29 Розслідування злочинів проти власності. Лекція розглянута та обговорена на засіданні кафедри кримінального права, процесу та криміналістики

Скачать 251 Kb. Название Лекція розглянута та обговорена на засіданні кафедри кримінального права, процесу та криміналістики Анкор 29 Розслідування злочинів проти власності.doc Дата 22.02.2018 Размер 251 Kb. Формат файла Имя файла 29 Розслідування злочинів проти власності.doc Тип Лекція #16948

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ Л Е К Ц І Я з курсу “Криміналістика” Тема № 29 „Розслідування злочинів проти власності” Кількість годин – 2 години Лекцію підготував: старший викладач кафедри кримінального права, процесу та криміналістики Коломієць Василь Іванович Лекція розглянута та обговорена на засіданні кафедри кримінального права, процесу та криміналістики Протокол №_ від "__"____2004 р. Зав. кафедрою______П.В. Цимбал Ірпінь 2004 План Поняття криміналістичної характеристики розкрадань у сфері економіки. Методико розслідування розкрадань, скоєних шляхом крадіжок, пограбувань, розбоїв, шахрайства, вимагання(сторонніми особами). Методика розслідування розкрадань майна скоєного посадовими особами по прибутковим документам. Методика розслідування розкрадань майна скоєного посадовими особами, яке не оприбутковане по документам. Особливості порушення кримінальної справи. Огляд та дослідження документів. Призначення експертиз. Проведення обшуку і виїмки. Допити свідків. Самостійна робота Розслідування злочинів про розкрадання державного майна організованими формуваннями. Особливості тактики і методики початкових слідчих дій. Розслідування незаконно отриманого кредиту та злісне ухилення від погашення кредиторської заборгованості. Взаємодія з контрольно-ревізійними органами для виявлення і викриття характеру злочинних дій. Джерела інформації про злочини проти власності. 1. Поняття криміналістичної характеристики розкрадань у сфері економіки З позиції викладення методики розслідування слід розрізняти, перш за все, розкрадання, скоєні посадовими особами з використанням службового становища, а також скоєні сторонніми особами. В свою чергу, кожний із названих видів охоплює різні форми, які різняться складом злочину і способом його скоєння, у зв'язку з чим особливо важливе значення набуває встановлення конкретних обставин, що дають можливість розрізняти способи скоєння злочинів. Отже, що таке розкрадання? Розкрадання — це корисливе, протиправне і неоплачуване заволодіння майном державних, колективних підприємств, установ чи організацій або заволодіння індивідуального майна громадян, як для себе особисто, так і з метою передачі у користування третім особам. В більшості випадків це посадові особи, які мають достатньо високу загальну та спеціальну освіту, добре знають технологію виробництва, облік та звітність. Вони наділені правом розпоряджатися цінностями, видавати або підписувати відповідні документи. Це дає їм можливість легко увійти в контакт з людьми, які цікавлять їх та завоювати їхню довіру. Для цих людей характерні добрі організаторські здібності при підготовці, скоєні і приховуванні групових розкрадань. В багатьох випадках учасники розкрадань — це особи, які наділені владними повноваженнями і мають зв'язки у різних регіонах, на різних , рівнях влади та управління, а також це депутати, які знаходяться під заступництвом вищестоящих осіб, що пов'язані чи входять до складу мафіозних угруповань. Там де скоюються розкрадання, набуває розквіту хабарництво та інші злочини, без чого розкрадання ускладнені , а іноді взагалі: неможливі (особливо розкрадання групові чи скоєні у великих або у особливо великих розмірах). Практика підтверджує, що одні і ті ж особи, поєднують в собі розкрадачів і хабародавців, хабароотримувачів та посередників у хабарництві. Подібна «багатогранність» злочинної діяльності осіб, що скоюють розкрадання, потребує особливої уваги при вивчені їх особистості, зв'язків, взаємовідносин. В структурі економічної злочинності значне місце посідають посягання на чуже майно, шляхом його привласнення або розтрати, тобто розкрадання чужого майна, яке довірене винній особі. Даний склад злочину передбачає наявність повноважень винної особи по користуванню та розпорядженню майном, яке довірене їй у зв'язку з займаною посадою. Головним елементом криміналістичної характеристики привласнення довіреного майна є дані про предмет злочинного посягання, спосіб привласнення, його типові сліди, обстановка скоєння злочину, особистість злочинців що його вчинили. У більшості випадків, при скоєні привласнення, предметом злочинного посягання стають грошові кошти, у тому числі іноземна валюта, а також почастішали розкрадання чеків (чекових книжок), кредитних карток, облігацій, акцій, сертифікатів, векселів. Із числа товарно-матеріальних цінностей частіше всього розкрадається те майно, яке можна дуже легко збути - це дефіцитні вироби, сировина, напівфабрикати, техніка, засоби зв'язку, відеоапаратура, автомобілі, запчастини і т.д. Направлені на незаконне заволодіння чужим майном привласнення, розтрата і зловживання службовим становищем посадовою особою, здійснюється в різних областях господарської діяльності різноманітними особами. В той же час до числа універсальних способів (які застосовуються без врахування специфіки профілю підприємства) можна віднести: Розтрату грошових коштів, отриманих під звіт на потреби даного підприємства. Оплату фактично не виконаних робіт. Отримання грошових коштів із каси підприємства на підставі фіктивних документів (підроблених кошторисів, звітів про відрядження, представницьких витрат і т. д.) Привласнення належних підприємству сировини, напівфабрикатів, готової продукції, техніки та іншого майна. Ознаки, які свідчать про можливе розкрадання можуть бути виявлені під час проведення планових інвентаризацій, ревізії, аудиторських перевірок, при аналізі техніко-економічних показників підприємств, виявлені оперативним шляхом. 2. Методико розслідування розкрадань, скоєних шляхом крадіжок, пограбувань, розбоїв, шахрайства, вимагання(сторонніми особами). Формами розкрадання майна сторонніми особами (про що ми з Вами говорили вище) є: розкрадання шляхом крадіжок; розкрадання шляхом грабежу; розкрадання шляхом шахрайства; розкрадання шляхом розбою; розкрадання шляхом вимагання; дрібне розкрадання. Із всіх перерахованих форм розкрадання найбільш часто і широко використовується злочинцями розкрадання шляхом крадіжки, методику розслідування якої ми з Вами розглянемо. Ця форма розкрадання характеризується тим, що вона виявляється відразу ж після її скоєння, а кількість викраденого легко встановлюється шляхом інвентаризації. Для крадіжок, скоєних сторонніми особами, специфічними є наступні обставини, які виникають при розслідувані справи 1. Обставини проникнення в місця зберігання майна. Перш за все встановлюється: а) місце розташування сховища; б) наявність слідів злому запорів (на дверях, вікнах, проломи в стінах, на стелях, через які злочинці проникають в приміщення); в) виявлення слідів рук, взуття та інших слідів, які залишили злочинці. 2. Обставини; вивозу або виносу розкраденого майна, пов'язані з виявленням слідів зламу, запорів в приміщеннях, всередині сховища, пошкоджень ящиків і вогнетривких сейфів і таке інше. В процесі розслідування справи встановлюється: а) кількість розкраденого; б) завдана шкода підприємству; в) число злочинців (група чи один злочинець); г) сліди, залишені злочинцями, (сліди ніг/пальців рук, залишки їжі, порожні пляшки, які можуть свідчити про кількість злочинців). При розслідуванні кримінальних справ по крадіжкам, слідчий завжди повинен виходити з того, що злодії могли і раніше скоювати крадіжки, і над цими питаннями він також повинен працювати. 3. Наступні обставини розкрадання майна — це стан охорони на об'єкті. Ці питання слідчий з'ясовує перш за все з тією метою, щоб встановити обставини, які сприяють скоєнню розкрадання. При розслідуванні цього виду розкрадання первинними матеріалами для порушення кримінальної справи є: Виявлення слідів проникнення у сховище (виламані замки, двері, вікна, проломи в стінах, в стелі, підкопування). Виявлення всередині сховища зламаних вогнетривких сейфів, шаф та інших сховищ, де знаходились гроші та цінності.. Заява посадових осіб, відповідальних за збереження майна про зникнення цінностей. Початкові слідчі дії: Огляд місця події — наскільки це важлива слідча дія для розкриття злочину (виявлення сліді в, проведення експертиз) ми говорити не будемо, тому що достатньо докладно ми на цих питаннях вже зупинялися. При огляді місця події слідчому завжди необхідно пам'ятати, що може бути інсценізація. інвентаризація - головним завданням якої є підрахунок в натуральній формі товарно-матеріальних цінностей та перевірка їх відповідності залишкам, що зазначені по даних звіту. Допит матеріально-відповідальних осіб, працівників охорони та інших осіб, які там працюють. Оперативно-розшукові заходи (орієнтировки поблизу розташованих міськрайвідділів з перерахуванням розкраденого, застосування службово-розшукової собаки, затримання злочинців і так далі). Складання планів та схем розслідування по справі. Висуваються версії: а) крадіжка, скоєна стороннім а особами або працівниками баз, магазинів, де була скоєна крадіжка; б) крадіжка, скоєна сторонніми особами спільно з посадовими особами; в) інсценізація з боку посадових осіб; г) має місце крадіжка сторонніми особами, але нею скористалися посадові особи, намагаючись приховати недолік цінностей та списати її на злочинців. Допит інших осіб по справі, проведення обшуків, призначення і проведення криміналістичних експертиз (по слідах пальців рук, ніг, замків, знарядь злому та ін.) Особливості розслідування розкрадань, скоєних у формі грабіжництва, розбою, шахрайства, вимагання і дрібного розкрадання, пов’язані з характером цих злочинів. В основному, цим формам розкрадання притаманні і ті обставини, про які ми з Вами говорили, висвітлюючи крадіжки, хоч тут мають місце специфічні обставини такі, як напад і спричинення тілесних ушкоджень потерпілим. 3. Методика розслідування розкрадань майна скоєного посадовими особами по прибутковим документам Привласнення і розтрата характеризуються, як розкраданням майна державних, колективних підприємств, установ або організацій, яке довірене винній особі власником, для управління, експлуатації або інших операцій в товари при таких обставинах, списуються по безтоварним накладним на видачу (у відправника). Що стосується одержувача товару, то нестача, яка створюється в результаті оприбуткування цінностей, фактично не одержаних, приховується за рахунок неврахованого резерву залишків на підприємствах або приховується шляхом внесення підробок в звітні записи. 4.Методика розслідування розкрадань майна скоєного посадовими особами. яке не оприбутковане по документам. Буває повне або часткове неоприбуткування одержаного майна і розкрадання, створених, таким чином, залишків. Для того, щоб приховати подібні розкрадання та створити залишки, викрадачі використовують наступні прийоми: Створюють неврахований резерв, шляхом обману постачальника (його обрахунок, обмірювання, обважування). Занижують в прибуткових документах, кількісні та якісні показники товарно-матеріальних цінностей при одержанні їх від постачальника. У зв'язку з цим Вони складають підроблені прийомні акти, в яких відображають надходження товару, в значно меншій кількості і більш низької якості , у порівнянім з даними, що вказані в бухгалтерських документах. Створюються залишки шляхом списування частини продукції, одержаної від постачальника, на наднормативні витрати, яких фактично не було в природі. Наприклад: Від постачальника м'ясопереробного комбінату в магазин поставляється м'ясо у кількості 500 кг. II-ї категорії, хоча в накладних вказано 300 кг. м'яса ІІІ-ї категорії. Одержувач складає підроблений акт про те, що частина продукції, у кількості. 50 кг., зіпсувалась. М'ясо, яке залишилося та ІІ га категорія - це резерв постачальника (який Вже заздалегідь обдурив когось із одержувачів). Таким чином, одержувач і постачальник складають приймальний акт, в якому вказують, що від постачальника надійшло в магазин 250 кг. м'яса ІII-ї категорії. Ризниця в кількості м'яса (250 кг.) з різницею в категорії (замість ІІ-Ї категорії - ІІІ-тя, а це різниця в ціні), створюються залишки і реалізується м'ясо по ІІ-й категорії виручені гроші діляться порівну. Інший приклад: Торгові точки (магазини, кіоски, кафе, столові, деякі ресторани) закуповують м'ясо за готівку на м'ясокомбінатах, радгоспах і т.п. В прибуткових документах замість закупленого м'яса І-ї категорії, вказується ІІІ тя категорія, різниця в грошах привласнюється обома сторонами. Аналогічним чином розкрадачі поводяться і при централізованих постачаннях, але не лише м'ясних продуктів, а й інших цінностей. 3) Складаються підроблені комерційні акти про нестачу і зіпсування вантажу, який одержує покупець: залізницею; водним транспортом; автомобільним транспортом. Такі акти складаються, як одержувачем продукції, так і спільно з постачальником. Після того, як такі акти складені, а постачальник відсутній, акт направляється йому по пошті, а коли постачальник знаходиться разом з товаром, акт підписують обидва і якщо акт фіктивний, залишками діляться між собою. Бувають випадки, коли одержувач, складаючи акт, диктує постачальнику свої умови, явно нереальні і останні з ними погоджуються, хоча змови в них на створення залишків немає. Це в тому випадку, коли постачається продукт, який швидко псується. Наприклад: 3 Криму у м. Київ було поставлено два вагони черешні. Одержувач склав акт про псування половини вагону черешні (фактично зіпсовано вдвічі менше). Постачальник був змушений підписати цей фіктивний акт, тому що через день-два зіпсованої черешні було б цілий вагон, а може й більше. Можна собі уявити, яку кількість залишків продукції собі створив одержувач продукції, хоча в конкретному випадку має місце певний відсоток природних втрат. Таким чином, попередньо накопичені вищевказаним способом залишки цінностей, створених як на складах так і в процесі їхньої переробки у готові вироби створюють умови для викрадення. — На складах невраховані залишки цінностей можуть створюватись за рахунок таких обставин: 1) Недостача цінностей одержувачу товару: Наприклад: Завідуюча складом видає сировину (хутра соболя) на пошиття шуб, начальнику пошивного цеху, вона недодає три шкірки, чим створює на складі залишки, а потім їх привласнює. 2) Списання майна на зіпсування і наднормативні втрати, хоча зіпсування, як такого, не було. Наприклад: завідуюча складом складає акт про зіпсування шляхом приведення у непридатність 2000 кг. помідорів. Другий акт складається на звичайну (природну) втрату шляхом псування. Ця зіпсованість вдвічі перевищує фактичну. Залишки відправляють іншому одержувачу за готівку, але за ціною, нижче відпускної. Так операція вигідна не тільки постачальнику, але и одержувачу, так як він купув товар за ціною, яка значно нижче відпускної. Заниження кількісних і якісних показників сировини при її одержанні. Придбання неврахованої сировина. Підробка в документах. Диспозиція ст.191 КК України передбачає привласнення шляхом присвоєння, привласнення шляхом розтрат, або заволодіння посадовою особою шляхом зловживання своїм службовим становищем. Вивчаючи кримінальне право, гадаю, ви пам'ятаєте що таке присвоєння, розтрата та зловживання службовим становищем? Давайте поновимо у пам'яті ці три поняття: Присвоєння - це навмисне, протиправне утримання довіреного державного або колективного майна і привласнення його на свою користь, хоча це майно знаходиться у правомірному володінні особи, яка отримала його для певного призначення, або ж коли особа одержує в підзвіт певну суму грошей, частину з яких привласнює. Наприклад; Комірник зі складу привласнив п'ять кожухів, після чого в нього утворилася нестача. Експедитор отримав в підзвіт 1000 грн. на закупівлю червоної ікри та риби із яких 500 грн. присвоїв і не вніс в касу. Розтрата - це незаконне витрачання довіреного майна у своїх корисливих інтересах і по корисливим мотивам на користь третіх осіб (дарування, обмін, продаж і т.д.). Наприклад: На склад зайшов до своєї коханки друг і комірник йому подарувала кожушок зі свого підзвіту, не сплативши за нього гроші. Зловживання своїм службовим становищем –це привласнення посадовою особою майна на свою користь чи з корисливих мотивів на користь іншої особи, шляхом використання свого службового становища. 5. Особливості порушення кримінальної справи. Особливостями порушення кримінальної справа є: затримання на місці злочину з викраденим товаром; встановлення нестач або залишків товарно-матеріальних цінностей, коштів (виявлення залишків, які не відображені в документах); факти нелегальної реалізації цінностей, готових виробів та будматеріалів; неодноразова виплата грошей одному і тому ж робітнику за одну і ту ж виконану роботу; необгрунтоване нарахування і виплата заробітної плати особам, які не працюють на підприємстві (мертві особи); реалізація товарів з підсобних приміщень, минаючи касу; пред'явлення підроблених документів про списання цінностей і коштів; підробки в облікових документах; зазначення в документах завищених даних про об'єм і вартість виконаних робіт; передчасне знищення документів, строк зберігання яких не минув (це можуть бути перепустки на вивіз продукції із підприємства). Всі вищеназвані дані можуть міститися в заявах або повідомленнях громадян, що надходять до слідчого або до прокурора. Виявлення в складських приміщеннях залишків матеріальних цінностей, не відображених в документах; одержання посадовими особами частини коштів, необґрунтовано нарахованих і виплачених; одержання і відпуск майна посадовими особами без відповідного оформлення документів; перевезення державного майна в кількості, яка значно перевищує вказану в супроводжуючих документах або взагалі без документів - це відбувається на практиці дуже часто (зупиняють працівники ДАІ); підробка в облікових документах; приховування від обліку частини виробів; списання у витрати коштів на, начебто, закуплене і оприбутковане по підроблених документах майно, яке фактично не потрапило на підприємство; завищення списання у витрати майна під виглядом різного роду втрат (це природні витрати, відходи, псування і т.д) реалізація на підприємстві неоприбуткованих товарів. Кримінальна справа по факту нестачі, виявленої під час проведення ревізії, порушується після того, як ревізор, використовуючи засоби, що знаходяться в .його розпорядженні , встановлює факт значної нестачі та досліджує причини, через які вона виникла, доступними йому методами. До проведення першочергової слідчої дії слідчий готує ряд першочергових організаційних заходів наступного напрямку: Ознайомлення з характером діяльності підприємства, де мала місце крадіжка. Взаємодія різних частин цієї організації таких як: «цех - склад», «склад - цех», «склад - відділ» і т. д. Ознайомлення з умовами зберігання майна. Ознайомлення з системою обліку майна (як бухгалтерського так і оперативного обліку). Ознайомлення з документообігом. З'ясовує розміщення приміщень де зберігалось викрадене майно, документи, предмети, різні матеріали, які мають значення для справи. Виявляє суміжні організації, пов'язані із постачанням цього підприємства та збутом викрадених цінностей. З’ясовує необхідні оріентировочні дані що до осіб, які підозрюються у скоєна крадіжок, їх зв'язки, місце проживання, власні дачі, про можливі місця зберігання викрадених цінностей, а також набутих злочинним шляхом. Виконує підбір за діловими якостями посадових осіб, які будуть проводити інвентаризації, контрольні закупки, контрольні заміри і т. д. Підбір необхідних спеціалістів, участь яких у проведенні тих чи інших першочергових слідчих дій зазвичай необхідне (це технологи, бухгалтери, товарознавці, агрономи, інженери різних спеціальностей). Посадові особи нерідко разом з заявами подають, матеріали ревізії або інвентаризації, але бувають і такі випадки, коли на підставі поданих матеріалів неможливо вирішити питання про порушення кримінальної справи без додаткової інформації та проведення ревізії. Крім того ознаки крадіжки можуть бути виявлені, органами дізнання під час проведення оперативно-розшукових заходів (ст. ст. 103 -104). Справи про крадіжки шляхом присвоєння, розтрати та зловживанням службовим становищем можуть бути кваліфіковані як такі, що: 1) порушені по матеріалам ревізії, інвентаризації, про що вже відомо особі, яка підозрюється; 2) порушені на підставі заяв і повідомлень громадян, про що підозрювані навіть не здогадуються. У другому випадку важливу роль відіграє несподіваність проведення слідчих дій, які набувають характеру невідкладних слідчих дій. Це наступні заходи по виявленню і вилученню документів є: Виявлення викраденого майна; Виявлення грошей, цінностей, ощадних книжок; Майна, набутого злочинним шляхом; Підготовлені: для викрадення залишки; Чорнові записи (як правило там зазначається хто і скільки винен, номери телефонів та адреси); Документи по різним злочинним угодам, розрахунки між співучасниками та ін.; Рештки знищених облікових записів та справжніх документів Офіційні документи бухгалтерського та оперативного обліку, що відображають фінансові та господарські операції; Обшук та огляд службових приміщень; Організація інвентаризацій і зняття залишку цінностей на складах; Проведення контрольних закупок. Кримінальні справи, порушені за матеріалами ревізій та інвентаризацій. По таким справам також необхідно проводити всі ті слідчі дії, які перераховані вище, але вони вже втрачають характер невідкладних, так як підозрювані про них вже знають і дещо встигли приховати. З самого початку слідчому рекомендується: допитати податкового інспектора та осіб, які проводили інвентаризацію, за результатами виявлена нестача; допитати свідків, вказаних в акті; вивчити документи, які підтверджують нестачу; вилучити ті документи, які не приєднані до акту інвентаризації, але мають відношення до справи; допитати матеріально-відповідальних осіб; провести обшуки у цих осіб на квартирах та в службових кабінетах; накласти арешт на їх майно та вклади в Ощадбанках. Після ознайомлення з умовами робота, складається план подальшого розслідування, також складаються наглядні схеми по справі (якщо вона об'ємна). Крім того, висуваються версії з приводу можливого виявлення підроблених документів, які бувають двох видів: 1) матеріально підроблені документи, в яких фіксується підробка: підпису, текст, цифрові записи, відтиски печаток, штампів. 2) інтелектуальна підробка: документ, зовні правильно оформлений та підписаний уповноваженими особами, але відомості, які в ньому, не відповідають дійсності. У справах про великі розкрадання, які скоєні посадовими особами, частіше всього слідчий зустрічається з інтелектуальною підробкою. 6.Огляд та дослідження документів. При розслідуванні кримінальних справ даної категорії, існують два види дослідження документів: 1). Технічне дослідження документів, яке проводиться з метою перевірки їх справжності, виявлення підробки тексту, підписів, відтисків печаток, штампів Вказані підроблені документи направляються слідчим на криміналістичну експертизу. 2). Аналіз відомостей, які є в документах . Наприклад: слідчий Григор'єв І.М. розслідуючи кримінальну справу по розкраданню лакофарбових матеріалів в річному порту на суму 455 грн. Зробив запит на бухгалтерські документи і почав їх вивчати і проводити відповідний аналіз. З'ясувалось, що на вісімнадцяти буксирних суднах була виконана робота по обробленню їх плиткою, складені відповідні наряди на виконані роботи і людям була виплачена заробітна плата. При перевірці суден слідчий з'ясував, що ні на одному з них ця робота не виконувалась. Плитка була викрадена, зарплата видана підставним особам. Сума збитку склала 985 тис.грн. При розслідуванні розкрадань посадовими особами, слідчий опирається на звітні документи, які відображають рух матеріальних цінностей і грошових коштів, і першу чергу первинні документи, які фіксують господарські операції. Для огляду та дослідження документів слідчий запрошує спеціалістів у сфері бухгалтерського обліку або криміналістичного дослідження документів. В справах про розкрадання призначаються судово-бухгалтерські, криміналістичні, товарознавчі, технологічні експертизи. 7. Призначення експертиз Судово-бухгалтерська експертиза призначається у таких випадках: якщо матеріали документальної ревізії суперечать матеріалам кримінальної справи і не підтверджуються ними; по справі були проведені дві і більше документальних ревізій, результати яких містять суттєві протиріччя; ревізор неправильно визначив методи проведення ревізії; встановлена занадто велика сума матеріальних збитків. Призначення експертиз Для вирішення експертом ставляться наступні запитання: Про законність оформлення документації по окремих операціях. Про суму матеріального збитку за період утворення нестачі грошових коштів і матеріальних цінностей, про особу відповідальну за ці збитки. Про порушення в документальному обліку, про роль працівників у скоєнні, приховуванні і незаконних дій. Про правильність проведення документальної ревізії і відповідності висновків ревізора матеріалом, які підлягають перевірці. Питання, пов'язані з перевіркою правильності відмови бухгалтерії, або ревізора прийняти документи, представлені матеріально-відповідальною особою. Матеріали, направлені на співставлення даних бухгалтерського обліку про діяльність тієї або іншої посадової особи з виявленими слідчим різних неофіційних записів, які відносяться до тієї ж діяльності. Питання, які допомагають слідчому виявити, зібрати і правильно зрозуміти матеріали бухгалтерського обліку, які мають значення для справи. Питання, які потребують складних розрахунків, обґрунтованих на висновках експертів інших спеціальностей, показів свідків на інших матеріалах про кількість і вартість відпущеної, неврахованої продукції, про суми надмірно одержані від споживачів, недодані постачальником сільськогосподарські продукти та інше. Питання, пов'язані з виявленням обставин, які сприяють розкраданням і опрацьовуванню мір по їх усуненню. Будь-яке з цих питань може бути поставлене перед експертом-бухгалтером лише в тому випадку, коли воно не може бути вирішене слідчим шляхом (допитати працівників, які пов'язані з розрахунками, керівників підприємств, оглядом документів). Проведення судово-бухгалтерської експертизи доручається найбільш досвідченим працівникам КРУ. Перед її призначенням доцільно зустрітися з експертом або кваліфікованим бухгалтером, проконсультуватися, які питання слід з'ясовувати, які матеріали будуть необхідні для проведення експертизи. Експертиза, як правило, проводиться в службовому приміщені експерта, або приміщені органу внутрішніх справ. В розпорядження експерта повинні бути пред'явлені матеріали документальної ревізії, бухгалтерські документи, матеріали кримінальної справи (протоколи допитів свідків, виїмки, огляди). Крім судово-бухгалтерської експертизи проводиться: криміналістична експертиза, в тому числі, почеркознавча, якщо є необхідність встановити виконавця того чи іншого рукописного тексту в бухгалтерських та інших документах (наприклад підписи в платіжних відомостях, дописки в видаткових накладних), експертиза по технічному розслідуванню документів при виявлені в них виправлень, підчисток, використання підроблених штампів, печаток, трасоологічне та дактилоскопічне відновлення цілого по частинам. Товарознавчі експертизи. Призначаються для з'ясування питань: яким способом виготовлені предмети, їх правильна назва, сорт, артикул, місяць виготовлення та інше. Технологічні експертизи. Призначаються для встановлення фактичних витрат сировини при виготовленні продукції, відповідності виробів вимогам ГОСТу та іншій технологічний документації. Цей перелік не є вичерпним. У будь-якому разі, порядок призначення і проведення експертиз, визначається відповідно положень процесуального закону. 8. Проведення обшуку і виїмки Він проводиться по місцю проживання і по місцю роботи особи, яку підозрюють або обвинувачують. Як правило, велике значення має виявлення різних документів, які насамперед не були враховані при обліку, а зберігались у матеріально-відповідальних осіб. В таких документах вказується подальше просування неврахованої продукції. При обшуку можуть бути виявлені і різного роду переписування обвинувачених, де можуть міститися відомості про місцезнаходження вкраденого . шляхом , його переховування і таке інше. При виявленні і вивченні записів вдається розшифрувати номери телефонів співучасників злочину, отримати розрахунки, які відносяться до так званої «чорної бухгалтерії». Учасники організованих крадіжок вимушені вести таку бухгалтерію, тому що в документах, за допомогою яких здійснюються крадіжки, внесені не видумані, а заздалегідь підраховані дані. Крім того, злочинці повинні слідкувати за фактичним рухом отриманих ними цінностей.. Мета обшуку полягає в тому, щоб виявити документи «чорнової бухгалтерії» і підготовлену для крадіжки сировину і матеріали. Учасники організованих крадіжок, зазвичай, тісно пов'язані між собою. Вони пильно слідкують за процесом розслідування і інформують один одного про події, які їм стали відомі, щоб заздалегідь прийняти міри для приховування вкраденого і слідів злочину. В цих випадках необхідно передбачити проведення групових обшуків забезпечити добре налагоджений зв'язок між групами для оперативного обміну інформацією. Необхідно провести обшуки у родичів, знайомих і інших осіб, які близькі до винуватих, з метою виявлення вкраденого та переданого їм на зберігання. Такий обшук проводиться лише в тому випадку, коли є достатні підстави вважати, що перераховані особи дійсно зберігають в себе документ або вкрадене майно і не видають його добровільно. Для виявлення цінностей з дорогоцінних металів використовуються металошукачі. для виявлення тайників - переносні рентгенівські установки, для огляду документів - портативні джерела ультрафіолетових та інфрачервоних променів і інші засоби. Виїмка, на відміну від обшуку, у відповідності до вимог ст. 178 УПК України, передбачає вилучення предметів і документів, місцезнаходження яких заздалегідь відомо слідчому. По справах про крадіжки частіше всього проводиться виїмка сировини, готової продукцій, лекал, трафаретів документів бухгалтерського і оперативно-виробничого обліку планово-фінансової звітності підприємств і організацій, на яких здійснювались крадіжки, або за допомогою яких збувалось награбоване. Проводиться виїмка і в приватних осіб. В двох останніх випадках частіше всього об'єктами виїмки являються поштово-телеграфна кореспонденція, транспортні, документи, вкрадені предмети цінності. Виїмка і обшук здійснюються по мотивованій постанові слідчого, а якщо здійснюється виїмка документів, які становлять державну таємницю, необхідна тільки санкція прокурора, так же як і вилучення поштово-телеграфної кореспонденції. При проведенні виїмки складається протокол. 9 Допити свідків. В справах про крадіжки зазвичай охоплюють осіб, пов'язаних з розкрадачами спільною (сумісною) роботою, виконанням господарських операцій, місцем проживання, які володіють знанням відносно тих чи інших обставин скоєного злочину. Умовно цих осіб можна поділити на наступні категорії: Особи, які відповідають за стан справ на підприємстві (організації, установі), де працює підозрюваний - це керівники, головні бухгалтера і бухгалтерські, працівники, де скоєне розкрадення. Слідчий не виключає можливостей, що вони можуть бути співучасниками крадіжок, тому . до таких допитів потрібно належним чином підготуватись і підійти до цього з відповідальністю. Співробітники, які мають відношення до операцій, які проводяться з вкраденими матеріальними цінностями і документального оформлення (це можуть бути комірники, робітники, які приймали участь в навантажувальних - або розвантажувальних роботах вкраденого). З їхніх показань можна вияснити: а) відносини між обвинуваченими; б) роль, яку виконував в злочинній групі кожний з його співучасників. Особи які перевозили вкрадене І не знали або знали про крадіжку (які робили «ліві рейси»). Ці особи можуть повідомити про окремі факти крадіжки (водії). Особи, які можуть повідомити і назвати співучасників злочину, які реалізували вкрадене (продавці.). Особи, які виготовили з в краденої сировини готову продукцію і реалізували її. Особи, які змінили обвинувачених на посадах, які ті займали в момент викрадення: а) заготівельники; б) комірники; в) начальники цехів; г) директори, бухгалтери підприємств; д) директори і завідуючі магазинів; В них з'ясовуються питання правильності діючих робочих норм, витрат сировини, природних витрат та інше. 6. Особи, які працювали у вищестоящих організаціях - це ревізори і контролери; а) це можуть бути ревізори, які виявили вкрадене; б) і ті особи, що несуть відповідальність за те, що злодії довгий час без перешкод розкрадали матеріальні цінності, як правило, ці особи є співучасниками. Що стосується перших, то їхні свідчення дуже цінні, вони викликають інтерес в питаннях, які відносяться до діяльності підприємства і відхиленням, які при цьому допускалися, так як порушення встановленого порядку може бути пов'язане зі способом крадіжки. Показання цих осіб може дати ясність слідчому про поведінку обвинувачених при перевірці, ревізіях, намаганнях підкупу цих осіб з боку підозрюваних; обману при інвентаризаціях 7. Сусіди обвинуваченого по квартирі, хаті, дачі, співробітники: а) встановлюється характер життєдіяльності обвинуваченого; б) його витрати; в) особисті зв'язки; г) чи доставлялось вкрадене майно додому транспортом, що могли бачити сусіди. Щоб оцінити свідчення допитуваних, потрібно в кожному випадку з'ясувати їх взаємини з обвинуваченим. Якщо допитуваний наводить які-небудь цифрові дані, потрібно з'ясувати, звідки він їх одержав, чому запам'ятав, для чого підготував, чи вів записи і т. д. Література Расследование хищений денежных средств в учреждениях и организациях, состоящих на государственном бюджете /Баранова З.Т., Братковская В.В., Танасевич В.Г.-М.: Юрид.лит., 1964.-157с. Горбачев А.В. Криминалистическая характеристика хищений. - Горький, 1981. Коновалова В.Е. Организация расследования хищений государственного и общественного имущества. – Х., 1984. Криминалистическое обеспечение деятельности криминальной милиции и органов предварительного расследования / под ред. Т.В.Аверьяновой, Р.С. Белкина. - М.: Новый Юрист, 1997. Криминалистика: Расследование преступлений в сфере экономики / под. ред. В.Д.Грабовского. - Нижний Новгород, 1995. Мельник П.В. и др. Расследование преступлений в сфере экономики: Учеб.-практическое пособие /Мельник П.В., Новиков С.И., Самилык Г.М. - К.: ДИЯ, 1998. - 184 с. Матышевский П.С. Преступления против собственности и смежные с ними преступления. - К.: Юринком, 1996. - 240с. Миусская Р.А. Расследование хищений, совершаемых с использованием должностного положения. - М., 1982. Мотогоев Л.А., Деетов С.И., Организация и криминалистическая методика расследования экономических преступлений. Учебное пособие (Академия МВД СССР). - Москва, 1990. Суетиев В.И. Основы расследования хищений. Издательство Харьковского университета. – Харьков, 1997.