких дорівнює або не перевищує витрат на їх освідетельствование страховиком;

в) бажанням страховика дисциплінувати страхувальника в частині виконання умов договору і недопущення малих мелких збитків.

31. Частина можливого збитку, який може бути надано майновим інтересам страхувальника і не належить відшкодуванню страховиком це:

а) контрибуція;

б) франшиза;

в) диверсифікація.

32. Умови звільнення страховика від відповідальності за збиток який не перевищує встановленої суми, але повне покриття збитку, якщо розмір збитку перевищує значення встановленої договором страхової франшизи це:

а) умовна франшиза;

б) абсолютна франшиза;

в) безумовна франшиза.

33. Застосування франшизи в безумовному порядку це франшиза:

а) умовна;

б) абсолютна;

в) безумовна.

34. Ринковими регуляторами страхового ринку є:

а) договори страхування;

б) податки;

в) біржова страхова діяльність;

г) обов’язкові збори.

35. Визначення витрат які необхідні для страхування об'єкту називається:

а) актуарними розрахунками;

б) актуарною калькуляцією;

в) тарифним керівництвом.

36. Форма, за якою здійснюється розрахунок витрат на ведення об’єкту страхування називається:

а) актуарними розрахунками;

б) актуарною калькуляцією;

в) тарифним керівництвом.

37. Ціна страхового ризику та інших витрат які необхідні для виконання обов’язків страховика перед страхувальником відповідно договору страхування - це:

а) навантаження;

б) тарифна ставка;

в) страхова сума.

38. Тарифна ставка по якій укладається договір страхування називається:

а) нетто-ставкою;

б) брутто-ставкою;

в) навантаженням.

39. Ціною страхового ризику є:

а) нетто-ставка;

б) брутто-ставка;

в) навантаження.

40. Вартість, яка покриває витрати страховика з організації і ведення страхової справи, а також має елемент прибутку - це:

а) нетто-ставкою;

б) брутто-ставкою;

в) навантаженням.

41. Страхові тарифи при добровільній формі страхування розраховуються:

а) страховиком;

б) державою;

в) страхувальником.

42. Залежно від масштабів попиту та пропозиції на страхові послуги можна виділити страхові ринки:

а) внутрішній (регіональний);

б) зовнішній;

в) міжнародний.

43. Розширення сфери діяльності страховика у різних підприємствах інших галузей, які не перебувають у прямому зв’язку зі страховою справою це:

а) інтеграція;

б) диверсифікація;

в) контрибуція.

44. Громадяни або юридичні особи, які є представниками страховика і діють в його інтересах за комісійну винагороду на підставі договору це:

а) страхові агенти;

б) страхові брокери;

в) перестрахові брокери.

45. Маркетингова політика страховика спрямована на:

а) збільшення обсягу страхових премій;

б) розробку конкурентоспроможних страхових продуктів;

в) отримання додаткового прибутку;

г) розширення страхового поля;

д) підвищення іміджу компанії.

46. Попит на страхові послуги на ринку формують:

а) самі страхові компанії;

б) природні страхові події;

в) техногенні аварії та інші катаклізми;

г) засоби масової інформації.

47. Служба маркетингу страхової компанії надає свої продукти у формі:

а) наукової праці;

б) статті в засоби масової інформації;

в) інформаційно-аналітичних та наочних матеріалів (макетів полісів, методичних розробок, рекламних матеріалів тощо);

г) проведення ділових ігор;

д) моделювання та аналіз конкретних ситуацій страховика в роботі з клієнтами.

48. Інформаційні джерела маркетингових досліджень такі:

а) мережа Інтернет;

б) статистичні звіти страховиків до державних органів влади та громадських об'єднань;

в) платіжні доручення з бухгалтерії;

г) страхові поліси;

д) доповідні записки агентів.

49. Метою реклами - є:

а) поширення позитивного іміджу страховика через засоби масової інформації;

б) отримання додаткового прибутку;

в) всебічно сприяти укладанню нових і поновленню чинних договорів страхування;

г) підняття активності страхувальників;

д) розширення страхового поля.

50. Асоціативна реклама формує у потенційного споживача:

а) бажання страхуватись;

б) емоції та почуття щодо її змісту;

в) переконання придбати страховий поліс;

г) потребу придбати той чи інший страховий продукт;

д) аргументи звернутися до певної страхової компанії.
5. Страхова організація
1. Відповідно до Закону України "Про страхування" страхування - це:

а) вид громадянсько-правових відносин з захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб в разі настання страхових випадків;

б) вид громадянських відносин з захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб в разі настання страхових випадків;

в) вид правових відносин з захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб в разі настання страхових випадків.

2. Відповідно до Закону України "Про господарські товариства " страхові організації можуть утворюватися у формі:

а) акціонерних товариств;

б) повних товариств;

в) товариств з обмеженою відповідальністю;

г) товариств з додатковою відповідальністю;

д) командитних товариств.

3. Страховиками визнаються установи, які:

а) очікують ліцензію;

б) отримали ліцензію;

в) подали заяву на реєстрацію.

4. Відповідно до Закону України "Про страхування" учасників страховика повинно бути:

а) не менше трьох;

б) не більше двох;

в) три.

5. Страхова діяльність в Україні здійснюється:

а) виключно страховиками-резидентами України;

б) страховиками-резидентами і нерезидентами України;

в) виключно страховиками-нерезидентами України.

6. Загальний розмір внесків страховиків в уставні фонди інших страховиків не може перевищувати:

а) 40%;

б) 35%;

в) 30%.

7. При створенні страховика або збільшенні зареєстрованого уставного фонду уставний фонд повинен бути сплачено:

а) грошовій формі і частково основними засобами;

б) виключно в грошовій формі;

в) грошовій формі і цінними паперами.

8. Дозволяється формувати уставний фонд страховика:

а) цінними паперами державного зразка;

б) грошами;

в) основними засобами.

9. Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути тільки:

а) страхування;

б) перестрахування;

в) фінансова діяльність.

10. Для формування статутного фонду страховика забороняється використовувати:

а) векселі;

б) грошові кошти;

в) отримані кредити;

г) нематеріальні активи.

11. Які з перелічених далі видів діяльності заборонено виконувати страховій компанії:

а) перестраховувати ризики іноземних страховиків;

б) надавати консультаційні послуги з питань страхування та ризику-менеджменту;

в) надавати короткострокові кредити страхувальникам, які тривалий час страхують у компанії майнові ризики;

г) на договірних засадах здійснювати лізингові операції.

12. Страхова діяльність в Україні регулюється:

а) Лігою страховиків;

б) Державним бюджетом;

в) Законом України «Про страхування».
6. Державне регулювання страхової діяльності в Україні

1. Державний нагляд за страховою діяльністю в Україні здійснює:

а) Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю;

б) Кабінет Міністрів України;

в) Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України.

2. Державний нагляд за страховою діяльністю в Україні здійснюється з метою:

а) дотримання вимог законодавства України про страхування;

б) ефективного розвитку страхових послуг;

в) запобігання неплатоспроможності страховиків і захисту інтересів страхувальників.

3. Ліцензування страхової діяльності здійснює:

а) Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю;

б) Міністерство фінансів України;

в) Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України.

4. Ліцензії на страхову діяльність, пов’язану зі страхуванням життя видаються на такий строк:

а) 3 роки;

б) 10 років;

в) безстрокові.

5. Ліцензії на види страхування, інші, ніж страхування життя видаються на такий строк:

а) 3 роки;

б) 10 років;

в) безстрокові.

6. Системою обліку, збору, нагромадження та вилучення даних, що стосуються ліцензування страхової діяльності - є:

а) Єдиний державний реєстр страховиків;

б) Єдиний державний реєстр підприємців;

в) Єдиний державний реєстр фінансових організацій.

7. Система правового регулювання страхової діяльності містить норми, визначені:

а) Конституцією України;

б) Цивільним кодексом України;

в) Законом України «Про страхування»;

г) Господарським кодексом України.

8. На орган нагляду за страховою діяльністю покладено функції:

а) реєстрація страхових договорів;

б) контроль за платоспроможністю страховиків;

в) опрацювання страхових тарифів;

г) затвердження рішень про ліквідацію страхових компаній.

9. Методи регулювання страхової діяльності включають:

а) адміністративні;

б) економічні;

в) правові.

10. Заяву про видачу ліцензії залишають без розгляду, якщо:

а) вона подана невчасно;

б) заява підписана особою, яка не має на це повноважень;

в) документи оформлені з порушенням Ліцензійних вимог.

11. До правових методів регулювання страхової діяльності відносяться:

а) розробка і застосування законів та інших нормативних і методичних актів, котрі регламентують страхову діяльність;

б) стимулювання розвитку страхування через податкову систему і ціни;

в) видача ліцензій на право займатися страховою діяльністю.

12. У разі втрати або пошкодження ліцензії страховик зобов’язаний звернутися до Державної комісії з урегулювання ринків фінансових послуг та надати:

а) заяву про видачу дубліката ліцензії;

б) інформацію про публікацію оголошення у засобах масової інформації про втрату чи пошкодження ліцензії;

в) документ, що підтверджує внесення плати за видачу дубліката ліцензії.

13. До економічних методів регулювання страхової діяльності відносяться:

а) розробка і застосування законів та інших нормативних і методичних актів, котрі регламентують страхову діяльність;

б) стимулювання розвитку страхування через податкову систему і ціни;

в) видача ліцензій на право займатися страховою діяльністю.

14. До адміністративних методів регулювання страхової діяльності відносяться:

а) розробка і застосування законів та інших нормативних і методичних актів, котрі регламентують страхову діяльність;

б) стимулювання розвитку страхування через податкову систему і ціни;

в) видача ліцензій на право займатися страховою діяльністю.

15. До правових методів регулювання страхової діяльності відносяться:

а) закони, кодекси, нормативи, методичні документи;

б) стимулювання розвитку страхування через податкову систему і ціни;

в) видача ліцензій на право займатися страховою діяльністю.

16. Правове регулювання страхової діяльності здійснюється такими гілками влади:

а) законодавчою;

б) виконавчою;

в) судовою.

17. Центральним органом виконавчої влади, що здійснює правове регулювання страхової діяльності, є:

а) Кабінет Міністрів України;

б) Міністерство фінансів України;

в) НБУ.

18. Неприбуткове об’єднання учасників страхового ринку, метою якого є захист інтересів його членів та інших учасників ринку страхових послуг – це:

а) Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України;

б) Ліга страхових організацій України;

в) страхова організація.

19. Основними завданнями Ліги страхових організацій України є:

а) сприяння розвитку страхового ринку;

б) захист прав та інтересів учасників ринку страхових послуг, що є членами ЛСОУ;

в) сприяння формуванню та вдосконаленню правової бази страхової діяльності.

20. Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України була створена у:

а) 1996р.;

б) 2002р.;

в) 2008р.

21. Основними завданнями Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України є:

а) проведення єдиної та ефективної політики у сфері надання фінансових послуг;

б) розробка і реалізація стратегії розвитку ринків фінансових послуг;

в) здійснення державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг і додержанням законодавства в цій сфері;

г) захист прав споживачів фінансових послуг.

22. Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України була створена згідно із:

а) Законом України «Про страхування»;

б) Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»;

в) Законом України «Про господарські товариства».

7. Особисте страхування
1. Об’єктом особистого страхування є майнові інтереси, пов’язані з:

а) життям;

б) здоров’ям;

в) працездатністю;

г) додатковою пенсією.
2. Предметом особистого страхування є наступні ризики:

а) смерть;

б) хвороба;

в) каліцтво;

г) травма;

д) тривалість життя.

3. Класифікація особистого страхування здійснюється за такими ознаками:

а) за обсягом ризику;

б) за тривалістю страхового забезпечення;

в) за кількістю осіб, що вказані в договорі страхування;

г) за формою оплати страхових премій.

4. Особисте страхування за формою виплати страхового забезпечення поділяється на:

а) одноразові виплати страхової суми;

б) виплати страхової суми у вигляді ренти;

в) постійні виплати.

5. Додаткове пенсійне страхування здійснюється на випадок:

а) виходу на пенсію;

б) повної або часткової інвалідності;

в) смерті.

6. За тривалістю страхового забезпечення особисте страхування поділяється на:

а) короткострокове;

б) безстрокове;

в) довгострокове.

7. За формою оплати страхових премій особисте страхування поділяється на:

а) щоквартальну;

б) одноразову;

в) щорічну;

г) щомісячну.

8. Страхові виплати з угод особистого страхування здійснюються:

а) незалежно від суми, яку отримує страхувальник з державного соціального страхування;

б) тільки в розмірі страхових виплат з угод особистого страхування;

в) виплати тільки з державного соціального страхування.

9. До підгалузей особистого страхування належать:

а) страхування життя (пенсій);

б) медичне страхування;

в) страхування від нещасних випадків.

10. У практиці страхової діяльності найпоширенішими є такі види особистого страхування:

а) страхування на випадок смерті;

б) страхування на випадок дожиття до закінчення терміну страхування або певного віку;

в) змішане страхування.

11. Суб’єктами страхування життя є:

а) страховик;

б) страхувальник;

в) застрахована особа;

г) вигодонабувач.

12. Страховими випадками зі страхування життя є:

а) дожиття до досягнення встановленого договором віку;

б) смерть застрахованої особи;

в) дожиття застрахованої особи до закінчення терміну страхування.

13. Договори добровільного медичного страхування не укладають з:

а) інвалідами 1 групи;

б) особами, яким понад 75 років;

в) психічно хворими.

14. Страховик має право відмовити в виплаті страхової суми в добровільному медичному страхуванні в випадках якщо:

а) страхувальник чи застрахований свідомо повідомив неправдиві відомості про стан здоров’я;

б) страхувальником або застрахованим вчинено умисний злочин, що призвів до страхового випадку;

в) застрахований не виконував вимог лікування, рекомендацій лікаря, порушував лікарняний режим.

15. Особисте страхування включає:

а) страхування професійної відповідальності;

б) страхування від нещасних випадків на транспорті;

в) довічне страхування.

16. Страховиком при страхуванні життя може бути виключно:

а) Державний страховий фонд;

б) страхова компанія;

в) банківська установа.

17. Страхування життя, за якого в одному договорі об’єднується страхування від декількох ризиків: смерті, дожиття, нещасного випадку, хвороби, втрати працездатності м- це:

а) змішане страхування життя;

б) страхування на дожиття;

в) медичне страхування.

18. До обов’язкового особистого страхування від нещасних випадків відноситься:

а) весільне страхування;

б) страхування спортсменів вищих категорій;

в) особисте страхування від нещасних випадків на транспорті.

19. Обов’язкове страхування від нещасних випадків включає:

а) особисте страхування працівників відомчої та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин;

б) страхування життя і здоров’я спеціалістів ветеринарної медицини;

в) особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ними службових обов’язків.

20. При обов’язковому особистому страхування від нещасних випадків на транспорті пасажири є:

а) одночасно страхувальниками і застрахованими;

б) вигодонабувачами;

в) страхувальниками.

21. Застрахованими при обов’язковому особистому страхування від нещасних випадків на транспорті пасажири є:

а) працівники бригад медичної допомоги;

б) водії;

в) механіки поїздів;

г) працівники вагонів-ресторанів.

22. Добровільне страхування від нещасних випадків включає:

а) страхування дітей та школярів;

б) страхування від’їжджаючих за кордон від нещасних випадків;

в) колективне страхування робітників та службовців за рахунок підприємства;

г) довічне страхування.

23. Страхування від нещасних випадків здійснюється:

а) страховими компаніями;

б) Фондом загальнообов’язково державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

в) страховими компаніями зі страхування життя.

1 2 3