Главная страница
Навигация по странице:

  • 2. Чим агроценози відрізняються від біогеоценозів

  • 3. Дайте визначення “агроекосистема”.

  • 4. Чому в агроценозах майже не виражена саморегуляція 5. Назвіть основні види екологічних збитків, що можуть заподіяти природному середовищу тваринницькі комплекси.

  • 6. В чому різниця між екстенсивним та інтенсивним способами збільшення розмірів сільськогосподарської продукції, що отримується

  • 8. Поясніть, чому застосування пестицидів не вирішило проблему захисту посівів від шкідників.

  • 10. Порівняйте з точки зору екології біотичні та хімічні засоби боротьби з бур’янами та шкідниками в сільському господарстві. 11. Яка роль живих організмів у ґрунтоутворенні

  • 12. Дати оцінку шкідливості ерозії ґрунту.

  • Нормальна

  • Прискорена

  • 13. Характеристика пасовищних біогеоценозів .

  • 14. Причини деградації пасовищ .

  • 15. Причини пасовищних хвороб.

  • 16. Пасовищна хвороба – переповнення рубця.

  • 17. Отруєння отруйними рослинами на пасовищах.

  • 18. Пасовищна хвороба – застійна дистонія передшлунків.

  • 19. Пасовищна хвороба – кормова токсична дистонія рубця.

  • 20. Пасовищна хвороба – піщані кольки.

  • 1. Що собою являють агроценози Наведіть приклади. Агроценоз від грец. , читається agros поле, , читається koinos загальний



    Скачать 72.44 Kb.
    Название1. Що собою являють агроценози Наведіть приклади. Агроценоз від грец. , читається agros поле, , читається koinos загальний
    АнкорEKOLOGIYa_MODUL_2.docx
    Дата21.12.2017
    Размер72.44 Kb.
    Формат файлаdocx
    Имя файлаEKOLOGIYa_MODUL_2.docx
    ТипДокументы
    #13490
    КатегорияЭкология
    страница1 из 3
      1   2   3

    Модуль 2. Агроекосистеми. Принципи раціонального природокористування та охорони природи

    1. Що собою являють агроценози? Наведіть приклади. Агроценоз (від грец. Ἀγρός , читається agros - «поле» , κοινός , читається koinos - « загальний » ) - біогеоценоз , створений людиною ( штучна екосистема ) . Володіє певним видовим складом і певними взаємовідносинами між компонентами навколишнього середовища. Їх висока продуктивність забезпечується інтенсивної технологією підбору високоврожайних рослин , добрив.

    При створенні агроценозів людина застосовує комплекс агротехнічних прийомів : різні способи обробки грунту (оранка , боронування , дискування та інші) , меліорацію ( при надмірному зволоженні грунту) , іноді штучне зрошення , посів ( посадка ) високоврожайних сортів рослин , підживлення , боротьбу з бур'янами , шкідниками та хворобами рослин.

    2. Чим агроценози відрізняються від біогеоценозів? АГРОЦЕНОЗ –ЦЕ ШТУЧНА ЕКОСИСТЕМА СТВОРЕНА ЛЮДИНОЮ А БЫОГЕОЦЕНОЗ- це сукупність на певному просторі земної поверхні

    однорідних природних явищ (атмосфери, гірської породи, рослинності, тваринного світу, мікроорганізмів, ґрунту, гідрологічних умов), що мають свою особливу специфіку взаємодії цих складових компонентів та певний тип обміну речовин і енергії між собою та іншими явищами природи.

    Біогеоценоз – це екосистема в межах фітоценозу.

    3. Дайте визначення “агроекосистема”.

    Агроекосисте́ма — нестійка система агроценопопуляцій культивованих рослин на оброблюваних ґрунтах. Її структура і режим підтримуються і регулюються людиною. При відсутності контролю поступово втрачає свої властивості і функції.Між агроценозом та природним біогеоценозом існує ряд відмінностей. Перша відмінність полягає в різних напрямках добору.

    В природних екосистемах (ліси, тундра, степи, пустелі, ріки, моря і т.д.) діє природний добір, який відкидає не конкурентоздатні форми організмів та їх угрупувань у біогеоценозі і тим самим забезпечує

    його основну властивість – стійкість. В агроценозах діє переважно штучний добір, який людина спрямовує, перш за все, на підвищення урожайності сільськогосподарських культур. Друга відмінність між ними полягає у використанні енергії. Для біоценозу єдиним джерелом енергії є Сонце. В той же час агроценози, крім сонячної енергії, отримують ще додаткову енергію, що забезпечується з боку людини створенням необхідних умов для вирощування культурних видів (шляхом ведення обробітку ґрунту, внесенням добрив, веденням боротьби з бур’янами, шкідниками і хворобами, вирощуванням розсади в теплицях тощо). Без таких додаткових затрат енергії існування агроценозів практично неможливе. Однією з найсуттєвіших відмінностей між біогеоценозом та агроценозом є баланс поживних елементів. У біогеоценозі первинна продукція рослин (урожай) споживається в численних ланцюгах живлення і знову повертається у вигляді СО2, води та елементів мінерального живлення в систему біологічного кругообігу. В агроценозі такий кругообіг елементів різко порушується, оскільки значну їх частину людина вилучає з урожаєм. Тому для компенсації втрат необхідно постійно вносити в грунт добрива. Таким чином, порівняно з природними біогеоценозами агроценози мають обмежений склад рослинних та тваринних компонентів, не здатні до самовідтворення та саморегулювання, схильні до загибелі від масового розмноження шкідників або хвороб і вимагають безперервної діяльності людини, спрямованої на їх підтримання.
    4. Чому в агроценозах майже не виражена саморегуляція?

    5. Назвіть основні види екологічних збитків, що можуть заподіяти природному середовищу тваринницькі комплекси.

    6. В чому різниця між екстенсивним та інтенсивним способами збільшення розмірів сільськогосподарської продукції, що отримується?

    7. Назвіть небажані наслідки широкого застосування пестицидів у сільському господарстві.

    Потенційну небезпеку для здоров'я тварин становить забруднення сільськогосподарських культур важкими металами. Вони можуть нагромаджуватись у продуктах сільськогосподарського виробництва, представляючи серйозну небезпеку для здоров'я людини і тварин. Токсична дія пестицидів призводить до 30 онкологічних захворювань, порушення дихання, генетичних змін, розладу нервової системи, неплідності.
    8. Поясніть, чому застосування пестицидів не вирішило проблему захисту посівів від шкідників.

    9. Якими властивостями в ідеалі повинні володіти, на вашу думку, знову створювані пестициди?

    10. Порівняйте з точки зору екології біотичні та хімічні засоби боротьби з бур’янами та шкідниками в сільському господарстві.

    11. Яка роль живих організмів у ґрунтоутворенні? Мікроорганізми, які населяють ґрунт, дуже різноманітні за складом і за характером біологічної діяльності. Тому їх роль у формуванні ґрунтів надзвичайно складна і різноманітна. Мікроорганізми існують на Землі мільярди років, вони є найстародавнішими ґрунтоутворювачами, бо з'явились на землі задовго до появи вищих рослин і тварин. Крім ґрунтоутворення їх діяльність значною мірою визначає властивості осадових порід, склад атмосфери і природних вод, геохімічну історію багатьох елементів (С, N, S, Р, О, Н та ін.). В біосфері вони здійснюють такі процеси, як фіксація атмосферного азоту, окислення аміаку і сірководню, відновлення сульфатів і нітратів, акумуляція сполук заліза і марганцю, синтез в ґрунтах біологічно активних речовин — ферментів, вітамінів, амінокислот тощо. Мікроорганізми беруть безпосередню участь в руйнуванні мінералів і гірських порід в процесі біологічного вивітрювання.

    Проте основною функцією мікроорганізмів в ґрунтоутворенні є розкладання органічних решток рослинного і тваринного походження до гумусоутворення і повної мінералізації.

    У процесі ґрунтоутворення беруть участь бактерії, водорості, лишайники, амеби, мікронематоди, джгутикові, війчасті, гриби і актиноміцети. Є дані про присутність в ґрунтах неклітинних форм мікроорганізмів (вірусів, бактеріофагів).
    12. Дати оцінку шкідливості ерозії ґрунту. Ерозія ґрунту (від лат. erosio — роз'їдання) (рос. эрозия почвы, англ. soilerosion; нім. Bodenerosion) — це руйнування його верхнього найродючішого горизонту ґрунту і підґрунтя під впливом природних та антропогенних чинників. Залежно від природних чинників руйнування ґрунту, розрізняють водну та вітрову ерозію.

    За ступенем прояву ерозію ґрунтів поділяють на нормальну і прискорену.

    • Нормальна, або геологічна ерозія проявляється у природних умовах (без втручання людини) і відбувається повільніше, ніж формування профілю ґрунту під час процесів ґрунтоутворення. Вона спостерігається на цілинних землях, у лісах, на луках і, як правило, не призводить до утворення еродованих ґрунтів.

    • Прискорена, або антропогенна ерозія виникає внаслідок нераціональної господарської діяльності людини і відбувається інтенсивніше, ніж процеси ґрунтоутворення. Вона призводить до утворення еродованих ґрунтів.


    13. Характеристика пасовищних біогеоценозів.

    Пасовищні біогеоценози. Пасовища – джерело дешевого зеленого корму. З біогеоценологічної точки зору пасовищне тваринництво базується на раціональному використанні біологічної продуктивності (травостою) трав'яних біогеоценозів. Серед них особливе місце займають луки як

    найбільш продуктивні пасовища. Нераціональна експлуатація пасовищних біогеоценозів часто є причиною незаразних та інфекційних хвороб

    популяцій тварин. Крім того, сільськогосподарська діяльність людини призвела до зникнення в деяких місцях Земної кулі окремих видів рослин і

    тварин, ерозії ґрунтів, деградації пасовищ, забруднення довкілля. 26Несприятливі зміни у взаємозв'язках організмів різних видів призвели до

    поширення небажаних рослин (бур'яни) і тварин (паразити).
    14. Причини деградації пасовищ. Деградація пасовищ виникає у тих випадках, коли в результаті інтенсивного використання їх порушується процес відновлення рослинного покриву. При випасанні тварин можливість відновлення рослинності зберігається тільки за умови, що видалення наземних пагонів рослин, які ростуть, не перевищує певної межі. Ця межа у трав’яних біогеоценозах різних природно-географічних зон неоднакова. Вона мінімальна в тундрах, напівпустелях, максимальна у лісових та степових зонах. Якщо допустиме для пасовищ навантаження перевищується, то виникає небезпека надлишкового виїдання рослинного покриву. Перевантаження пасовищ пов’язане з рядом факторів і, зокрема, з інстинктом стадності, сильно розвинутим у сільськогосподарських тварин у процесі їх одомашнення та селекції. При випасанні домашні тварини зосереджуються в щільні стада. І пастухи, не обізнані у законах функціонування пасовищних біогеоценозів, нерідко йшли шляхом зосередження великих стад на обмежених ділянках пасовищ. Це було пов’язано з їх прагненням на меншій території угідь прогодувати більшу кількість тварин і, таким чином, з мінімальними затратами отримати більше м’яса, молока, шерсті та іншої тваринної продукції. Однак подібна практика випасання звичайно приводила до прямо протилежного результату. При надлишковому навантаженні на пасовище тварини поїдали молоді рослини значно швидше, ніж завершувався нормальний цикл їх відновлення, внаслідок чого біологічна продуктивність пасовищ знижувалась. У деградації пасовищ чималу роль мають небажані зміни ботанічного складу травостою. Це значною мірою пов’язане з тим, що у трав’яних біогеоценозах, які використовуються для випасу, різноманітна дика фауна, що сформувалась у процесі еволюції, замінюється відносно невеликою кількістю видів домашніх тварин. На пасовищах звичайно випасають велику рогату худобу, овець, кіз, коней, рідше свиней і домашню птицю. Для кожного виду тварин властиве своєрідне поїдання рослинності та свої особливості смаку. У несприятливих змінах пасовищної рослинності значну роль має витоптування або вибивання пасовищ копитами тварин у місцях їх найбільшої концентрації. Наслідки витоптування в різних трав’яних біогеоценозах неоднакові. На сухих луках витоптування веде до загибелі рослин та розрихлення верхнього шару ґрунту, котрий потім зазнає вітрової та водяної ерозії. На вологих та сирих луках дернина вдавлюється копитами тварин і легко руйнується. В результаті цього місцями утворюється грязеподібна маса, місцями – скотобійні горбики. Внаслідок ущільнення верхнього шару ґрунту, зниження його вологоємності та водопроникності витоптування може стати причиною заболочування пасовищ. У місцях концентрації тварин, особливо у стійлах, грунт забруднюється екскрементами (фекаліями, сечею). Накопичення великих кількостей сечі обумовлює лужність ґрунтів та вигорання травостою, а під шаром фекальних мас рослини гинуть від “задухи”. Деградація пасовищ, а це погіршення травостою, ерозія ґрунтів, забруднення середовища екскрементами і т.д., несприятливо відбивається на стані здоров’я тварин, що випасаються. Внаслідок недоїдання, забруднення шлунково-кишкового тракту часточками ґрунту та піску нерідко розвивається загальна дистрофія, гіпотонія передшлунків, переповнення рубця, запалення шлунка, кишечнику, пісочні кольки та інші хвороби. Нераціональне використання пасовищ може стати однією з причин отруєння тварин отруйними рослинами.

    15. Причини пасовищних хвороб. Причиною заразних хвороб тварин, які виникають на пасовищах, є деякі організми, що входять до складу біоценозу пасовища і можуть бути збудниками або переносниками інфекційних та інвазійних захворювань тварин. Причиною масових захворювань тварин можуть стати негативні зміни пасовищних біогеоценозів, які порушуються в результаті збільшення стада, коли тварини поїдають траву швидше, ніж завершується цикл її відновлення. Іншою причиною пасовищних хвороб популяцій тварин є

    несприятливі зміни видового складу лукових трав при неправильному використанні пасовищ.

    16. Пасовищна хвороба – переповнення рубця. Переповнення рубця

    Хвороба, що характеризується накопиченням у передшлунках

    великих кількостей кормових мас. Один з факторів, які обумовлюють

    захворювання, – випас тварин на пасовищах з багатим травостоєм.

    Виникненню хвороби сприяють попереднє стійлове утримання,

    протягом котрого тварини отримували бідний сухий корм.

    Відмічені масові захворювання овець при випасі їх на

    пшеничній та житній стерні, особливо в тих випадках, коли на полі

    залишається велика кількість свіжого, недозрілого або пророслого

    зерна.

    Клінічно у тварин спостерігають ознаки нездужання і загальної

    слабкості. Тварини вигинають спину, погляд у них стає нерухомим.

    Поряд з цим, нерідко виникають приступи кольок: тварини

    оглядаються на живіт, б’ють по ньому задніми ногами або рогами,

    обмахуються хвостом, стогнуть, часто лягають. Апетит пригнічений.

    Жуйка відсутня. Може бути слинотеча і блювота. Об’єм живота

    збільшується, особливо з лівого боку.

    17. Отруєння отруйними рослинами на пасовищах. Отруєння внаслідок поїдання отруйних рослин

    Отруєння тварин виникають при поїданні отруйних трав.

    Випадки захворювання частішають при несприятливих перетвореннях

    видового складу рослин внаслідок неправильного випасу.

    Клінічні прояви кормових отруєнь залежать від багатьох

    факторів і, в першу чергу, від особливостей отрут, що містяться в

    отруйних рослинах.

    При отруєннях рослинами, що містять атропін, атропамін,

    скопаламін, ефедрин, цикутотоксин, переважають симптоми

    збудження нервової системи. У тварин відмічають неспокій,

    нестримний рух вперед, судоми. Погляд стає напруженим, зіниці

    розширюються. Іноді спостерігаються ознаки буйства, закидання шиї та голови назад. Дихання напружене, серцебиття прискорене.

    Розвивається гіпотонія або атонія передшлунків і кишечнику, нерідко

    кольки, тимпанія рубця. Подібні прояви хвороби відмічаються при

    поїданні красавки, блекоти, дурману. Однак слід мати на увазі, що при

    отруєннях цими рослинами слідом за збудженням часто настає

    пригнічення і навіть параліч нервової системи.

    При отруєннях пижмом, полином, лютиком збудження нервової

    системи супроводжується симптомами тяжкого враження органів

    травлення, серця і нирок.

    Багато отруйних рослин викликають клінічну картину

    пригнічення нервової системи, враження органів травлення і

    кровотворення. До них належать чемериця, болиголов та багато

    інших.

    18. Пасовищна хвороба – застійна дистонія передшлунків. Застійна дистонія передшлунків

    Захворювання характеризується розладом рухової функції

    передшлунків, що пов’язано з порушенням фізико-хімічних та

    мікробіологічних процесів травлення і затримкою переміщення

    кормових мас.

    Хвороба виникає внаслідок несприятливої зміни складу

    травостою, порушення режиму випасання, поїдання пасовищного

    корму, забрудненого землею і піском при ерозії пасовищ. У цьому

    випадку у рубці корів може накопичуватись до 60 кг піску.

    При неповноцінній годівлі та засміченні передшлунків піском,

    підтримання оптимального кількісного та якісного складу і активності

    мікроорганізмів та інфузорій в передшлунках порушується. Інфузорії

    втрачають активність, а потім гинуть. Порушуються мікробіологічні

    процеси. Утворення в рубці нормальних продуктів ферментації корму

    затримується. У передшлунках утворюється значна кількість

    шкідливих продуктів, розвивається інтоксикація організму.

    Порушується збудливість, скоротливість та евакуаторна здатність

    передшлунків, секреторна і моторна функції сичуга і кишечнику.

    У хворих тварин знижується апетит, або вони відмовляються від

    корму. Розладжуються жуйка та відрижка. У більшості тварин

    виникає пригнічення, іноді відмічається збуджений стан.
    19. Пасовищна хвороба – кормова токсична дистонія рубця. Кормова токсична дистонія (ацидоз) рубця

    Це захворювання спостерігається переважно у великої рогатої

    худоби та овець у пасовищний період і характеризується розладом

    функцій передшлунків та загальною інтоксикацією.

    Хвороба частіше виникає при різкому переході від мало

    концентрованого типу годівлі до одностороннього згодовування

    великих кількостей зеленої кукурудзи, жита, вівса та ін.

    У рубці активізуються бродильні процеси і вуглеводи, що

    містяться в кукурудзі (крохмаль, цукор), під впливом молочнокислої

    мікрофлори, яка починає бурхливо розвиватись, перетворюються на

    молочну кислоту. Поряд з молочною кислотою в рубці утворюються

    паракетазол, фенол, індол, скатол, сірководень та інші токсичні

    продукти. Токсичні речовини, впливаючи на слизову оболонку рубця,

    можуть викликати її запалення, а всмоктуючись у кров, обумовлюють

    ацидоз і загальну інтоксикацію організму. Розвивається токсична

    дистрофія печінки, нирок і серця.

    Хвороба супроводжується зменшенням і втратою апетиту,

    слинотечею, загальним пригніченням, стогоном, скреготінням зубів,

    іноді спрагою.

    20. Пасовищна хвороба – піщані кольки. Пісочні кольки

    Випас на деградованих піщаних пасовищах може стати

    причиною пісочних кольок у коней. При цьому звичайно відмічають

    накопичення землі та піску у шлункоподібному розширенні, тазовому

    вигині і в правому нижньому стовпі ободової кишки. Нерідкими є

    випадки, коли значне накопичення ґрунту і піску виявляють у головці

    сліпої кишки і навіть у шлунку.

    Хвороба розвивається повільно. Спочатку з’являються ознаки

    запалення слизових оболонок шлунка і кишечнику, а через декілька

    днів або тижнів – кольки. Тварини поводяться неспокійно, б’ють

    ногами, падають, качаються, заспокоюються, а потім через певний

    проміжок часу напади неспокою повторюються. Надалі кольки стають

    все більш тривалими і сильними.
      1   2   3
    написать администратору сайта