- Субєктами екологічної експертизи є
- Екологія людини 1.Розкрийте роль медико-генетичного консультування для попередження спадкових хвороб та вроджених вад людини.
- 2.Поясніть загальні закономірності адаптації. Адаптогенні фактори. Адаптація людини до різних екстремальних кліматичних умов.
- Адаптаційні фактори
- 3.Проаналізуйте вплив радіаційного забруднення на здоров’я людини. Шляхи потрапляння радіонуклідів в організм. Гостра і хронічна променева хвороба. Віддалені наслідки променевих уражень.
Загальна екологія Аутекологія Предмет та основні поняття загальної екології
 Скачать 1.09 Mb.
|
|
9.Обов’язкові елементи екологічної експертизи. Екологічна експертиза в Україні - вид науково-практичної діяльності уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об'єднань громадян, що грунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об'єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища, і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки. Суб'єктами екологічної експертизи є: 1) Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, створювані ними спеціалізовані установи, організації та еколого-експертні підрозділи чи комісії; 3) інші державні органи, місцеві ради і місцеві органи виконавчої влади відповідно до законодавства; 4) громадські організації екологічного спрямування чи створювані ними спеціалізовані формування; 5) інші установи, організації та підприємства, в тому числі іноземні юридичні і фізичні особи, які залучаються до проведення екологічної експертизи; 6) окремі громадяни в порядку, передбаченому цим Законом та іншими актами законодавства. Об'єктами екологічної експертизи є проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів, документація по впровадженню нової техніки, технологій, матеріалів, речовин, продукції, генетично модифікованих організмів, реалізація яких може призвести до порушення екологічних нормативів, негативного впливу на стан навколишнього природного середовища Екологічній експертизі можуть підлягати екологічні ситуації, що склалися в окремих населених пунктах і регіонах, а також діючі об'єкти та комплекси, що мають значний негативний вплив на стан навколишнього природного середовища. Військові, оборонні та інші об'єкти, інформація про які становить державну таємницю, підлягають екологічній експертизі відповідно до цього Закону та інших спеціальних законодавчих актів України. Також,основним елементо ЕЕ є висновок ,який складається із вступної,констатуючої та заключної частини…. Також зоходи. Екологія людини 1.Розкрийте роль медико-генетичного консультування для попередження спадкових хвороб та вроджених вад людини. Найефективніший метод профілактики спадкових і уроджених патологій – медико-генетичне консультування (МГК). На популяційному рівні мета МГК – зниження ймовірності випадків спадкових патологій у майбутніх поколіннях; мета окремої консультації – інформація батьків про ступінь можливого ризику народження хворої дитини у сім’ї, а також консультування з питань майбутнього планування сім’ї. Профілактика також полягає у заходах, що спрямовані на зменшення дії мутагенних і тератогенних факторів: зменшення дози опромінення від природних і штучних джерел, зниження вмісту хімічних мутагенів у навколишньому середовищі (промислові відходи, речовини побутової хімії, отрутохімікати). Необхідно також, за можливості, попереджати дію біологічних факторів (вірусні та інфекційні захворювання, імунні сироватки). Отже, головна мета МГК – попередження народження хворої дитини. В яких же випадках необхідно звертатися до медико-генетичного консультування? 1. Народження дитини з уродженими вадами розвитку, розумовою чи фізичною відсталістю, сліпою, глухою, судомами тощо. 2. Спонтанні викидні та мертвонародження. 3. Близькоспоріднені шлюби. 4. Ускладнене протікання вагітності. 5. Робота подружжя на шкідливому виробництві. 6. Несумісність подружніх пар за резус-фактором крові. 7. Вік жінки за 35 років, а чоловіка – за 40. Головні завдання МГК такі: 1. Встановлення точного діагнозу спадкової чи уродженої патологій. 2. Пренатальна (дородова) діагностика уроджених і спадкових хвороб різними методами. 3. Визначення типу успадкування хвороби (у випадку виявлення спадкової хвороби). 4. Оцінка ступеня ризику народження хворої дитини та надання допомоги у прийнятті рішення. 5. Пропагування медико-генетичних знань серед населення. МГК містить 4 етапи: діагноз, прогноз, висновок і порада. Робота починається з уточнення діагнозу захворювання, що необхідно для будь-якої консультації. У певних випадках діагноз може встановлюватися лікарем ще до направлення на консультацію. У МГК діагноз уточнюється за рахунок використання сучасних генетичних, біохімічних, імуногенетичних та інших методів. Один з основних методів – генеалогічний, тобто складання родоводу для подружжя, що звернулося на консультацію. Перш за все це стосується того із сімейної пари, у кого в роду були спадкові патології. Ретельний збір родоводу дає певну інформацію для визначення діагнозу хвороби. У складніших випадках правильний діагноз можна поставити лише при використанні спеціальних методів. У процесі діагностики часто виникає необхідність обстеження не тільки пацієнта, але й інших членів родини. Після встановлення діагнозу визначають прогноз для потомства, тобто величину повторного ризику народження хворої дитини. Основа для виконання цього завдання – теоретичні підрахунки з використанням методів генетичного аналізу та варіаційної статистики чи таблиць емпіричного ризику. Це входить у функції лікаря-генетика. Передача спадкових хвороб можлива декількома шляхами залежно від особливостей передачі патології. Наприклад, якщо у дитини є захворювання, як у одного із батьків, це вказує на домінантний тип успадкування. Спадкова патологія у дитини здорових батьків вказує на рецисивний тип спадковості. Ризик народження хворої дитини у батьків із рецесивним захворюванням складає 25 %. За даними 1976 року у популяції людини відомо 789 спадкових хвороб за рецесивним типом і 944 – за домінантним типом. Спадкова патологія може бути зчеплена зі статтю. У цих умовах ризик захворюваності у хлопчиків і перенесення у дівчат складає 50 %. Таких захворювань на сьогодні відомо біля 150. У випадку мультифакторіальних хвороб МГК достатньо точне. Ці хвороби зумовлені взаємодією багатьох генів із факторами зовнішнього середовища. Число патологічних генів та їх відносний внесок у захворювання у більшості випадків невідомі. Для розрахунку генетичного ризику використовуються спеціально розроблені таблиці емпіричного ризику при мультифакторіальних захворюваннях. Генетичний ризик до 5 % вважається низьким і не є протипоказанням до повторного народження дитини у сім’ї. Ризик від 6 до 20 % прийнято вважати середнім, і в цьому випадку для подальшого планування сім’ї рекомендується всебічне обстеження. Генетичний ризик вище за 20 % належить до високого ризику. Подальше дітонародження у такій родині не рекомендується. При хромосомних хворобах вірогідність повторного народження хворої дитини вкрай низька і не перевищує 1 %. Для визначення ризику повторного народження дитини із патологією важко встановити гетерозиготних носіїв мутантного гена. Особливе значення це має при аутосомно-рецесивному типі успадкування, при успадкуванні, зчепленому зі статтю, і близькоспоріднених шлюбах. У ряді випадків гетерозиготний носій встановлюється під час аналізу родоводів, а також шляхом клінічних і біохімічних аналізів. Так якщо у батька є рецесивне захворювання, зчеплене з x-хромосомою (гемофілія), то з ймовірністю 100 % його донька буде гетерозиготною за таким геном. Поряд із цим зниження антигемофільного глобуліну в сироватці крові у доньки батька-гемофіліка може слугувати вагомим доказом гетерозиготного носія гена гемофілії. Тепер деякі спадкові хвороби визначаються за допомогою ДНК-діагностики. Гетерозиготним носіям дефектних генів треба уникати близькоспоріднених шлюбів, що помітно збільшують народження дітей із спадковою патологією. Висновок МГК й поради батькам можуть об’єднуватись. За результатами проведених генетичних досліджень лікар-генетик дає висновок про наявні хвороби, повідомляє про ймовірність виникнення хвороби у майбутньому, дає відповідні рекомендації. При цьому враховується не лише величина ризику народження хворої дитини, але і важкість спадкового чи вродженого захворювання, можливості пренатальної діагностики й ефективність лікування. Водночас усі рішення щодо подальшого планування сім’ї приймає лише подружжя. Ефективність МГК значно зростає завдяки використанню сучасних методів пренатальної (дородової) діагностики. Вона дозволяє задовго до народження дитини визначити можливе захворювання і, якщо необхідно, перервати вагітність. Така ситуація виникає у випадку спадкових хвороб, лікування яких не дає бажаних результатів. 2.Поясніть загальні закономірності адаптації. Адаптогенні фактори. Адаптація людини до різних екстремальних кліматичних умов. Адаптація – вроджені і набуті пристосування до уов навколишнього середовища, що забезпечують фізіологічні реакції на клітинному, системному і органному рівні. Адаптація – процеси і явища активного пристосування людини до навколишнього середовища, а також зміни в організмі людини обумовлені цими процесами. Адаптація буває:
Адаптація (напрямки):
Мета і значення адаптації: збереженя гомеостазу, збереження сталості внутрішнього середовища людини. Адаптаційні фактори:
Фази розвитку адаптації:
Першими реагують: ЦНС, система дихання і кровообігу, адреналінова система
Основні особливості фази:
Для проходження адаптації потрібен час , що залежить від індивідуальних особливостей і стану здоров’я. Адаптація до низьких температур: Підсилюються процеси теплоутворення, зміна енергетичного обміну з вуглеводного на ліпідний, вміст жирних кислот у крові збільшується це посилює окисні реакції організму, підвищення активності щитоподібної залози – тироксин. Зиження температури на 1 градус вимагає підвищення калорійності на 5 %, білки на 21 %, жири 50 %, вітамін С. Адаптація до високої температури: Основні зміни, дегідратація вирата солей і води – підвищення антидіуретичного гормону – вазопресин. При високих температурах відбувається підвищення віддачі тепла (потовиділення) регулюється гіпоталамусом. Знижується функція щитовидної залози., ефективність роботи системи транспортування кисню. У тканинах за участі гістаміну та серотоніну полегшується віддача води з колоїдної проміжної речовини. Спека зменшує виділення шлункового соку, що створює умрви для розвитку патогенної мікрофлори. 3.Проаналізуйте вплив радіаційного забруднення на здоров’я людини. Шляхи потрапляння радіонуклідів в організм. Гостра і хронічна променева хвороба. Віддалені наслідки променевих уражень. Вплив радіації на організм може бути різним, але майже завжди воно негативно. У малих дозах радіаційне випромінювання може стати каталізатором процесів, що приводять до раку або генетичних порушень, а в більших дозах часто приводить до повної або часткової загибелі організму внаслідок руйнування кліток тканин. Складність у відстеженні послідовності процесів, викликаних опроміненням, пояснюється тим, що наслідку опромінення, особливо при невеликих дозах, можуть виявитися не відразу, і найчастіше для розвитку хвороби потрібні роки або навіть десятиліття. Крім того, внаслідок різної проникаючої здатності різних видів радіоактивних випромінювань вони впливають на організм: частки найнебезпечніші, однак для (випромінювання навіть аркуш паперу є непереборною перешкодою; (випромінювання здатне проходити в тканині організму на глибину один-два сантиметра; найбільш необразливе (випромінювання характеризується найбільшою проникаючою здатністю: його може затримати лише товста плита з матеріалів, що мають високий коефіцієнт поглинання, наприклад, з бетону або свинцю. Також різниться чутливість окремих органів до радіоактивного випромінювання. Тому, щоб одержати найбільш достовірну інформацію про ступінь ризику, необхідно враховувати відповідні коефіцієнти чутливості тканин при розрахунку еквівалентної дози опромінення: 0,03 - кісткова тканина 0,03 - щитовидна залоза 0,12 - червоний кістковий мозок 0,12 - легені 0,15 - молочна залоза 0,25 - яєчники або насінники 0,30 - інші тканини 1,00 - організм у цілому. У випадку раку важко оцінити ймовірність захворювання як наслідку опромінення. Будь-яка, навіть найменша доза, може привести до необоротних наслідків, але це не визначено. Проте, установлено, що ймовірність захворювання зростає прямо пропорційно дозі опромінення. Серед найпоширеніших ракових захворювань, викликаних опроміненням, виділяються лейкози. Оцінка ймовірності летального результату при лейкозі більше надійна, чим аналогічні оцінки для інших видів ракових захворювань. Це можна пояснити тим, що лейкози першими проявляють себе, викликаючи смерть у середньому через 10 років після моменту опромінення. За лейкозами “по популярності ” випливають: рак молочної залози, рак щитовидної залози й рак легенів. Менш чутливі шлунок, печінка, кишечник і інші органи й тканини. Що стосується генетичних наслідків радіації, то вони проявляються у вигляді хромосомних аберацій (у тому числі зміни числа або структури хромосом) і генних мутацій. Генні мутації проявляються відразу в першому поколінні (домінантні мутації) або тільки за умови, якщо в обох батьків мутантним є той самий ген (рецесивні мутації), що є малоймовірним. Існує три шляхи надходження радіоактивних речовин в організм: при вдихання повітря, забрудненого радіоактивними речовинами; через заражену їжу або воду; через шкіру, а також при зараженні відкритих ран. Найнебезпечніший перший шлях, оскільки: об'єм легеневої вентиляції дуже великий значення коефіцієнта засвоєння в легенях більше високі. Пилові частки, на яких сорбовані радіоактивні ізотопи, при вдиханні повітря через верхні дихальні шляхи частково осідають у порожнині рота й носоглотці. Звідси пил надходить у травний тракт. Інші частки надходять у легені. Ступінь затримки аерозолів у легенях залежить від дисперсності. У легенях затримується близько 20% всіх часток; при зменшенні розмірів аерозолів величина затримки збільшується до 70%. При усмоктуванні радіоактивних речовин зі шлунково-кишкового тракту має значення коефіцієнт резорбції, що характеризує частку речовини, що попадає зі шлунково-кишкового тракту в кров. Залежно від природи ізотопу коефіцієнт змінюється в широких межах: від сотих часток відсотка (для цирконію, ніобію), до деяких десятків відсотків (водень). Резорбція через неушкоджену шкіру в 200-300 разів менше, ніж через шлунково-кишковий тракт, і, як правило, не грає істотної ролі. При влученні радіоактивних речовин в організм будь-яким шляхом вони вже через кілька хвилин виявляються в крові. Якщо надходження радіоактивних речовин було однократним, то концентрація їх у крові спочатку зростає до максимуму, а потім протягом 15-20 доби знижується. Променéва хворóба— захворювання, що виникає в результаті одержання підвищеної дози радіації, включаючи опромінення рентгенівськими променями, гамма-променями, нейтронами й іншими видами ядерного випромінювання у вигляді опадів чи вибуху атомної бомби. Подібне випромінювання іонізує атоми тіла, виникає слабість, нудота й інші симптоми. Клітини тіла можуть постраждати навіть при невеликих дозах, що приводить до лейкемії. Може викликати порушення в генах, що, у свою чергу, веде до народження хворих дітей чи дітей з генними мутаціями. Розрізняють гостру і хронічну форми променевої хвороби. До заходів невідкладної медичної допомоги відносять такі: механічне усунення радіоактивних речовин із організму людини шляхом промивання шлунка теплою водою, вживання проносних і сечогінних засобів, промивання рота і очей, застосовування відхаркувальних препаратів при попаданні радіоактивних речовин в дихальні шляхи. Гостра променева хвороба являє собою самостійне захворювання, що розвивається в результаті загибелі переважно діляться клітин організму під впливом короткочасного (до декількох діб) впливу на значні області тіла іонізуючої радіації. Причиною гострої променевої хвороби можуть бути як аварія, так і тотальне опромінення організму з лікувальною метою - при трансплантації кісткового мозку, при лікуванні множинних пухлин. Хронічна променева хвороба являє собою захворювання, викликане повторними опроміненнями організму в малих дозах, що сумарно перевищують 100 радий. Розвиток хвороби визначається не тільки сумарною дозою, але і її потужністю, тобто строком опромінення, протягом якого відбулося поглинання дози радіації в організмі. Віддаленими наслідками променевого ураження можуть бути променеві катаракти, злоякісні пухлини. |