1. Поняття нотаріальний процес, нотаріальна процедура, нотаріальне провадження нотаріальна дія та їх співвідношення
 Скачать 412.18 Kb.
|
Особи, які звертаються до нотаріуса з метою охорони та захисту своїх прав та інтересів (заявники) їх процесуальні права і обов'язкиЗаявник - особа, яка звертається до нотаріуса для посвідчення безспірного права, посвідчення чи засвідчення безспірного факту чи вчинення іншої нотаріальної дії з метою надання їм юридичної вірогідності.Залежно від наслідків звернення до нотаріуса заявників можна поділити на:1) осіб, яким відмовлено у вчиненні нотаріального провадження;2) осіб, за заявою та з участю яких вчинено нотаріальне провадження;3) осіб, щодо яких нотаріальне провадження було вчинено неправильно;4) осіб, які мали брати участь у нотаріальному провадженні, але нотаріус вчинив його за їх відсутності, наприклад інші спадкоємці, яких нотаріус мав був повідомити про відкриття спадщини, якщо їхнє місце проживання або роботи було відоме, але він цього не зробив (ст. 63 Закону).Російський учений В.В. Ярков називає суб'єктів, щодо яких вчиняються нотаріальні дії сторонами нотаріального провадження І зазначає, що кількість їх може бути різною. Наприклад, заповіт є одностороннім правочином, договір купівлі-продажу, як правило, включає дві сторони - продавця та покупця, а багато договорів мають багатосторонній характер, наприклад міни.Доцільність називати особу, яка звертається до нотаріуса за вчиненням нотаріальної дії, заявником, а не стороною, зумовлена необхідністю формулювання понятійного апарату нотаріального процесу. Так, поняття "сторони" у матеріальному праві передбачає, наприклад, сторони договору купівлі-продажу - продавець та покупець. Але якщо йдеться про суб'єктів нотаріального процесу (процесуальне право), то сторони договору - покупець та продавець мають зайняти відповідний їх інтересу в наслідках нотаріального провадження процесуальний статус. На нашу думку, некоректно називати їх "сторонами", оскільки у теорії процесуального права під сторонами розуміють суб'єктів спірних матеріальних правовідносин з протилежними юридичними інтересами, якими є позивач та відповідач. Позовне провадження як одне із видів проваджень у цивільному процесі, суб'єктами якого є позивач та відповідач, характеризується наявністю спору про право цивільне. Щодо нотаріального процесу, то він є безспірним, і нотаріус зможе вчинити нотаріальну дію лише тоді, коли між сторонами договору - покупцем та продавцем (матеріальне право) буде відсутній спір про право цивільне, тобто вони мають дійти згоди з усіх істотних умов договору, бо у противному разі, нотаріус повинен роз'яснити їм їхнє право на звернення до суду за вирішенням такого спору, чи якщо вони не дійшли згоди та не звернулись до суду, відмовити їм у вчиненні нотаріальної дії (статті 42,49 Закону).До нотаріуса може звертатися декілька осіб, наприклад спадкоємці, тоді вони іменуються заявниками, бо кожний з них має подати нотаріусу заяву про згоду на прийняття спадщини. Щодо сторін договору, то вони також іменуються заявниками, бо їхній інтерес на посвідчення даного правочину, з точки зору як матеріального, так і процесуального права, збігається.У законодавстві про нотаріат відсутні спеціальні норми, які б регулювали питання процесуального становища суб'єктів нотаріального процесу, як це наприклад, зроблено у ЦПК, а саме: у статтях 30, 31 ЦПК визначається процесуальне становище сторін та їх спеціальні процесуальні права й обов'язки. Висновки про участь в нотаріальному провадженні осіб, що звернулися за вчиненням нотаріального провадження, є можливість зробити лише з аналізу Закону та Порядку. Навіть питання про представництво інтересів заявників або заінтересованих осіб не знайшло свого закріплення в Законі. Зрозуміло, що воно базується на нормах Цивільного кодексу, але, на нашу думку, основні аспекти процесуального представництва мають бути відповідним чином узгоджені з характером нотаріального процесу і знайти своє місце в Законі.У нотаріальному процесуальному законодавстві не передбачений перелік прав та обов'язків осіб, які звертаються за вчиненням нотаріального провадження. На нашу думку, процесуальні права осіб, що звернулись за вчиненням нотаріальних дій, визначаються межами дозволеної поведінки суб'єктів нотаріального процесу на підставі законодавства України.Основні права осіб, які беруть участь у вчиненні нотаріального провадження, слід формулювати з урахуванням конкретного становища особи у загальній класифікації суб'єктів нотаріальних процесуальних відносин. Процесуальні права заявника:1. Брати участь у нотаріальному провадженні особисто або через представника, за винятком випадків, передбачених законом;2. Вимагати вчинення нотаріального провадження нотаріусом, до якого звернувся заявник, за винятком випадків предметної чи територіальної компетенції;3. Звертатись до нотаріуса з клопотанням про витребування від підприємств, установ і організацій відомостей і документів, необхідних для вчинення нотаріальних дій, щодо складання проектів угод і заяв, виготовлення копій документів та виписок із них;4. У будь-який момент нотаріального процесу до його закінчення має право відмовитись від вчинення нотаріального провадження;5. На будь-якій стадії нотаріального процесу клопотати про відкладення вчинення нотаріальної дії, якщо у особи виникли сумніви в доцільності цього нотаріального провадження або з інших поважних причин;6. Впливати на порядок посвідчення або засвідчення нотаріальних актів, якщо ці вимоги особи не порушують законодавчо закріплених норм;7. Вимагати від нотаріуса роз'яснень як матеріальних, так і процесуальних прав та обов'язків, наслідків вчинюваної нотаріальної дії, додаткових пояснень, якщо його роз'яснення (передбачені ст. 5 Закону) не були достатніми для особи;8. Вимагати від нотаріуса чи іншої особи, що вчиняє нотаріальні дії, викласти причини відмови у вчиненні нотаріальної дії у письмовій формі (за аналогією зі ст. 49 Закону).Російські вчені до прав сторін відносять також отримання встановлених законом пільг з оплати нотаріального тарифу, а також право на збереження у таємниці відомостей та інформації, повідомленої стороною нотаріусу12. На нашу думку, ці права випливають із Закону, тому не потрібно їх дублювати, оскільки збереження нотаріальної таємниці є обов'язком нотаріуса, а його порушення веде до анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю (п. ж ст. 12 Закону).Вищезазначені права - це загальні права заявника, які мають увійти окремою нормою до Закону, щоб конкретизувати нотаріальні процесуальні правовідносини. Хоча для заявників в окремих нотаріальних провадженнях передбачаються їх додаткові та специфічні права в нотаріальному процесі.Так, положення про те, що в будь-який момент нотаріального процесу до його закінчення особа може відмовитись від вчинення нотаріального провадження, є продовженням принципу диспозитивності нотаріальних процесуальних правовідносин, оскільки також є виявом волі особи, яка звернулася за вчиненням нотаріального провадження.Зрозуміло, що таке волевиявлення не повинно суперечити інтересам нотаріуса щодо оплати за вчинення нотаріального провадження, бо вона має здійснюватися пропорційно виконаній роботі. Тобто в цьому випадку можна говорити про повернення особі лише частини сплаченого державного мита або оплати праці приватного нотаріуса, оскільки ним була проведена відповідна робота, мали місце витрати робочого часу, і можливо, бланків нотаріальних документів, які мають суворий облік, звітність та оплату.Продовженням положення щодо волевиявлення особи буде відкладення вчинення нотаріального провадження, якщо в особи виникли сумніви у його доцільності і їй необхідний час для роздумів або додаткових консультацій.На наш погляд, під впливом на порядок вчинення нотаріального провадження слід розуміти прохання особи, звернене до нотаріуса, щодо конкретних особливостей нотаріального процесу. Тут мається на увазі прохання про передачу заяви іншій особі не через поштове відправлення, а через помічників або кур'єрів; про прийняття в депозит грошових сум або цінних паперів на визначений строк з поверненням заявнику особисто у разі невиконання умов угоди іншою стороною, тобто коли ця нотаріальна дія є гарантією щодо виконання сторонами своїх обов'язків тощо.Вимога щодо додаткових пояснень, якщо роз'яснення нотаріуса (передбачені ст. 5 Закону) не були достатніми для особи, може зумовлюватися її юридичною необізнаністю. Тому це положення встановлює необхідність правового регулювання питання, які саме правові моменти потребують роз'яснень нотаріуса. У зв'язку з цим в Порядку необхідно передбачити перелік норм матеріального права для кожного нотаріального провадження, в якому повинні зазначатися ті норми права, які безпосередньо стосуються порядку вчинення нотаріального провадження, а також прав та обов'язків осіб, що виникають після його вчинення, та юридичні наслідки. Саме ці роз'яснення має надавати нотаріус особі, а інші правові положення, які вона вимагатиме роз'яснити, слід вважати юридичною консультацією а відповідною додатковою оплатою. На сьогодні практично на будь-яке запитання, щодо норм матеріального чи процесуального права, які в тій чи іншій мірі стосуються вчинюваного провадження, нотаріус зобов'язаний надавати роз'яснення-консультації.На підставі аналізу нотаріальної практики нотаріуси можуть вже сьогодні розробити власну "Пам'ятку" щодо вчинення кожного нотаріального провадження і пропонувати заявнику для попереднього ознайомлення. На нашу думку, до неї мають увійти відомості про документи, які особа має надати нотаріусу для вчинення нотаріальної дії, розмір державного мита або оплати праці приватного нотаріуса, процесуальний порядок вчинення нотаріального провадження, процесуальні права та обов'язки громадян тощо. Це дозволить скоротити час консультацій та роз'яснень, оскільки з Пам'яткою громадяни зможуть ознайомлюватися самостійно і лише у разі, якщо деякі її положення потребують додаткових пояснень, вони звернуться до нотаріуса.Нотаріальні процесуальні обов'язки особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальних дій, виникають у разі відкриття нотаріального провадження і складаються із:- надання нотаріусу необхідних для вчинення нотаріального провадження документів та відомостей, зокрема, й належним чином оформленої згоди третіх осіб на вчинення нотаріального провадження тощо;- оплати вчинюваних нотаріальних проваджень.При цьому заявники мають добросовісно користуватися своїми процесуальними правами, оскільки Законом не передбачені заходи, які має здійснювати нотаріус щодо несумлінних заявників. Проте заявники повинні усвідомлювати те, що недобросовісне користування процесуальними правами може призвести до відмови у вчиненні нотаріальної дії з підстав, передбачених ст. 49 Закону. Дане положення поширюється також на їхніх представників.17.Підстави виникнення нотаріальних процесуальних відносин.Для виникнення нотаріальних процесуальних правовідносин необхідні певні підстави: наявність певних юридичних фактів; норми законодавства про нотаріат.Юридичні факти - обставини, з наявністю яких нотаріальний процесуальний закон пов'язує виникнення, зміну або припинення нотаріальних процесуальних правовідносин. Як правило, цивільні процесуальні відносини виникають на підставі не одного, а декількох юридичних фактів. Такими юридичними фактами є події, дії, або стан.Так, юридичний факт - це дія, яка може визначати початок та розвиток нотаріальних процесуальних правовідносин на певних стадіях нотаріального процесу. За загальним правилом, підставою для виникнення нотаріальних процесуальних правовідносин та порушення нотаріального процесу є усна або письмова заява заінтересованої особи на вчинення нотаріальної дії та відповідна оплата, передбачена статтями 42, 19, 31 Закону.Щодо такого юридичного факту, як подія, то до нього можна віднести факт смерті особи (оголошення померлою), який є підставою для відкриття спадщини як стадії нотаріального провадження щодо видачі свідоцтва про право на спадщину.Стан особи має безпосередній зв'язок з можливістю нотаріуса розпочинати нотаріальне провадження, а також можливістю особи стати суб'єктом нотаріальних процесуальних правовідносин, визначає необхідність участі у провадженні органів опіки та піклування або представників. Наприклад, стан недієздатності суб'єкта нотаріальних процесуальних відносин слід пов'язувати з відмовою у вчиненні нотаріального провадження (ст. 49 Закону).Оскільки суспільні відносини, що складаються між нотаріусом та особами, які звернулися за вчиненням нотаріальних проваджень, врегульовані нормами нотаріальної процедури, важливою передумовою виникнення, зміни або припинення нотаріальних процесуальних правовідносин є волевиявлення зацікавленої особи і відсутність норми закону, яка б заперечувала можливість вчинення нотаріального провадження. За відсутності конкретної норми, що визначає права та обов'язки суб'єктів нотаріальних процесуальних відносин та їх можливі процесуальні дії, ці правовідносини можуть встановлюватися за аналогією із законом та правом.Норми нотаріальної процедури мають визначати не тільки права й обов'язки суб'єктів нотаріального процесу, а й встановлювати шляхи та засоби правильного, швидкого, єдиного порядку вчинення нотаріальних проваджень. 18.Елементи нотаріальних процесуальних відносин: суб'єкти, зміст та об'єкт.Всі учасники нотаріального процесу є суб'єктами нотаріальних процесуальних правовідносин. За певними ознаками, характером заінтересованості, їх процесуальним становищем, роллю у процесі суб'єкти нотаріального процесу виконують різні функції, переслідують певну мету. Всі ці ознаки створюють передумови для їх класифікації, яка має велике наукове, практичне та правотворче значення.Залежно від функцій та цілей деякі українські вчені відносять до суб'єктів нотаріального процесу: нотаріальні органи; юридично заінтересованих осіб; осіб, не зацікавлених у результатах нотаріальної справи, але які також беруть участь у нотаріальному процесі.Щодо даної класифікації, то вона має деякі неточності. Так, нотаріальні органи не є безпосередніми суб'єктами нотаріальних процесуальних відносин, оскільки нотаріальні дії має право вчиняти лише нотаріус чи особа, уповноважена на вчинення нотаріальної дії, наприклад, особи, зазначені у ст. 40 Закону України "Про нотаріат". Але особи, які зазначені у ст. 40 Закону, а також уповноважені на вчинення нотаріальних дій особи органів місцевого самоврядування, посадові особи консульських установ та дипломатичних представництв в силу своєї компетенції не є нотаріальними органами.Російські учені також надають класифікацію суб'єктів нотаріального права. До першої групи вони відносять нотаріуса17, другу групу називають "Інші суб'єкти нотаріального права" і відносять до неї: помічника нотаріуса, замісника тимчасово відсутнього нотаріуса та технічний персонал.18 У цій же групі виділяють осіб, які беруть участь у нотаріальному провадженні, водночас зазначають, що вони є суб'єктами нотаріального права: 1) сторони нотаріальної дії; 2) особи, чиї права та законні інтереси зачіпаються вчиненням нотаріальної дії; 3) особи, які сприяють вчиненню нотаріальної дії, але не мають у ній власного матеріально-правового інтересу.Щодо даної класифікації, то у ній йдеться про суб'єктів нотаріального права, тобто розкривається статус нотаріуса через організацію його діяльності, а не як обов'язкового суб'єкта нотаріальних процесуальних відносин. Технічний персонал також не є суб'єктом нотаріального процесу. Щодо третьої групи, де йдеться про осіб, які беруть участь у нотаріальному провадженні (нотаріальному процесі. - С.Ф.), то її слід доповнити особами, які вчиняють нотаріальне провадження: нотаріус, інші уповноважені на вчинення нотаріальних дій особи.З урахуванням різних думок учених щодо суб'єктного складу нотаріальних процесуальних відносин, на нашу думку, слід запропонувати таку класифікацію.Загальна класифікація суб'єктів нотаріальних процесуальних правовідносин:До першої групи належать особи, які вчиняють нотаріальні провадження:- державні нотаріуси;- приватні нотаріуси; замісник приватного нотаріуса (ст. 29 Закону);- уповноважені на вчинення нотаріальних проваджень посадові особи органів місцевого самоврядування;- посадові особи, вказані у ст. 40 Закону;- посадові особи консульських установ та дипломатичних представництв України за кордоном;Допоміжний персонал: помічник.До другої групи належать особи, які беруть участь у нотаріальному провадженні.У даній групі необхідно виділити дві підгрупи.До першої підгрупи слід віднести осіб, які звернулися за вчиненням нотаріального провадження з метою охорони своїх прав та інтересів або вступають у вже розпочате провадження, відповідно: заявники (фізичні та юридичні особи) та заінтересовані особи, які можуть вступити у нотаріальний процес за власною ініціативою, оскільки їхні права та законні інтереси зачіпаються вчинюваною нотаріальною дією.До другої підгрупи належать особи, які порушують або вступають у нотаріальне провадження з метою охорони прав та інтересів інших осіб: процесуальні представники фізичних та юридичних осіб, представники, опікуни, піклувальники, патронатні вихователі, органи опіки та піклування, охоронці спадкового майна (зокрема, ними можуть бути опікуни, тобто особи, які були призначені для опіки над майном осіб, визнаних безвісно відсутніми або місце перебування яких невідоме), виконавець заповіту, управителі спадковим майном, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його у належному стані).До третьої групи слід віднести осіб, які сприяють нотаріусу у вчиненні нотаріального провадження: свідки, перекладачі, експерти та ін.Крім цих трьох груп В.В. Баранкова виділяє також осіб, уповноважених зацікавленими громадянами чи організаціями. Вони беруть участь у процесі в порядку статей 45, 97 Закону, підписуючи угоду замість особи, яка в силу фізичних вад або з інших поважних причин не може зробити це власноручно.19 З цією думкою слід погодитися частково, оскільки цих суб'єктів нотаріального процесу не потрібно виділяти у окрему групу, вони, виходячи із їхніх повноважень, належать до третьої групи суб'єктів нотаріального процесу, тобто тих, що сприяють нотаріусу у вчиненні нотаріальної дії, оскільки не мають матеріальної зацікавленості щодо вчинюваної нотаріальної дії. 19.Нотаріальна процесуальна право- та дієздатність фізичних і юридичних осіб. Правосуб'єктність у нотаріальному процесі.Суб'єкти нотаріальних процесуальних відносин, до яких належать нотаріус та інші уповноважені на вчинення нотаріальних дій особи, особи, які беруть участь у нотаріальному провадженні та особи, які сприяють нотаріусу у його вчиненні, наділяється законом нотаріальною процесуальною право - та дієздатністю. Суб'єктами нотаріального процесу, крім нотаріуса та інших уповноважених на вчинення нотаріальних дій осіб, можуть бути фізичні та юридичні особи, зокрема й іноземні та особи без громадянства та їх правонаступники.Під нотаріальною процесуальною правоздатністю слід розуміти здатність (можливість) як фізичних, так і юридичних осіб мати процесуальні права та нести обов'язки суб'єкта нотаріального процесу, а саме заявника, заінтересованої, третьої особи.У цьому зв'язку слід поширити на нотаріальний процес аргументацію про те, що інститут цивільної процесуальної правоздатності - це загальний інститут цивільного процесу, який тісно пов'язаний з цивільною правоздатністю (правоздатністю у матеріальному праві, а саме цивільному, сімейному, трудовому тощо). Цивільна процесуальна правоздатність поширюється не лише на перерахованих у ст. 28 ЦПК суб'єктів, а й на інших учасників процесу, зокрема представників, експертів, перекладачів, свідків тощо. Але на відміну від фізичних та юридичних осіб для цих суб'єктів цивільна процесуальна правоздатність не пов'язана з матеріальною. Якщо матеріальні інтереси диктують участь осіб у певній процесуальній ролі, то професійні якості експерта пов'язані з його спеціальним статусом.21 Отже, нотаріальною процесуальною правоздатністю наділяються не лише фізичні та юридичні особи як особи, які беруть участь у нотаріальному провадженні з метою захисту та охорони своїх прав та інтересів, а й інші учасники нотаріального процесу, тобто ті які беруть участь у нотаріальному провадженні з метою захисту прав та інтересів інших осіб. Зокрема, адвокат, який представляє інтереси в нотаріальному процесі однієї зі сторін договору, а також особи, які сприяють нотаріусу у вчиненні нотаріальної дії, наприклад перекладач, експерт, свідок.Щодо групи суб'єктів, які беруть участь у нотаріальному процесі з метою захисту прав та інтересів інших осіб, та тих, що сприяють нотаріусу у вчиненні нотаріальної дії, то їхні інтереси мають не матеріальний, а процесуальний характер і обумовлені їх спеціальним статусом.Нотаріальна процесуальна правоздатність означає здатність особи бути суб'єктом нотаріальних процесуальних прав і обов'язків, можливість мати будь-яке право та обов'язок, які передбачені чи припускаються законом. Лише завдяки наявності нотаріальної процесуальної правоздатності як правової категорії можливе виникнення суб'єктивних процесуальних прав і обов'язків. Вона є необхідною передумовою виникнення нотаріальних процесуальних прав та обов'язків у суб'єктів нотаріального процесу та їх реалізації.Проте на відміну від правоздатності у матеріальному праві, яка, за загальним правилом, виникає з моменту народження І припиняється зі смертю людини, цивільна процесуальна правоздатність (а також і нотаріальна процесуальна правоздатність. - С.Ф.) виникає, відповідно, лише з моменту звернення (письмового для суду та письмового чи усного - для нотаріуса) фізичних та юридичних осіб до суду чи нотаріуса. Лише тоді особа набуває комплексу процесуальних прав та обов'язків.Це теоретичне положення щодо нотаріального процесу можна підкріпити посиланням на ч. 2 ст. 25 ЦК, де має місце положення про те, що у випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини. Зокрема, такі ситуації характерні для спадкових відносин, які реалізуються в нотаріальному процесі. Якщо ж правоздатність у матеріальному праві зумовлена потенційними правами, то процесуальні права виникатимуть лише з моменту звернення до нотаріуса. При цьому потенційне право на таке звернення до нотаріуса за отриманням спадщини як елемент правоздатності встановлюється у нормах матеріального права. Так, у разі смерті батька ненародженої дитини її мати може звернутися до нотаріуса з метою охорони інтересів зачатої, але ще ненародженої дитини.Отже, змістом нотаріальної процесуальної правоздатності є визначена законом юридична можливість - здатність фізичних та юридичних осіб мати процесуальні права і нести процесуальні обов'язки під час вчинення нотаріальних проваджень. При цьому слід зробити акцент на взаємозв'язку таких прав та обов'язків, тобто кожному праву кореспондує обов'язок. Такий зв'язок прав та обов'язків суб'єктів нотаріального процесу виявляється у тому, що особа, звертаючись до нотаріуса за вчиненням нотаріальної дії (її право), яка належить до його компетенції не суперечить закону, покладає на нього обов'язок щодо вчинення такої дії, оскільки, згідно ч. З ст.49 Закону "Про нотаріат", йому забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріального провадження. Цей зв'язок можна проаналізувати й з іншого боку. Так, особа звернулася до нотаріуса (це її право), але при цьому такому праву кореспондує обов'язок надати всі необхідні для вчинення нотаріальної дії документи, які за змістом і формою мають відповідати закону, оплатити вчинювану нотаріальну дію тощо, бо у противному разі нотаріус, згідно ст. 49 Закону, зобов'язаний їй відмовити у вчиненні нотаріального поводження.Слід зазначити, що можливість бути суб'єктом процесуальних відносин для органів держави, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій доповнюється також їх обов'язком. Наприклад, участь у нотаріальному процесі органів опіки та піклування (безпосередня, якщо нотаріусом під час вчинення нотаріального провадження встановлено, що законний представник діє на шкоду своєму підопічному, він має відкласти вчинення нотаріальної дії, повідомити про це органи опіки та піклування з метою заміни законного представника та вступу у процес представника органу опіки та піклування) е не тільки правом цього органу, а й обов'язком, який випливає із необхідності здійснення покладених на ці органи функцій із захисту прав недієздатних, обмежено дієздатних, неповнолітніх та малолітніх осіб. Аналогічне положення слід передбачити у нотаріальному процесі та закріпити його у Законі щодо участі прокурора за аналогією та згідно зі ст. 121 Конституції.Тобто, можна зробити висновок, що нотаріальна процесуальна правоздатність знаходиться під правовим захистом і без неї не може йтися про жодні суб'єктивні процесуальні права у нотаріальному процесі.Метою існування нотаріальної процесуальної правоздатності є гарантування фізичним та юридичним особам можливості реалізації їхніх прав на отримання кваліфікованої правової допомоги у нотаріальному порядку, тобто шляхом посвідчення чи засвідчення безспірних прав і фактів для надання їм юридичної вірогідності.Нотаріальну процесуальну правоздатність слід розуміти у широкому сенсі суб'єктивного нотаріального процесуального права, яке не можна ототожнювати із конкретними нотаріальними процесуальними правами у вузькому сенсі, наприклад, заявляти перед нотаріусом клопотання про витребування документів, проведення експертизи тощо, оскільки такі права виникають в результаті її реалізації. Але слід вказати на те, що така реалізація прав та обов'язків має певні межі, які здійснюються відповідно до нотаріальної процедури.За загальним правилом, усі фізичні та юридичні особи мають право на звернення до нотаріальних органів з метою охорони і захисту їхніх безспірних прав та інтересів, які гарантуються законом.Проте слід зазначити, що при вчиненні конкретних правочинів та здійсненні нотаріусом своїх повноважень законом можуть передбачатися обмеження нотаріальної процесуальної правоздатності.Щодо нотаріуса, то він не може бути суб'єктом нотаріального процесу! мати певні процесуальні права й обов'язки та реалізувати їх у випадках, передбачених ст. 9 Закону України "Про нотаріат". Так, він не вправі вчиняти нотаріальні дії на своє ім'я і від свого імені, на ім'я і від імені свого чоловіка чи своєї дружини, його (її) та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер), а також на ім'я і від імені працівників даної нотаріальної контори, працівників, що перебувають з ним у трудових відносинах.Щодо правочинів, то при посвідченні заповіту особа, якій заповідається майно не може вчиняти підпис замість особи заповідача, яка має фізичні вади. Посвідчення заповіту через представника, а також одного заповіту від імені кількох осіб (виняток - заповіт подружжя) не допускається.Суб'єктами нотаріального процесу можуть бути іноземні фізичні особи та особи без громадянства, іноземні юридичні особи. Так, згідно ст. 410 ЦПК та ст. 73 Закону України "Про міжнародне приватне право", іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів. Іноземні особи мають процесуальні права та обов'язки нарівні з фізичними і юридичними особами України за винятками, встановленими Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Дане положення за аналогією можемо поширити й на нотаріальний процес. Тобто, іноземним особам надається національний правовий режим щодо права звернення до нотаріуса, але і певними винятками. Наприклад, іноземець не може бути суб'єктом нотаріального процесу (покупцем) при посвідченні договору купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення.Юридичні особи набувають матеріальну правоздатність згідно ч. 1 ст. 80 ЦК, тобто з моменту їх створення та згідно ч. 4 ст. 91 ЦК припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про її припинення. Ліквідація юридичної особи веде до припинення її процесуальної правоздатності. Проте якщо юридична особа припиняється у результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у разі злиття, приєднання, поділу, перетворення, то при вчиненні нотаріальної дії з такою юридичною особою має місце процесуальне наступництво. Тому правонаступники є також суб'єктами нотаріального процесу. Наприклад, до нотаріуса за прийняттям спадщини за заповітом звернулася юридична особа через свого представника, але протягом шести місяців, строк який передбачений Цивільним кодексом (далі - ЦК) для прийняття спадщини, відбулася реорганізація юридичної особи, тому право на отримання свідоцтва про правова спадщину переходить від попередника до правонаступника, який у нотаріальному процесі буде заявником, тобто особою, яка бере участь у нотаріальному провадженні та яка наділяється комплексом процесуальних прав і обов'язків, що є обов'язковими для правонаступника у тій самій мірі, в якій вони було обов'язковими для заявника-правопопередника. Нотаріусу при вчиненні нотаріальної ДІЇ слід враховувати те, що для певних категорій Організацій, установ, підприємств, а також юридичних осіб правоздатність може характеризуватися певною специфікою.При розкритті даного питання слід враховувати положення Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у якому йдеться про порядок видачі свідоцтва про право на спадщину, де не передбачена процедура видачі свідоцтва про право на спадщину юридичній особі. Це не узгоджується з ч.І ст. 1235 ЦК, проте, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями, крім фізичних осіб, інших учасників цивільних відносин, тобто спадкоємцем може бути і юридична особа. Щодо юридичної особи як суб'єкта нотаріального процесу важливе значення має аналіз ч. 2 ст. 91 ЦК щодо обмеження правоздатності юридичної особи судом. Реалізація даної норми на практиці буде ускладнена, оскільки у ній не зазначено принципів такого обмеження та реальних заходів на його виконання.22 У багатьох науково-практичних коментарях до ст. 91 Цивільного кодексу фактично дане питання не розкрито. Вважаємо, що воно є дуже важливим і може стосуватися безпосередньо нотаріусів, оскільки передбачені у ст. 152 ЦПК способи забезпечення позову можуть виконуватися нотаріусами шляхом накладення заборони відчуження майна та їх реєстрації тощо. Отже, власник-юридична особа може бути позбавлена однієї зі своїх правомочностей щодо належного їй майна до ухвалення рішення у справі. Таким чином, буде обмежено правоздатність цієї юридичної особи, наприклад, якщо до неї звернеться з позовом фізична особа. Аналогічно може бути накладено арешт на рахунки цієї юридичної особи або встановлена заборона вчиняти певні дії, наприклад, щодо поширення певного виду продукції тощо.Крім того, Є.О. Харитоновим як обмеження правоздатності юридичної особи розцінюється також правило, передбачене ч. З ст. 91 ЦК, згідно з яким здійснення юридичною особою окремих видів діяльності, перелік яких встановлюється законом, можливе лише після отримання спеціального дозволу (ліцензії)23. Це положення має безпосереднє відношення до нотаріального процесу, оскільки при вчиненні нотаріальної дії нотаріус у випадках, передбачених законодавством, має перевіряти наявність спеціального дозволу (ліцензії) на здійснення юридичною особою окремого виду діяльності.Під нотаріальною процесуальною дієздатністю слід розуміти здатність фізичних осіб, які досягли повноліття, а також юридичних осіб особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки у нотаріальному процесі. Тобто нотаріальна процесуальна дієздатність є наданою особі законом можливістю реалізації її правоздатності власними діями.Повна нотаріальна процесуальна дієздатність - це здатність фізичної особи своїми діями (особисто) здійснювати процесуальні права й обов'язки суб'єкта нотаріальних процесуальних відносин. Така дієздатність для особи настає з моменту досягнення нею 18 років (повноліття).У разі реєстрації шлюбу фізичною особою" яка не досягла повноліття, вона набуває нотаріальної процесуальної дієздатності з моменту реєстрацію шлюбу. Ця особа може особисто брати участь у вчиненні нотаріального провадження, тобто згода батьків, піклувальників на таку участь не потрібна.Неповнолітня особа набуває нотаріальної процесуальної дієздатності у випадках, передбачених ст. 35 ЦК. За заявою неповнолітньої особи, яка досягла 16-річного віку, у випадках, передбачених Цивільним кодексом України, за відсутності згоди батьків (усиновлювачів) або піклувальника їй може бути надана повна цивільна дієздатність судом (ст. 242 ЩІК) за умови, що вона працює за трудовим договором або є матір'ю чи батьком дитини відповідно до актового запису цивільного стану. Рішення суду про надання повної цивільної дієздатності такій особі після набрання ним законної сили є підставою допуску її до особистої участі у нотаріальному процесі.Неповнолітні особи віком від 14 до 18 років можуть особисто брати участь у нотаріальному провадженні, яке пов'язане із відносинами, у яких вони беруть участь, якщо інше не встановлено законом, наприклад, правочини, передбачені ст. 31 та ч. 2 ст. 32 ЦК, але за згодою батьків, піклувальників, патронатних вихователів, органів опіки та піклування, виконавця заповіту і здійснювати свої процесуальні права та обов'язки.Так, неповнолітня особа може особисто брати участь у посвідченні договору купівлі-продажу земельної ділянки у садовому товаристві, яку вона отримала у порядку спадкування від своєї бабусі, але для цього необхідна згода її батьків (усиновлювачів) або піклувальника. Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від батьків (усиновлювачів) або піклувальника та органу опіки і піклування (п.п. 3*5 п. З гл. 1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України). Щодо малолітньої особи, то її права та інтереси також можуть захищатися у нотаріальному процесі, але не за її безпосередньої участі у вчинюваній нотаріальній дії. Правочини за малолітніх, які не досягли 14 років, здійснюють їх законні представники. Батьки (усиновлювачі) або опікуни беруть участь у вчиненні нотаріальної дії з метою захисту їх безспірних прав та інтересів та зобов'язані діяти в їхніх інтересах. Це ж правило поширюється і на осіб, визнаних судом недієздатними. Але така участь батьків (усиновлювачів) або опікунів малолітніх та недієздатних осіб у нотаріальному процесі обмежується, оскільки для цього необхідний дозвіл органу опіки і піклування. Так, п. 3.1 Порядку передбачається, що батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, зокрема договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; видавати письмові зобов'язання від імені дитини або відмовлятися від її майнових прав.Слід звернути увагу на ту обставину, що положення матеріального права щодо здійснення батьками правочинів за та в інтересах малолітньої дитини є базовим для вирішення питання щодо їхньої участі у нотаріальному процесі суб'єктами процесуальних відносин. Законні представники, маючи дозвіл на захист та охорону матеріальних прав малолітніх, також наділяються комплексом процесуальних прав та обов'язків на здійснення своєї діяльності у нотаріальному процесі.Щодо осіб, цивільна дієздатність яких обмежена судом внаслідок зловживання ними спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо (ст. 238 ЩІК), то вони згідно, пп. 3.5 п. З Порядку, вчиняють правочини щодо транспортних засобів або нерухомого майна лише за письмовою нотаріально посвідченою згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників і дозволу органу опіки та піклування. На нашу думку, правочини, пов'язані із розпоряджанням майновими правами таких осіб, не можуть ними особисто вчинятися, тому що підставою для їх обмеження було те, що вони зловживаючи спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, ставлять себе, свою сім'ю та осіб, яких вони за законом зобов'язані утримувати, в скрутне матеріальне становище (ч. 1 ст. 238 ЩІК). Оскільки у Порядку не передбачені способи розпоряджання грошима, які вони отримують у результаті" наприклад, відчуження транспортних засобів, нерухомого майна, то після отримання таких коштів вони можуть їх витратити на придбання спиртних напоїв тощо. Якщо виходити з Порядку та припустити, що така особа може особисто брати участь у посвідченні правочинів, доцільно передбачити механізм як передача грошей на депозит нотаріуса. І ними у інтересах цієї особи, членів її сім'ї має розпоряджатися піклувальник.Щодо осіб, які обмежені у дієздатності, то вони можуть особисто брати участь у нотаріальному провадженні, якщо воно не пов'язане з охороною чи захистом їх майнових прав. Наприклад, така особа може звернутися до нотаріуса за вчиненням такої нотаріальної дії, як засвідчення справжності копії документа чи виписки з нього, посвідчення факту перебування у певному місці тощо, оформлення заяви як батько для виїзду дитини за кордон для відпочинку. Для вчинення таких правочинів не потрібні згода та особиста участь батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування. Відповідно до наведеної аргументації має вирішуватися питання про участь цих осіб як суб'єктів нотаріальних процесуальних правовідносин.Нотаріус як обов'язковий суб'єкт також наділяється правоздатністю та дієздатністю, тобто у Законі закріплені його процесуальні права й обов'язки, а також умови, за яких він може їх здійснювати.Питанням цивільної правосуб'єктності приділялася увага в роботах вчених, які займаються вивченням цивільного права та цивільної процесуальної правосуб'єктності науковцями в галузі цивільного процесу.Щодо правосуб'єктності у нотаріальному процесі, то це питання також потребує дослідження на теоретичному рівні, оскільки як в теорії матеріального, так і процесуального права мають місце суперечливі погляди на дану правову категорію.Так, у матеріальному праві в одних навчальних посібниках російських авторів питання цивільної правосуб'єктності розглядаються лише щодо юридичних осіб26, в інших - лише фізичних27. В Україні вчені-цивілісти досліджують питання цивільної правосуб'єктності у контексті розкриття правоздатності фізичної особи (параграф 2 гл. 12 підручника). При цьому зазначають, що фізичні особи для участі у цивільних правовідносинах наділяються правосуб'єктністю. В теоретичному аспекті це поняття охоплює три елементи: 1) правоздатність; 2) дієздатність; 3) де-ліктоздатність28. Як бачимо, має місце деяка непослідовність викладення матеріалу, оскільки назва параграфу як вужче поняття "правоздатність фізичної особи" поглинає більш широке "правосуб'єктність", яке у своєму змісті має правоздатність, дієздатність та деліктоздатність. Щодо юридичної особи, то в даному підручнику29 питання правосуб'єктності не розкривається.Інші українські вчені-цивілісти розкривають поняття правосуб'єктності щодо юридичної особи І зазначають, що під цивільною правосуб'єктністю юридичної особи слід розуміти здатність бути суб'єктом цивільних відносин, яка складається із цивільної правоздатності та цивільної дієздатності цієї особи. Тобто вони не включають до поняття цивільної правосуб'єктності деліктоздатність.Отже, щодо поняття правосуб'єктності у матеріальному праві не існує єдиної точки зору.Оскільки метою нотаріального процесу є реалізація безспірних матеріальних прав за допомогою нотаріальної процедури через реальні дії суб'єктів нотаріальних процесуальних відносин (нотаріальний процес), вважаємо за доцільне зупинитися на аналізі концепцій вчених-процесуалістів щодо цивільної процесуальної правосуб'єктності.Так, М.Й. Штефан вказував на те, що категорії правоздатності та дієздатності необхідні у цивільному праві, де можливість мати права не завжди є можливістю реалізувати їх особистими діями. У цивільному процесі важлива наявність правосуб'єктності- права й обов'язку стати конкретним суб'єктом правовідносин, персоніфікованим носієм цивільних процесуальних прав та обов'язків, встановлених процесуальним законом для даного суб'єкта правовідносин, і здійснювати їх. Аналізуючи різні точки зору учених-процесуалістів, М.Й. Штефан робить висновок, що цивільна процесуальна правосуб'єктність передбачає право та обов'язок бути конкретним суб'єктом процесуальних відносин і здійснювати закріплену за таким суб'єктом дозволену та обов'язкову поведінку. Вона визначається сукупністю процесуальних прав та обов'язків на участь у цивільному процесі різних категорій суб'єктів. Такої ж думки дотримуються інші вчені-процесуалісти.Щодо нотаріального процесу, то під нотаріальною процесуальною правосуб'єктністю слід розуміти узаконену та гарантовану державою можливість фізичних, юридичних осіб бути конкретним суб'єктом нотаріальних процесуальних відносин і здійснювати закріплену за ними законом дозволену та обов'язкову поведінку. Така поведінка повинна мати певні межі, тобто визначатися комплексом процесуальних прав та обов'язків таких суб'єктів.Аналізуючи нотаріальний процес, можна дійти висновку, що нотаріальна процесуальна правосуб'єктність поширюється на:1) осіб, які беруть участь у вчиненні нотаріального провадження як з метою захисту свої власних прав та інтересів, так і прав та інтересів інших осіб, якими можуть бути як юридичні, так і фізичні особи. Винятком із цього правила можуть бути також установи, підприємства та організації, які хоча не є юридичними особами, але в силу своєї компетенції можуть бути суб'єктами нотаріального процесу та брати участь у вчиненні нотаріального провадження. Зокрема, до таких суб'єктів належать органи опіки та піклування, дипломатичне представництво, філії та представництва, які можуть діяти через своїх представників;2) особи, які сприяють нотаріусу у вчиненні нотаріального провадження: експерт, перекладач, свідки.Крім даних суб'єктів, нотаріальна процесуальна правосуб'єктність поширюється на осіб, які вчиняють нотаріальні дії, зокрема державного нотаріуса, приватного нотаріуса та його замісника (ст. 29 Закону), уповноважених на вчинення нотаріальний дій осіб органів місцевого самоврядування, посадових осіб, передбачених у ст. 40 Закону, посадових осіб, уповноважених на вчинення нотаріальних дій в консульських установах та дипломатичних представництвах за кордоном.Всі перераховані групи суб'єктів з метою участі у нотаріальному провадженні в певному процесуальному статусі, зокрема, нотаріуса як обов'язкового суб'єкта нотаріального процесу, заявника, заінтересованої особи, свідка, перекладача, наділяються комплексом процесуальних прав та обов'язків.Такі процесуальні права та обов'язки мають обов'язково бути закріплені у Законі. Крім того, держава має гарантувати особам, які є суб'єктами нотаріального процесу, здійснення їхніх законних прав та обов'язків. Наприклад, якщо особа звернулася до нотаріуса за вчиненням нотаріальної дії, а така дія суперечить законодавству України, на нотаріуса, згідно ст. 49 Закону, покладається обов'язок відмовити у її вчиненні. Але при цьому особі гарантується її право на звернення до нотаріуса. Зокрема, нотаріусу забороняється безпідставно відмовляти У вчиненні нотаріальної дії та на вимогу особи, якій у цьому відмовлено, він протягом трьох днів має винести мотивовану письмову постанову, де повинен викласти причини відмови та роз'яснити порядок її оскарження.Щодо нотаріуса, то його правове становище у нотаріальному, процесі визначається також правосуб'єктністю, складовими елементами якої є закріплена Законом безспірна юрисдикція, на здійснення якої уповноважений нотаріус та компетенція, що виявляється у його повноваженнях. Саме у цьому полягає відмінність правосуб'єктності нотаріуса від інших учасників нотаріального процесу, зокрема осіб, які беруть участь у нотаріальному провадженні, та осіб, які сприяють нотаріусу у його вчиненні. Щодо нотаріуса як публічної особи, яка наділена державою певною компетенцією щодо вчинення нотаріальних дій, слід вживати поняття "правосуб'єктність", а не "право - та дієздатність", їх застосування є некоректним, оскільки нотаріус наділяється державою не здатністю мати права та обов'язки, а конкретними правами та обов'язками, передбаченими законом (статті 4, 5 Закону) і спрямовані на виконання нотаріальної функції. |