- Субєкти екологічної експертизи
- Гласність екологічної експертиз
- Участь громадськості в процесі екологічної експертизи
- Форми екологічної експертизи
- Карантин організмів 1. Розкрийте значення ППКР в роботі Державної служби з Карантину рослин України. Скільки ППКР функціонує в нашій державі. Наведіть їх перелік в Чернівецькій області
- Прикордонний пункт з карантину рослин
- ПУНКТИ з КАРАНТИНУ РОСЛИН у ЧЕРНІВЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ , Аеропорт
- Вадул-Сірет 60434, Глибоцький район, ст. Вадул-Сірет, ,(03734) 22115 Вашківці-авто
- Порубне 60435, Глибоцький район, с. Тереблече, ,(03734) 22358 Сокиряни-авто
- Сокиряни-залізниця 60200, Сокирянський район, м. Сокиряни, ,(03739) 20213 2. Порівняльна характеристика карантину рослин та тварин.
- 3. Розкрийте значенння фумігації у боротьбі з небезпечними організмами. Охарактеризуйте відомі вам фуміганти і методи знезараження підкарантинних матеріалів.
- Карантинні заходи.
- Антропогенне навантаження
- Саніта́рно-захисна́ зо́на
Загальна екологія Аутекологія Предмет та основні поняття загальної екології
 Скачать 1.09 Mb.
|
|
|
|
араження відбувається через слину славнер хворої на сказ тварини при укусі або ослиненні ушкодженої шкіри.
Зараження людини сказом відбувається в основному через укуси хворою твариною чи внаслідок попадання її слини на свіжі поранення, подряпини шкіри або слизових оболонок. Інфікування людини сказом відбувається здебільшого від диких хижих (вовки, лисиці — 41,4 %) чидомашніх тварин (коти — 21,8 %, собаки — 15,3 %), а також сільськогосподарських тварин (20,2 %).
Інкубаційний період сказу триває досить довго — у середньому 1—3 місяці (хоча може тривати й до року), і перші ознаки хвороби виникають пізно, коли у мозку вже відбулися руйнівні процеси (набряк, крововилив, деградація нервових клітин), що робить лікування практично неможливим (зафіксовано лише три науково підтверджені випадки одужання після прояву симптомів).
Хвороба має три періоди:
Продромальний (період провісників)
Триває 1-3 дні. Супроводжується підвищенням температури до 37,2-37,3°С, пригніченим станом, поганим сном, безсонням, занепокоєнням хворого. Біль у місці укусу відчувається, навіть якщо рана зарубцювалась.
Стадія порушення
Триває від 4 до 7 днів. Виражається в різко підвищеній чутливості до найменших подразнень органів чуття: яскраве світло, різні звуки, шум викликають судоми м'язів кінцівок. Хворі стають агресивними, буйними, з'являються галюцинації, марення, відчуття страху.
Стадія паралічів
Настає параліч очних м'язів, нижніх кінцівок. Важкі паралітичні розлади дихання викликають смерть. Загальна тривалість хвороби 5-8 днів, зрідка 10-12 днів.
Головною ознакою захворювання диких тварин є зміна поведінки, насамперед, втрата відчуття страху. Звірі втрачають обережність і вдень з'являються у населених пунктах, нападають на людей і тварин. З метою попередження сказу ветеринарною службою ведеться боротьба зі сказом серед собак, знищення бродячих тварин, профілактична вакцинація свійських тварин.
При несвоєчасно проведених щепленнях, які здійснюються після укусу інфікованої тварини, хвороба закінчується смертю. На сьогодні зафіксовано лише три випадки одужання без застосування щеплення.[1]
Головним заходом боротьби проти сказу є профілактика (знищення хворих на сказ тварин, профілактичне щеплення). Профілактичну вакцину проти сказу запропонував Луї Пастер (фр.Louis Pasteur) у 1885. З українських авторів першу працю про сказ написав Д. Самойлович. В Україні перші щеплення проти сказу запровадив у 1886 М. Гамалія.
Боротьбу зі сказом ведуть так звані пастерівські станції та пункти.
Щорічно в Україні реєструється понад 100 тисяч осіб, котрі звернулись у медичні заклади з приводу укусів тваринами, з яких 60 % отримують направлення за показниками підозри інфікування сказом.
5. Наведіть характеристику американського білого метеликка як карантинного шкідника:систематичне положення, географічне розповсюдження, морфологічні особливості, шкодочинність, особливості біології та розповсюдження, фітосанітарні заходи.
Американський білий метелик (АБМ)
Систематичне положення;
Царство Тварини - Апітаїіа Ряд Лускокрилі - Ьерійоріега Родина Ведмедиці - АгсіїМае Походження. Північна Америка. Поширення. Європа, Азія, Північна Америка.
Рослина-господар. Лісові і плодові дерева: клен, яблуня айва, груша, бузина, вишня, горіх, слива, виноград, хміль.
Способи розповсюдження. Імаго розповсюджуються активно - шляхом перельотів. Масові міграції пов'язані із загибеллю рослин-господарів. Можливе пасивне перенесення вітром Гусінь і лялечки - при перевезенні с/г продукції та промислових вантажів. Лялечки - із дровами (у тріщинах та отворах кори). Є ризик завезення яєць та гусениць ентомологами- любителями. Середня швидкість розповсюдження - 3040 км/рік.
Шкодочинність. Гусінь обгортає листя павутиною, скелетує його: зшкрябує епідерміс з нижнього боку, прогризає отвори, об'їдає листя з країв, може з'їдати і жилки. З обплетеного павутинням листя утворює гнізда, в яких зазвичай багато гусениць. Ці пошкодження зумовлюють швидку дефоліацію, яка призводить до порушення обмінних процесів у рослинах та їх ослаблення. Як наслідок, знижується врожайність, захисна, декоративна та естетична секції насаджень.
Біологічні особливості. Лялечка зимує в пухкому сірому коконі під відмерлою листям, в щілинах будівель, під дахами, в грунті на глибині 3-5 см. Розвивається > лве» - - коліннях. Вихід метеликів з лялечок відбувається у вечірню пору наприкінці квгаг " ••;. - ління) та липня (II покоління). Відроджені імаго здатні перелітати на зелнк • ;;-_- % лька кілометрів. Метелики не живляться зовсім.
Максимальна активність АБМ спостерігається за температури 20-28С та за 70-80% вологості. За цих умов через годину після парування самка відклала-: з:л 2-М -•: 2:1! яєіз на нижній бік листка. Співвідношення самців і самок у поп
Рис. 2. Американський бічий метелик: а - імаго-самка; б — іма- го-самець; в - ушкоджене листя з гусінню
Вихід гусениць з яєць відбувається вранці і увечері. Через 1-2 години після виходу з яйця, гусінь починає активне живлення та обплітає листя павутиною. Залежно від >мов існування кількість віків гусениці АБМ коливається від 6 до 8. До четвертого - п'ятого віку вони живуть колоніями на пагонах, листках, у гніздах, сплетених павутинням. Надалі личинки залишають гніздо і розповзаються по всьому дереву. З нормальних умов розвиток гусениці триває 28 діб. Перед заляльковуванням гусінь активно рухається в пошуках схованки. У цей час вони можуть заповзати у тару, пакувальний матеріал, сільськогосподарську продукцію, розвозитися транспортом. Далпгусениця сплітає навколо себе кокон, в якому зимує, впадаючи в діапаузу. Значна їх частка гине в осінньо-зимовий період.
Морфологічні особливості. Імаго: довжина тіла становить 9-І 5 мм, розмах крил сягає 25-36 мм. Крила білі, іноді з темно-коричневими плямами. Черевце чисто-біле, тіло вкрите білими волосками. Вусики чорні, у самки ниткоподібні, у самДя - слабопірчасті з білим нальотом.
Яйце: розмірами 0,5-0,6 мм, кулясте, гладеньке з плоскою основою; щойно відкладене - біле, потім сіріє. Кладка вкрита білуватим пушком.
Гусениі(я: першого віку сягає 1,5-2,0 мм, світло-жовта з чорною головою, грудним щитком та ногами. Гусениця старшого віку - коричнева з чорними смугами та білими волосками.
Лялечка: видовжено-яйцевидна, довжиною 10-15 мм, коричневог о забарвлення з чорними бородавками по боках тіла.
Методи діагностування. Шкідника виявляють візуально в процесі обстеження насаджень. Імаго можна ловити на ультрафіолетові та феромонні пастки, а також за допомогою пасток з незайманими самками. Гусениць АБМ діагностують за характерними павутинними гніздами. Лялечок виявляють при розкопуванні ґрунту, у ловильних поясах та різних схованках. _ V
Карантинні заходи. Для попередження занесення АБМ слід проводити детальний огляд імпортних вантажів, вітчизняної продукції, пакувального матеріалу, транспортних засобів, що надходять з карантинних зон, регулярно обстежувати багаторічні насадження. Вивіз плодів і садивного матеріалу із заражених господарств, населених пунктів необхідно проводити за узгодженням з карантинною інспекцією.
З метою ліквідації осередків поширення АБМ практикують комплекс організаційних, агротехнічних та винищувальних заходів.
Організаційні заходи полягають в зміні руху транспорту через район поширення шкідника, контролі за перевезенням вантажів, встановлення контрольних постів.
Агротехнічні передбачають збір та знищення гусені та кладок яєць шляхом спалювання уражених гілок та листя. На вражених стовбурах застосовують вапнування з попереднім їх очищенням від мертвої кори. На присадибних ділянках застосовують гофровані паперові ловильні пояси. Перед заляльковуванням гусениць ці пояси слід знімати і спалювати.
Винищувальні заходи проводять із використанням інсектицидів, а також біологічних ворогів АБМ. Обробка дерев інсектицидами проводиться в 2-3 етапи із інтервалом в 7-10 днів.
У боротьбі з АБМ використовують наступні хімічні препарати: 5 % карате - 0,2-0,4 л/га; 25% дімілін - 0,1-0,2 кг/га; 24 % маврик - ОД л/га; 50 % фосбецид - 0,5-1,5 л/га та інші. Витрати робочого розчину становлять 2-Ю л на одне дерево залежно від об'єму крони.
Крім ефективних хімічних засобів боротьби рекомендовано застосовувати біопрепарати (для гусениць молодших віків: дендробацилін - 1,5-2,5 кг/га; ентобактерин - 3,5 кг/га; біто- кибацилін - 2-3 кг/га; лепідоцид - 1 кг/га; дипел -0,5 кг/га).
При застосуванні бактеріальних препаратів слід обробляти дерево цілком, а не окремі гнізда, що зменшить ризик переповзання гусені на сусідні гілки. Якщо після обробки випадає дощ, необхідно провести повторну обробку.
В антагоністичній боротьбі з АБМ використовують підвиди Вассіїїж ікигіп£Іеп8і&. Ефективні такж препарати на основі грибів Веашегіа Ьа$$іапа та В. %ІоЬиІі/ега, яйцевий паразит ТгіИо§атта йепйгоііті і нематоди. Ефективним зарекомендував себе метод із застосування ентомопаразитоїда АБМ хойойї (СНоиіоіа сипеа Іап§). На сьогодні його вважають перспективним біоагентом для боротьби з АБМ.
Для знищення імаго, гусениць, лялечок, що знаходяться у щілинах тари, проводять фумігацію.
Антропогенне навантаження
1.Обґрунтуйте необхідність інженерно-архітектурного планування розміщення підприємств у межах урбоекосистеми. Охарактеризуйте зони санітарної охорони навколо підприємств.
Саніта́рно-захисна́ зо́на — зона, яка відокремлює промислове підприємство від житлової забудови. Санітарно-захисна зона — територія навколо потенційно небезпечного підприємства, в межах якої заборонено проживання населення та ведення господарської діяльності, розміри якої встановлюються проектною документацією відповідно до державних нормативних документів. Санітарно-захисні зони створюються навколо об'єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об'єктів від територій житлової забудови.
У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об'єктів, об'єктів соціальної інфраструктури та інших об'єктів, пов'язаних з постійним перебуванням людей. Санітарно-захисна зона — територія, розташована між пром. підприємствами і найближчими житловими і громадськими та ін. непромисловими будівлями. Створюється для захисту населення від впливу несприятливих виробничих чинників (пил, гази, шум, вібрації і інш.), величина яких на межі санітарно-захисної зони не повинна перевищувати гігієнічних нормативів, встановлених для населених місць. Ширина санітарно-захисної зони залежить від характеру і потужності виробництва, досконалості технол. процесів, рівня несприятливих чинників, рози вітрів, застосування газо- і пилоочисних пристроїв, наявності протишумових, противібраційних і інших захисних заходів. Згідно з санітарними нормами промислові підприємства, теплові й атомні електростанції, санітарно-технічні споруди й інші об'єкти розділені на 5 класів: для об'єктів 1 класу ширина санітарно-захисної зони повинна бути не менше 1000 м, II — 500 м, III — 300 м, IV — 100 м, V — 50 м. Санітарно-захисні зони шириною 1000 м встановлені для підприємств із видобутку руд свинцю, миш'яку, марганцю, ртуті, природного газу; санітарно-захисні зони 500 м — для підприємств із видобутку кам., бурого і інш. вугілля, фосфоритів, апатитів, колчеданів, залізних і поліметалічних руд; санітарно-захисні зони 300 м — для підприємств із видобутку доломіту, магнетитів і інш., а також для гідрошахт, збагачувальних і брикетних фабрик. Ссанітарно-захисна зона 100 м рекомендується для підприємств з видобутку кам'яної солі, торфу фрезерним способом і інш. Територія санітарно-захисної зони повинна бути озеленена, що сприяє зменшенню атм. забруднень і зниженню рівня шуму.