Искусство
Языки
Языкознание
Вычислительная техника
Информатика
Финансы
Экономика
Биология
Сельское хозяйство
Психология
Ветеринария
Медицина
Юриспруденция
Право
Физика
История
Экология
Промышленность
Энергетика
Этика
Связь
Автоматика
Математика
Электротехника
Философия
Религия
Логика
Химия
Социология
Политология
Геология
курсак. Легка промисловість є головною промисловістю кожної держави, адже все на чому базується країна, це продукт легкої промисловості. Одним з важливих виробництв цієї промисловості є виготовлення тканин
 Скачать 83.01 Kb.
|
|
ВСТУП Легка промисловість є головною промисловістю кожної держави, адже все на чому базується країна, - це продукт легкої промисловості. Одним з важливих виробництв цієї промисловості є виготовлення тканин. Тканини – це те, що в наш час є незамінним атрибутом для кожної людини, бо саме з них шиють одяг, і не даремно є приказка – зустрічають за одягом … , який до речі також є продуктом легкої промисловості, її швейної галузі. Для стабілізації роботи легкої промисловості та її динамічного розвитку необхідно: забезпечити дієвий захист вітчизняного ринку від недобросовісної конкуренції у вигляді імпорту продукції легкої промисловості із заниженою митною вартістю, обмежити на законодавчому рівні введення товарів, що були у користуванні («Секонд Хенд»), проводити ефективну митно–тарифну політику, продовжити розвиток технічного і технологічного переоснащення підгалузей легкої промисловості, розробити заходи до програми імпортозаміщення виробництва товарів легкої промисловості. Впровадження засобів автоматизації у виробництво підприємства легкої промисловості дають можливість багаторазово підвищити ефективність роботи ділянки, що автоматизується. Проте кінцевий результат від реалізації проекту автоматизації залежить від низки чинників, найважливіший з яких – технічне вирішення, що визначає конфігурацію комплексу та етапи його впровадження. Початковий рівень автоматизації цих виробничих підрозділів – впровадження САПР для розроблення лекал, моделей та розкладок лекал, далі підприємство може розширювати комплекс, впроваджуючи засоби автоматизації розкроювання і настилання тканин. САПР надає можливість здійснювати підготовку моделей і розкладку лекал власного розроблення для масового виробництва, індивідуального пошиття, на замовлення інофірм. Впровадження САПР дає змогу підприємствам успішно інтегруватися в інформаційну систему світової індустрії моди, тобто мати можливість безперешкодно обмінюватись через мережу інтернет інформацією щодо моделей і розкладок лекал більш ніж з 126-ма країнами світу. За підсумками роботи у першому півріччі 2012 року вітчизняна легка промисловість працює з позитивними темпами виробництва, стабільно випереджуючи темп зростання обсягів виробництва у промисловості загалом. Коефіцієнт випередження галузевого розвитку за осінь – червень 2011 року становить 4,3 %. За 6 місяців 2012 року вітчизняні швейні підприємства виготовили пальт, плащів, курток жіночих на 2,5% більше, костюмів чоловічих на 19,4 %, жіночих костюмів та суконь на 4,2 %, ніж у січні – червні 2011 року. Водночас зменшилось виробництво пальт, плащів, курток чоловічих на 1,5 %, а пальт та напівпальт, шуб з натурального хутра на 24,2 %, що пов’язано із насиченням даного сегменту ринку імпортною продукцією, обсяг якої з року в рік збільшується. На цьому етапі розвитку легкої промисловості потреба у одязі національного характеру також збільшилась. Збільшилось виробництво костюмів в етностилі, сорочок, жилетів у цьому напрямку, тобто цей стиль в одязі став таким же ж необхідним, як і інші вироби. Тому метою КП є створення таких моделей у сучасному напрямку. Етностиль, вишивка стала модною тенденцією для молодіжного віку не лише через красиві візерунки, але й через те, що це символ України, символ нашого народу, який також підкреслює нашу патріотичність.
Костюм (від фр. Costume – звичай, звичка) – комплект верхнього одягу, який складається з піджака, жакета, джемпера та штанів або спідниці. Костюм може бути у комплекті з жилетом. У широкому значені костюм – це одяг загалом, у вузькому значені єдиний ансамбль, що утворений поєднанням компонентів одягу і його частин, що об’єднані єдиною задумкою, так як колір, оздоблення, фактура матеріалу, призначенням тощо. Під костюмом розуміють певну образно – художню систему частин одягу та взуття, що характеризує індивідуальність людини або суспільну групу людей. Костюм можна розглядати тільки у зв’язку з певним образом людини, манерою носіння, пластикою та характерними жестами, що вирізняє це поняття від поняття одяг, тобто костюм несе у собі психологічну чи образну характеристику. Костюм – це гармонічний ансамбль, що являє собою систему елементів, призначених не тільки захистити людину від впливів середовища, а й виявити її індивідуальність за допомогою інформаційно – естетичних властивостей. Стиль – спільність форм вираження, обумовлена єдністю ідейного сенсу, історично сформована, стійка єдність ознак образної системи, засобів і прийомів художнього вирішення. Розрізняють такі основні стилі одягу: класичний, спортивний, романтичний, фольклорний та авангардний. Для кожного стилю характерні певні види, силуети, об’ємна форма одягу і доповнення. Етностиль – стиль, який формується під впливом національних костюмів різних народів, тому іноді цей стиль називають: фолк-стиль, народний, національний. Основні елементи стилю – етнічні мотиви , вишивка, мереживо, аплікація, бахрома, шнурівка, вишивка бісером. Для одягу фолк-стилю характерною є простота конструктивного рішення. Вбрання у цьому стилі, яке стало класичним: блузки і сукні, розшиті орнаментом і мереживами, спідниці «кльош», спідниці «сонце», завужені до низу, штани «кльош», широкі пояси на стегнах і пов’язки зі шкіри і замші, прикрашені металом або бісером. Тканини використовують в основному натуральні – льон, вовну, шовк, бавовну. Кольори різні – від тьмяних, пастельних до яскравих і різнокольорових. Колір вбрання залежить від різновиду фольклорного стилю: хіпі, гаучо, вестерн, етно або кантрі. Характерне використання фольклорних елементів, візерунків, орнаментів, набивних рисунків або вишивки – всього того, що відображає самобутність культури. До одягу етностилю належать: анорак, блузка холі, сукня джелаба, жакет мандарин, пончо, сарафан, сарі, спідниця саранг, туніка тощо. Зовнішній вигляд одягу характеризується формою і силуетом. Форма одягу може бути м’якою, жорсткою або середньої жорсткості, що зазвичай обумовлено властивостями матеріалів з яких виготовлено виріб. Одяг може бути великого, середнього або малого об’єму. Об’ємність форми залежить від міри прилягання одягу до тіла. Форми великих об’ємів мають мало точок зіткнення з тілом. При малому об’ємі одяг щільно прилягає до тіла. Форма одягу або підкреслює, або змінює її. Форма сучасного одягу у більшості випадків відповідає природнім пропорціям тіла людини. Зміна загального характеру силуетних форм великою мірою обумовлюється змінами пропорцій або розмірних співвідношень між формою загалом її елементами. Перш за все це стосується співвідношення верхньої і нижньої частин одягу: ліфа і спідниці. Зміни цих пропорцій виражається перш за все у переміщенні лінії талії, подовжені або укорочені спідниці, завуження або розширення її, в підкресленні або навпаки, маскуванні плечового поясу виробу. Лінії, що окреслюють межі одягу, називають силуетними. Це лінії плечей, грудей, талії, бічні лінії виробу. Силуетні лінії утворюють силует одягу. У композиції костюма силует одягу – це площинне візуальне сприйняття об’ємних форм одягу, яке чітко описується зовнішніми контурами. Силует одягу може бути симетричний або асиметричний, а також може сприйматися у фронтальній та профільній проекціях. Прямий силует – прямокутна або квадратна форма. Трапецеподібний силует – форма у вигляді трапеції. Х-подібний силует – об’ємна форма у вигляді двох зрізаних конусів. Силует куля – кулеподібний силует у вигляді яйця або кулі. Силуети одягу за ступенем прилягання бувають: щільно прилеглий, прилеглий, напіприлеглий, вільний, дуже вільний силуети. Покрій плечового одягу характеризується наявністю повздовжніх швів на пілочці та спинці. В залежності від кількості повздовжніх швів, швейні вироби бувають: безшовними, одношовними, двомовними, тришовними, п’ятишовними, шести шовними. Покрій поясних виробів визначається кількістю повздовжніх швів: безшовний, одношовний, двомовний, чотири шовний, шести шовний. Залежно від характеру з’єднання ліфа зі спідницею, покрій одягу може бути: відрізний і не відрізний по талії. Виділяють такі різновиди рукава за силуетом: прилеглий, прямий, розширений, ліхтарик, крильце, тощо. За довжиною: короткий, до ліктя, нижче ліктя (3/4 чи 7/8), довгий. За кількістю членувань: одношовний, двомовний 2-ох видів, з нижнім і ліктьовим швами і з переднім і ліктьовим швами, тришовний, тощо. За формами: вшивний, крильце, ліхтарик, сорочковий, реглан, напівреглан, нульовий реглан, суцільнокрійний, кажан, комбінований. Коміри можуть бути: а ля Марія Стюарт, горгега, фреза, фріже, колер, раба, карик, відліт. За кроєм: вшивний, суцільнокрійний, комбінований, плоско лежачий, стояче – відкладний, стояк, фентазі. Кишені можуть бути: накладні, з листочкою, з клапаном, у шві, у рамку або без кишень. Форма та колір одягу повинні не тільки підкреслювати та маскувати зовнішні риси, але й бути художньо-обміркованими, відповідати зовнішності та вазі людини, в даному випадку костюм підкреслює тендітність, стрункість та жіночність жінок молодшої та середньої вікової групи. Тобто жінка повинна бути енергійна, життєрадісна. А для етностилю любити і поважати свою країну, красу нашого народу. 1.2 Аналіз вимог до вибраного виду одягу Вимоги – це своєрідна інформація про те, яким властивостям одягу та їх ознакам надається перевага на цей час та у певній ситуації використання виробу. Вимоги до одягу визначаються рівнем його якості, який встановлюється переліком показників та їх вагомістю. Рівень якості виробів є відносною характеристикою, яка визначається шляхом порівняння показників якості цієї моделі з базовими показниками на підприємстві. Під якістю продукції розуміють сукупність властивостей продукції, які обумовлюють її здатність задовольняти певні потреби відповідно до її призначення. До споживчих вимого належать: соціальні, функціональні, ергономічні, естетичні, експлуатаційні. Соціальні вимоги визначають конкурентоспроможність одягу на внутрішньому та зовнішньому рівнях. Функціональні вимоги – це відповідність одягу конкретному призначенню: віковим особливостям статури фігури людини різних вікових груп, характеру її рухів. Ергономічні вимоги містять комплекс антропометричних, гігієнічних та психофізіологічних вимог. Антропометричні – це відповідність одягу розмірам. Гігієнічні – вимагають створення навколо організму оптимального мікроклімату й захисту від кліматичних впливів. Психофізіологічні – реалізуються у властивостях одягу, які сприймаються людиною у відчуттях. Естетичні вимоги – визначаються композиційними та кольоровими вирішеннями моделі одягу. Костюм святкового призначення повинен відповідати усім вимогам, а найбільш вагомі вимоги для цього виду виробу будуть естетичні. Виробничі вимоги до костюму можна розділити на конструкторсько-технологічні та економічні. Конструкторсько-технологічні вимоги визначають технологічність конструкції швейного виробу, витрати праці і терміни виготовлення моделі. Важливим засобом, що стимулює процес виробництва є стандартизація та уніфікація деталей, окремих конструкцій вузлів. Економічні вимоги враховують показники виробничої економічності і споживчі витрати на експлуатацію виробу. Всі ці вимоги в основному характеризують матеріали, його основні властивості. Даний костюм святкового призначення, він повинен мати доступну ціну з урахуванням дійсних витрат на його виробництво і реальних доходів населення. 1.3 Аналіз напрямку моди Мода – сукупність смаків і поглядів, що панують у визначеному середовищі у визначений, зазвичай нетривалий час. Історія моди нерозривно пов’язана з історією розвитку самого костюма, проте їх не можна ототожнювати, оскільки виникнення моди як соціального явища, мистецтвознавці датують лише епохою пізнього середньовіччя, а точніше кінцем четвертого, початком п’ятого століття. Саме в цей час процес розвитку одягу набуває рис, характерних для моди. Кожна мода так чи інакше є дзеркалом свого часу, відображаючи суспільно-політичне життя суспільства, рівень і характер розвитку продуктивних сил, найбільш яскраві події епохи, найважливіші культурні і наукові дослідження, звички і психологію сучасної людини, її уявлення про естетичний ідеал. Мода, формуючись на паризьких і світових подіумах, змінюється відповідно до вимог промислового виробництва, виходить на вулиці і опановує маси. Крім того, в історії костюма відомі приклади зворотної послідовності, коли вулиця породжувала ідеї нового костюма і надихала модельєрів на створення колекцій. Етностиль поєднує в собі велику кількість направлень, але суть його залишається незмінною, це яскравий, незвичайний, приваблюючий увагу одяг і аксесуари, запозичені з різних культур. Плавні обриси, легкі силуети. Суворі геометричні форми напрямку цієї моди не притаманні. Для етностилю цього року актуальними є жакети з довжиною рукава до ліктя і коміром-стійкою, вільні, до підлоги, завужені до низу спідниці, прилеглий, напівприлеглий силуети. Форми рукавів такі як: ліхтарик, суцільнокрійний, вшивний, сорочковий, різні види реглану, комбінований. Кишені: накладні, з листочкою, у шві, без кишень. Таблиця 1.3 – Матриця сучасних елементів
Жіночий національний одяг більшості народів не просто жіночний – він надзвичайно жіночний. Деколи довга національна спідниця може зробити свою власницю більш привабливою ніж відверта міні спідниця. Цьому напрямку моди також притаманні яскраві кольори і незвичайні візерунки. Одяг в цьому стилі неодмінно приваблює увагу не лише своєю незвичністю і фасоном, але й яскравими кольорами. Такий наряд чудово привертає увагу. Етностиль це не лише одяг, але й аксесуари, шалики, сумки, прикраси. Етностиль не терпить синтетики, а ось льон, бавовна, шовк, чудово підходять. Цей одяг завойовує подіуми, вулиці міст, і це не дивно, адже він зручний і красивий. І завдяки такому вбранню вдається внести барви і націоналістичні мотиви України в наше життя. 1.4 Джерело натхнення при створенні моделі Джерелом натхнення при створені костюму в етностилі, став символ українського народу «Калина». Червона калина – високий гіллястий кущ заввишки 2-4 м, з сірою корою. Гарний плодовий і декоративний чагарник, росте на всій території України, особливо в поліській та лісостеповій зонах. Пагони зеленувато-сірі з супротивними, великими бруньками. Плоди ягодоподібні червоні. Залишаються на гілках дуже довго і прикрашають кущ навіть зимою. Калина дуже популярна в українському народі, оспівана в народних піснях рослина. Колись у сиву давнину вона пов’язувалась з народжуванням Всесвіту, вогняної трійці: Сонця, Місяця і Зірки. Тому і назву свою має від давньої назви сонця – «Коло». ЇЇ вважають символом України. Значна поширеність на території України на теренах України, пов’язаність із родинно-побутовими, календарними обрядами (весілля, осінній обряд «Похід на калину» та ін. ) зумовили перехід із світу номінативної одиниці, у світ художнього образу. Найбільше цей давній фольклорний образ виступає символом-символом в соціативгому зв’язку: калина – дівчина, мати, калина – кров. Домінує загальнопоширена поширеність «калина – дівчина». Багато народних легенд та казок складено про калину. Серед них такі відомі як: «Калинова сопілка», «Калиновий лист», «Про калину і Килимку». Також калина вважалась «весільним символом» і була обов’язковою учасницею весільного обряду. Гілками калини прикрашали столи, весільні короваї, дівочі вінки й гостинці. Другий вид символічної спорідненості: калина – Україна, притаманний найбільше стрілецьким і повстанським пісням. Плоди калини стали символом мужності людей, що віддали своє життя боротьбі за Україну. Завдяки червоним ягодам, які нагадують краплі крові, калина в українців стала символом пролитої козацької крові. Ця архаїчна значущість слів калина – кров за традицією зберігається у піснях воєнної тематики нового часу: У діброві при долині вітер повіває, Там над стрільчиком калина слізоньки ковтає. Ой червоні тії сльози з стрілецької рани, Впав бідненький при долині, більше вже не стане Калину використовують і у науковій медицині, і у народній. Калина має високі декоративні властивості ягід як у період цвітіння, так і при достиганні плодів. У культурі зустрічається ряд форм. З декоративних форм калини особливо поширена форма буль-де-неж-Vibumum opulus var sterile, з великим сніжно-білим повним суцвіттям. Цей кущ дуже гарно відображає етностиль. Народність, фольклорний зміст. Калина, її барви чудово відображаються доповненням цього стилю: вишивка, намисто, браслети, взуття. Тобто калина і етнлостиль пов’язані між собою і доповнюють один одного. 2 РОЗРОБКА ОСНОВНОЇ МОДЕЛІ
Гарний одяг – це не лише чудова тканина і бездоганне пошиття. Багато важить також вміння правильно підібрати фасон, що відповідає типу фігури, зросту, віку, стилю життя. Створення моделей – пропозицій базується на одній конструктивній основі. Різновид моделей по зовнішньому вигляду різниться використанням різних тканин, моделюванням деталей. В даному курсовому проекті розроблено жіночий костюм в етностилі, святкового призначення для молодіжного віку із лляної тканини. Моделі – пропозиції створено на основі базової моделі напівприлягяючого силуету. Обрані моделі схожі між собою, але і мають відмінності. Модель 1 Модель відрізняється довжиною жакету, відрізною кокеткою по лінії грудей, довжиною рукава, довжиною спідниці, бочками на спідниці, горловина кругла з обшивкою, манжети трапецієподібнох форми. Модель 2 Модель відрізняється висотою коміра, рельєфами на пілочці і спинці, нашивною оздоблюючою стрічкою від спинки до рельєфів на пілочці. Планкою, яка приховує застібку на 3 обметані петлі і 3 гудзики. На спідниці кокетка 10 см. Низ жакету і спідниці без басок. Модель 3 Відрізняється закладеними складками по низу жакету, спідниці і планці, яка приховує застібку на 3 обметані петлі і 3 гудзики, без манжетів. ОПИС ЗОВНІШНЬОГО ВИГЛЯДУ Костюм жіночий в етностилі святкового призначення для жінок молодшої вікової групи із лляної тканини. Костюм складається із жакету із суцільнокрійним рукавом і спідниці. Жакет вкорочений напівприлягаючого силуету, однобортний із застібкою на 4 обметані петлі і 4 гудзики Жакет: пілочка з суцільнокрійним рукавом і відрізними бочками, передніми виточками (по одній на пілочці, які переходять у бочки). Спинка з суцільнокрійним рукавом і складається з двох частин зі швом посередині, і відрізними бочками. Рукав суцільнокрійний з ластовицею, довжиною ¾ усієї довжини рукава, закінчується манжетом по низу рукава. Комір-стійка класичного типу з тупими кінцями. Жакет з підкладкою по низу. Підкладка контрастна до тканини верху, фурнітура в тон тканини верху Спідниця подовжена від талії до кісточок, зі швом посередині на задньому полотнищі спідниці і застібкою на тасьму-блискавку. Спідниця: переднє полотнище з відрізними бочками, передніми виточками, які переходять в бочки. Заднє полотнище складається з двох частин зі швом посередині. Спідниця з підкладкою до колін. Підкладка контрастна до тканини верху. Вид оздоби: борти, комір, бочки на пілочці, спинці і передньому полотнищі, бочки на пілочці та передньому полотнищі виконанні з оздоблюючої тканини з вишивкою, манжети, пришивні баски по низу жакету, по талії на спідниці і по низу спідниці, подовжені від передньої до задньої частини. Костюм рекомендується для жінок молодіжного віку, 1-ої повнотної групи, розмірів 42, 44, 46, зростів 158, 164, 176. 2.2 Виріб матеріалів для виробу, що проектується Для костюму доцільно використовувати строкоткану тканину (в клітинку, смужку), меланжеву з рельєфною структурою поверхні, гладкофарбовану, дрібно візерунчасту та ін. Найбільш доцільніше використовувати однотонну тканину з поліамідних комплексних ниток в основі і поліефірних текстурованих в утку. Вони відрізняються м’якістю, хорошою драпірувальністю, невеликою поверхневою густиною. Оскільки даний виріб призначений для молодшої вікової групи, характерними кольорами є: насичений червоний, бордовий, металевий, грифельно-чорний. Для даного костюму вибрана тканина льон, насиченого червоного кольору, що надає йому ще більшої вишуканості і елегантності. Для оздоблення обраний льон з вишивкою. Фурнітура використовується для застібання, прикріплення деталей, зміцнення повинні бути зручними при експлуатації. До фурнітури відносяться: ґудзики, тасьма-блискавка, гачки, кнопки, петлі, пряжки. Для жакета обрані пластмасові ґудзики, круглі з гладкою рельєфною поверхнею, з двома отворами. Ґудзики обрано червоного кольору, що відповідає кольору основної тканини. Для спідниці обрано застібку на тасьму-блискавку червоного кольору, на натуральній основі, що відповідає кольору основної тканини. Швейні нитки використовують для з’єднання деталей виробів. Перш за все нитки повинні володіти міцністю. Також необхідно звертати увагу на такі властивості як: розтяжність, зсідання, стійкість до стирання, термостійкість. Для костюму обрано нитки з вмістом поліестеру, червоного кольору для зшивання зрізів і швів, обметування зрізів, пришивання фурнітури. Та такі ж нитки, але білого кольору для пришивання підкладки та оздоблюючої тканини. Клеєві матеріали на основі синтетичних матеріалів використовуються для костюмів, суконь, при фронтальному дублюванні основних деталей (пілочок, спинок), при підгині і закріпленні зрізів низу рукавів, в якості прокладок в коміри, манжети. Обрано нетканий прокладковий матеріал з одностороннім клейовим покриттям. Підкладкові матеріали використовують в якості підкладок у верхньому одязі, для забезпечення гарного зовнішнього вигляду з виворотної сторони. При виборі підкладки необхідно врахувати: сучасне оформлення, міцність, малозсідальність, повинна мати строк служби, що відповідає тривалості експлуатації основної тканини. Для жакета і спідниці обрана однакова підкладка. Батист білого кольору в тон зодоблюючої тканини. 2.3 Розробка основного креслення конструкції Вихідними даними для побудови креслення виробу є: жіночий костюм в етностилі, святкового призначення, напівприлеглий силует. Розмірні показники 158-92-96 Прибавки: - Пг, Пст, Пдтс, Пшр, Пвр, Пспр, Пдтп, Поп, Пт, Пур. Технологічні властивості тканини представлені в розділі 2.2 курсового проекту. Для розробки конструкції жіночого костюму в етностилі, береться типова фігура молодшого віку 1-ої повнотної групи з розмірами показниками 158-92-96 Для визначення абсолютної величини розмірних ознак даної типової фігури, використовують галузевий стандарт 17.326-86 «Вироби швейні трикотажні, хутрові. Типові фігури жінок. Розмірні ознаки для проектування одягу». Величини розмірних ознак подаються нижче в таблиці : Таблиця 2.2– Розмірні ознаки типової жіночої фігури 158-92-96
|